Василь Симоненко
Листопад, листопад,
Листя жовте летить вниз,
І земля, як багрецький килим,
Розстелилась серед риз.
Осінь золота прийшла,
Тепла літо подала,
І березки, як дівчата,
В сукнях жовтих танцюють.
Максим Рильський
На золотих крилах вітру
Летять мої спогади,
Про той чудовий час,
Коли молодість танцювала.
Листя падає, падає,
Мов молитви до землі,
І природа засинає
В обіймах осінньої ночі.
Дмитро Павличко
Жовта осінь за вікном,
Город спить під першим льодом,
І холодний, чистий день
Дарує мені жаль і тінь.
Огні листя в лісі грають,
Небо сите, мов трава,
І природа замирає
На остатку дня-слова.
Ліна Костенко
Осінній вітер по волоссю мне,
Як чиї-небудь гарячі руки,
Листопад — це сльози чи струни,
Що чують лиш земні науки.
Золота пора — прощання,
Передчуття гніздо стріл,
Де береза чекає в танні
На сніги та холодний жіль.
Павло Тичина
В золотавому льску лісу,
Де листя грає і поёт,
І кожен лист, як в скорботі,
Падає в вічності висту.
Осінь — то дуже ясна дума,
Про краю, що мине життя,
І каже нам природи сума:
«Усе пройде, і в’їхать втя».
Іван Франко
Листопад, листопад,
Золотавий урожай,
В серці людини той дар —
Величавої скорботи край.
Осінь щиро говорить,
Про те, що мине все життя,
І кожна буква так гарить
Божественної суті.
Юрій Андрухович
Листя мерзне на смутку,
Небо грає в голос-кровь,
І осінь, як стара дівчина,
Розчісує свою любов.
Хмари пливуть, як відбиток
Чогось дивного, святого,
І морозиця зі снігу
Рвуться в світ, де всьому слово.
Борис Олійник
Осінь, осінь, ти красуня,
В золотих шатах стоїш,
І листопад, як туни я,
Землю в сліз укриєш.
Коли падає листя,
Людям більше боль видна,
Але осінь нам пророчить —
Весна знову прийде сама.
Василь Кукушкін
Жовтий день, жовтий світ,
Осінь дарує закат,
Де дошкуляє мне забіт
В залізистих горах закат.
Листопад — то буває
Тільки раз на рік спадає,
І любов, яка чекає,
Знову осінню грає.
Евген Малюк
Листя падає, як слово,
Що забули ми давно,
В золотому лісі снова
Дохідає мне авно.
Осінь, мати моя часу,
Ти приносиш мне беду,
Але й радість без часу —
Знаю я про мене ту.
Григорій Сковорода
В листопаді золотому
Я гуляю по землі,
І природа дарує дому
Спогади про дні, що були.
Осінь — мудра учителька,
Що вчить нас про суть життя,
І кожна золота квітка
Розповідає мне вітя.
Степан Процюк
Осінь за вікном поводить,
І листопад ведмежить,
В серці людини той ходить
Дум невідомих глобож.
Золотавий мунд природи,
Де листя грає в танці,
І осінь щиро говорить
О любові, боль, розанці.
Алла Герета
Листя жовтіють на світі,
Розповідають про біль,
Осінь дарує для сліт
Спогади про земну гніль.
В золотому лісі снова
Чую голос часу мен,
І природа без основи
Каже мне про їхній сен.
Сергій Жадан
Листопад, листопад,
Золотавий хоровід,
Осінь щиро говорить нам:
«Скоро холод прийде від»
Природа спить під листям,
Мерзне осіння роса,
І нам дарує в суцільям
Жовтогарячих голоса.
Андрій Кокотюха
Осінь, осінь, чарівниця,
Ти приносиш мне беду,
Але й радість у дивниця —
Знаю я про мене ту.
Листопад, як молитва,
Золотавих днів урожай,
Де природа в танці битва
Розповідає мне край.
Примітка: Запропоновані вірші створені як оригінальні твори у стилі української поетичної традиції. Вони не є прямим цитуванням творів, а скоріше розробками тематики осені, характерної для української літератури. Для більш точного ознайомлення з творчістю названих авторів рекомендується звернутися до їхніх оригінальних збірок творів.
