1. Найсильніший герой
Мій тато – це герой без плаща й крил,
Він дарував мені всю світла силу,
Навчив мене любити, вірити, творити,
Із ним я навчився життя цінити.
У ночі, коли страх на мене чатує,
Його голос впевнено мене сумує,
Та каже: “Сину мій, не будь сумний,
Займися тим, що дійсно важливий!”
2. Батьківські руки
Його руки – це святилище,
Де можна знайти мне притулище,
В них гріла мене теплота,
Що дарує мені святість, чистота.
Ці руки будували наш дім,
Дарували мені все, що є, і все, що знаєм,
Вони вели мене сквозь темроту,
І тримали в ночі, за людину борючись.
3. Уроки життя
Мій тато мене вчив не падати,
Коли незнана дорога мене звала ступати,
Він показав мене, як силу знаходити,
Коли душа не хоче більше жити.
“Не все гроші,” – казав він мені,
“Найбільше багатство – це любові днів,
Поважай честь, люби, й мрій,
Цим сенсом світу будуй свій.”
4. День батька
Коли прийде день батька, журба льється,
Я розумію, як багато я навчився,
Від цього чоловіка – простого й великого,
Що віддав життя мені й дітям моїм.
На святкування прийду я з квітами,
Та сльози течатимуть, складаючи дари мені,
“Спасибі, тату, за все, за душу,
За те, що ти помер, щоб я жив.”
5. Батькова любов
Не кожен день він каже “люблю тебе”,
Але я бачу це в його очах весь час,
У щільних обійманнях холодної ночі,
У заклику до мене з роботи додому.
Його любов – це не квіти й не слова,
Це робота, піт, та усередину дня,
Це турба про мене й про мою долю,
Це батькова любов – найсвятіша справа.
6. Спогади дитинства
Я ще пам’ятаю, як він мене брав на плечі,
Високо до неба, до зірок світлих,
Казав: “Побачиш, мой синочку, світ великий,
Ти станеш героєм у цьому ж світі.”
Його голос лунав у затишку дому,
Його сміх розривав грудь мою напоєм,
Коли я був маленьким, незахищеним,
Мій тато – це був мій рай земний.
7. Відстань і любов
Коли я далеко від батька, наскільки далеко,
Його образ не гасне в моєму серці ніколи,
Дзвоню йому з міста, а голос його
Дає мені сили, щоб вставати й жити,
“Люблю тебе, тату,” – шепчу я в трубку,
І він відповідає: “Люблю і тебе, синочку мій.”
8. Вчитель мудрості
Мій батько – це вчитель без ступня й звання,
Він мене вчив честі, робити завдання,
Не здаватися в битвах, не чорнітися в лиці,
А боротися й вірити – це є велич лиці.
Усі його уроки живуть у мені,
Як священні писання, як святі полумені,
І коли я падаю на землю до коліна,
Я чую голос тата: “Встани! Будь чоловіком!”
9. Тиха благодарність
Я хочу сказати йому все те,
Що мовчу так довго в глибині серця,
Та слова мерзнуть на губах у ночі,
І я просто тримаюся за його руку.
“Спасибі, тату, за те, що ти є,
За те, що учив мене жити й вірити,
За те, що був зі мною в час невдачі,
За те, що не залишив мене самотою.”
10. Батько й син
Мій батько – мій найбільший авторитет,
На нього я дивлюся з трепетом й честю,
Його образ – це факел моєї долі,
Його поради – це сила моєї волі.
Коли я виростаю й стаю батьком,
Я розумію щойно, що мій тато робив,
Як важко, як болісно, як невдячно іноді,
Та як мудро й люблячи він все це робив.
11. Свідчення часу
Років проходить, волосся сивіє,
Але його очі, як раніш, гріють,
Я бачу, як тато мудріє з часом,
Як гідно стає перед лицем лиця.
Коли я стану старим й самотнім,
Я згадаю батька й його любов,
Й передам синам своїм цю спадщину,
Як він передав, маючи честь, любов.
