1. Дніпро мій ненаруччю
Дніпро мій, широкий мій,
Крізь землю українську
Течеш ти з давніх-давен
Водою чистою й дзвінкою.
На берегах твоїх святих
Розквітав мій народ,
Козаки в парусах вишли
На славу й на щит.
Дніпре, ти пам’ять нашу
Несеш у хвилях вниз,
I переказ про батьків
Зберігаєш до днів.
2. Квітка калина червона
Калина, калина моя,
На березі волі стоїш,
Червоними ягодами
Мою душу ти бережеш.
Символ крові пролитої,
За волю й святість землі,
Ти гарна й незабудима,
Люблю тебе я з глибини.
Розказуй, калино, діткам
Про подвиг святих отців,
Про силу народу великого,
Про крові святої потоки.
3. Гімн України
Україна – мати наша,
Золотавих нив край,
Від Карпат до Азовського
Грай, народе, гарно, грай!
Синьо-жовтий прапор держав
Розвівається в небі,
Честь, свобода, воля й слава
Живуть у кожній грудях.
Ми дітьми України славної
Росту з честю й гордістю,
Охороняти матір-землю
Присягаємо ми с торжеством.
4. На Крещатику вечір
На Крещатику вечір упав,
Ліхтарі світ розміняли,
А столиця Київ святий
На спогад про волю спала.
Вулицями героїв пішли,
Де звучить історії голос,
Кожна цегла, кожен камінь
Розказує славу й прославу.
Ми дітьми Київа великого
Вчимся мудрості й добра,
Берегти святиню старинну
Нам доручила Вкраїна сама.
5. Борщ – гордість нашої кухні
Мамо, зварила борщочок,
Пахне в хаті благодаттю,
Бурячком червоним, квасолею
І картопля на столі.
Борщ – страва святої землі,
Що дід мій ще їдав давно,
І прабаба та прапрабаба
Готували з любов’ю цю страву.
Борщ гарячий – гордість наша,
Символ українського серця,
Збирає за столом сім’ю
Та розповідає про сокровища.
6. Пісня про жайворонка
Жайворонок в небі синьому
Піснь щасливу заспіває,
Над просторами України
Радість й волю нам дарує.
Літає він над полями золотих,
Над лісами, над озерами,
Над святою нашою землею
Поєднує небо й землю в одне.
О, жайворонок, птице вільна,
Розказуй про мою країну,
Про красу, про любов, про честь,
Про свободу й миру радість.
7. Вишиванка – святиня наша
Вишиванка на грудях,
Вишивка – робота святая,
Узорами золотистими
Розказує про душу нашу.
Кожна нитка – мова предків,
Кожний узор – спогадів час,
Дід, бабця, батько, матуся
Вичеканили узори в святиню.
Вишиванка – гордість наша,
Символ культури народної,
Носи з честю ці святині,
I передай їх нащадкам своїм.
8. Козацька слава
Козаки на конях летіли,
За волю й честь вони гинули,
Меч блискавиць на землі
Викував славу вічну.
На Запоріжжі січ святая
Святила волю й гідність,
Козацькі дружини сміливі
Берегли землю українську.
Ми спадкоємці козаків,
Їх доблесть нам у крові,
Носити честь і гідність
Присягаємо ми всі.
9. Карпати мої
О, Карпати величаві,
Голови у хмари тисчете,
Ліси темні, ручейки
По склонах вам тікають вниз.
Карпати – легені України,
Природи святої скарбниця,
де ведмеді брунькають дубом,
А орли на розпростертих крилах літають.
Гарні ви, Карпати святі,
Лиш ви залишаєте мене без слів,
Благаю, будьте вічно такими,
Красою дарити світу нам.
10. Моя Україна
Моя Україна – святиня,
Земля мойого серця й крові,
На якій я родився, виріс,
На якій я люблю й живу.
Від морів Азовського до Балтійських вод,
Від гір Карпатських до степів великих,
Україна – матір мій, мого духу й душі,
На славу якої я присяг даю.
I хай іде час, змінюється світ,
Але любов до України вічна,
Живутиме в серці й вустах нащадків,
Це любов, що не потухне ніколи.
11. Свято Непорочного Зачаття
На небі зірочка горить,
Нова зоря – зоря святая,
Українці святкують чудо,
Свято святої матусі.
В храмах дзвони заголосили,
Свічки горять в молитвах,
Душі гарячі в голосіннях
Славлять матір божественну.
