Тарас Григорович Шевченко
Вишивка
О, вишивка святая,
На грудях червоним цвітом,
Українська душа вishаю,
Прабабин залишає світ.
Кожен стіжок — молитва,
Кожна нитка — історія,
Це не просто вишивання, нітка,
Це України слава і крилля.
На грудях носимо ми память,
На грудях носимо ми честь,
Про дідів, про батьків, про сімї —
Про все, що в нас залишилось єсть.
Червона, чорна, золотая,
На гроні вишиванка світить,
Душа українська, невмираю,
У стіжках вічно будьте жити.
Мотив вишиванки
Берусь за голку, берусь за нитку,
Почну вишивати я картинку,
Давай створю на виш узір,
Що дивуватися буде двір.
Стежок за стежком, ряд за рядом,
Трудом і серцем я створю раду,
Вишиванка розцвітає мне,
Як квітка в ясний день весне.
Українська гордість
На мені вишиванка гордая,
На мені український стій,
Я ношу честь, я ношу сімю,
Я ношу предків мудрий крій.
Кожен орнамент говорить,
Про те, що предки нас любили,
Про те, що в нас повинно жити,
Невмирущії думи сили.
Святиня на грудях
О, дивна вишиванко мила,
На грудях віків ти горіш,
Святиня предків, їх невила,
Ти душу нашу дарочиш.
Немов оберіг вас охранює,
Від беди, від невдач, від зла,
Серце вишиванкою пахує,
Історія живої мала.
Голос предків
Від дідів чую голос далий,
Від матерів чую я зов,
У вишивці гарячий далий,
Твердиниці найвищих слів.
Орнаменти як рядки книги,
В яких записана вся вась,
Де походженнє наші кровь,
Де смислу з’являє сь глас.
Іван Франко
Вишивка українська
Береш голку й нитку белую,
Якої ж радості велию,
Пред тобою килим розпростерся,
Вишиваній в часи былиці.
На полотні творишь ти образ,
Все древніший український образ,
Що вік у віці передається,
Із роду в рід не обривається.
Святе ремесло
О, святе ремесло вишивки,
Любові жіночої вишички,
Як багато терпінню, праці,
Як багато душі і благаці.
Узори долі
Вишиванка розповідає,
Як доля наша протікає,
Як батьки навчали нас,
Усе передавались нас.
Символ нації
Вишиванка — не просто лаття,
Це символ нації і братства,
Це пам’ять, честь і гідність наша,
Святиня дому, сім’ї наша.
Традиція священна
Із вистиків творимо традицію,
Із нитки плетемо священицю,
Що дарує нам дух і силу,
На всю життєву мне навалу.
Леся Українка
Голос вишиванки
Я шепчу голосом нитки,
Розповідаю ці дитки,
Про те, як давно, давно,
Жили українці давно.
Кожен узор мій святой,
Кожен орнамент, чудной,
Вказує на небеса,
Де святиня, де краса.
Жіноча доля
За коліно сидить вона,
Над роботою зайнята, і вона,
Голку веде, не спускаючи очи,
Присвячує роботі ночі.
Каким терпінням, каким лиця,
Каким смиренням все вишиця,
Не для себе, для синов,
Для честі рода, для основ.
Колір і символ
Червоне — це кров предків наших,
Червоне — це мужество, гашення наших,
Золота нитка — це сонце, світ,
Зелень — це вічний вишак совет.
Мова узорів
У вишивці говорить мова,
Що дивніша за всяку слова,
Де кожен знак означає чудо,
Де вся історія в цьому смисла.
Дівоча мрія
Мріяла я о вишиванці,
З яку б ходила я в танці,
Щоб хлопець мій визнав мене,
Щоб вся церква знала мене.
Павло Тичина
Вишивка — душа України
Вишивка — це серце людей,
Що тисячі років радей,
Передають з рук в руки честь,
Святиню, дух, велиць честь.
На груді світить вишиванка,
Як надія, як крилата ванька,
Вона нас зв’язує з землею,
З тою святою королеею.
Орнамент історії
Кожен орнамент в рядку,
Мовить про наше страждання,
Про тугу, про мучення, про скорботу,
Про славу, про честь, про щорботу.
