Неизвестный автор
Коли летить снаряд над головою,
І в грудях серце б’ється від беди,
Не думаєш про славу й про героїв —
Лиш про живу повернутися ди.
Неизвестный автор
В окопах холод, грязь і смертний страх,
Товариші падають біля ніг,
Чомусь забув я, що було в мріях,
Коли ще мав я райдужний денік.
Неизвестный автор
О, мамо, мамо, чу мій голос з ночі?
Я весь в землі, я весь в крові, в болі,
Прости мені, що не побачу очі
Твої живі — в останній добі волі.
Неизвестный автор
Розбиті кості, почорнілий дим,
Ще хтось кричить, але без голосу,
Ми всі живі, та вже не я, не ти —
Ми тіні всі, блукаєм в кросо.
Неизвестный автор
Як перший раз я чув гарматний звук,
На сердце впав морозний грім беди,
І зрозумів — це не десь вдалеку,
Це смерть стоїть за мною в сліді.
Неизвестный автор
Могили свіжі, свіжа земля спічена,
Вчора живі — сьогодні вже в землі,
Як їх запам’ятаю без обличчя?
Як мати їхня вже не звинить ми?
Неизвестный автор
В руках гвинтівка, холод льолодить,
В душі замерзлість, як під кригою,
Я не володарю собою — чочу,
Живу, як тінь, позбавлений розуму.
Неизвестный автор
О, люде мій, о світе мій святий!
Чому такий жорстокий вирок суду?
Чому ми гинемо без причини, без прав?
Чому війна кладе нас у труду?
Неизвестный автор
Снаряд упав на молоду дівчину,
Її уже немає — лиш простий біль,
І матір справить траурну поминки,
І образу уже немає сил.
Неизвестный автор
Товариші, побратими мої,
Ви падаєте в жовтневі дні,
Живу я радше смертю із святої,
Аніж живу, забувши вас в беді.
Неизвестный автор
Пісня в окопі — то останній крик,
Голос живої душі, що вмирає,
І знає кожний, що той голос крик —
То божа дума, що в земі чекає.
Неизвестный автор
Прошу, прошу — завжди прошу за мною,
Живі стоять, живі ростуть груди,
Та вже не вернуся я цією зною —
Назад на родину без мене люди.
Неизвестный автор
Як видно землю з першої окопу?
Зелень полів, давно уже черга,
Ми не пробачимо жіночим стогом
Той світ живий за дротами і в смертю.
Неизвестный автор
Не вір, що я забуду світ на дні,
Забуду грязь, забуду вій і кров,
Вночі в окопі чую голоси ти —
Живі й мертві лунають їх слів.
Неизвестный автор
На полі тисячі хрестів стоять,
На кожнім — імя, дата боль, беда,
Як їх прочитати? Як всім угідить?
Для матерів ця таль боль на весь час.
Неизвестный автор
Осколок вибуху вже в моєму серці,
Лікар каже — чудо, що живий,
Та я не вірю, що спасло мене чудо —
Спасила смерть, що вибрала інших дітей.
Неизвестный автор
Листи з дому приходять мені до окопу,
Тата пише — хай живу, хай не беди,
Та як могу я жити, як на полі мерзнеш
Той, хто вчора був мальцом при груді?
Неизвестный автор
Кров на снігу — червоний малюнок,
На білій скатертині смерті поля,
Той сніг живий не видить більш ніколи —
Замерз, як я, замерзла вся земля.
Неизвестный автор
О, розстріліні діти! О, синки!
Чому до вас приходить наша смерть?
Ви не винні в неласці долі жорстокої —
Живіть, живіть, і смерть забудьте, смерть!
Неизвестный автор
Окопи, траншеї, шанцеві роботи,
Спаленням ногам, спаленням ручкам,
Я не люблю вже нічого в світі —
Люблю лиш смерть, що дарує спокій мне.
Неизвестный автор
Коли прильну до холодної землі,
Почую горе матерів живих,
Вони не знають, як дітей своїх
Закінчить землею, похоронили б їх.
Неизвестный автор
Дощ йде. Окопи наповнились водою.
Тонемо, мерзнемо — забув я біль,
Коли йде дощ, я слів забув живою —
Живу однією лиш думкою — умерти, тіль.
Неизвестный автор
Люблю живу дівчину з мого села,
Писав їй листи, що зберігав в грудях,
Та вистрілив, і кулька полетіла,
Та лист мотнув — про що писав в хвостях?
Неизвестный автор
Останній патрон у гвинтівці моїй,
Останні сили в серці й у душі,
Якщо впаду, то вже безнадійно —
Прошу, о боже, щоб спокій дав мні.
Неизвестный автор
На небі світло від гарматних спалах,
Ніч довга, страшна, без конця, без меж,
Живу я в хаосі, у мукі й в стражданнях,
Молюся смерть взяти мене з в третій раз уж.
Неизвестный автор
Товариш мій упав передо мною,
Очі його просили мене ждати,
Та я мовчав, не міг підняти мною
Його мертвий труп для похорони дати.
Неизвестный автор
О, незалежність! О, святе імення!
Ти коштувала мільйонів живих,
О, розуми, що це не спасення —
Це смерть, нікчемна смерть живих дітей.
Неизвестный автор
Герой! О, як смішне це слово, герой!
Героя справляють на вечір світ,
А мне навіки горе й борі, біль,
Герой, ти помер — в землі вже твій слід.
Неизвестный автор
Коли вернусь я на село своє,
Чи впізнає мене дівчина та?
Чи бачить мне жахіння у лицю, вже
Озвучена смертю, хворобою, страхом, беда?
Неизвестный автор
Пісня солдата — то голос в могилі,
То крик живої душі, що спалила,
То радість смерті, що врешті дарує спокій —
О, слухайте цю пісню — це май бути мій голос.
Неизвестный автор
На полі смерті зорі гасні,
На полі смерті світ затих,
На полі смерті немає радості, щастя —
Лиш смерть торжествує над всім живим.
Неизвестный автор
Розповідайте мої матері,
Розповідайте всім близьким люди,
Що я живу, але вже смертю я,
Що я забув, як світло сніло ти.
Неизвестный автор
Коли закінчиться та клята війна?
Коли ми будемо живи, як люди?
Коли забудемо муки, вину, біль?
Коли вернеться нам надія, радість, смерть?
Неизвестный автор
У землі спить мій найменший брат,
Ще мати не знає про його смерть,
Як їй розповісти про той біль, про втрату?
Як їй дозволити забути вже боль?
Неизвестный автор
Гарматно-ружейний звір війни
Хаває кожну душу, кожне серце,
Немає порятунку для живих —
Лиш смерть спасає, смерть, і більше нічого.
Неизвестный автор
О, боже мій, о, небо голубе!
Чому дозволиш ти такі гріхи?
Чому живіють люди, гинуть люди?
Чому забираєш ти живі дитя?
Неизвестный автор
В окопі холодно, у серці біль,
Сумно живу я, мерзну я живу,
Та знаю вірно — це усе беда, біль —
Остатня пісня мого бідного життя.
Неизвестный автор
Коли приду я на село живо,
Чи буде там село живе, живе?
Чи будуть там живи мої рідні?
Чи буду я живим ще мною, мною?
Неизвестный автор
Останній вибух, останній крик,
Останній вич мого живого серця,
Живу, живу, та знаю знаю — сліпець,
Що смерть вже біля мене, близько, близько.
Неизвестный автор
Прости мені, мамо, смертне, біль,
Що не побачу вже твоє лиця,
Що не живу я, як живуть люди всі —
Живу я смертю, смертю, і лиш смертю.