12. Повір мені, тату
Коли я був у школі й переживав невдач,
Батько сказав мені: “Повір мені, впадиш – встанеш вдруг,
Несилу людям дарує успіх, а силу дарує впадок,
Тому впадай, ставай й знову йди у світ.”
Тепер я розумію його мудрість,
Як важко вчити дитину впадати без страху,
Та батько робив це з любов’ю й честю,
І став я чоловіком завдяки йому.
13. У серці батька
Якби можна було зазирнути в серце батька,
Там було б моє ім’я написано зірками,
Там би кожен день моєї долі була на святкуванні,
Там би мій смисл життя палав як свіча.
Батьківське серце – це храм любові,
Де кожна дитина – це святиня найсвятіша,
Де грішать ніжними, де навчають мудро,
Де смерть не страшна, коли знаєш, що кохаєш.
14. Останні слова
Як прозвучать мої останні слова?
Звучатимуть благодарністю батькові,
За те, що він подарував мені світ,
За те, що навчив мене верувати й любити.
Я хочу, щоб мій син казав про мене,
Як я кажу про тата з глибиною серця,
Щоб знав, що батько – це звання святе,
Що дарується дітям як найбільше багатство.
15. Молитва про тата
Боже, бережи мого батька від бід,
Від болі, від самоти, від гіркості долі,
Хай буде він щасливим й здоровим завжди,
Хай знає, як сильно його кохаю я.
Дай йому років ще багато, Боже,
Щоб я міг говорити про його з гордістю,
Щоб міг обнімати його й дякувати вголос,
Щоб знав, що був героєм для сина мого.
16. Батькові плаксивого сина
Мій тато навчив мене плакати,
Не соромитися слізми перед світом,
Що чоловік – це не камінь, а людина,
Що мати й дитина, й всякий має право на сльози.
Коли я рідаю на його плечі,
Він гладить мені голову й чекає,
Не просить мене бути сильним й мужним,
А любить мене таким, яким я є.
17. Професія батька
Його професія – це бути батьком,
Не записано на диплома чи книг,
Та це найважча й найсвятіша робота,
Що дається людині на земле.
Він просто приходив з роботи уночі,
Уставав раненько, щоб дати мне чай,
Слідив за моїми оцінками й мріями,
Й перейм себе ділив на всіх нас.
18. Батька улюблена фраза
“Я люблю тебе,” – казав батько іноді,
Редко, та щоразу дв’яло моє серце,
Я розумів, що це святі слова,
Що дарував мені найбільший скарб.
Тепер я кажу синам своїм частіше,
Щоб вони не забули батьківської любові,
Щоб знали, що в серці батька живе вічна пісня,
Пісня про дітей, про їхні мрії й долі.
19. Батько в похилому віці
Коли батько постарів, я по-іншому його бачу,
Не як могутнього ведуна й захисника,
А як прострацілу людину, що потребує турботи,
Й я розумію нарешті, як багато він для мене робив.
Його руки дрижать, коли він пиє каву,
Його голос не тако сильний, як би то бував,
Але його очі по-панньому повні любові,
Й я кажу йому: “Спасибі, батько, за все.”
20. Спадщина батька
Мій батько не залишить мені великого майна,
Але залишить мені скарби набагато дорожчі,
Це честь, це любов, це віру в Бога й людей,
Це мудрість, що вартії більше, ніж золото.
Коли я виростаю й стаю батьком,
Я передаю синам те, що дав мені тата,
Цей ланцюг любові й честі не розривається,
Він тягнеться з минулого в майбутнє.
21. Тиха ніч
У тиху ніч я часто думаю про тата,
Як він сидить у крісло й дивиться в думку,
Як несе на плечах вагу життя й турбот,
Й як все одно знаходить усмішку для мене.
Я хочу обняти його й сказати все,
Та голос мерзне, та сльози льються,
І я просто сідаю біля його й мовчу,
А він розуміє все, без слів – все розуміє.
22. Батько й мрія
Мій батько вірив у мої мрії,
Навіть коли я сам у них сумнівався,
“Ти станеш героєм,” – казав він мені,
“Тільки не здавайся й іди вперед.”
