1
Вишиванка – скарб батьків,
На грудях вишитий спас,
Узори, що в крізь віків
Горять святим у нас.
2
На білій тканині волі
Розквітли троянди мрій,
В селі, в місті, на полі
Живе українець свій.
3
Швачка сидить біля світла,
Голка танцює в руках,
Кожний стіжок – пісня світла,
Кожний узор – в серцях.
4
Червоний, синій, зелений —
Кольори долі, честі, мрій,
На вишиванці вічний день
Палає дух України.
5
Бабуся вчила руки дочки,
Голка мовила без слів:
«Це клич душі на ночі,
Це спів невмирущих дрів».
6
Вишиванка, моя мати,
На грудях твоїх лежу,
Буду честь твою зберігати,
Буду вірний я судьбі-ти.
7
В кожній хатині найбільший скарб —
Вишита святиня весь вік,
За сто років жив там микроб
Духу нашого у тіканні.
8
Тканина шепче старовини,
Розказує про предків честь,
На рукавах – ось вірші, пісні,
На ворітниці – мудрість есть.
9
Дівчина вдяглась вишиванку,
І стала вона сама див,
В очах горить святої ранку
Той білий, золотий мотив.
10
На грудях білого полотна
Розквітла вишня, розцвіла,
І стала пісня невживлена
Крізь часи людям на яв.
11
Вишиванка – квітень-май,
На серці вічне літо,
Хто б не бачив вишай,
Впадає в чар він щиро.
12
Узори – як спіль долі,
Як згадки про минувше,
Ми в них живем й волі,
Крізь сотні років живемо.
13
В селі вишиванок білих
Котиться день за днем,
Як снігопад чудесних сил
На волі земель нем.
14
Святиня матері на грудях,
Святиня честі й багатства,
Хто в вишиванці – той у судах
Стоїть із головою честі.
15
На ворітниці червень палає,
На рукавах – зелень долин,
Вишиванка серце вражає,
Як божий голос у чолі.
16
Кожен стіжок – молитва,
Кожен узор – любов,
Вишиванка – золота нитка,
Що в’яже поколінь основ.
17
На Вкраїні вишиванки –
Як зірки в неббі ночі,
Роблять дівчат дівчатинки
З святою дивна мочі.
18
В грудях той, хто вишиванку носить,
Серце каже: я – сын України,
І по світу сей голос грозить:
«Я живу в цій святині».
19
Мати шиє вишиванку,
Для сина в доріг далік,
Як оберіг, як улюбанку,
Як молитву при ногах.
20
Вишиванка – долі спів,
На білизні срібна мова,
Із предків йде сей задив,
Що вічно в сердцях живова.
21
На базарі, в церкві, в залі,
На святі й на день з днів,
Вишиванки гордо палять,
Як святої слави зв.
22
Швачка робить стіжок за стіжком,
В пальцях тремтять ниточки,
Душу вкладає вона в зв’язок,
Віки віків у цяточки.
23
Вишиванка – мідь духу,
В ній лежить життя та честь,
Той, хто носить їй на бруху,
Знає правду, правду есть.
24
В полі збирали люди зеллячко,
Боялись втратити святиню,
Вишивали вечорами зачко,
Щоб вжити святу назву пісні.
25
Красна дівчина в вишиванці,
На солнці граєть спідниця,
Хлопці дивляться в одванці,
В серцях палає їм зарниця.
26
Вишивай, швачко, без втоми,
Час не вернути вже ніколи,
Але узори нам в хоромі
Будуть кричати про боротьбу.
27
На груді знаки давнини,
На рукавах – мова огню,
Вишиванка святини
Говорить мне: «Не гасни!»
28
Білий лен, як облак ранку,
На ньому вишивка горить,
Мати передаст вишиванку,
І сердце в дочці побідить.
29
В кожній вишиванці – казка,
В кожном узорі – роман,
На серцю лежить прекрасна,
Як голос України, спів.
30
Коли сумую я в дорозі,
Згадаю мамину святиню,
Вишиванку між своєю розі,
Й мне світить вся його причина.
31
Вишиванка – квітень на грудях,
Узори – як скорботи й радість,
На білизні святої дудах
Гриміть святої сили радість.
32
Предки наші шили ночі,
При лампадах, при вогні,
Щоб ми мали, щоб помочи,
Щоб потім не забули ми.
33
Червона нитка – це крові,
Синя нитка – це неба,
Зелена нитка – це долі,
В вишиванці – світу небо.
34
На Успеньож святої ночи
Збиралась церква вся святих,
Жінки в вишиванках, о ночи,
Молились за синів своїх.
35
Вишиванка – мати й батько,
На грудях лежить любов,
Хто б не бачив сію датку,
Веде до правди его ход.
36
Золотом вишита рань,
На білому полотні,
Українська вишиванка – стань!
Як рай весь міцний в сині.
37
В селі й в місті, всюди разом,
Вишиванка на груді,
Говорить мне своїм наказом:
«Не забувай про свій час».
38
Швею вишиванку для ненька,
Щоб на Пасхи гордо стала,
Буде мати мене банька,
Й признає, що я святая.
39
На вишиванці – спів, молитва,
На вишиванці – честь, закон,
На груді світле, полум’ята,
Горить Вкраїни святий звон.
40
Вишиванко, святиня матері,
На грудях твоїх святиня,
Будеш ти жити у святилі,
Поки живе Вкраїна я.
Кожна вишиванка розповідає історію українського народу, його духу, честі та любові до своєї землі. Це не просто одяг, це молитва, це спів, це святиня, що передається з покоління в покоління, зберігаючи в собі красу, мудрість і невмирущу силу України.
