Іван Франко
Батькові
О батьку, мій любий батьку мій!
Як часто думаю про часи,
Коли твоя сильна рука щодня
Мене до знань і правди вела вгору.
Твій поріз чола, сивина бороди,
Та невтомний твій погляд добрий
Живуть в душі, як образ святий,
Як маяк у морі всіх біди.
Спасибі, що навчив мене жити,
Що честь і совість показав в житті,
Що знав язык беручий ти говорити,
Коли вже відходити мав на світ.
Павло Грабовський
До батька
Вже давно, батьку, років так багато,
Як зійшов я в світ з твоєї хати,
Та не відповідь я своїм словам,
Які тобі обіцяв я там.
Прощай, великий, сильний мій отче,
За все, за світ, за матір, за ночі,
За те, що вчив мене любити край,
На мене, сину, благослови й май.
Максим Рильський
Стара батькова хата
Стара батькова хата на пагорбі
Ще чекає мене в розумної беді,
Де дим валить із труб у небо весь,
Де батько мій чекає мене есь.
Вона стоїть, як символ доброти,
Де панував закон святої простоти,
Де слово батька було як закон,
Де мав у серці я святий поклон.
Василь Симоненко
Батьків погляд
Знаю, батьку, що я тебе боляю,
Що часто я дорогу вибираю,
Яку тобі не схоже тішить мне,
Та вибач мне, я борюся в тіні.
Твій погляд сумний, повний докорів,
Та повний ж він святих твоїх основ,
Я знаю, що ти вийшов з малюки,
Щоб дати мне добре знання та науки.
Дмитро Павличко
Спадок батька
Від батька мого я зберіг святиню —
Его слова, його чесність й годину,
Де разом сидели ми при вогні,
І батько розповідав мне про сни.
Це найкращий спадок, що отримав я,
Чекий батько дав мне без грошей й дня,
Це правда, це честь, це святая любов,
Це мудрість століть і вічних основ.
Ліна Костенко
До батька на тебе дивлюся
На тебе дивлюся я й бачу світло,
Що вирване від туч та темноти,
На тебе дивлюся — живе не зліто,
У серці вірую, что можу я.
Твоє коліно вловило зноївлюк,
Твоя рука мене спасала від паденнь,
Тобі розважування, тобі я скорбь я слов,
Тобі спасиба за святеність днів.
Миколай Вінграновський
Батько і син
Батько старіє, сам я розумію,
Що часи минули, я вже не той,
Що плакав колись за батькову спину,
Вже мужем звуся я в житті сирім.
Та все ж прошу я в Бога за нього,
Щоб батько мій прожив в добрі й в роду,
Щоб він узнав, що син його навіки
Любить його й за помощь йому вдячен.
Богдан-Ігор Антонич
Відьма батька
Вишу як відьме батька молодого,
Де всі сміються, та шумять, та грають,
Де батько мій смійется над словом,
І срце мое при тому трепещет.
Люблю його в тi хвили золотие,
Коли він вільний від забіг та турбу,
Коли улюблен мне його коротие
Сміння, як віки вічної перебрю.
Сергій Єфремов
Батьків урок
Батько навчив мене, не словом просто,
А ділом, чином, серцем, і душею,
Що честь треба хранити, мати просто,
Що слово мужа — клятва й обіцяння.
Я бачив, як він працює без сумня,
Як світає за грудьми край крута,
Як ходить він до церкви, мне рокуть,
Живе святой і чесной і простой.
Юрій Андрухович
Сучасний батько
Батько мій у XXI столітті
Не менш святой, чем в давні дні старіють,
Хоч носить джинси і комп’ютер знає,
Але в серці правда й честь живає.
Він вчить мене любити честь і крім,
Що в технологій світі всій живем,
Щоб не забути правди і святості,
Щоб жити честю, смілістю, готівкою.
Олег Олійник
Неповторний батько
Не буває двох однакових батьків,
Кожен мій несе в собі особливість,
Але всім їм спільне тримання дітей
У любові й добрості й справедливості.
Мій батько — він неповторний, окремий,
Неповторний у його звичайної ласки,
Неповторний у його мовчання й темиці,
Неповторний у його душі й пустості.
Василь Герета
Нареченому батькові
Хоч я не звав тебе коли батьком,
Та в серці ти так часто мне щось даєш,
Той совіт, той погляд, та той теплий клас,
Що знаю — батько маю я у вас.
Скажи мне, чи я правдо розумію?
Чи батьківський закон живу я весь?
Даруй мне грехи мої й незнання,
Прошу тебе щодня, кожен час.
Роман Іваничук
Подорож з батьком
Пам’ятаю як батько мене брав,
На поле, у ліс, на річку поїхати,
І кожну травку мне благодів показував,
І кажне слово батька я пам’ятаю.
Це були хвили, в дивний час золотий,
Коли я чув біль батька й його тугу,
Коли я розумів, що батько мій святой,
Коли я присяг вічну йому благодар.
Станіслав Шабала
Батько у дні печалі
У дні печалі, коли все темніє,
Коли крушиться надія і світ,
Зникає батько, мов ангел той білий,
І каже слово нам святих основ.
