Тарас Шевченко
Сонце низенько
Сонце низенько, низенько,
За горою заходить,
Світ божественний, безмежний
В темряву перевертить.
Золоті промені гасну,
Гаснуть, мліють, щезають,
І червоні хмари страшні
В нічній мряці танцюють.
Де сонце встане — там біль,
Де день розквітне — там муки,
Невільник той, хто на сонці
Носить морозні науки.
Сонце світить для багатих,
Для царів і королів,
А бідняку залишає
Тільки тінь та сніг біля ніг.
Іван Франко
Привіт сонцю
О, золотисте сонце яре!
Привіт тобі з землі рідної!
Ти світиш нам в горі та в парі,
Ти дарунок небес великої.
Коли ти встанеш над землею,
Пробуджується все життя,
І поле золотіє, сіє,
І душа віри слухає.
На світанку
Сонце встає над зелені гаї,
Перший промінь — лютий і гарячий,
Росою в травах блищуть краї,
Новий день приносить дивовіщий.
Червоне сонце впало в воду,
Рипа річкова світлиться,
Й природа вся чекає ходу
До завтрашньої годи.
Леся Українка
Під сонцем південним
Під сонцем південним на гарячих камінях
Сидить осамотнена дівоча душа,
Медитує, дивиться на бурлив’яних хвилях,
Що сонячному світлу перетинають шлях.
До сонця
Ти, сонце вічне, вогневе,
Даруй мені твій теплий дар!
Щоб я могла весь світ розквітне,
Щоб я могла дарувати благодар.
Коли смеркатись буде світ,
І тьма закутає дорогу,
Твій вічний, надійний привіт
Дарує мені правду, вологу.
Максим Рильський
Сонячний день
О день блискучий, золотавий!
О світле, чисте, ясне небо!
Сонце палає вам розправляючи крила,
Розливаючись світлом по землі рубель.
Літнього полудня
Гарячої літнього полудня
Сонце палає в зеніті неба,
І хвилювання землі випаровується,
Стає парою, піднімається в простір.
Де ж ви, брози прохолодні?
Де ж ви, хмаринки біленькі?
Дайте відпочину знедолені
Травам, квіткам, мені й вам.
Павло Тичина
Сонце і поет
Сонце встає, і я сміюсь,
Сонце горить, і я співаю,
Сонце смеркається — я вмираю,
І сонце вщухає в моїх крилах.
Гимн сонцю
О вічне сонце справедливе!
О джерело святого світа!
Ти даруєш нам щастя, житя,
Ти дихаєш нам в душу істину.
Як добре, коли встане день!
Як просто стати на піку честі!
Коли сонце горить — нема мені ні болю, ні скорботи,
Вся душа моя — поет, вся вольна.
Сергій Гуцало
Сонячні дорожки
На полях рожаних сонячні дорожки
Вязаніють золотом і теплом,
І йдуть селяни ранком через полосочки,
Окуповуючи земельку й хліб.
Сонце за селом
За селом палає сонце,
За селом гарує річка,
Й виходить дівчина на крилець,
Щоб подивитись на день, на диво.
Морозь, холод, з’їдлива стужа,
А на обрії сонце світить,
І тягне серце вниз по грудях —
Туди, де слід вертатися, туди.
Василь Стус
Промінь сонця
Один лиш промінь сонця через грати,
Крізь бетон, крізь залізо й замок,
І світить мені золотавий матір,
Розриває цемент й утиск.
Світ
Коли закрито в темнім касматі,
І немає пророцтва, немає смисту —
Чекаю сонця, зірки на панаті,
Чекаю світла через грізь і брист.
О світе тьми, о сонце за ґратами!
Дай мені сили пережити день,
Й прийде, прийде воля на крилами —
І скине я цей грізний мені ланцюг з себе.
Дмитро Павличко
Вечір на Дніпрові
Сонце заходить над Дніпром,
Червоніє вода, як кров,
Небо палає золотом,
І природа співає слова.
На світанку над полем
Сонце встає над полем, зелень виростає,
Роса на травах полиціює, блищить,
Душа поета радісно співает,
Й за сонцем послідує вся історія.
Гарячий день, гарячий світ,
Де кожна душа горить,
Де кожне серце розпочле
Новий завтрашній привіт.
Ліна Костенко
Золоте сонце
Золоте сонце сходить медленно,
Не поспішає на роботу,
Ласкаво глядить на землю,
Даруючи нам свій привіт.
Літо
Сонце палає білим вогнем,
Землі спраглі п’ють священну воду,
Час засіювати новий доля день,
Час жити так, як велить родиця.
