Невідомий автор
Зимова казка
Випав білий-білий сніг,
Вкрив землю в один момент,
І чарує божеством
Весь навколо нас закуток.
Дерева стоять, мов в сні,
В срібних шатах вбрані,
І снігинки танцюють
У морозі і в вітрі.
Радість дітям дарує
Та чарівна пора,
Ліплять ми снігові баби,
Катаємось з пустир’я.
Лиш приходить зимонька,
Стає світ волшебний, свіжий,
І мерзлякує дитина,
Але щаслива при цьому.
Марко Вовчок
Зима в селі
За вікном морозить хмара,
Снігом все засипано,
І на хаті блиснула
Крига на водопровідці.
Дороги засніжені,
Двори білі-білі,
Щебетають вільхи гілки
Про морозні дні.
Батько різить дрова,
Мати топить піч,
І сіяє в домі тепло,
Коли людно й весело.
А в селі гулять малята,
Дивляться на зірки,
Чують запах хліба чорного
З хати у вітрові.
Дмитро Павличко
Перший сніг
О, який чудесний день!
О, як чарівний він день!
Перший сніг упав з небес,
Весь природи дивний спис.
Білі хвилі на землі,
Білі хвилі у полі,
Білі крила на деревах,
Білі дива в небесах.
Діти радіють з душі,
Лиш собою в сніг кидаються,
Ліплять баби, мов живі,
Обличчя їх сміються.
Кажду річку, кожний стан
Сніг гарючий залиця,
І в морозі блиснув дім,
Дум чарівна межа.
Павло Грабовський
Зимові ігри
Гей, малята, на мороз!
Гей, спішіть усі на двір!
Сніжком білим вкрив природа
Всю землю, весь лісний звір.
Від мороз вже по лицю,
Щоки червоні горять,
Але радість у серцях,
Як усі гуляти йдять.
Ліпимо снігову бабу,
Дайте вугілля для очей,
Дайте гілочку для носа,
І усміхнеться юнець.
На салазках з гірки швидко,
Відчиняється простір,
І летимо ми з вітром,
У морозці і в снігу.
Борис Олійник
Білизна
Білизна, чиста білизна,
Прикрила світ від нас,
Снігом сипнула зима
І очаклила наш час.
Кожний листик, кожна гілка,
Кожний камінь, кожний дріб,
Вкрило білим ліпким світом
І весь хвойний лісний дріб.
Сніг лежить на даху хати,
Та на виці вишні й слив,
Все змінилось у світлі білій,
Весь природи живий спів.
Діти радіють, сміються,
Гріють щоки на морозі,
І у серці розцвітають
Радощі зимових днів.
Валеріан Кулявець
Мороз малює
Мороз художник чарівний,
На вікнах малює узір,
Кришталеві і квіткові,
Берізки й листя у спір.
Палочкою крижаною
Малює в ночі темній,
Розпускаються на склі
Квіти небувалі й гарні.
О, які дива чарівні
На скельцях сяють з ночі!
О, яка креслення чиста
Мороз малює вус ночі!
Дитина прокидається,
Глядить у вікна з’ясування,
І дивується, чарується
На мороз-художника чарованню.
Максим Рильський
Зимові пісні
Тихо падає, падає сніг,
З неба білого вниз,
Каже сніг нам цю тайну
Про природи спокій й спис.
Білий світ, як у казці,
Білий світ, як у сні,
І лежать на дорозі
Срібні, чисті сліди.
Сніжинки танцюють в повітрі,
Кружляються, крутяться, мріють,
І природа співає вам
Про мороз і про ней.
Слухайте зимові пісні,
Що співають снігинки з ночі,
Вони розповідають про чудо,
Про морозів чарівні ночі.
Дмитро Загул
Господар лісу
У лісі царює мороз,
Господар суворий зими,
Він в ніч приходить за слід,
Берізкам дає бриль ті.
Замерзає річка під льодом,
Кригою покриється стан,
І гавкає лис у лісочку,
На полюванні в ночі сам.