Його лице в морщинах та в печалі,
Але його слово жар несе,
Як факел светит в ночі, як спасенье,
Як батька справедливой голос вьїтся.
Григорій Сковорода
До батька древнього світу
О батьку світу древнього й святого!
Тебе я чую в кажном слові й звуці,
Тебе я вбачаю в кажнім дні й часі,
Що біжиш ти по золотих законах.
Ти вчив мене до всього прислуховуватись,
До мудрості природи й до стихій,
До голосу серця, до сумління правого,
До Божої правди в глибине душе.
Михайло Коцюбинський
Батька величання
Величаю батька мого смиренно,
Що мужественно ніс свій хрест години,
Що ніколи не пав, не упав в біді,
Що мене вів по правде й честі щирій.
Живет батько вічно в мені, в серці,
В кажном вчинку мому, в слові, в думці,
Я слідую його святому сліду,
Я вдячен йому за всі часи днів.
Неизвестный автор (Народна поезія)
Стара пісня про батька
Сидить батько коло вогню,
Куріить люльку й мовчить весь,
Погляд його — далеко в даль,
Де минув час золотий й весь.
Сидить батько і чує вітру,
Яка співає за вікном,
Та думає про дітей віддалі,
Про син, про доньку й про їхні дні.
Тарас Шевченко
Батько мій
О батьку мій, о сильне слово!
Тебе я чую в глиб серця,
В душі живиш ти мене, батьку,
Навіки, вічно, до кінця.
Прости мене за все, за щедрість,
Що дав мені ти с малих літ,
За честь, за совість, за святость,
За правду, честь, за мій обіт.
Юрій Кульчицький
Син вдячен батькові
Вдячен я батькові щирій,
Що вчив мене в поле й стін,
Що дав мені силу й мужність,
Щоб перемагати на світ.
Вдячен за совість й за честь,
За мудрість старого роду,
За те, що творив він гніздо,
Де мог я спочивати весь.
Винниченко Василь
Батькова мудрість
Батькова мудрість не у книжках,
А в кожном жесті й в кожнім слові,
У того як він жив святой,
Як прабував чесной простой.
І я усе бере з батька,
Як сін впиває росу рано,
Як цвіт бере із земь живицю,
Так я живу його святицею.
Олександр Охрименко
Старий батько
Старий батько мій живе на світе,
Спинулись де роботи й забіги,
Та в ньому все ж живет святая віра,
Що син його вернеться, повернеться.
Живет батько в усім, у всьому світі,
У ріці, річці, у лісі, в полі,
У кажнім дні, у кажнім істу солі,
Живет святой, живет батько святой.
Євтушенко Євгеній (переклад українською)
До батька світу далеко
Батьку, ти де в далекім світі?
Ти чуєш мене коли-небудь?
Я звав тебе в ночах святіх,
Коли любав, коли мучивсь.
Ти далеко, ти хоть далеко,
Але в серці ти завжди зі мною,
Твоя любов живет в морозі,
Твоя святість守守 в грозі.
Григорій Тютюнник
Пам’ять про батька
Що залишу я своїм дітям?
Що батько мне дав в дні давні?
Святе спадок, безцінні дари,
Що правда, честь, що святие сни.
Я пам’ятаю кожен день,
Як батько мне вчив жити честно,
Як смотрів на мене з любов’ю нежной,
Як целував мне лоб вечерній.
Петро Мирний
Батьків добро
Батько мой було велики й добрый,
Рабив не мав, та мал велики хлиб,
Вершник святой, чесной простой,
Що в сердце кожный мав любовь святой.
Живет батько в моїх спомин,
Живет в тому як я живу,
Живет в тому як я люблю,
Живет в тому як я прошу.
Юрій Дарієнко
Чоловік батько мій
Мій батько — просто чоловік,
Не герой, не король, не святой,
Але в ньому живет величність,
Якої немає ні у кого інший.
Просто чоловік, що працює щодня,
Що дбає про дім, про жінку, про дітей,
Що честно живет, що правду береже,
Що мене вчить бути чоловіком святым.
Еміль Лещенко
Батьківський дар
Найбільший дар, що дав мне батько,
Не золото, не срібло, не майно,
А голос совісті, що звучит в мені,
Що каже правду вічні дні.
Це дар святой, це дар у вічність,
Це дар любові та святости,
Це дар надії і мудрости,
Це батько дав мне дар святой.
Ілля Кривовіїв
Образ батька
Образ батька мого в пам’яті живет,
Як портрет на стіні старого дому,
Де дитинства мого було золото,
Де батько був для мене все й всім.
І коли я виходжу у світ великий,
При всіх бідах, при всіх болях, печалях,
Я слухаю голос батька в далі,
Що каже: “Сину, верь, і крок учни!”
Василь Голобородько
Старості батька
Батько мій старіє с кожним днем,
Морщин прибуває на лиці,
Сила світе, та все ж живет огонь,
Огонь любови, огонь святости.
