Іван Франко
Львів, древній граде мій,
Де кожен камінь пам’ятає,
Де душа українська грає,
Змаганням славу вибудує.
О місто золотих церков,
Львівських барокових чудес,
Де кожен куток, кожен звіс
Розповідає про геройства.
На площі Ринку старовинній
Стоїть дума про давнину,
Про те, як росла тут в гордині
Українська мова, честь, святиня.
Львове, душа моя гриміцька,
У лісах біля вод твоїх
Грала моя мрія дитяча
Про волю