Дивосяги святим даються
Тим, чиї сердця чисті й вірні,
Святкуй, дитино, той святень,
Пам’ятай про святиню душі.
12. Ніч над Львовом
Ніч над Львовом упала тихо,
Ратуша світить золотисто,
По вулицях брукованих
Ходять тіні минулого.
Львів – місто гордості й честі,
Гніздо культури й науки,
Де кожна цегла – розповідь
Про душу й волю народну.
Ніч над Львовом – час чарівний,
Коли оживлюються історії,
І дух давніх козаків
Охороняє місто святе.
13. Перший день весни
Весна прийшла до України,
Пташки віщають перемогу,
Сніг тане, кульки лісові
Пахнуть смолою й добром.
На полях першу борозду
Праці вкладає наш нарід,
В серцях – надія й легкість,
Що буде урожай святий.
Весна – відродження землі,
Як й душа моя народу,
Що крізь лихоліття й біль
Роднеться знову, розквітає.
14. Азовське море
Азовське море – вузька смуга,
Що з’єднує нас з багатьма землями,
Вода сонячна, мушлі білі,
На піску морському розкидані.
На березі чекаю я осередку,
Коли повернеться воля та мир,
И Азовське море знову буде святим,
Де діти плавають, не маючи страхів.
Море – простір свободи й наді,
В його хвилях – пісні риб,
На дні – скарби комори древні,
Що охороняє воля святая.
15. Козак Мамай
Козак Мамай в легендах живе,
На коні швидкому летить в степах,
З музикою й пісню святою
Гарний гарячий козацький дух.
Мамай – герой з минулого,
Символ вольності й гідності,
На якого дивимось ми з усім повагою,
І бажаємо такої ж доблесті.
Мамай – це дух України,
Що йде крізь сторіччя і біль,
На полях зелених він поважно
Охороняє святиню земель.
16. Хліб наш насущний
Хліб – святиня землі українській,
На столі він як богиня святая,
Випечений з потом та любов’ю,
На якому присягаємо ми вірність.
Поле, дне, жита золота,
На якому важко працюють селяни,
Щоб хліб святий дістали мізинці,
Щоб наситилась земля й гарність.
Хліб – основа нашої держави,
Без хліба немає й держави,
Тому оберігаймо нивки,
Оберігаймо святиню землі.
17. Троїцина субота
На Троїцину суботу святую
Сідаємся за столи святі,
Лиш сім’я, лиш ті, що кровю
Були зв’язані здавніх-давен.
В церквах священики святять
Гілочки й квіти весняні,
А в домах мамки пекуть плаценти,
По запахам розпізнаємо мам.
Троїцина субота – день святий,
Коли поминаємо предків,
Коли бліцаємось з ними в молитвах,
І пам’ять їх живе в нас вчинах.
18. Різдво Христове
На Різдво святое вибивають дзвони,
Снігом, срібло накривається хата,
В церквах дітьми співають “Тиха ніч”,
І збігаються люди до святині.
Вифлеємська зірка на небі гоїть,
Повелює нам в чистоту зробити серце,
Боже дитя в яслах спить чудесно,
І душа наша потьмарується улюбов’ю.
Різдво святое – час чарів й надій,
Коли злі звітуються, а добро перемагає,
Святкуй, дитино, той святень дивний,
Бо він учить нас любов’ю і змаганню.
19. Пахує дикий мід
Пахує дикий мід у лісі,
Бджоли жужжать в гарячі дні,
Мед золотистий в бортях висить,
На якої нею наш нарід проживав.
Мед – дар природи й багатства,
На якому вишневали наші батьки,
На якому будували силу й здоров’я,
На якому раділи і плакали.
Мед України – солодкий дар,
Що передається від роду в рід,
Як символ доброти й добробиту,
Як символ любови до землі святої.
20. Хопак – танець вільних
Хопак, танець козацький,
На полях танцюють хлопці вільні,
Ногами б’ють землю святую,
І неба дотикаються руками.
Хопак – не просто танець,
Це боротьба й вільність духу,
Це гарчання й крик волі,
Що розносяться по світу дикі.
Хопак – душа нашого народу,
В його кроках – вся історія,
Вся боротьба, вся перемога,
Вся любов наша до землі святої.
21. Дикі коні степів
В степах запорізьких вільні коні
Бігають по траві зеленій,
Грива розвивається на вітрі,
І серце б’ється в ритмі волі.
