Біль у сигмовидній кишці є однією з найчастіших скарг пацієнтів, які звертаються до гастроентеролога. Сигмовидна кишка представляє собою останню частину товстого кишечнику, яка розташована в нижній лівій частині живота та безпосередньо з’єднується з прямою кишкою. Цей відділ кишечнику відповідає за формування та просування каловмісту до прямої кишки. Розуміння причин болю в цій области є критично важливим для своєчасного діагностування та лікування.
Анатомічні особливості сигмовидної кишки
Сигмовидна кишка має унікальну анатомічну будову, яка робить її особливо схильною до різних патологічних станів. Вона розташована у малому тазі та має форму букви S, що визначило її назву від грецької букви сигма. Довжина сигмовидної кишки складає приблизно 40-50 сантиметрів, а діаметр варіюється від 25 до 30 мм. На відміну від решти товстого кишечнику, сигмовидна кишка має потовщену мускулатуру, що сприяє розвитку дивертикулів та спазмів.
Стінка сигмовидної кишки складається з чотирьох основних шарів: слизової оболонки, підслизового шару, м’язового шару та зовнішньої серозної оболонки. За рахунок специфічної будови м’язового шару утворюються три довгі смужки м’язів, які називаються тенії. Ці анатомічні особливості спричиняють накопичення каловмісту та можуть привести до розвитку дивертикулів у 60% населення віком старше 60 років.
Основні причини болю в сигмовидній кишці
Існує велика кількість патологічних станів, які можуть викликати біль у сигмовидній кишці. Клінічна практика показує, що правильна діагностика першопричини болю є ключовим етапом для успішного лікування.
Дивертикульозна хвороба
Дивертикульозна хвороба сигмовидної кишки залишається однією з найпоширеніших причин болю в цій области. Дивертикули являють собою невеликі виростання слизової оболонки кишечнику, які утворюються через слабкі місця у стінці кишки. Розвиток дивертикульозу тісно пов’язаний з дієтою, що містить малу кількість харчових волокон, гіподинамією та похилим віком.
Сигмовидна кишка є найчастішим місцем утворення дивертикулів через особливості її кровопостачання та м’язової будови. За статистикою, дивертикульозом страждає приблизно 10% населення у віці 40-50 років та 50% населення старше 70 років. Основні клінічні прояви дивертикульозу включають:
• Хронічний тупий біль у лівій нижній частині живота
• Нестабільність стільця з чередуванням поносу та запорів
• Вздуття живота та метеоризм
• Гарячка у разі розвитку запалення дивертикулів
Синдром подразненого кишечнику
Синдром подразненого кишечнику (СПК) є функціональним розладом, що характеризується порушенням моторики кишечнику без органічних змін. На сигмовидну кишку припадає біля 70% симптомів СПК у пацієнтів. Цей синдром зустрічається у 10-15% населення розвинених країн, причому жінки страждають від нього в 1,5 рази частіше за чоловіків.
Патофізіологія СПК включає порушення взаємодії між центральною нервовою системою та кишечником, що призводить до дисбалансу нейротрансмітерів. Факторами ризику розвитку синдрому подразненого кишечнику можуть бути:
• Психологічні стресори та емоційна напруженість
• Харчові тригери, включаючи цукор та жирну їжу
• Гормональні флуктуації у жінок, пов’язані з менструальним циклом
• Дисбіоз кишечнику та зміни мікробіоти
Запальні захворювання кишечнику
Запальні захворювання кишечнику, включаючи виразковий коліт та хворобу Крона, часто вражають сигмовидну кишку та можуть викликати значний біль. Виразковий коліт вражає переважно товстий кишечник, розпочинаючись з прямої кишки та сигмовидної кишки. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, поширеність виразкового коліту становить 3-15 випадків на 100 тисяч населення в розвинених країнах.
При запальних захворюваннях кишечнику розвивається хронічне запалення слизової оболонки, що призводить до виразкування, кровотечі та деформації стінки кишки. Основні ознаки запалення сигмовидної кишки такі:
• Гостра болючість та спазми, особливо під час дефекації
• Крововиділення зі сідницями та гнійні виділення
• Затримання дефекації або проносний стан
• Загальна слабість, анемія та втрата маси тіла
Кишкова непрохідність
Кишкова непрохідність може розвинутися в сигмовидній кишці внаслідок різних причин, включаючи спайки після операцій, заворот сигмовидної кишки та злоякісні новоутворення. Заворот сигмовидної кишки є найбільш частою причиною непрохідності у людей похилого віку та осіб з запором в анамнезі. Кількість випадків завороту сигмовидної кишки коливається від 5 до 40 випадків на мільйон населення залежно від географічного регіону.
