Нещодавно опубліковані клінічні рекомендації від Collaborative on TBI Care, США, розкривають стандартизований план амбулаторного лікування черепно-мозкової травми (TBI). Автори нових рекомендацій підкреслюють, що неадекватне подальше спостереження є ключовим фактором поганих результатів.
Нові клінічні рекомендації щодо амбулаторного ведення дорослих пацієнтів після ЧМТ визначають чіткі стандарти надання допомоги протягом перших 6 місяців після травми. У минулому наголос клінічної практики робився на невідкладній допомозі, тоді як амбулаторна допомога залишалася нерегульованою та сильно відрізнялася між установами.
Основні положення рекомендацій
- Підтвердження діагнозу та документація. Важливо ретельно зафіксувати факт ЧМТ і оцінити ступінь його тяжкості, навіть якщо пацієнт не був госпіталізований. Це створює основу для планування подальшого спостереження та реабілітації.
- Рання оцінка симптомів і ускладнень. Слід спостерігати за пацієнтами щодо головного болю, запаморочення, когнітивних розладів, змін настрою та поведінки, розладів сну та втоми. На підставі цього визначаються пріоритети лікування та необхідність додаткових обстежень.
- Нейропсихологічна та когнітивна оцінка. Рекомендується раннє когнітивне скринінгове тестування, щоб виявити порушення пам’яті, уваги та виконавчих функцій і скласти план відновлення.
- Скринінг соціальних детермінант здоров'я. Оцінюються житлові умови, рівень соціальної підтримки, наявність стресових факторів і ресурсів для реабілітації. Ці фактори істотно впливають на швидкість і якість одужання.
- Навчання пацієнта та сім'ї. Ключовим аспектом є інформація про можливі симптоми, ознаки ускладнень, тривалість реабілітації, необхідність звернення до лікаря та способи підтримки пацієнта. Рекомендації щодо організації домашнього режиму, відпочинку та рухової активності. Це сприяє зниженню ризику прогресування ускладнень і підвищує відповідальність пацієнта за власне здоров'я.
- Планування подальшого лікування та направлення до спеціалістів. Встановлено чіткі критерії направлення до невролога, психіатра, реабілітолога чи інших спеціалістів у разі прогресування симптомів або недостатнього одужання.
- Мультидисциплінарний підхід. Для розробки індивідуального плану реабілітації рекомендується створити командний підхід, який включає сімейного лікаря, невролога, психіатра, фізіотерапевта, логопеда та соціального працівника.
- Поступове повернення до нормальної діяльності. Адаптований графік повернення до роботи, навчання та фізичної активності визначається залежно від тяжкості травми та динаміки симптомів.
- Регулярне спостереження та повторна оцінка. Рекомендується планувати наступні візити та оцінки протягом перших 6 місяців після травми. За наявності тривалих симптомів спостереження може тривати довше. Тривалість спостереження: не менше 6 місяців, за наявності ускладнень – до 12 місяців і більше.
Частота звернень до лікаря після ЧМТ:
- 1 візит: через 7–14 днів після травми;
- 2 візит: 1 місяць;
- 3 візит: 3 місяці;
- 4 візит: 6 місяців;
- додаткові обстеження при необхідності (посилення вираженості симптомів, нові ускладнення).
Оцінка при кожному відвідуванні:
- неврологічний статус;
- когнітивні функції (пам'ять, увага, виконавчі функції);
- настрій і психічне здоров'я (тривога, депресія, посттравматичний стрес);
- фізична активність і рівень стомлюваності;
- соціальна адаптація та трудова/навчальна діяльність;
- лікування посттравматичних симптомів, яка включає терапію головного болю, лікування розладів настрою, тривожних розладів, розладів сну, когнітивну реабілітацію та фізіотерапію за потреби.
Медикаментозна терапія:
- головний біль: триптани, нестероїдні протизапальні засоби, при необхідності профілактика;
- психічне здоров’я: антидепресанти або анксіолітики за клінічними показаннями;
- Призначення препаратів має бути персоналізованим і відповідати наявним симптомам.
Реабілітаційні заходи:
- фізична та трудотерапія для покращення координації, рівноваги та рухових навичок;
- когнітивна реабілітація: вправи на увагу, пам'ять, планування;
- психотерапія: когнітивно-поведінкова терапія для подолання тривоги, депресії, посттравматичного стресу.
Відсутність стандартизованого амбулаторного спостереження є однією з основних причин віддалених ускладнень після ЧМТ. Реалізація цих рекомендацій дає змогу знизити ризик розвитку хронічних когнітивних та психологічних розладів, покращити якість життя пацієнтів, оптимізувати використання ресурсів охорони здоров’я та забезпечити системний підхід до відновлення після ЧМТ незалежно від тяжкості травми.
Список використаної літератури
|
Приєднуйтесь до нас Viber– громада, Телеграма– канали, Instagramна сторінці Facebookа також ГОДИНАпершими отримувати найсвіжіші та актуальні новини зі світу медицини.
Джерело