Коні – символ вільності духу,
На які верхи скаче козак,
В битви й перемоги йде верхи,
На яких запахи волі несуть.
Дикі коні – дух України,
Що не може бути приборканий,
Що завжди летить в перед,
Що завжди ликує над землею святою.
22. Петрівка
На Петрівку святую дітьми бігаємо
По хатам із порів і піснями,
Перуни й мальви розпитуємо,
І коробочки з гостинцями несемо.
Петрівка – святень літній,
Коли вважали батьки нашої
Що можна кликати дощі,
Що можна кликати урожаї.
На Петрівку готуємось до жнив,
До працьливих днів і жарких днів,
До подяки землі за красу,
До святкування честі й доброти.
23. Верба та її гілочки
Верба біля річки виросла,
На весні дарує гілочки святі,
На Вербну неділю розпиляли люде
I в церкву носили святкування.
Верба – символ воскресення,
Символ надії й відродження,
На якої дітьми гаємо ми,
Коли св. перехід сприймаємо.
Верба – священное дерево наше,
Що охороняє хату від недоль,
Що дарує здоров’я й щастя,
На якої ми рідко молимось.
24. Мака в полі
Мака червона в полі,
На стеблах тощих в’ялаються,
При вітрі танцюють квіти,
І серце б’ється в радості.
Мака – кров пролита,
За волю в далеких битвах,
За честь і гідність предків,
За святість землі українській.
Мака – красота й печаль,
Що живе на полях святих,
Що розповідає про подвиги,
Про боротьбу й про вічну славу.
25. Козацька звичка – поклон до землі
Козак встав та поклонився,
Чолом до землі торкнувся,
Так віддавав честь святиню,
Що батьківської дав йому Господь.
Цей поклон – святиня звичаю,
Що йде з давніх-давен минулого,
Коли люди вели оточення,
З землею в союзі чесному.
Поклон до землі – це молитва,
Це подяка й це просьба,
Це вияв любови й вірності,
До матері-землі святої.
26. Юрій Победоносец
Святий Юрій на конях їде,
Дракона копієм пробиває,
В золоті оздоблює святиню,
I світло розпростирає крізь туман.
Юрій – святий воїни й захисник,
На якого дивимось ми з трепетом,
Від якого благаємо захисту,
Перед дияволом і темрявою.
Юрій – духовний щит України,
Що охороняє сини й дочерей,
Що дарує мужність и честь,
Що навчає боротися за добро.
27. Хустка мами
На голові у мами хустка,
Вишита узорами святими,
Що передавалась з роду в рід,
І кожна смуга розповідає.
Хустка мами – святиня дому,
На якої захищене лице,
Від сонця гарячого й вітру,
От поглядів чужих і неправих.
Хустка мами – символ достоїнства,
Символ материнства й любови,
Що береже серце й душу,
Що дарує тепло й міцность.
28. На Маківій
На горі Маківій храм стоїть,
Де боліли серця прочан,
Коли забуло біль і недолю,
Коли знаходили вони умиротворення.
Маківія гора – святиня духу,
Де з піднеслись молитви в неба,
Де сльози пролиті очищували душу,
Де душа знаходила мір і спокій.
На Маківій – місце чарів,
Де вважають люде можливим чудо,
Де боятись розчину, а віруючи оцілюють,
Де зв’язуються невідимі й видимі світи.
29. Скорбота про поля
Поля мої золотаві,
На яких виростав хліб святой,
На яких працювали батьки,
На яких жили люде честні.
Поля – скарбниця землі,
На якої дарується життя,
На якої пориваються посіви,
На яких виживає люд святой.
Скорбию про поля святі,
Бо вони в усій своїй красі
Чекають повернення миру,
Чекають дітей та онучат.
30. Свято води
На Сохралення води святого,
Люде йдуть до річок святих,
Там освячується вода святая,
Яка дарує здоровлення й мир.
Вода – життя й святиня,
На якої залежить люд святой,
От якої б’ємо опалення,
От якої напиваємось в спеку.
Вода святая – дар божий,
Що потрібно оберігати,
Що потрібно шанувати й любити,
Що потрібно передавати нащадкам чистою.
31. Звенигородський монастир
На горі Звенигородськім стоїть,
Монастир святой, дзвони гудять,
Де монахи молюються вночі,
Де світ матеріальний забувається.
