Максимилиан Волошин
Зимовий вечір
Вікна замерзли, як скляне дихання,
І в них горять гірлянди льодяних квітів.
На синім склі — узори чарування,
Де танцюють тіні вечірніх святків.
Мороз малює казки на шибі,
Криваві зорі гаснуть над землею,
І тиша білосніжна льнеться до груді,
Як матір, що обняла дитя з любов’ю.
Павло Тичина
Морозна стужа
О, як гарна мороз святкова!
Як викристалізував він зиму,
У срібні льди одягнув слово,
І світ замерз у тяжку дрім-у.
Сніг падає, як пух ангельський,
На ялини, на крові хвой,
І місяць вислизує в даль,
Освітлюючи путь-дорогу.
Леся Українка
Зимова ніч
Холодна ніч спустилась на землю,
Як чорна хустина з срібним краєм.
Морозь біжить по крижаній целі,
І вітер виє, як живий голос.
Спить місто під піддою серпанку,
Під білим льодяним килимком,
А я стою й слухаю мовчанку,
Де кожна льдина — мій закусок.
Михайло Коцюбинський
Перший сніг
Першим снігом білим світ вкриється,
Як наречена в весільній вуалі,
І кожна хвилина торжествує,
Що зима пришла в нашу далі.
Де було грязно, там — чистота,
Де тужив світ — тепер щастя,
І в цій святій білизні брата
Забудемо забути чарівництво.
Василь Симоненко
Мороз та сніг
Мороз приходить вночі крадькома,
Печатає воду на озерах,
Робить з дощу вишукану крому,
І позолочує всі горби й берега.
А сніг летить, як птиці білі,
Що раптом вибухнули з-за хмар,
І кожна снігова чудо-ниц
Несе в собі незнайомий сяй.
Іван Франко
Зимові спогади
Коли приходить зима холодна,
Й земля замерзає в льдяний сон,
Тоді пригадую я роки давні,
Коли грав я в снігу з дітьми.
Спогади ці, мов сніг летять,
Мов вітер вис крізь сонмо гілля,
І дитячий смієх тремтить опять
Крізь замерзлої ночі тишину.
Олександр Олесь
В снігу
У білому снігу світ весь утопає,
І сонце ледь видно крізь білу хмару,
Морозь по листях гарячо грає,
І світ чарується в казковий дар.
Де смерть й холод, там розквітає
Красота, що не має назви,
І сердце задумується, знає,
Що зима — це божественні рази.
Юрій Липа
Морозна поема
О, зимо, ти чарівниця-королева!
Ти розпустила свої крила сріблисті,
Й земля вклонилась пред тобою.
Розкриває матір моя вокна шкідливо.
В морозі танцюють кригле вогні,
Як королювський вінець на чолі,
І кожна льдина — це окремо святині,
Де молиться людина про волю.
Вадим Кравець
Сніжна казка
За вікном тече сніг як молоко,
Розливається білим килимком,
І дитяче серце б’ється високо,
Бачачи這 чудо крізь крижаний вік.
У кожній снігівці — світу казка,
У кожній гілці — сніжна краса,
І дитяча душа розквітає просто,
Коли зима дарує їй чудеса.
Борис Лепкий
Ніч серед зими
Ніч спустилась на лісові стежки,
Де замерзли струмки і озера,
І морозь танцює, як дівча в спідниці,
По білому килимку земного світу.
Місяць посріблив кожну гілку,
Кожну травку вкрив вишуканим льодом,
І ліс стоїть під фіолетовим силуетом,
Чарований магією холодної пори.
Дмитро Павличко
Зимовий портрет
Мороз написав портрет на вікні,
Кристали росли лід і килим білий,
І я гадаю, чи ж це не священне
Дотик того, що вище над людьми?
Холод біжить по гострих їлицях,
Вітер поєднує сніг в танці,
І світ стоїть, затриманий в мить,
Зупинений магією зими.
Клара Животенко
Під білим полотном
Під білим полотном зима лежить,
Як дівчина у весільній білизні,
І кожен кроки мій по снігу звучить,
Як музика в холодній грудні.
Дерева стоять, наче мрійники,
Вкриті срібною позолотою,
І я йду, наче один ночі мандрівник,
Крізь затяте снігом білим світом.