Гострі проходи непрохідності характеризуються інтенсивним болем та вимагають невідкладної медичної допомоги. Клінічні прояви кишкової непрохідності в сигмовидній кишці:
• Раптовий інтенсивний біль з яскравою локалізацією в лівій частині живота
• Повна відсутність дефекації та утруднення відходження газів
• Декілька нападів блювоти зі змістом каловмісту
• Розширення живота та видимі перистальтичні хвилі
Інфекційні захворювання
Інфекційний коліт, спричинений патогенними бактеріями, вірусами або паразитами, може привести до запалення сигмовидної кишки та болю. Однією з найпоширеніших інфекційних причин є заразна дизентерія, спричинена бактеріями роду Shigella. За ступенем поширення на території України щорічно реєструється 2-5 тисяч випадків інфекційного коліту.
Механізм розвитку інфекційного коліту включає проникнення патогенних мікроорганізмів в слизову оболонку, що призводить до гострого запалення та виразкування. Основні причини інфекційного запалення сигмовидної кишки:
• Дизентерія, спричинена Shigella flexneri та Shigella sonnei
• Сальмонельоз при вживанні контамінованої їжі
• Кампілобактеріоз та колі-інфекції
• Вірусний гастроентерит, спричинений ротавірусом або норовірусом
Клінічна діагностика
Діагностика причин болю в сигмовидній кишці вимагає комплексного підходу, що включає клінічне обстеження, лабораторні дослідження та інструментальні методи. На етапі первинного огляду лікар повинен детально з’ясувати характер болю, його локалізацію, тривалість та супутні симптоми. Медичний огляд включає пальпацію живота, аускультацію перистальтики та пальцеве дослідження прямої кишки.
Таблиця 1: Методи діагностики болю в сигмовидній кишці
| Метод діагностики | Показання | Чутливість | Специфічність |
|---|---|---|---|
| Колоноскопія | Підозра на запалення, поліпи, рак | 95% | 98% |
| Комп’ютерна томографія | Підозра на непрохідність, дивертикуліт | 92% | 96% |
| УЗД органів малого таза | Попередній скринінг, оцінка стану стінки | 85% | 88% |
| Рентген з контрастом | Оцінка моторики, визначення спайок | 80% | 85% |
| Магнітно-резонансна томографія | Складні випадки, оцінка тканин | 93% | 97% |
Методи лікування
Лікування болю в сигмовидній кишці залежить від встановленої причини та тяжкості захворювання. Загальні принципи включають консервативне лікування першої лінії та хірургічне втручання у разі ускладнень або неефективності консервативного лікування.
Консервативне лікування
Консервативне лікування є основним методом терапії більшості захворювань сигмовидної кишки та включає дієтичні модифікації, фармакологічну терапію та поведінкові зміни. Дієта повинна бути багата на харчові волокна, вода та мати низький вміст надмірно жирних та обробленої їжі. Рекомендується споживання 25-35 грамів харчових волокон на день для оптимального функціонування товстого кишечнику.
Медикаментозна терапія залежить від конкретного діагнозу та може включати:
- Спазмолітичні препарати (дротаверин, мебеверин) для зменшення болю та спазмів
- Пробіотичні добавки для відновлення нормальної мікрофлори кишечнику
- Протизапальні препарати за необхідності контролю запалення
- Слабкі проносні препарати для регуляції стільця та запобігання запорам
- Психотерапевтична підтримка та терапія для зменшення стресу
Хірургічне лікування
Хірургічне втручання розглядається у випадках, коли консервативне лікування неефективне протягом тривалого часу або розвиваються ускладнення. Основними показаннями до операції є гостра непрохідність, перфорація дивертикула та рецидивний дивертикуліт. Виконуються різні типи операцій залежно від патології:
• Резекція сигмовидної кишки при множинних дивертикулах або раку
• Детортація та фіксація при завороті сигмовидної кишки
• Видалення спайок та нормалізація прохідності при спайках
• Формування колостоми у разі неможливості збереження нормальної анатомії
Профілактика та рекомендації
Запобігання розвитку болю в сигмовидній кишці включає дотримання здорового способу життя та своєчасне виявлення патології. Фундаментальними заходами профілактики є збільшення споживання харчових волокон до 25-35 грамів на день, регулярна фізична активність не менше 150 хвилин на тиждень та адекватне гідратування організму. Слід уникати шкідливих звичок, включаючи паління та вживання алкоголю, які можуть загострювати запалення в кишечнику.
Реком Рекомендується проходити профілактичні медичні огляди щорічно особам віком старше 50 років та проводити колоноскопічне дослідження кожні 10 років для раннього виявлення патології. При появі симптомів болю в сигмовидній кишці необхідно звернутися до лікаря для своєчасної діагностики та лікування, оскільки ранній діагноз покращує прогноз та якість життя пацієнта.
