Джордж Гордон Байрон — одна з найбільш загадкових і славетних постатей світової літератури. Його імя асоціюється з романтизмом, пристрастю, бунтом і трагічною долею. Але що ми справді знаємо про цього британського поета? Його життя було не менш драматичним, ніж його твори. У цій статті ми розкриємо десять найцікавіших таємниць життя лорда Байрона, які змінять ваш погляд на його спадщину.
Першу славу поет здобув завдяки скандальному романсу
Байрон став знаменитим не одразу. Коли він вперше опублікував свої вірші в 1807 році, книга пройшла непомітно для публіки. Однак справжня слава прийшла до нього після публікації поеми «Паломництво Чайльд-Гарольда» у 1812 році.
Що ж було особливого? Поема розповідала про мандрівника, який подорожує світом і скрізь зустрічає розчарування та печаль. Чимало сучасників упізнали в головному героєві самого Байрона. Його образ молодого, красивого чоловіка, закоханого та страждаючого від невдачної любові, захопив британське суспільство.
Цікавий факт: За один день після публікації весь тираж був розпроданий. Байрон сам про це сказав: «Я прокинувся відомим». Однак ця слава була двозначною — суспільство одночасно захоплювалось його талантом і засуджувало його розпусний образ життя.
Його походження було благородним, але фінансово нестійким
Джордж Гордон Байрон народився 22 січня 1788 року в Лондоні в сім’ї британської аристократії. Його батець — Джон «Божевільний Джек» Байрон — був офіцером флоту, а мати — Катерина Гордон — походила зі шотландської знаті.
Однак попри благородне походження сім’я жила в постійних фінансових утисках. Батько Байрона розтринькав більшість родинного багатства на вишукані утіхи. Він залишив сім’ю, коли Джордж був ще немовлям, і помер у 1791 році, коли хлопцеві було всього три роки.
Молодий Байрон отримав титул графа лише у десять років після смерті свого далекого кузена. Це було несподіване успадкування, яке змінило його дитячість:
• До спадкування: Жив у скромних обставинах у Шотландії
• Після спадкування: Отримав Ньюстедське абатство, але воно було в жалюгідному стані і вимагало великих витрат на відновлення
• Фінансова криза: Постійно боровся з боргами впродовж усього життя
Poeta страждав від хісту та комплексу через цей недуг
Однією з найбільш інтимних таємниць Байрона була його фізична недуга. З дитинства поет страждав від хісту — деформації стопи, яка спричинила йому серйозний фізичний дефект.
Цей недуг став справжнім психологічним тягарем. Байрон був вкрай чутливим до будь-яких натяків на свій дефект. Він носив спеціальні ортопедичні пристосування під одягом, щоб приховати проблему. Багато сучасників навіть не підозрювали про його фізичну недостатність.
Як Байрон боровся з цим:
- Він багато займався спортом — боксом, плаванням, верховою їздою
- Старався бути активним і енергійним на людях
- Розвивав нечувану фізичну витривалість
- Компенсував фізичні обмеження розумовою діяльльністю
Своєї матері Байрон часто казав, що його хіст — це не справжня перешкода, і він докаже світові свою повноцінність через літературу та подвиги.
Байрон був олімпійським спортсменом за часів своїх студентських років
Не багато хто знає, що попри фізичний недуг, Байрон був справжнім спортсменом у студентські роки. Навчаючись у Кембриджському університеті (1805-1808), він набув репутацію одного з найкращих боксерів у кампусі.
Його спортивні досягнення були вражаючі:
- Бокс — виступав у ролі тренера і борця
- Верхова їзда — був експертом у верховій їзді та часто брав участь у гонках
- Плавання — був переконливим плавцем
- Фехтування — займався клубом дворянських воїнів
Найпомітнішим його досягненням було плавання через Дарданелли у 1810 році. Байрон переплив цю легендарну протоку, наслідуючи подвиг Леандра з давньогрецької легенди. Це було небезпечне змагання, але поет успішно його здійснив і потім часто згадував про цей тріумф у своїх листах.