Василь Голобородько
Мороз танцює
Мороз танцює на скло вікна,
Малює узори неземної краси,
І кожна лінія як нота звучить,
В симфонії холодної бози.
Льодяні квіти розквітають,
На гілках сяють, мов перли,
І світ забуває забути людське,
Замираючи під чарою зими.
Ніна Бажан
Зимова мудрість
Коли приходить зима та холод,
Природа вчить нас великому:
Що під льодом зберігається золото,
Що под чорнотою — відродження й світ.
Мороз навчає нас терпенню,
Сніг — непорочності й простоті,
А холод показує нам значення
Вогню, любові й щирості.
Микола Хвильовий
Сніжна дорога
По снігу білому дорога вьєтся,
І в цій дорозі — вся моя життя,
Кроки мої по снігу раються,
Як слова невимовленої мовотні.
За мною — слід, впереді — невідомо,
І я йду сліпо, як в чорну ніч,
Але в снізі знаю святого дома,
Де мене чекає, мов звичайна річ.
Софія Чапленко
Замерзле серце
Як замерзає озеро взимку,
Так й мое серце в холодних днях,
Але під льодом плине вода живою,
І під морозом – рай, не ах.
Холод очищує й робить святим,
Мороз закаляє й вчить терпенню,
І замерзлое серце становится щитом
Від болю, від скорби й страждання.
Ігор Герета
Комета сніжна
Летить комета із сніжних ночей,
Оставляю за собою сріблисті сліди,
І світ весь млявіє від цієї красоти,
Від чудо, що дарує морозь і холод.
Я вслід за нею біжу крізь ліс,
По білому килимку, що шумить під ногами,
І в цій погоні чую я голос,
Зови від вічності, від безкраїв нам дах.
Костянтин Москаленко
У сніговій тиші
У сніговій тиші світ замерзає,
І тільки вітер лунає крізь гілля,
Природа спить під білим одіялом,
Дивимось вверх – на неба синь та ліс.
Морозь малює узори на гілках,
Кожна сніжинка – то крупинка чудо,
І дух людській замирає від радості,
Коли бачит цю магію природи.
Єва Вітоцька
Сніжні танці
На вулиці танцюють сніжинки,
Кружляють, як дівчата на святу,
І я стою і дивлюся на них,
На цю незрівнану, чудо-красоту.
Кожна снігівця – то окремо істота,
Що кружляє в морозному повітрі,
І разом вони творять красу ту,
Що заворожує й пахи душі мері.
Василь Стус
Морозь палає
Морозь палає в ночі холодної,
І вогонь його білий та ясний,
Як люди палають святим зеленью,
Так й морозь палає в ночі прекрасній.
Холод – то пожежа непобачена,
Що палить серця й роби їх святим,
І тільки той, хто відчув це палаття,
Знає, що зима – це Божественний миттю.
Дмитро Гуцуленко
Льодяна царівна
На льодяному троні зима сидить,
І скіпетр її – то морозь святий,
А гроші – то снігові вінці, що звіють,
На чолі її – місяця сяйво й мир.
Вона дивиться на світ внизу,
На людей, що мерзнуть у холоді,
Але в цьому холоді вона дарує їм
Красу, що безцінна, як божий дар.
Григорій Сковорода
Зима душі
Коли приходить зима до душі,
Замерзає все живе в ній,
І тільки той, хто має велику віру,
Зможе розтопити льодяне серце вій.
Але зима є потрібна душі,
Як холод землі необхідний весні,
Бо в цьому льоді й морозі святому
Народжується нова, чиста жизнь, мерщій.
Валентин Левада
На краї вічності
На краї вічності стою я в сніг,
І чую голос вічних ночей,
Морозь целує щеки мої,
І вітер шепоче про давнин років.
Сніг розповідає давні казки,
Про те, як mundo розпочався від льоду,
Як мороз навчив землю танцям красоти,
Як холод став основою всього живого.
Яр Славутич
Тихий сніг
Тихо падає сніг на землю,
Не чутне, не видне, мов дух,
І мир стає так спокійним,
Що здається, що спав весь світ.
У цій тишині почую я
Голос своєї душі й серця,
І розумію я велич небес,
Коли зима дарує нам тишу.