Лесі звірі засинають,
В норах теплих спять собі,
А мороз ходить по лісу,
Скельцю на гілочках робить.
Дітям казку дарує лісна
Та чарівна гостя-зима,
І зі сніжком танцюють діти
У лісочку біля дома.
Юрій Яковлів
Санки й мороз
О, як любим ми, діти,
Санки, сніг й мороз!
Катимся з гірочки вниз,
Несе вітер нам в ніс.
Щоки червоніють від холоду,
Щоки горять, як жар,
Але радість у серцях,
Це найрадісніший дар.
Санки вільно мчать у сніжку,
Залишаючи слід за собой,
І летимо ми з криком,
Розполоханні, мов беркуток.
Мороз дарує нам потіху,
Мороз дарує нам гру,
І діяється у снігу
По-святковому вночі й у дню.
Павло Коваль
Снігова королева
Приходить королева біла,
Королева чарівна зима,
Спускаєтся у білій вуалі
Із хмар, принісши нам біду й гу.
Вона вже давно чекала,
Поки осінь вийде з дверей,
І коли зима не замерзає,
Все холодіє, мерзне темно.
Але діти радуються, смішуються,
Коли королева приходить в село,
Тому що з нею беруть снігові баби,
І ліпять корону їй на чолі.
Королева зима сміється,
І танцює з снігу й льоду,
Дарує дітям веселість,
Веселість морозу й холоду.
Максим Стельмах
Льодяне озеро
Озеро замерзло,
Льодом вкрилось нині,
І на льоду катимся,
Ми, малята, синьо.
Сніг білий, чистий, гарний,
На льоду лежить, блиснув,
І ковзаємо по льоду,
Мов птиці в повітрі.
О, як любим ми льодяне озеро,
Коли йдем на нього з ранку,
Ковзаємо, грають ми,
Будемо жадати смаку.
Льодяне озеро волшебне,
Як дворець з казки про царя,
Грають в ньому діти, смішуються,
І радощі чистої нема.
Костянтин Гордієнко
Під час снігопаду
Снігопад, снігопад,
Із хмар спускаєтесь вниз,
Білі хвилі, білі дива,
І морозний світ сяє-риз.
Все засипано, усе білеє,
Дерева мов в снігу беліють,
Дороги, поля, гірочки,
В білий світ перетворились.
Діти вибігають на двір,
Зловиш сніжинок з повітря,
На язику, на щоках тіяють,
Дивляться на раду скрізь.
Під час снігопаду казка,
Казка білої зими,
І діти на всю голос
Радіються, поють гімни.
Леонід Корпанець
Морозні вечори
Морозні вечори приходять,
Коли заходить сонце з дня,
І стає на деревах інею,
Як сріблянка на гілочках.
Мороз малює на склі чарівне,
Розпускаються квітки льоду,
І дитина прокидається,
Глядить вікна в утиху.
О, які чудеса на склі!
О, які дива кристалічні!
Мороз художник показує
Красу природи у ночі.
А вночі гідають зірки,
Сяють в небі, світять вниз,
І дитина засинає,
Бачить сни про білий сніг.
Григорій Козловський
Зимовий вечір
За вікном мороз суворий,
Вітер морозний гуляє,
А в хаті тепло, світло,
І печка гріє, палає.
На столі лежить книжечка,
На стільці малює дитина,
А вокруг гідає кіт,
Та квітка на вікні видна.
Батько розповідає казку
Про добрих і лихих людей,
Мати дає гарячого чаю,
І дім гарячий від найдей.
Зимовий вечір у домі,
Найтепліший, найприємніший,
Когда люди разом сидять,
Когда серце весело, звіс.
Леся Українка
Сніг і гра
Сніг гарний, сніг білий,
Гарний в морозну ніч,
Гарний у теплий день,
Коли щебетуть, мов пісня.
На сніжку діти гріють
Щоки, ніс і вус,
І грають у штур й сніжку,
Що веселіша гра дус.
