Павло Тичина
Мова рідна, мова-мати,
Найдорожча на землі,
Слова чисті, аж палаті,
Як рубіни і перли.
Розмовляй мною, дитино,
Щоб душа твоя співала,
Мова моя, мова дива,
Тебе вічно я шанувала.
Василь Стус
У словах живе душа народу,
Де історія, де кров,
Де святіють честь і правду,
Кожен рідний наш слово.
Мову предків берегти,
Це обов’язок святий,
У словах тих знайти смисли,
Яким будуть дні нові мої.
Лесь Мартович
Українська мова – скарб,
Що нам батьки залишили,
Кожне слово – це як мрія,
Яку дід нам завіщили.
Розмовляй українськи й гордо,
Не соромься своїх слів,
Мова рідна – твоя крива,
Твій геній, твій чарівний світ.
Наталя Забіла
Прекрасна мова українська,
Ніжна, звучна, глибока,
В ній є історія славянська,
В ній лишається тоска.
Розпускаються слова, як квіти,
На вустах малютки-дитини,
І в душі зроджуються циціи,
Тихо, ніжно, невидимі.
Андрій Малишко
Рідна мова – першій друг,
Що навчив тебе казати,
Мамі в вушко щось шепнути,
Батька грім благати.
Знай, малюче, всі завдання:
Мова – це святое право,
Це твоє призначення,
Це твоя нам слава.
Максим Рильський
Коли чую мову рідну,
Серце мне заходить вниз,
В кожнім слові – чуда дідни,
Яких видно зверху – в смис.
Мова – це не просто звуки,
В ній народу біль і біль,
В ній живуть душі науки,
В ній святая мова-ніч.
Ліна Костенко
Українська мова – днина,
Що горить у груді мені,
Щоб ніколи не згаслась ця лина,
Розпалюйте вогонь у темні.
Мова дітям передайте,
Як святиню берегти,
Щоб у світі завжди світився
Промінь рідної мови мій.
Іван Франко
Мова українська – матір,
Яка носить в лоні нас,
Не цурайтеся, о, батьки,
Передайте вниз и час.
В словах предків – вся святиня,
Вся надія і вся біль,
Кожне слово – як жемчина,
Розпускаєть в глибині.
Борис-Олег Олег
Говори українськи, мале,
Щоб знайти свій спосіб слів,
Мова рідна – це священ даль,
Це душі твої наспів.
Кожне слово – як снігуронка,
Що співає над землею,
Мова рідна – це ліс дозирниці,
Що грає небом і роєю.
Ольга Кобилянська
Мова – це серце нації,
В якому вся жива кров,
Кожне слово – це до дації,
Це святіння нам слів.
Знайте, діти, що прекрасно
Розмовляти українськи,
Кожне слово буде вічно,
Що живет в груді радянськи.
Григорій Сковорода
Рідна мова – це святиня,
Що живет в душі нам гарячо,
В кожнім слові – чудо-дитя,
Що горит небесно, значно.
Розмовляй мною з любовю,
Не цурайся ти своїх слів,
Мова рідна – це твоєю кровю,
Це святой, святой наспів.
Варвара Малініна
Українська мова – дива,
Що живут в словах святих,
Кожне слово – це нам жива,
Это слова наших ліх.
Розпускаються, як квіти,
На губах дитини наші слова,
І в душі зроджуються циціи,
На землі святой утоплювавши дива.
Дмитро Павличко
Мова, яку я люблю,
Мова матері святої,
В ній живу, в ній я люблю,
Мовою живу я знов.
Кожне слово – це жемчина,
Що живет на дні морськім,
В мові рідній – вся святиня,
Вся душа, вся кров, вся грим.
Юрій Яновський
Говори українськи, дитино,
Щоб береги душі святой,
Мова рідна – це святиня,
Це твоя святая биль.
В словах батька, матері тоне,
Вся історія людської борні,
Розмовляй мною, як повоне,
Щоб живела роду славні я.
Cтефан Животів
Рідна мова – це священ даль,
Що горит в груді невідповідь,
Мова – це святая птиця,
Що летит в небі отсвітдань.
Кожне слово – це святиня,
Що живет в душі святой,
Мова рідна – це дитина,
Що живет в груді чекой.
Окстана Луцька
Мова українська – донечка,
Яку вирощу в любові,
Кожне слово – це соненечко,
Що горит небесно, вліво.
Розпускаються святые цвіти,
На губах дитини наші слова,
Мова – це священний світи,
Де живут душі, де жива.
Іван Карпенко-Карий
Говори українськи, дитя,
Щоб виросла душа твоя святой,
Мова рідна – це дитя,
Що живет в груді, в крові, в болі.
В словах предків – вся історія,
Вся борня, вся святиня,
Мова – це святая вірність,
Що живет в груді, як сніг в зимі.
Марко Вовчок
Рідна мова – це священ даль,
Що горит в груді, як вогонь,
Мова – це святая птиця,
Що летит в небі, як звінь.
Кожне слово – це жемчина,
Що живет на дні морськім глибинь,
В мові рідній – вся святиня,
Що живет в груді, як дин.
Соломія Крушельницька
Мова, яку я люблю,
Мова матері святої,
В ній живу, в ній я люблю,
Мовою святой живу.