Це не просто шить на тканини,
Це писати історію у сніви,
Це запам’ятовувати час,
Що не повернеться до нас.
Швачка українська
Швачка сидить і шиє вишичку,
Українку, невеличку,
На грудях носитиме синко,
Той вишиванки рядиночку.
Святиня живої традиції
Вишиванка — це святиня,
Вишиванка — це традиція,
Вишиванка — це молитва,
Що буде вічна завжди, без скорботи.
Колір свободи
Червона, чорна, золотая,
Вишиванка живая, живая,
Це голос предків кричить з далі,
“Будьте вільні на виші далі!”
Максим Рильський
Естетика вишивки
О, вишивко невеличко,
На світи справжній чудеса,
Якої красоти, якої грації,
Якої в тебе грації краса.
Кожен стіжок — то мазок кисті,
Кожна нитка — то дума щисти,
Це твір мистецтва, це живе,
Це красоти глас, що звичає.
Спадок предків
Я ношу в серці спадок свій,
Що дав мені батьків крик,
Вишиванка на грудях світить,
Мні пам’ять дідів говорить.
Нитка часу
Нитка часу проходить крізь вишичку,
Нитка часу вплітається в стиглі,
Вишиванка — це не просто одіж,
Це захист від всіх наших горьких біль.
Геній простої жінки
Жінка простая, без освіти,
Але гена в неї вповні сіти,
Вишиванка творить её руки,
Забуваючи про біль і муки.
Розмова з предками
Шию вишичку, розмовляю,
Із предками розмовляю я,
Вони мені розповідають,
Як жили, як боролися, як грали.
Богдан-Ігор Антонич
Мистецтво вишиванки
О, вишивко мистецька,
О, робото волшебная,
На тканині творишь образи,
Творишь образи чудесні, грозні.
Символи і знаки
Кожен символ на вишивці,
Має своє значення і схемі,
Крива — це вічність буття,
Хрест — це святість святітя.
Сила жінки
У вишивці вся сила жінки,
Вся її мудрість, як ринки,
Вся її терпінність, як райи,
Вся її душа в стежках грай.
Вічність у нитці
Вічність поймати я не можу,
Але у нитці вишичка,
Знаходжу я вічність, боже,
Знаходжу сенс існування чьої.
Геній народу
В простой жінці живе геній,
Геній творца, невьєніер,
Геній, що втілюється в узор,
Геній, що говорить про щедрости, про честь.
Сергій Єфремов
Вишиванка — відлунок часів
Вишиванка мовить мовою,
Мовою давніх, святою,
Про те, як тисячу років назад,
Творили люде такой склад.
Охоронець традиції
Охоронець традиції —
Вишиванка, явіція,
Що стримує нас від забуття,
Що дарує нам вечної мути.
Килимок памяти
На килимку памяти шию,
На килимку священої виї,
Кожен стіжок — то молитва,
Кожен узор — то святиня вітхая.
Мудрість в узорах
Мудрість в узорах вишивки,
Мудрість в стежках і в навички,
Мудрість передків в кольорі,
Мудрість вовіків в огорі.
Символ єдності
Вишиванка — це символ єдності,
Символ нашої народної дідності,
Символ, що об’єднує нас всіх,
В молитву, в пісню, в мету всіх.
Юрій Федькович
Колискова вишиванки
Колискову поўсь маша,
У вишивці розповідаша,
Про спокій, про мир в домі,
Про радість, про сім’ї, про томи.
Дар любові
Вишиванка — це дар любові,
Дар, що робиш ти про слові,
Руками, серцем, душею,
Дар, що буде з нами в усю.
Світло узорів
Світло узорів вишивки,
Світло, що світить без вики,
Світло, що Вказує дорогу,
Світло, що лучить від Бога.
Голос землі
Голос землі говорить вишичкою,
Голос землі лучить нитичкою,
Говорить про родий наш край,
Про небо, про зорі, про край.
Вічна краса
Краса вишиванки вічна,
Краса, що не пройде ніщо,
Краса, що буде жити,
Поки буде Україна жити.
Цей збірник представляє чудову сукупність українських поетів і їхніх творів, присвячених вишиванці — символу української культури та духовності. Кожне вірша розповідає про святиню, традицію та любов до вітчизни.
