Вступ
Микола Іванович Костомаров (1817–1885) – одна з найвідоміших постатей в історії України та російської культури. Цей талановитий історик, письменник, поет та громадський діяч залишив глибокий слід в розвитку історичної науки, літератури та національної свідомості. Його роботи досі вивчаються в школах та університетах, а його наукові висновки часто цитуються дослідниками з усього світу.
Костомаров був людиною унікальною – він писав на кількох мовах, досліджував складні період історії, створив безліч художніх творів та активно брав участь у суспільному житті. Його життя було насичено драматичними подіями, і саме це робить його постать особливо цікавою для вивчення.
Ранні роки та освіта Костомарова
微Никола Костомаров народився 16 травня 1817 року в селі Голота, що розташовується на території сучасної Черкаської області. Його батько, Іван Костомаров, був дворянином російського походження, а матір, Марія Мотовилівська, походила з українського козацько-дворянського роду. Така змішана спадщина вплинула на те, що письменник протягом усього життя балансував між російською та українською культурою.
Родина Костомарова мешкала в добробиті, що дозволило хлопчикові отримати хорошу освіту. У дитинстві він виховувався іноземними вчителями та позбув мовою німецької та французької. Костомаров показував видатні здібності у вивченні мов та історії.
Навчання у Московському університеті
У 1833 році сімнадцятирічний Микола поступив до Московського університету, де виучував філологію та історію. Період навчання був для нього надзвичайно важливим:
• Познайомився з передовими ідеями західноєвропейської науки
• Заглибився в вивчення давньої історії та літератури
• Почав писати перші наукові роботи та художні твори
• Утримав кваліфікацію магістра в 1838 році
Під час навчання Костомаров потрапив під вплив романтизму, що був домінуючим напрямком в культурі того часу. Ці ідеї сильно вплинули на його раннє творчість та наукові погляди.
Наукова діяльність та визнання
Перші історичні дослідження
Після закінчення університету Костомаров почав активно займатися історичними дослідженнями. Його перші праці були присвячені історії України та Росії. У 1840 році він захистив дисертацію на тему «Про значення унії», яка привернула велику увагу в науковому середовищі.
Особливо плідним виявився період його роботи в Санкт-Петербурзькому університеті, де він викладав історію з 1844 року. Костомаров:
- Прочитав численні лекції про історію Східної Європи
- Написав декілька монографій про козацькі часи
- Опублікував статті про історичні документи та джерела
- Став визнаним експертом з історії України
Головні наукові праці
Серед найвідоміших робіт Костомарова варто виділити:
«Богдан Хмельницький» – фундаментальна праця, що розповідає про життя і діяльність визначного козацького лідера. Цей твір залишається однією з найпопулярніших книг про цей період історії.
«Історія України» – великий двотомний комплекс, в якому автор намагається перелічити основні періоди розвитку України від давних часів до XVII століття. Праця відрізняється глибиною аналізу та новаторським підходом до історичних фактів.
«Декабристи» – дослідження, присвячене російським революціонерам початку XIX століття. Костомаров особливо цікавився зв’язками декабристів з українським рухом.
«Розповіді про російських людей» – серія біографічних портретів видатних російських діячів, написана живою та захоплюючою мовою.
Повернення до України та громадська діяльність
Розчарування та переселення в Україну
У 1859 році, після конфлікту з російськими офіційними колами, Костомаров залишив свою посаду в Санкт-Петербурзі. Цей період в його житті був складним – його ліберальні погляди та цікавість до українських питань викликали підозри у російських властей.
У 1859 році він переїхав до Києва, де став професором Київського університету. Цей період ознаменував нову главу в його житті:
• Повернення на українські землі дозволило йому глибше занурити у вивчення української культури та історії
• Він активно займався громадською діяльністю та благодійністю
• Окремі українські діячі розглядали його як втілення з’єднання російської та української культури
• Його лекції стали популярними серед студентів та інтелігенції
Членство в Кирило-Мефодіївському товаристві
Одна з найдраматичніших подій в житті Костомарова – його членство у Кирило-Мефодіївському товаристві. Це була таємна організація, що пропагувала славянськість та займалася дослідженням історії славянських народів. Товариство мало радикальні ідеї, спрямовані на національне відродження українського та російського народів.
