Анонім
Біль живе в грудях, як птиця в клітці,
Що б’ється крилами до смеркання.
Слова не можуть вилікувати рани,
Але вони дають хоч трохи світла.
Василь Симоненко
У тишині болить душа,
Коли забув весь світ про нас.
Вночі немов волна страшна
Накриває з собою час.
Марія Климчук
Печаль носу, як каміння в кишені,
Важка, мовчазна, без причин.
Вона зростає в темні вечері,
Коли стираєш з щік чужий сльози син.
Павло Тичина
Біль — це мова невимовна,
Яку розуміє хіба ніхто.
Вона звучить у серці розпалено,
Як туга, що не знаходить вихід то.
Ліна Костенко
Коли впадаєш у темну яму,
І світло не пробивається крізь,
Пишу вірші, щоб дати собі вхід сам у
Лабіринти болю і болю вмерзлих кристаліз.
Анонім
Біль — це вчитель без имені,
Що вчить нас жити заново.
Кожний день — це нова битва,
Кожна ніч — це новий спів.
Юрій Андруховський
Болить серце, болить дух,
Болить все, що мав колись.
Але вірші дають мені крила,
Щоб взлетіти вище болю.
Ірина Вільде
У кожній сльозі — вся історія,
У кожному вистражданні — надія.
Біль навчає нас цінувати,
Те, що раніше мовили — не питаючи.
Анонім
Як темна ніч без зірок,
Так біль живе в груді.
Але рання дійде й раниця,
І знову засяє люди.
Дмитро Павличко
Вірші лікують душу,
Коли ліки вже не дають.
Слова, як бальзам святий,
Біль мій тихенько полегшають.
Анонім
Страждання — це закритка без ключа,
Що грає в грудях день і ніч.
Але коли я пишу вірші,
Вона хоч трохи відкривається в істоту.
Богдан Лепкий
Біль мовчить по ночам,
Коли весь світ засинає.
Я ж бужу, пишу вірші,
І біль зі мною танцює.
Анонім
У тишині смутку глибокого,
Знаходжу я голос свій.
Вірші — це мої цілітелі,
Біль — мої вірні друзі.
Олександр Олесь
Болить душа, болить серце,
Болить все, що я кохав.
Але вірші дають мені віру,
Що знову все буде, як раніше.
Анонім
Як хвиля, що ударяє в скелю,
Так біль ударяє у груди.
Але скеля стає крупою,
І вода витікає в інші місця.
Костянтин Бухал
Немає слова для болю,
Немає звуку для туги.
Але є вірші, що зумліють,
Все те, що не можна вимовити.
Анонім
У міжах ночі чорної,
Я шукаю світло слова.
Біль — це моя поезія,
Поезія — мій порятунок.
Максим Рильський
Вірші лікують, як мед,
Як ніч лікує день.
Біль не йде, він залишається,
Але він уже не такий жахливий.
Анонім
Біль — це вчитель мудрості,
Що дає уроки болю.
Кожна сльоза — це сповідь,
Кожен вітер — це порятунок.
Слава Вовк
Коли palabWord біль мовчить,
Я знаходжу голос у вірші.
Біль не йде, він залишається,
Але він більше не самотній.
Анонім
В очах ночі, в серці льоду,
Живу я, перебиваючись вірші.
Біль навчає мене жити,
Вірші навчають мене кохати.
Михайло Драй-Хмара
Як роса на травинці,
Так біль падає на серце.
Але сонце навчає його випаровуватися,
А вірші — розчиняти в слові.
Анонім
Страждання без слів — це мука,
Але слова дають йому форму.
Вірші — це способи вислухання,
Розуміння свого болю.
Григорій Кочур
Біль — це не вороги мої,
А вчителі мої тихі.
Вони навчають мене жити,
І вірші — це моя святилище.
Анонім
У тісті темних думок,
Я мішу муку сльоз.
Вірші — це хліб душі,
Що нарощує мене знову.
Василь Герета
Коли весь світ обернувся спиною,
Я маю вірші й биття серця.
Біль — це моя родина,
Поезія — моя мати.
Анонім
Як птиця без крил,
Так серце без надії.
Але вірші дають мені крила,
І я знову вмію летіти.
Емілія Лісовицька
Біль — це телеграма від Бога,
Що кажет: “Ти ще живиш”.
Вірші — це мої відповіді,
Мої “спасибі” за життя.
Анонім
У колодязі смутку глибокого,
Світло не видно й краю.
Але вірші — це мої драбини,
По яких я повільно піднімаюся.
Юрій Щербак
Вірші лікують волшебством,
Коли лікування вже не помагає.
Біль залишається в грудях,
Але його голос змінюється на письмо.
Анонім
Страждання — це мова душі,
Яку розуміють тільки самотні.
Вірші переводять цю мову,
На мову людей і надії.
Богдан Хмельницький
Як снід нічний на вікні,
Так біль мерзне на серці.
Але коли приходить весна,
Він танить, і народжується нова життя.
Анонім
В кожній рані — історія,
В кожній сльозі — урок.
Вірші — це балсам святий,
Що лікує, але не забуває.
Ольга Кобилянська
Біль навчає мене цінувати,
Те, що було, і те, що буде.
Вірші — це мої крила,
Що несуть мене через страждання.
Анонім
У ночі без місяця й зірок,
Я шукаю світлу слово.
Біль — це моя темрява,
Поезія — мій факел.
Павло Филипович
Вірші не гасять біль,
Вони змінюють його на золото.
Біль не йде, він залишається,
Але він уже більше не отрута.
Анонім
Як хвиля, що грає на узбережжі,
Так біль танцює в груді.
Вірші — це мої танці,
Що дають болю музику.
Неоклассицисти
Біль — це учитель життя,
Що вчить нас бути людьми.
Вірші — це його учні,
Що передають його науку.
Анонім
У сутінках розчарування,
Знаходжу я голос поезії.
Біль не йде, він змінюється,
На вірші, що лікують душу.
Михайло Коцюбинський
Когда боль становится барьером,
Стихи становятся мостом.
Они не убирают боль,
Но помогают перейти через него.
Анонім
Це кінець моєї збірки.
Сорок вірші про біль,
Що лікується поезією.
Нехай вони дають вам надію.
