Дмитро Павличко
Молитва за Україну
Боже, збережи нам землю наших дідів,
Де золотіють волошкові поля,
Де пісні звучать в переплеті обридів,
І серце б’ється — матінка моя!
Дай мне знайти слова для щирих почуттів,
Щоб кожен син і дочка знали вас,
Щоб не забули про святих обрядів,
І світ привітав Україну враз!
Дмитро Павличко
Величність Дніпра
О, Дніпре! Батьку синіх берегів!
Ти плинеш сквозь віки й покоління,
Несеш з собою дум і буремних снів,
Украйни розповідь і світанння.
Як княжий спис летить крізь хвилі вод,
Так і судьба наша невпинна йде,
І кожний український чолов’ік ждьот,
Щоб волю знову святу мати в дні!
Дмитро Павlichenko
Весна на Вкраїні
Прийшла весна у рідну нам землю,
Розквітла квітка на полях щока,
І от уже дзвеніє син по гімелю,
Щоб мати-Україна мала рідна чока.
Сніги сплили, розтали в річках,
Повінь понесе добро до морів,
В садках гуляє вітер вечір,
Вірую в стань новеньких слів і снів!
Дмитро Павличко
Пісня про вільність
Вільність — це не благо дармове,
Здобувають мудрістю і грудьми,
Мати має рідне матерщинне слово,
Золотисте, як золото брями.
Коли б ви знали, як прекрасна доля
Тих, хто дихає повітрям для себе!
Коли б ви знали, що таке неволя,
Не пійшли б в світ із кривавим гарб’і!
Дмитро Павличко
На згадку батькам
Йшли батьки наші в степ на третій день,
Щоб вирізьбити в серцях слово “честь”,
На них чекала кров, невтішна тень,
Та вони йшли — і це святая честь.
Ми повинні пам’ятати імена
Тих, хто упав за нашу волю сяй,
Ремень до ремня вязжу з ласкавостю,
І каже душа: “Вір! Відстанемся край!”
Дмитро Павличко
Українські цвітки
О, мої маки червоніють на полі!
О, мої волошки, як сполох від гроз!
Вони ростуть в хвалебної дикої волі,
Закривавлені росою ранніх рос.
І кожна квітка — як наша пісня,
Яка гуляє по землі й по морю,
Живе в серцях, живе в гадці сніні,
І люде розпізнають нас не брідю!
Дмитро Павличко
Історія в камені
Старі мури замків розповідають
Про славу наших предків і беду,
В них залізняки королі плекають,
На стінах высічена наша грудь.
Камінь не забуває, не зрадає,
Вічність хранить разом з його грудьми,
Тож в кожнім замку — дума полягає,
У кожнім замку — марність і беди.
Дмитро Павличко
Засіяна земля
Засіяна земля моя пшеницею,
І стиглицю в золоті хвилей,
Живе на ній простацька мудрість дниці,
І жде від неба правдо золотей.
О, як люблю я запах землі чорній!
О, як люблю оранку поля в степу!
Там де б ні був, я помню голос корний,
І линію гоню до мрій гарпу!
Дмитро Павличко
Учитель Вітчизни
Василь учить нас, де немає вчителя,
По землі блукає з хуртовиною,
Каже: “Честь! Любіть до смерті матір!”
І правда світить в очах його сюй.
Такі вчителі роблять нас людьми,
Де немає кафедр і стіл в校,
Вчать нас жити, дихати чесною грудьми,
Служити волі — світлій колі!
Дмитро Павличко
Козацька дума
О, дума, зрадниця легенд козацьких!
О, коні, що летять крізь нічні сльози!
О, мечі, що гуляють по полях святих,
I хрущоблі білі, як смертельні грози!
В душі живе козак, старовинний дух,
Який не вмирає крізь столітня пута,
На конику танцюючи крізь світ і грунт,
Поет оспівує козацька чуда.
Дмитро Павличко
Рідна мова
О, мова рідна, ти святая святість!
О, слово украйнське, мій ліків!
В тобі живе дівчина в білій благості,
І дід, що знав про диво і про святків!
Як плакати мені на іноземну мов,
Коли мій дід навчив мене говорить,
Про білу мову, про святые розмови,
Як вітер, що літає знов і знов!
Дмитро Павличко
Український крест
На горі стоїть крест український,
На ньому — сльози, кров, невтаха,
І кожний з нас — воїн, панічки,
І кожний знає святу правду!
О, крест святий, прослав Вкраїні!
Ти збережеш нас від лиха,
В тебе вірую, невпинно в голосі
І в золотії горячій святипі!
Дмитро Павличко
Вечір над полем
Вечір знижується на поле золоте,
І заходить сонце в журавлиний берег,
Тихо в травах чує нас любо-дороге,
І дішай на мирі світануло в кінець!