І я молюся, щоб Бог миловав,
Щоб дав батькові здоровя, сил,
Щоб мог ще років жити добрих днів,
Щоб мог бути для мене він святим.
Миколай Бажан
Мудрість батька
Батько мой не мав книжок學ених,
Та мудрість мав він глибину морй,
Мудрість в тому як жив святой,
Мудрість в тому як люлив мене весь.
І я дивуюсь, як батько простой
Розумів все, що неможливо мне,
Як видив батько те, що скрито,
Як слухав батько голос Бога в ночі.
Ліна Костенко (II)
До батька на світанку
На світанку спомню я батька,
Коли сонце вихідить з-за гір,
Коли світ весь розфарбовується кольорами,
Коли в серці живет надія й мир.
Батько мой святой, батько мой святой!
Спасибі за все, за все, за все!
За то, що ти живив мене хлібом,
За то, що вчив мене жити честно й просто.
Аркадій Погребинський
Батько на пруді
Батько мой спокійно сидів на пруді,
З вудкою у руках, в розмиштю красній,
Я сидів поруч, ми молчали весь день,
Та розумів я — це було святое й важнне.
Не слів потрібно мне було, не рядків,
Потрібно було тепло батькової груді,
Потрібна була його присутність святая,
Як берег в морі, як маяк в ночи.
Богдан Лепкий
Батькова рука
Батькова рука велика й сильна,
Робила для мене святую защиту,
Її дотик помагав мне вставати,
Коли падав я, коли рушився я в світ.
Сьогодні я дорослий мужчина вже,
Та пам’ятаю я ту мощну руку,
Що вела мене по жизні святій,
По дорозі честі й святости великой.
Генріх Сенкевич (переклад українською)
До батька давноминулих днів
Батьку мой давноминулих днів!
Де ти живеш? В яком ти світі?
Чуєш ли ти, як часто я закликаю,
В молитві, в болі, в жарких снах?
Ти дав мне жизнь, ти дав мне світ,
Ты дав мне честь, ты дав мне путь,
За все спасиба, батьку мой святой,
За все, що мне отримав я в дні.
Сергій Гуцуло
Синовенме чувства до батька
Синовне чувство, що у мені живет,
То чувство святое святеніше немає,
Це любов до батька, то святая любов,
Що все забуває в моментах святых.
Коли я бачу в батька біль й невдачу,
Болить мне серце, як болить моя плоть,
Коли я слышу в батька добрий голос,
Забуваю я все, живу лиш для нього.
Кирило Стельмах
Батько мой — символ міцности
Батько мой для мене як скала,
Як гора, що не збивает вітру,
Як символ правди, честі, доброты,
Як символ міцности й святости.
Я верю в батька, верю в його слово,
Верю, що батько мене берегает,
Верю, що батько мене вчить правде,
Верю, що батько мене любит вічно.
Юхим Геруган
Батькова духовна мудрість
Батька мудрість не у тому,
Що він розумний, освічений, вчений,
А в тому, що живет святой,
Що дух його не подаєтся світу.
Він вчит мене не забувати Бога,
Не забувати совість й честь святую,
Не забувати сімю, рідний край,
Не забувати божиї закони.
Франко І. Л. (переклад розширений)
Батьківський крик
Слышу я криків батька в дальні дні,
Криків, що звучит як голос совісти,
Криків, що несе святую истину,
Криків любови, батьківської благості.
Батько кричит мне: “Не забувай честь!
Не забувай святость, честность, доброту!
Живи святой, живи просто й чесно,
Живи так, щоб мене у ньому пізнав!”
Олександр Костенко
Батько, як светило
Батько мой, як светило яскраво,
Що светит мне в темноти й печалі,
Що вказує мне дорогу святую,
Що дарує мне надію й святую веру.
Без батька мне темно, холодно, страшно,
З батьком мне тепло, світло, спокійно,
З батьком я маю силу й мужність,
З батьком я маю право на життя.
Василь Козак
Батька прощання з сином
Батько мой на смертном ліжку
Взяв мене за руку й сказав:
“Сину мой, живи святой,
Люби людей, люби, люби.”
І я рвав як слізи, як дощ,
Рвав за рукою батька мине,
Говорив: “Не иди, не иди,
Потрібен ти мне, потрібен весь.”
Микола Зеров
Спадщина батька для синів
Що залишить батько для синів?
Не маєтки, не золото, не срібло,
А честь святую, вірцю, честность,
А совість чисту, голос правди.
Це найбільший спадок у світі,
Це богатство, що не скінчиться ніколи,
Це сокровище у глибине душе,
Що буде світити в синов вічно.
Завершальне слово
Сорок стихотворень про батька — це гімн поваги, любові та вдячності усім батькам. Кожен вірш — це спроба виразити те глибоке почуття, яке живе в сердці того, хто розуміє значення батька в своєму житті. Батько — це символ твердості, мудрості, безумовної любові та морального компаса. Ці поезії українських авторів показують, як важливо цінувати та шанувати того, хто дав нам життя та вчив нас жити честю, добротою та правдою.