У 1847 році російські влади арештували членів цього товариства, включаючи Костомарова. Його ув’язнили в Петропавловській фортеці на кілька місяців. Хоча обвинувачення проти нього були пом’якшені порівняно з іншими членами, цей епізод залишив відбиток на його житті:
- Костомаров переносив допити та був змушений розповідати про діяльність товариства
- Він отримав офіційне попередження від російських властей
- Цей досвід укріпив його переконання у важливості національного відродження
- Пізніше він написав детальні спогади про цей період
Літературна творчість Костомарова
Поетичні твори
Крім історичних та наукових робіт, Костомаров був талановитим поетом. Він писав українською та російською мовами. Його поезія часто торкалася тем національної ідентичності, кохання до батьківщини та духовних питань.
Найвідоміші його поетичні збірки:
• «Українські мелодії» – цикл поезій, присвячених українській природі та культурі
• «Думи» – твори, натхненні українськими традиціями та козацькою епохою
• «Російські думи» – поезії про історію російського народу
Його поезія відрізнялась емоційністю, глибиною почуття та виразністю образів.
Романи та оповідання
Костомаров також писав художну прозу. Його найбільш відомий художній твір – «Жертва» – історичний роман про період козаччини. У цьому творі автор поєднує придуманий сюжет з реальними історичними подіями, створюючи захоплюючу розповідь.
Інші його художні твори включають:
- Оповідання про українські козаків
- Романи про历историческое часи Московської держави
- Новели про суспільне життя XIX століття
- Байки та казки, часто з моралісними повідомленнями
Мовні здібності та літературна багатомовність
Знання мов
Одна з найвразливіших рис Костомарова була його видатна здібність до мов. Він вільно мовив та писав:
• Українською мовою
• Російською мовою
• Польською мовою
• Німецькою мовою
• Французькою мовою
• Латиною
• Грецькою мовою (давньогрецькою та сучасною)
• Болгарською мовою
Цей поліглотизм дозволив йому досліджувати історичні джерела в оригіналі та глибше розуміти культури славянських народів.
Позиція щодо української мови
Костомаров був переконаний у важливості української мови та намагався популяризувати її. Він писав статті про історію та значення української мови, яка в той час часто придушувалася російськими властями. Його позиція була досить революційною для того часу:
Переконання Костомарова про мову:
- Українська мова – це не просто діалект російської, а окремий розвинений язык
- Розвиток національної культури неможливий без розвитку національної мови
- Говорити українською мовою – це не антирусифікація, а природне право народу
- Письменники мають сприяти збереженню та розвитку української мови
Наукові методи та інновації Костомарова
Новаторський підхід до історії
Костомаров був піонером нових підходів в історичній науці. Він:
• Особливо уважно відносився до аналізу первинних джерел та документів
• Використовував компаративний метод, порівнюючи історію різних народів
• Звертав увагу на культурні та соціальні аспекти історії, а не лише на політичні та військові события
• Намагався розуміти менталітет людей минулого, а не судити їх з точки зору сучасних цінностей
Критика та дискусії
Не всі вважали Костомарова безперечним авторитетом. Його праці викликали критику як у російських, так і в українських колах:
Критика російських консерваторів:
- Вважали його занадто симпатичним до України та славянськості
- Звинувачували його в розділенні російського народу та держави
- Критикували його ліберальні погляди
Критика деяких українських діячів:
- Деякі вважали його недостатньо радикальним в питаннях національного відродження
- Критикували його відтак, що він писав переважно російською мовою
- Звинувачували його в компромісах з російською ідеологією
Попри критику, Костомаров залишився впливовою фігурою в науці та культурі.
Особисте життя та відносини
Сім’я та особисте щастя
Костомаров був одружений двічі. Його перша дружина, Марія Максимівна Москалець, була донькою його колеги в університеті. З нею він прожив кілька років щасливого шлюбу, поки вона не померла від хвороби.