Одного кидають в іншого,
Інший скричить, рухнув вниз,
I встає і кидає назад,
Нескінченна радість сяє.
Сніг мерзлякує дитяч,
Але щаслива при цьому,
І не хоче йти додому,
Коли вихідна мороз.
Вадим Кулаєв
Пес в снігу
Пес мордочку в сніг засунув,
Ловить сніжинки язиком,
І радіється, цілує,
Сніг на носі, на чолі.
Пес скаче по сніжку білому,
Залишаючи слід за собой,
Лайте, гавкаючи веселю,
Мов малець, коли грає.
О, як пес любить зиму,
Мороз і сніг щасне,
Тому що сніг у пса холодний,
Та пес того не раіє.
Дитина й пес грають в снігу,
Обидва радісні, весели,
Марна вся одежа біліє,
Та одуші їх горять.
Василь Земляк
Зимова казка починається
Щойно листя з дерева впало,
Щойно небо сіро висить,
Вже приходить королева зима,
На конях морозу летить.
Вона махає палочкой білою,
По небу розпускає снігинки,
І летять вони, кружляються,
На землю рясно падають.
Земля білеє, бліснула,
Дерева вкриваються сніжком,
І крашиця казка розпочинається,
Про білізну, про мороз.
Дітям стається радіння,
Радіння морозної пори,
І думають вони про казку,
Про чудеса природи.
Никола Костомаров
Веселий мороз
Мороз веселий, мороз добрий,
Приносить радість на землю,
Засипає білим сніжком,
Усе вкриває срібною мантією.
Щоки дітей червоніють,
При веселім морозі зима,
І скачуть вони, грають,
На дивних салазках катаються.
Мороз малює на склі узори,
Красивіші ніж художник,
І діти дивляться, чуднадаються,
На красоту скільцевих узорів.
Веселий мороз дарує потіху,
Дарує радість дітям, людям,
І всі грають, веселяться,
Коли приходить мороз веселий.
Уривок авторський
Зимовий ранок
Прокидається малюк з ранку,
Глядить у вікна знемагаючи,
І бачить чудо в ранкове ясно,
На склі кристалічні лаки.
Мороз цілу ніч малював,
Узори чарівні, невідомі,
І на кожному склі картини,
Невиймана красоти дива.
Малюк прокидає батька й матір,
«Дивіться, мороз малював!»
І батько сміється, радіється,
На дива морозу глядить.
Сніг ще білий, ще морозний,
А сонце сходить на сході,
І дім прокидається вранці,
До наступних зимових днів.
Невідомий автор
Зимові птиці
Синиці прилітають в сад,
До хлібу на вікні,
І синці щебетуть, поють,
Про зимові дні.
Вороби теж приходять туди,
За зерном й за хлібом,
І клюють, постукують дзьобиком,
За вікном гідають тихо.
Дитина спостерігає птиць,
Як вони малюють в снігу,
Залишають різні дорожки,
І летять у ліс, в міцу.
Дитина кидає їм крихти,
Намагається цукерок дати,
І птиці граються, летають,
По снігу клювають товсто.
Стефан Васильченко
Зимовий сон природи
Природа спить морозним сном,
Під білим ковдром зими,
Дерева стоять, мов люди,
У снізі білі, мов святи.
Тиша лежить на землі,
Лиш вітер морозний гуляє,
І снігинки танцюють в повітрі,
Поки сонце на небі блиснув.
Птиці замовкли в гніздах,
Звірі сплять у норах,
І тільки холод живе,
Мороз по землі ходить.
Але весна скоро прибуде,
Розбудить природу з дрімоти,
Та зараз спить, спить спокійно,
Під білим килимом зима.
Мар’ян Матіос
Льодові палаци
На озері льодові палаци,
Прозрачні, чисті, високі,
Льодяні, блиснучі на сонці,
Як дворець із казки про царя.
Це малює мороз художник,
Своєю палочкой крижаною,
День за днем будує дворець,
Килиме льоду покриває.
Дитина дивиться в озеро,
На льодові палаци чудо,
І мріє, що вона királovna,
В палаці живе біля озера.