Загадковий роман із власною сестрою залишився однією з найбільших таємниць його життя
Це, мабуть, найбільш шокуючий факт про Байрона, який викликає суперечки й досі. За деякими джерелами, у 1813-1814 роках поет був закоханий у свою сестру Огусту Лей.
Що відомо про цей інцидент:
Огуста була старшою за Байрона на чотири роки. Вони виросли окремо — мати Байрона виховувала його, а Огуста жила в іншій сім’ї. Коли вони зустрілися у дорослому віці, між ними виникло глибоке почуття.
Історики і біографи довгий час сперечалися про те, чи справді цей роман був романтичним або фізичним. У листах і щоденниках Байрона є численні натяки на його почуття до Огусти. Однак точна природа цих взаємин залишається невідомою.
Наслідки:
- Це змусило Байрона поспішити в заміжжя з Аннаболою Мілбенк у 1815 році
- Брак виявився нещасливим
- Огуста залишилася однією з найбільш впливових людей у його житті до кінця днів
- Суспільство засудило його саме за эти натяки на непристойність
Його шлюб тривав менше року, але став основою легенди про його розпустність
Аннабола Мілбенк була багатою спадкоємицею, яка вважалась ідеальною партією для Байрона. Вона походила з поважної сім’ї, була освіченою і здавалась чарівною.
Байрон одружився з нею 2 січня 1815 року. Однак цей брак виявився катастрофою:
Причини невдачі шлюбу:
• Несумісність характерів — Аннабола була консервативна, Байрон був бунтівником
• Його постійні романи з іншими жінками
• Його симпатія до Огусти викликала ревність у дружини
• Його залежність від азартних ігор
• Його екстравагантний спосіб життя
Вже через кілька місяців дружина намовила його залишити Англію. Вони розлучилися у квітні 1816 року. Аннабола дала йому декілька років, щоб змінитися, але це не сталося. Їх розлучення був однією з найбільш обговорюваних подій у британському суспільстві того часу.
Дві години розмови з Мері Шеллі змінили світову літературу
Однією з найцікавіших зустрічей у історії світової літератури був день, коли Джордж Гордон Байрон познайомився з молодою Мері Годвін (пізніше — Мері Шеллі) у 1814 році в Лондоні.
Контекст зустрічі:
Мері була дочкою філософа Вільяма Годвіна і письменниці Мері Вулстонкрафт. Байрон побував у заході Годвіна і обговорив з юною Мері філософію, літературу і розум.
Хоча їх стосунки ніколи не виходили за межі інтелектуальної дружби, ця зустріч мала глибокий вплив на Мері. Вона була захоплена його гарячковою енергією, його ідеями про свободу і його поетичним геніусом. Деякі дослідники вважають, що Байрон став натхненням для характеру Віктора Франкенштейна в її знаменитому романі.
У 1816 році він зберігав найгірші таємниці на Женевському озері
У червні 1816 року Байрон прибув в Женеву після розлучення зі своєю дружиною. Він був ще в опалі в британському суспільстві. Люди шептали про його розпусність, його романи, його залежність від азартних ігор.
На Женевському озері він зустрівся з Персі Біш Шеллі і його молодою дружиною Мері Годвін. Там же був поет Джон Полідорі, його особистий лікар.
Що відбувалось у той період:
Група творців вирішила грати в гру розповідей страшних історій. Саме в той час Мері почала розробляти сюжет «Франкенштейна». Байрон теж писав свої страшні історії. Однак найцікавіше, що Байрон знав величезну кількість таємниць про британське суспільство, які він ніколи не розповідав нікому.
Його грецька революція та остання родзинка в Місолонгі
Байрон не був просто поетом — він був революціонером. У 1823 році він залишив своє звичайне життя розпусти і приєднався до грецької революції проти османського панування.