О сонце, вічне й справедливе!
Освітлюєш ти добрі й злі,
На всіх однаково ясниєш,
На справедливості земні.
Миколай Вінграновський
Помниться мені
Помниться мені сонце в дитинстві,
Як золотим промінем падало
На хату нашу, на село,
На щасливе село в серці.
Від сонця до сонця
Від сонця до сонця йде день,
День переходить у ніч,
Ніч відбирає сонце,
А люди сплять і чекають.
Коли ж вже встане день новий?
Коли ж сонце розквітне?
Коли ж люде прокинуться?
Коли ж справедливість прийде?
Борис Олійник
Прославлення сонцю
О, сонце вірне й справедливе!
Ти світиш всім одинаково,
Ти даруєш нам теплоту,
Ти даруєш нам життя.
На віку сонячних днів
Коли сонце гарує в зеніті,
Коли день розпочинається з ранку,
Розпочинається й моя пісня,
Розпочинається й моя любов.
Немовби на крилах золотистих
Летить через небо наше сонце,
І золотиться та бліска рідко,
І нам здається — це рай щось нам поклав.
Сучасні українські поети
Андрій Кобалія
Сонячний день в місті
У місті великому сонячний день,
Сяйво скла й металу,
Люди квапляться, не їдять ні сніг,
Бігають у супроводі сонячних промінів.
Поза містом
Поза містом, у полях зелених,
Сонце світить по-іншому,
Там воно — справжнє, натуральне,
Там воно — божественне й велике.
Чарльз Кравець
Сонце в душі
Деж те сонце в моїй душі?
Де ж той світ, що був колись?
Гарячий, яскравий, вільний,
Вільний від утисків, від брехні.
Пробудження
Прокинусь — і одразу за вікном сонце,
Жовто-золотаве, гарячеє, справедливе,
І розумію я — треба жити,
Треба вірити в завтра, в добро.
Олена Карась
Над водою
Над водою палає сонце,
Вода горить, пливе в золоті,
І на березі стою я,
Слідкую за святим і промісленим.
До світла
Завжди йду я до світла,
Незалежно від ночі й холоду,
Сонце завжди закликає,
І я йду, прямую й вільна.
Разом з сонцем вікуємо,
Разом з днем розцвітаємо,
Разом зі світлом святим
Вивіряємо нашу долю й честь.
Сергій Жадан
У святлі
У святлі лясу сонце вважає,
Деревця стоять, як мо моніки мрії,
Шум листя — це пісня світу,
Сонячні промені — це послання долі.
Після ночі
Після темної ночі приходить сонце,
Приносить тепло і надію,
І серце почало знову битися,
І душа піднялася до неба.
Василь Герета
Золоте слово
Сонце — то золоте слово,
Що вимовляє небо землі,
Слово про любов, про волю,
Слово про новий завтрак.
Гарячість дня
Гарячість дня палить в груди,
Гарячість слова жве у серці,
І немає більше сумніву,
Нема більше холоду й страху.
Павло Мовчан
Над Дніпром
Над Дніпром палає сонце,
Червоніє небосхил,
Вода горить золотом,
Й душа моя співає гідну пісню.
Дивна краса
Дивна краса в сонячному дні,
Дивна гідність під сонячним світлом,
Вся природа поклоняється сонцю,
І людина — найменша частина цього світу.
Наталія Камбур
Світання
При світанні просинається дух,
При світанні розпочинається чин,
Сонце встає, дарує нам муку,
І ми готові вдень до всяких робіт.
Улюблений день
О день улюблений мій сонячний!
О день вольний і справедливий!
День, коли все живе і радіє,
День, коли серце поет поет гідний гімн!
Юрій Іздрик
Мандрівка по світу
Коли мандрую я по світу,
Слідую я за сонцем,
Сонце водить мене далеко,
Сонце показує мені нові землі, нові долі.
На дорозі
На дорозі palais сонце,
На дорозі я іду,
За мною — тінь темна,
Перед мною — світло, надія, мрія.
Ольга Мак
Пісня про сонце
Спою я пісню про сонце,
Спою про теплоту й світ,
Спою про любов і волю,
Спою про новий завтрак світ.
Материнське тепло
Матері, як сонце, тепло,
Як сонце, справедливо, вічне,
І під цим теплом, під цім світлом
Виростає дитина в творця світу.
Ці вірші відображають глибоку традицію української поезії, де сонце символізує надію, свободу, справедливість і вічне оновлення життя. Від класиків до сучасних авторів — сонце залишається одним з найважливіших образів в українській літературі.