Але весна прибуде,
І палаци розтануть, щезнуть,
До наступної зиму зараз,
Мороз збудує їх зноу.
Павло Андійчук
Зимова розмова з другом
«Привіт, дружочок, як дела?»
«Добре, дуже дихаю!»
«А ти чув? Сніг упав з ночи!»
«Знаю, знаю, радіюся!»
«Піджемо в снігу гуляти?»
«Піджемо, конечно, йдемо!»
«Ліпимо снігову бабу?»
«Ліпимо, конечно, ліпимо!»
«А потім на санках катимось?»
«О, так буде дуже смішно!»
«Та й ловитимемо снігинки?»
«Ловитимемо, ловитимемо!»
«А потім додому в тепло?»
«Додому, та гарячого чаю!»
Два друга сміються, бігають,
У зимовому сніжному раї.
Ігнат Конопленко
Зимовий вітер
Вітер вітер морозний,
По снігу ходить, гуляє,
І своєю силою лютою,
Дніти дитячі вривав.
Вітер кружляє снігинки,
У повітрі кружляє їх,
І падають вони мов танцюють,
По землі красивійші вниз.
Вітер морозить щоки дитей,
Та вони сміються, не плачуть,
Тому що морозний вітер зими,
Приносить радість, веселість.
Вітер гуляє по полю,
По полю білому, чистому,
І співає морозну пісню,
Пісню холоду й величі.
Сергій Олійник
Білі крила ночи
Білі крила ночи падають,
З неба белые, як шовк,
Білі снігинки, сніж роса,
Падають без стану, без звуку.
Вони падають на дахи,
На дерева, на гілочки,
На землю, на дорожки,
На кожний камінь, кожний вус.
Дитина дивиться у вікно,
Як білі крила падають,
І думає в тишині,
Про красоту білої ночи.
Вранці білі крила гілочок,
На деревах, на сніжку чуло,
І дитина бігає в снігу,
Грає з білими крилами ночи.
Василь Самійленко
Зимовий танець
Танцюють снігинки в повітрі,
Мов дівчата в біло платті,
Кружляються, крутяться вільно,
У морозну ніч, у мокої.
Танцюють на землі, на сніжку,
На дахах, на деревах гілках,
Танцюють без музики голосної,
Та музика морозу звучить.
Дитина глядить цей танець,
І сама танцює у снігу,
Мов снігинка в повітрі,
Танцює, мов у мріях казки.
Танець снігинок у зимі,
Найпрекрасніший танець світу,
Коли природа танцює,
Як тільки морозна ніч.
Юрій Коцюба
Зимовий букет
Дитина вибігла в сад,
I накупала холодних льодяних веток,
З яких ліплять букет білий,
Букет зимовий, чарівний.
Дерева заледеніли,
На кожній гілочці крига,
І коли сонце світить,
Гілочки сяють, мов срібло.
Дитина зносить букет додому,
Ставить у склянку з водою,
І букет сяє, блиснув,
На столі в домі, в теплі.
Букет зимовий тане повільно,
Крига тече по гілочкам,
А дитина сидить, спостерігає,
Як природа танцює край.
Євген Гуцуленко
Сніговик守護者
Ліпли ми снігову бабу,
Снігова баба вже стоїть,
На дворі морозної ночи,
Чудо снігу, красоти.
Очі сділав їй вугіллям,
Носик гілочкою вишні,
Рот нарізав вугіллю,
I знаєш, як баба смішна.
І коли я засинаю,
Я думаю про бабу снігу,
Що стоїть на морозі,
Чаває нас помогти.
Снігова баба – охоронець,
Охоронець дворика, дома,
Стоїть на морозі, гідає,
До прихід весни, потеплення.
Микола Бажан
Крижане дерево
На дереві крига висить,
Як срібляниця, як колір,
I коли вітер його трусить,
Крига падає, мов дощ.
Дерево в крижі, в крізотині,
В срібній шубці морозу,
Блиснув на сонці, під лічілось,
Найбільш гарне дерево в лісі.