Він вирішив безповоротно направитися в Грецію, щоб допомогти грекам у їх боротьбі за незалежність. Це був дивовижний крок для людини його становища:
Що він зробив:
- Інвестував власні кошти в грецьку справу
- Організував добровільців для спільно з греками
- Отримав звання командира
- Писав листи різним європейським лідерам, переконуючи їх підтримати Грецію
Байрон прибув у місто Місолонгі у листопаді 1823 року. Там він вивчав грецьку мову, планував військові операції і писав вірші про грецьку свободу.
Трагічна кінцівка: 19 квітня 1824 року Байрон захворів на гарячку і помер від розпалювального захворювання, ймовірно малярії. Його смерть стала для грецького народу національною трагедією. Греки вважали його героєм і мучеником їх справи.
Його останні записи розкривають невідомі романи
За смертю Байрона його друзі та спадкоємці виявили численні листи і записи, які він оставив. У цих документах розкривалися нові деталі про його романи та його внутрішній світ.
Що було виявлено:
Байрон писав про свої почуття до кількох жінок, чиї імена раніше не були публічно асоційовані з ним. Він описував свої борні навпаки схильності, свої глибокі депресії і свої бажання виховуватися як людина.
Найбільш вражаючим було те, що в його записах він писав про те, як він сильно страждав від самотності, незважаючи на його гучну популярність. Він почувався чужим навіть серед найблизших йому людей.
Його неповне вибіркове видання його творів приховало найпроникливіші вірші
Після смерті Байрона його літературна спадщина була ретельно цензурована. Виконавці його заповіту, включаючи його давнього друга Джона Хоббхауза, вирішили, що деякі твори занадто скандальні для публікації.
Що було приховано:
- Численні вірші про його бісексуальність
- Листи, в яких він писав про його анальні стосунки
- Дневникові записи про його конкретні романи
- Критичні коментарі про членів королівської сім’ї
- Вірші, які були надто дивоглядні для вікторіанської епохи
Більшість цих творів видані лише в XX столітті, коли британське суспільство змогло прийняти більш відкриту говорення про сексуальність. Цікаво, що деякі з цих приховувачів творів є серед найбільш талантливих і глибоких вірші Байрона.
Його спадщина змінила розуміння Європою романтизму
Хоча Байрон помер молодим (йому було всього 36 років), його вплив на європейську літературу і культуру був величезним. Його образ став архетипом “байронічного героя” — мелланхолійного, бунтівного, красивого молодика, якого переслідують його власні демони.
Як Байрон вплинув на світову літературу:
• Він став моделлю для романтичного героя для письменників по всій Європі
• Його поезія вплинула на російських поетів, включаючи Михайла Лермонтова
• Його образ розпустного благородника став клішею в літературі
• Його боротьба з цензурою запозичила принципи вільного словнику у творів
Деякі цитати про його спадщину:
“Байрон не просто був поетом — він був явищем. Він показав, що слова можуть змінювати світ, а борець за ідеали може залишити трас, який чутний у часах,” — писав британський критик Десмонд Де Брюйн.
“Без Байрона світова романтична поезія виглядала б абсолютно інакше. Він був мостом між класицизмом і модернізмом,” — додавав американський літературознавець Гарольд Блум.
Заключення
Байрон залишився однією з найбільш інтригуючих постатей світової літератури. Його життя було полегшене скандалами, трагедіями, пристрастями і геніальністю. Він жив інтенсивно, писав красиво і помер молодим, але залишив спадщину, яка продовжує захоплювати нас два століття по його смерті.
Ці десять таємниць розкривають правду про людини під маскою легенди. Байрон не був простим гучавим поетом — він був складною особистістю, яка боролась з психічними та фізичними демонами, але все одно знайшла спосіб залишити помітку на історії.
Сьогодні, коли ми читаємо його вірші, ми читаємо не просто красиві слова — ми розуміємо голос людини, яка жила справжньою драмою, яка боролась за справедливість і яка ніколи не отримала достатньої визнання за своє людське величня.