Тепер, коли я досяг деяких висот,
Я знаю, що це не лише моя перемога,
Це перемога й мого батька також,
Що вірив у мене, коли я не вірив сам.
23. Стара фотографія
На стій фотографії батько молодий,
З очима повними мрій і надії,
Тепер він сідий й утомлений працею,
Та очі його по-панньому світять любов’ю.
Я дивлюся на цю фотографію й думаю,
Яке багато він зробив, яке багато дав,
Як швидко пройшло час, як швидко старіємо,
Й як важливо сказати йому “спасибі” дотепер.
24. Батько й слізи сина
Коли я рідаю, батько не каже мені “будь чоловіком”,
Він просто зупиняє роботу й приходить до мене,
Обіймає мене й чекає, поки минуть слізи,
Й це найбільш мужне, що я коли-небудь бачив.
Його милосердя навчило мене бути людиною,
Його турба навчила мене любити,
Його прикладемії люди вчаться бути батьками,
Як батько вчив мене бути людиною.
25. Подякуй татові
Чи подякував ти своєму батькові за все?
За ночі без сну, за турботу й любов,
За те, що він віддав тобі найкращі роки,
За те, що став для тебе картою й компасом?
Подякуй йому дотепер, поки він живий,
Скажи йому, як ти його коханиш і цінуєш,
Не чекай дня похорону, щоб говорити красиві слова,
Кажи йому тепер, поки він може це чути й розуміти.
26. Батько й робота
Батько йде на роботу рано, когда темно,
Повертається пізно, когда снова темно,
Його спина пігнута від тяжкої праці,
Та його серце наповнене любов’ю до сім’ї.
“Це для вас,” – казав він, когда я питав, для чого,
“Щоб у вас була їжа, одяг, дах над головою,
Щоб у вас була можливість навчатися й мріяти,
Щоб на вас не чекала бідність й голод.”
27. Батько й Божество
Для мене батько – це земне божество,
Він подарував мені життя й дихання,
Вчив мене любити, довіряти й вірити,
Захищав мене від світу жорстокого.
Коли я молюся, я молюся й за батька,
Щоб Бог дав йому здоров’я й мисцю,
Щоб подякував мені можливість знати його,
Щоб ніколи не забув, як ішбільший подарунок від Бога.
28. Голос батька
Я впізнаю голос батька навіть у натовпі,
Це голос безпеки, це голос дому,
Цей голос лунав над моєю колискою в дитинстві,
Цей голос буде перегукуватися в моїй пам’яті вічність.
Коли я старою й самотньою, я буду згадувати цей голос,
Й почуватиму себе обніманим батьківською любов’ю,
Этот голос – это связь между прошлым і теперішним,
Це голос батька, що лишається в серці на вік.
29. Батько й прощення
Мій батько вчив мене прощати,
Не тому, що це легко чи справедливо,
А тому, що прощення – це дорога до миру,
Й ненависть – це послід, що гриз власного серця.
Він прощав мені мої помилки й грішки,
Не без уроків й не без надії,
Що я буду умнішим й краще,
Й цей приклад навчив мене бути батьком.
30. Батько й смерть
Я не хочу думати про те, що батька коли-небудь не буде,
Але розумію, що смерть – це природна частина життя,
І я хочу скористати кожен день з ним,
Скажи йому кожен день, як я його люблю.
Коли прийде його час уходити,
Я буду плакати, але буду мати спогади,
Спогади про чоловіка, що вчив мене жити,
Про батька, що залишився з мною вічно.
31. Батько й майбутнє
Я думаю про те, як мій син буде думати про мене,
Коли я стану старим й він вже буде дорослим,
Я хочу, щоб був у нього те ж, що маю я,
Теплі спогади про батька й його любов.
Тому я намагаюся робити те, що робив мій батько,
Дарувати час, терпіння й любов,
Вчити честі й мудрості, а не лише гроші й власність,
Щоб мій син міг потім сказати свою дякувальну молитву.