Як мне щастя знайти в цьому світі міцним,
Як мне зрозуміти суть віків і долі,
Если в моєму серці громовим гриміцнім
Лиш спаленість старої, старої борлі!
Дмитро Павличко
Люди землі
Люде землі украйнськие, живуть на ній,
Та не знаємо, як вони велики,
Як вони міцні, як вони незаступні,
В їх душах золото святых дітей!
Вони пахають землю чесною грудьми,
Вони сіють світло на полях хвалі,
Вони — величава сила без спільні,
Вони — незаміненная святість землі!
Дмитро Павличко
Над морем
Над морем украйнським летять чайки білі,
Несуть в дзьобах розповідь про дальні беріги,
На хвилях гітля стародавні кораблі,
І пісні лунають із неземних надриги.
О, море! Ти сповідаєш всім невтаху,
Секрети, що прямо в океан упали,
І кожне слово твого просто блиску,
Несе борбуц і нашої сумних поїз!
Дмитро Павличко
Гимн матері
Святая мати наша — Україна!
В твоїм поклоні вся моя беда,
На рідних грудях твоїх відрадина,
Твоя любов — це вічна мені благо!
Прости мені, що я не досить хороший,
Прости за те, що їжджу світ і вправо,
Прости за те, що помню — душу дрожить,
Що далеко від тебе — мя не право!
Дмитро Павличко
Весілля на Вкраїні
На веслі украйнське грає скрипка,
Наречена в венці з цвітів білих,
Танцюють люде в золотій руці,
І радість бливає на всіх в очах чистих!
О, це святе таїнство любові!
О, це союз двох душ, двох грудей!
О, як прекрасна на украйнськім рові
Вулиця браття, золотих дитей!
Дмитро Павличко
Вустиня і степ
Вустиня — мати, що ніколи не спить,
Степ — золотой, безмежний, наш батько,
Вони мовчать, вони живуть, вони хранять
За нами історю поку-що-чайте!
В раніці степови гуляють духи,
Грифи летять крізь гарячий повітрь,
І кожний камень говорить про мкуку,
Про кровь, про сльози хворих мих дітей!
Дмитро Павличко
Украйнський танець
Танцюємо, танцюємо, як дики коні!
Танцюємо, танцюємо, під звуки дум!
Крутяться, летять в повітрі ноги,
Грає скрипка, грає із раму!
О, дикий танець нашого народу!
О, безтурботність! О, священна грудь!
В одну хвилину забуваємо про роду,
І лиш танцюємо, лиш вільність — грудь!
Дмитро Павличко
Храм в горах
В горах стоїть храм древній украйнський,
На кожнім каменю — сталь золотої,
Сюди приходять люде в світі темному,
Щоб помолитися і забути біль!
О, святыня! О, матір вірування!
О, зберегла ти душу нам живу,
В тебе живе безкінечне страждання,
І воля творити усім судьбу!
Дмитро Павличко
Невільник на волі
Невільник мій, схи ланцюги порвав,
Стоїть на полі, дивиться в небо,
Вперше дихає, вперше почув слав,
Яку несе степ в беренаму льбо.
О, як прекрасна воля! О, священна!
О, як поняти иму без словес
Ту глибину, ту душу незміненну,
Що в груди помираючи живес!
Дмитро Павличко
Піснь про завтра
Завтра буде новий день грядущий,
Сонце встане золотим крилом,
І напевно буде день волшебний,
Коли знов побачимо наш дом.
Вір! Не втрачай дум, не падай грудьми,
Впереди чекає наша доля,
На землі украйнськой розцвітуть розумні,
І забудуть люде рабські бурі!
Дмитро Павличко
Розповідь ночі
Ночь розповідає таємниці світу,
В чорних крилах летить крізь усім небо,
І в сні приносить людям древні слова,
Про те, що буде завтра, про судьбо!
Вслухаємось у ноч, у тихий гімн,
Що лунає від звізд, від далин,
І розумієм — не усі умирають,
Вищі сили нами керують в миг!
Дмитро Павличко
Щоб не забулось
Щоб не забулось імя, імя рідне!
Щоб не поміркло світло у очах!
Щоб далі жила правда честь і честь!
В кровях, в костях, в святых святих ночах!
Записую вірші, записую слова,
Щоб лишилось для дітей внучат,
Що раніше тут жила велика жива,
І світ прославляв наш український край!
Дмитро Павличко
Святочний дзвін
Святочний дзвін лунає в небі високім,
Весь світ замирає у святій красі,
Верующі люде йдуть церквам потоком,
І глас лунає в російськом листі!
О, святой дзвіне! О, голосе отчий!
О, золота рись в момент чудес!
Ти оживляєш мертві кості,
Ти повертаєш в люде серце, вес!