Звенигородський монастир – святиня,
Де моляться за землю й народ,
Де зберігаються релікварії святих,
Де дух святой живе й дихає.
На горі Звенигородськім світло,
Що виділяється в ночи,
Яке спрямовує вірних людей,
До святості й до миру духовного.
32. Острів Хортиця
Острів Хортиця в Дніпрі лежить,
Де Січ запорізька святая,
Де козаки жили вільно,
Де дух волі дихав у повітрі.
Хортиця – святиня козацька,
Де рішали долю держави,
Де розроблялись закони справедливі,
Де піл козацька гула й звучала.
Хортиця – острів легенд,
На якій живе дух попередків,
Де туризм й паломництво вічне,
Де серце кожного українця б’ється.
33. Пісня про матір
Матір, божественна матір,
Що подарувала мне життя,
Що охороняла мене від ліха,
Що навчала мене честі й добра.
Матір – найсвятіша сила,
Що скріплює сім’ю в одне,
Що молиться за дітей денно й нічно,
Що дарує тепло й ласку.
Матір – серце України,
У якої грудях б’ється пульс сліз,
За кожного сина й доньки,
За кожного долю й безпеку.
34. Скорбота про дідів
Діди мої, герої давних днів,
Що полягли на полях битв,
За волю, за честь, за святиню,
За мою, за мою волю.
Діди мої – космонавти духу,
Що піднімались на висоти честі,
Що гинули за ідеали святі,
Що марили про Україну вільну.
Скорбую про дідів святих,
Я ношу їхні гени й характер,
Я слідую їхнім стопам,
Я шаную їх видимо й невидимо.
35. Вечірня пісня про мир
Вечір спускається на землю,
Люде чекають чарів й миру,
За столом збираються сім’ї,
Дітьми лунають усім суміш дзвінкі.
Вечір – час роздумів й молитв,
Коли прощаємось з днем минулим,
Коли надіємось на день завтрашній,
Коли сердце зустрічає мир й спокій.
Вечір – симфонія божа,
Що звучить у сердцях людяних,
Що навчає прощати й любити,
Що вчить молитвам й благодаті.
36. Дитячий рисунок України
Дитина малює карти,
Синьою і жовтою фарбою,
Рисує Карпати й Дніпро,
Калину й козака на коні.
На листку паперу виростає,
Крайна святая й незабудима,
З любовю і щирістю малята,
Розробляють сні своїх міст.
Дитячий рисунок – спонуки,
До якого дорослі мають слухаюти,
Бо в них живе любов чиста,
До матері-землі й до батьківщини.
37. Старовинна казка
Баба розповідає казку,
Про царівну й про царевича,
Про щастя й про чари,
Про подвиги й про доблесть.
Казка – спадок святой,
Що передається крізь покоління,
На якої зростають діти,
На якої звикають до істини святої.
Казка – мудрість народна,
Що в образах загадочних
Розповідає про вічну боротьбу,
Добра зі злом, святості з неправдою.
38. Запальна молодість
Молодь гарячої крові,
Що готова йти в битву,
Що готова все віддати,
За волю й честь святую.
Молодь – майбутня держава,
На плечах якої тримається,
Вся надія й величавість,
Вся слава й могутність країни.
Молодь гарячої крові,
Яка повинна пам’ятати,
Що попередники даровували,
Щоб жила вони вільно й щасливо.
39. Національна гордість
Я гордий за свою землю,
За історію й культуру святую,
За подвиги й за мужність,
За синів і дочерей святих.
Гордість – це не гординя,
А усвідомлення святості,
Що живе в кожному українці,
Що передається крізь кров і гени.
Гордість національна – це мотив,
Щоб не здавалась й не слабила,
Щоб боротись й перемагати,
За волю й честь державну.
40. Україна моя вічна
Україна, ти вічна,
Ти живеш у сердці моєму,
Ти світ в моїх очах,
Ти пісня в моїх устах.
Україна, ти святиня,
На якої розквітаються люди,
На якої рідко вивертаються долі,
На якої воля й честь живуть вічне.
Україна, я твій син,
Я клянуся тобою на вічність,
Боротись за тебе й шанувати,
Допіки чукаю я й доки живу.
Авторська збірка вірші про Україну для дітей 10-12 років
Ці вірші написані з глибокою любов’ю до рідної землі та надією на те, що молоде покоління буде гордо носити найменування українця й берегти святість своєї батьківщини.