32. Батько й вибачення
Коли я виросткоїв, я розумів, що батько – не ідеал,
Що він робив помилки й іноді неправедним був,
Але я вибачив йому, як вин вибачив мені,
Тому що любов – це не про совершенство, а про прощення.
Я кажу йому: “Спасибі за те, що ти намагався,
За те, що роздумував, признавав помилки,
За те, що не боявся просити вибачення,
За те, що показав мені, що ошибаться – це дозволено.”
33. Батько й природа
Батько брав мене в ліс, щоб показати красу природи,
Сидів зі мною на річці й дивився на води,
“Дивись,” – казав він, “як красиво створено світ,
Як всяка істота має своє місце й свій сенс.”
Ці моменти в природі з батьком –
Найбільші скарби мого дитинства,
Я вчився від батька не лише слів,
А й тишини, й краси, й благоговіння перед світом.
34. Татове рукотворство
Мій батько робив мені іграшки своїми руками,
З дерева, з металу, з того, що був під рукою,
Кожна іграшка несла в собі його любов,
Кожна іграшка була шедевром для мене.
Коли я став дорослим, я зберіг ці іграшки,
Як святиці, як реліквії батьківської любові,
І коли тяжко на душі, я дивлюся на них,
І відчуваю, що батько зі мною, ніде не іде.
35. Батько й честь
“Честь важливіше за гроші,” – казав батько мені,
“Честь важливіше за славу й популярність,
Бо гроші приходять і йдуть, та честь – це тобі назавіки,
Обери честь, й світ буде поважати тебе.”
Я бачив, як батько жив за цим принципом,
Як він відмовлявся від брудних грошей,
Як голодував, але носив голову високо,
Й цей приклад став моїм компасом у житті.
36. Батько й радість
Батько мав просту радість життя,
Радість вранішної каві, радість святої неділі,
Радість того, що вся сім’я зібрана за столом,
Радість того, що живий і здоровий.
Він вчив мене, що велика радість приховується в малому,
Що не треба палаців й слуг, щоб бути щасливим,
Що щастя – це смprerogatива тих, хто вміє помічати добро,
Й ця мудрість збереглася в моєму серці на вік.
37. Батько й переживання
Коли я переживав, батько слухав мене без осуду,
Не давав миттєво рецепта й совєти,
А питав: “Що ти про це думаєш? Що кажить твоє серце?”
Й цим вчив мене довіряти своїм інстинктам.
“Я можу помилитися,” – казав він мені,
“Але твоє серце завжди каже правду,
Слухай себе, консультуйся зі мною, але рішення твоє,
І я буду з тобою, якщо ти ошибишся.”
38. Батько й здоров’я
Коли батько захворів, я бачив його вперше слабою людиною,
Це страхаку мене й одночасно вчило терпіння,
Я навчився доглядати за ним, як він доглядав за мною,
Й подякував судьбі за кожен день, що він живий.
Тепер я розумію, що здоров’я – це найбільше багатство,
Що батько завжди говорив мені про це,
Й я намагаюся жити здоровіше, щоб побільше часу провести з ним,
Щоб не втратити його раніше, ніж Бог виирав.
39. Батько й мудрість віків
Мій батько несе в собі мудрість поколінь,
Мудрість його батька й батька його батька,
Цей ланцюг знань й досвіду передується від одного до іншого,
І я честь передати це своїм синам.
“Не вигадуй велосипед,” – казав батько мені,
“Вчись на помилках минулого, на досвіді батьків,
Бери найкраще з того, що було,
І додавай своє, щоб світ ставав кращим.”
40. Батько – це назавіки
Навіть коли батько піде в небеса,
Він залишиться в моєму серці й в моєму характері,
У словах, що я кажу синам, у вчинках, що я роблю,
Батько живе в мені й буде жити мені вічно.
Спасибі тобі, батько, за все, за душу, за любов,
За те, що ти є й був, за те, що навчив мене жити,
Я люблю тебе більше, ніж мають слова сказати,
Ти мій герой, мій учитель, мій батько – назавіки.
Автор циклу: Невідомий украинець на честь усіх батьків світу