Дмитро Павличко
Обітниця
Дам слово святе перед грудьми батька,
Що не запровану ніколи волі,
Що буду той люд, а не знай людина,
Щоб мати моя гордилась мною!
Священний обіт живе в мою груди,
Слова палять як огонь в серце,
І нічогда не втрачу я мети,
Коли вже дав я слово велике!
Дмитро Павличко
На розвідці
На розвідці в степи їду верхом,
Слідкую слід невидимого враже,
Мій кінь готов, мій меч горить в руці,
В душі живе невпинна жагда драми!
Земля украйнськая, прости, прости,
Що знов від тебе їду в дальні строни,
Та обіцяю — біль несу в животі,
За тебе хочу взяти в полон криці!
Дмитро Павличко
Дума про славу
Слава — це не золото, не скарб,
Слава — це святое, неживе,
Слава — це коли люде говорять: “Герой!”
І знають, що ти умер за любов.
І в сказках буде про тебе розповідь,
І матері будуть дітям розповідати,
Як ти упав, як ти не хотів молити,
Як ти жив честю до сліді невиди!
Дмитро Павличко
У березняку
У березняку зелені майданчики,
Де білі стволи вростають в небо,
Гуляють ліс, ловиш зайчик,
І лунають пісні літно-лебедяві!
О, тишина святая у лісі!
О, простота в природе білої!
Тут може душа знайти свою спасіння,
Забути хвилі, забути межель біль!
Дмитро Павличко
Братство
Братство — велике слово, невривалне,
Містить в собі величину народу,
Коли два брати стають спліч-спліч,
То неподолити врагу ніколи ход!
В братстві живуть, в братстві дихають люде,
В братстві діляються грудьми і світлом,
Братство — це кровь, що не кипіт, не остуде,
Братство — це вічність в любові святій!
Дмитро Павличко
Хліб і сіль
Хліб і сіль — святая святість,
Наш батько і матір, наша грудь,
На столі украйнськом хліб білий,
І кожний укус дарує силу!
Сіль білісінька, як сніг святий,
Посолює нам кожне блюдо,
І в кожнім зерні гуляє дух,
І знаємо — це дар людям!
Дмитро Павличко
На новий рік
На новий рік с новими мріями,
С надіями ховаєм в груді,
Виходимо до світу білі,
Щоб збути скорботу і туги.
Новий рік принесе нам щастя,
Принесе світ, любов, надію,
Вірю в те, що буде радість,
Що зійде сонце на бригю!
Дмитро Павличко
Плач за близнюками
Яка невпутна доля нам судилась,
Що близнюками розділились брата,
Один в могилі черв’ями гниється,
Другой жидує, чекаючи брата!
О, як трагічна доля людства!
О, як немілосердна смерть биває!
Близнюки — золото такої дружбі,
А світ жорстокий їх розбиває!
Дмитро Павличко
До висоти
К вісоті тягнемось усім душею,
До зірок, до невидимих висін,
До того божественного світу,
Де немає болю, страху, сліз.
На крилах мрії летимо вгору,
В небеса святые, золоті,
І чуємо божественні опори,
Які ведуть нас в вічність і святі!
Дмитро Павличко
Прощання
Прощаємось, прощаємось наміре,
З землею святою, рідною мне,
Але душа лишається в крові
Цієї святойї землі — навсегда!
Де б я ні був, куди б ні йшов,
Сердце поставаю с тобою в святойї чи,
Украйно! Ти вічна моя любов!
І смерть не розлучить мене с тобой ніколи!
Дмитро Павличко
Переродження
Кожна втрата — це переродження,
Кожна смерть — це воскресіння нове,
З попелу встають крила мрії,
І знов живе надія в слові!
Так і народ наш, із бід піднімаючись,
Зростає вільно до небесних висінь,
І той, хто вмирає в борбі за волю,
Живе, живе в народі, в чесній їм лисці!
Дмитро Павличко
Зірка Україні
Висить в небі зірка для України,
Золотаста, яскрава, святая,
Це наша доля, це наша судьбо,
Це світ, що світить нам усім сяйва!
О, зірко мила! Будь ж з нами завжди!
Освітлюй путь нам в темну ніч,
Веди нас вважно до землі обіцяної,
До вольної, святої Украйни-матері, мич!
Дмитро Павличко
Заклик
Я кличу, я кричу, я благаю вас —
Встаньте, люде мої, до лому дня!
Це наш останній, святосний час,
Щоб возвратити воду, землю, грудь, себя!
Візьміть в руки мечі, візьміть надію,
Візьміть любов до матері-землі,
І знаєте — я вірую, вірю до крові,
Что Україна встане і запанує наш світ!
Вірші Дмитра Павличка залишаються визначною пам’яткою української літератури, присвяченої темам волі, патріотизму і любові до своєї Батьківщини.