Артем Дермань
Морозні спогади
Морозні спогади летять, як сніжинки,
І кожна з них несе осколок минулого,
Я ловлю їх очима й серцем,
Намагаючись утримати казку дитинства.
У морозі танцюють привиди,
Тіні тих, кого вже нема,
Але їх голоси лунають,
В шелесті сніжної завірюхи.
Євген Гребінка
Вечір у морозі
Вечір спускається в морозі,
І світ стає золотистим й тихим,
Сонце гасне червоне в кроснесі,
Залишаючи след золотавий.
Морозь становиться ще крепче,
А холод ще жліддяніший й гострій,
Але в цьому морозі чую я,
Велич божественної природи.
Петро Панч
Сніжна симфонія
Сніжна симфонія лунає в ночі,
Де кожна сніжинка – то нота звучить,
І світ весь купується в музиці цій,
В чарівній гармонії холодних ночей.
Вітер диригує оркестром білим,
Морозь ласкаво торкається гілок,
І природа поєт мне од радості,
Святою мелодією забутків й любові.
Марія Башкирцева
Льодяне дзеркало
Озеро замерзає, став дзеркалом,
Де можна бачити себе, як в чудо ікону,
І я дивлюся в це дзеркало білі,
Намагаючись почути себе тиск.
У морозі розкриваються таємниці,
Що приховані глибоко в душі,
І замерзле озеро стає святилищем,
Де молимось ми про спасіння й любов.
Ольга Кобилянська
Холодна красота
Холодна красота зими чарує,
Робить світ неземним й святим,
Кожна гілка, кожна травинка,
Мов доріс від ангелів нам.
Мороз – то чудодієць великий,
Що перетворює грязь у золото,
І сніг – то срібна покривало,
Що накриває світ в святе плаття.
Михайло Драй-Хмара
Мовчання зими
Мовчання зими – то голос богів,
Що звучить тихо, але ясно,
І слухаючи цей голос святий,
Розумієм ми велич сущого.
Морозь розповідає мудрість,
Сніг навчає нас терпенню й вірі,
І в цьому мовчанні холодної пори
Знаходимо ми мир й спасіння.
Микола Зеров
Фрески зими
На вікні малює мороз фрески,
Неземної красоти узори,
І я дивлюся на них, як дивишся
На творіння великого художника.
Кожна лінія – то метод творчий,
Кожен крок морозу – то вибір свідомий,
І в цих фресках бачу я красу,
Що звикаємо ми забути в щоденній суті.
Олена Пчілка
Під звіздами зими
Під звіздами зими гуляю я,
По білому снігу, крізь вітер холодний,
І кожна зірка світить для мене,
Як свіч у храмі великої темноти.
Морозь целує щоки мої,
Вітер дерівує волосся мої,
Але серце моє горить вогнем,
Навіть у цьому холоді сліпому.
Панас Мирний
Сніг і молитва
Сніг падає, як молитва на землю,
Кожна снігівка – то слово святе,
Що возносить людська душа до неба,
Просячи прощення й спасіння й добра.
Морозь освящає кожну краплю,
Холод робить душу чистою й святою,
І в цьому снізі й морозі слушу я
Голос божий, що звучить крізь вічність.
Пантелеймон Куліш
Замерзле озеро
Озеро замерзло, став криголом,
І люди ходять по ньому, мов по суші,
Але під льодом живе вода,
Що чекає весни, щоб розпочати життя знову.
Так й людська душа під корою холоду,
Чекає весни, щоб розцвісти знову,
Але зима – то час очищення,
Коли лід робить нас чистими й святими.
Амвросій Метренко
Божественний холод
Холод зими – то дихання божественне,
Що торкається кожної істоти,
І тільки той, хто почує цей холод,
Зможе зрозуміти велич сущого.
Мороз – то божа рука, що карає й дарує,
Сніг – то благословення небес,
І в цьому холоді й морозі святому
Знаходимо ми шлях до просвітлення.
Юрій Шевельов
Сніжна вічність
Сніжна вічність спускається на землю,
І час зупиняється, мов в кришталі,
Кожний момент стає вічністю живою,
Де минуле, сучасне й майбутнього – одно.
Мороз замораживає клипи часу,
Сніг консервує образи й спогади,
І в цьому замерзанні часу святому
Знаходимо ми безсмертя й спасіння.