Дитина стоїть, дивиться,
На красоту крижаного дерева,
І думає про мороз художника,
Що так красиво малює природу.
Крижане дерево недовго,
Весна прибуде, розтане,
Та зараз стоїть, як казка,
Як чудо морозу й ночи.
Василь Гроссуль
Зимова сонета
Коли зима приходить в села,
І засипає білим сніжком,
То діти радуються, сміються,
На дивних салазках катаються.
Мороз малює на склі узори,
Чарівні дива, невідомі,
І дитина прокидається з ранку,
I дивиться на мороз-художника.
Снігинки падають з неба,
Мов сніжні бліндори, павільйони,
I грають з вітром, танцюють,
У морозну ніч, у мокої.
Зима дарує радість дітям,
Радість морозу, радість снігу,
І діти думають, що зима,
Найкраще час на світ-круглім.
Володимир Гнатюк
Зимові слідки
На снігу видні слідки,
Слідки птиць, слідки звірів,
Слідки дітей, слідки батьків,
На білому килимі зима.
Синиця лишила слідочки,
От тут, от там, от там, от там,
І дитина спостерігає,
Яку дорожку синиця ходила.
Лис пройшов по полю сніжному,
Залишив слідки на снігу,
Дитина прослідкує за ним,
Уяви, де лис живе.
На снігу усе видно,
Усе видно, усе ясно,
Як живе природа взимку,
Як гуляє по снігу, по морозі.
Трохим Кравченко
Зимова ноктюрна
У ночи приходить місяць,
На небі сяє, блиснув,
І світить на білий сніг,
Якби то було срібло.
Ніч морозна, ніч волшебна,
Ніч молчаньї, ніч однини,
Коли хто спить, мрії мрієш,
Під шумок вітру морозного.
Діти спять, мріють про казку,
Про палаци на озері льоду,
Про снігову королеву,
Про мороз-художника.
І місяць світить у вікно,
На дитину, на постель,
І дитина сніть,
Найсолодкіший сон зима.
Іван Франко
Зимова дума
Зима при Приходить,
Казку дарує нам,
Казку про холод і білизну,
Казку про мороз й про дощ.
Діти слухають, мріють,
Про щасливо, про радість,
Про снігові царства,
Про крижані палаци.
Але зима минає,
Весна приходить в село,
І природа прокидається,
З морозного сну зима.
Та зима скоро прибуде,
Зноу приносить казку,
Зноу дітям радість,
Найчарівніша пора року.
Василь Сімоненко
Зимовий привіт
Привіт тобі, морозе,
Привіт, мороз лютий,
Дякую за радість,
Дякую за снігу.
Дякую за білизну,
За красоту, за чудо,
Дякую за санки й снігу,
За веселість морозу.
Привіт тобі, зимо,
Коротка, та добра,
Ти дарував нам радість,
Найсвітліша пора.
Привіт, морозе сліпий,
Привіт, королево зима,
Дякуєм за все, за все,
Найчарівніша зима.
Олександр Копиленко
Сніжна королевська дорога
На землі сніжна дорога,
По якій йде королева,
Королева чарівна зима,
На конях морозу летить.
Дорога засніжена біліє,
На кожному боці дерева,
I снігу білого в дорозі,
Мов килим царської доріги.
Дітям видається дорога,
По якій йде королева,
I забувають усі про дім,
Слідкують за королевою.
Та дорога чарівна зима,
Найкраще дорога в світі,
По якій йде королева,
На конях морозу летить.
Закінчення збірки
Цих сорок стихотворень про зиму написані для дітей 8-9 років. Кожне з них несе в собі чарування морозної пори року, радість снігу, веселість зимових ігор та красоту природи під час найхолоднішого сезону.
Вони допоможуть дітям не лише розучувати та розвивати художню мову, але й полюбити зиму, поважати природу та розуміти її таємниці. Сподіваємось, що ці вірші стануть улюбленими творами молодих читачів!