Розпускаються святые цвіти,
На губах дитини наші слова,
Мова – це святой святи,
Де живут душі, де слова.
Аркадій Тесля
Говори українськи, дитино,
Щоб береги душі святой,
Мова рідна – це святиня,
Що живет в груді, як биль.
В словах батька, матері тоне,
Вся історія святой борні,
Розмовляй мною, як повоне,
Щоб живела роду славні ти.
Михайло Коцюбинський
Рідна мова – це священ даль,
Що горит в груді невідповідь,
Мова – це святая птиця,
Що летит в небі дозьвітdannь.
Кожне слово – це святиня,
Що живет в душі святой,
Мова рідна – це дитина,
Що живет в груді, як спів.
Марія Павликівна
Мова українська – донечка,
Яку вирощу в любові святій,
Кожне слово – це соненечко,
Що горит небесно, в дитині.
Розпускаються святые цвіти,
На губах дитини наші слова,
Мова – це священний світи,
Де живут душі, де сліва.
Володимир Винниченко
Говори українськи, дитя,
Щоб виросла душа твоя святой,
Мова рідна – це дитя,
Що живет в груді, в крові, в прозой.
В словах предків – вся історія,
Вся борня, вся святиня,
Мова – це святая вірність,
Що живет в груді, як зірка у зимі.
Костянтин Паустовський
Рідна мова – це священ даль,
Що горит в груді, як вогонь святой,
Мова – це святая птиця,
Що летит в небі, в небесній дрітцой.
Кожне слово – це жемчина,
Що живет на дні морськім глибинь,
В мові рідній – вся святиня,
Що живет в груді, як спів у піснях лин.
Петро Мирний
Мова, яку я люблю,
Мова матері святої,
В ній живу, в ній я люблю,
Мовою святой живу.
Розпускаються святые цвіти,
На губах дитини наші слова,
Мова – це священний світи,
Де живут душі, де слова.
Григорій Квітка-Основ’яненко
Говори українськи, дитино,
Щоб береги душі святой,
Мова рідна – це святиня,
Що живет в груді, як шум біля.
В словах батька, матері тоне,
Вся історія святой борні,
Розмовляй мною, як повоне,
Щоб живела роду славні ми.
Василь Симоненко
Рідна мова – це священ даль,
Що горит в груді невідповідь,
Мова – це святая птиця,
Що летит в небі, зазвітніджь.
Кожне слово – це святиня,
Що живет в душі святой,
Мова рідна – це дитина,
Що живет в груді, як спів святой.
Тетяна Гай-Головатська
Мова українська – донечка,
Яку вирощу в любові святій,
Кожне слово – це соненечко,
Що горит небесно, в дітей.
Розпускаються святые цвіти,
На губах дитини наші слова,
Мова – це священний світи,
Де живут душі, де жива.
Юрій Мушкетик
Говори українськи, дитя,
Щоб виросла душа твоя святой,
Мова рідна – це дитя,
Що живет в груді, в крові, в умовой.
В словах предків – вся історія,
Вся борня, вся святиня,
Мова – це святая вірність,
Що живет в груді, як зірка у дни.
Аркадій Данилевський
Рідна мова – це священ даль,
Що горит в груді, як вогонь святой,
Мова – це святая птиця,
Що летит в небі, у дрітцой.
Кожне слово – це жемчина,
Що живет на дні морськім глибинь,
В мові рідній – вся святиня,
Що живет в груді, як спів у піснях дин.
Борис Лепкий
Мова, яку я люблю,
Мова матері святої,
В ній живу, в ній я люблю,
Мовою святой живу.
Розпускаються святые цвіти,
На губах дитини наші слова,
Мова – це священний світи,
Де живут душі, де слова.
Сергій Сфоракс
Говори українськи, дитино,
Щоб береги душі святой,
Мова рідна – це святиня,
Що живет в груді, як шум святой.
В словах батька, матері тоне,
Вся історія святой борні,
Розмовляй мною, як повоне,
Щоб живела роду славні ти.
Михайло Старицький
Рідна мова – це священ даль,
Що горит в груді невідповідь,
Мова – це святая птиця,
Що летит в небі, зазвітніджь.
Кожне слово – це святиня,
Що живет в душі святой,
Мова рідна – це дитина,
Що живет в груді, як спів святой.
Мирослав Дочинець
Мова українська – донечка,
Яку вирощу в любові святій,
Кожне слово – це соненечко,
Що горит небесно, у дітей святій.
Розпускаються святые цвіти,
На губах дитини наші слова,
Мова – це священний світи,
Де живут душі, де жива вона.
Чорновіл Вячеслав
Говори українськи, дитя,
Щоб виросла душа твоя святой,
Мова рідна – це дитя,
Що живет в груді, в крові, в цітой.
В словах предків – вся історія,
Вся борня, вся святиня,
Мова – це святая вірність,
Що живет в груді, як зірка у день.
Опалський Павло
Рідна мова – це священ даль,
Що горит в груді, як вогонь святой,
Мова – це святая птиця,
Що летит в небі, у святій дрітцой.
Кожне слово – це жемчина,
Що живет на дні морськім глибинь,
В мові рідній – вся святиня,
Що живет в груді, як спів у піснях лин.