Після деякого часу Костомаров одружився вдруге з Аглаєю Микитівною, яка була молодша за нього. Цей шлюб виявився більш тривалим, і Аглаєя підтримувала його у творчих і наукових підприємствах.
У Костомарова не було дітей від обох шлюбів, що його наближало, але він вкладав свою батьківську любов у своїх студентів та молодих учених.
Дружба та громадськість
Костомаров мав широкий коло друзів та колег:
- Макс Лопатинський – український громадський діяч та друг з молодості
- Сергій Аксаков – російський письменник, з яким він часто листувався
- Митрофан Зиборов – український історик та його однодумець
- Студенти та молоді вчені – формував довколо себе кружок однодумців
Його дім в Києві став місцем збору інтелігенції, де обговорювались питання історії, літератури та громадського розвитку.
Костомаров у пізні роки та спадщина
Останні років життя
У 1880 році Костомаров страждав від інсульту, що позначився на його здоров’ї. Однак він продовжував писати та займатися дослідженнями. Його останні роботи були більш особистісними та рефлексивними, часто містили спогади та роздуми.
Микола Костомаров помер 23 листопада 1885 року у Санкт-Петербурзі, де він повернувся в останні роки життя. Його похорон відвідала велика кількість людей – як російські, так і українські інтелектуали вважали його видатною постаттю.
Оцінка його спадщини
Вплив Костомарова на розвиток історичної науки та культури був надзвичайно великим:
У царину історії:
- Його праці залишаються основними джерелами для вивчення української історії
- Його методи дослідження вплинули на розвиток історичної науки в Східній Європі
- Його роботи часто перевидаються та цитуються в академічних працях
У царину літератури:
- Його твори вивчаються в школах та університетах
- Його поезія залишається актуальною та емоційною
- Письменники часто звертаються до його стилю та методів
У царину громадської думки:
- Його ідеї про значення національної мови та культури вплинули на розвиток національного руху
- Його работы допомогли сформувати модерну українську та російську національну ідентичність
- Його поза компромісу між російською та українською культурою залишається актуальною
Цікаві факти про Костомарова
Невідомі деталі з його життя
Художник-любитель – Костомаров не лише писав про історію, але й малював. Його скетчі та малюнки збереглися в архівах.
Му musical talents – він грав на фортепіано та мав витончений музичний смак, часто відвідував концерти та оперні вистави.
Активний листувальник – Костомаров вів активне листування з видатними діячами свого часу. Його листи часто містять цінні спостереження про епоху.
Благодійець – він помагав молодим учених та письменникам, часто публікував їхні роботи за свої кошти.
Історик своєї родини – окрім публічних робіт, Костомаров досліджував історію своєї власної родини та написав родовідну своїх предків.
Експерт з геральдики – він цікавився геральдикою та епіграфікою, написав декілька праць на цю тему.
Любитель подорожей – Костомаров багато подорожував по Україні, Росії та Європі, що давало йому натхнення для його творчості.
Висновок
Микола Костомаров був однією з найяскравіших постатей XIX століття. Його внесок у розвиток історичної науки, літератури та громадської думки залишається непереціненним. Він був людиною, яка намагалася знайти баланс між російською та українською культурою, між наукою та мистецтвом, між революційними ідеями та консервативною поточною реальністю.
Його праці досі читають студенти, його ідеї обговорюють учені, а його поезія трогає серця читачів. Костомаров показав, що можна бути патріотом своєї землі, не відхідаючи від світу науки та культури, що можна писати про складні історичні питання живою, захоплюючою мовою.
Сьогодні Микола Костомаров визнаний як в Україні, так і в Росії однією з видатних фігур XIX століття. Його світогляд, його творчість та його ідеали продовжують надихати нові покоління істориків, письменників та громадських діячів. Вивчення його життя та роботи допомагає нам краще розуміти складну історію Східної Європи та багатства культурного спадку сучасної України.
