1. Гімн нашої землі
Автор: Сучасна традиція
На синьо-жовтих крилах вітру
Летить пісня крізь ліс і гаї,
Україна, країно святая,
Ти в серці живеш мого вічно.
Від Карпат до морських берегів,
Від Полісся до степів широких,
Земля наша, прекрасна і сильна,
Жива в боях, в піснях і снах.
Когда розквітне червона калина,
І сонце упаде на поля,
Вставай, народе, з гордістю рідна,
Незалежність святкуй, мов дитя.
2. Символи волі
Автор: Традиційна поезія
Синій океан над золотим полем,
Трилиста коша й калини цвіт,
Герб орла, що піднялся з болю,
Віків минулих святий привіт.
Усі символи — це память про страждання,
Про героїв, що кровю землю вивели,
Про свободи безкінечне бажання,
За яку батьки наші пролили сльози й кровь.
3. Пісня про Харків
Автор: Сучасна традиція
Харків світить мні мільйонів вогнів,
Де Плеса течуть крізь вулиці міста,
І український дух тут живий,
Його не потушить беда і біда.
На площі Свободи гранітне серце б’ється,
Столиця мого краю гордо стоїть,
Харків в болі, але не здається,
Героїв своїх він завжди береже і чтить.
4. Львів — град легенд
Актор: Західноукраїнська поезія
Серед Львова древніх кам’яних стін,
Живе дух королів та королевства,
Це місто — святилище нашого визнання,
Палац культури, мистецтв та богоданства.
По вулицях Львова ходять тіні героїв,
Костелів дзвіночки несуть в повітря спів,
Вал мурів розповідає про пригоди,
Про те, як народ вставав і перемагав біди.
5. Київ — сердце України
Автор: Традиційна поезія
Київ-матиko на Дніпрі
Знову встає із пророцтва,
Де святої Софії храм
Виглядає в небеса святость.
З Золотих воріт злотистий зір,
На Подолі музика звучить,
Київ, світязь Європи, витвір,
Серце України, що вічно гарячить.
Історію пишеш на камені,
Героїв вінчаєш святим, щo сяє,
Київ-матинко, в скорбі і в палі,
Ты в нас любови вічний огонь запалюєш.
6. Дніпро — батько вод
Автор: Сучасна традиція
Дніпро, батько мій, текеш
Крізь века та покоління,
Ты — дорога до надії,
Гроза врагам, святині воплочення.
На твоїх берегах пісні жили,
Козаки гордо їхали верхи,
І тепер, крізь біль й випробування,
Ти оберігаєш святий наш край.
Дніпро, ти — капіляр України,
Ви несеш в собі кров вольности,
Течення твоєї невичерпно,
Як мужність нашого народу.
7. Калина — символ України
Автор: Народна поезія
Червона калина на крові,
Символ волі, болю й радості,
Розцвітає на узліссі,
Про непокірність говорити.
Калинонька, гілочко моя,
Танцюєш ти на вітрах стану,
Врагам розповідаєш про справу,
Про те, що Україна — не раб, не раба.
Кожен пелюсток — це павелець,
За яку борються наші діти,
Калина червона, на всім світі,
Гордість України, її венець.
8. Запорізька Січ — дух вольності
Автор: Традиційна поезія
На Запоріжжі, за порогами,
Розташувалась Січ козацька,
Де воля гуляла без крайніх дум,
А слава йшла рукопашним боєм.
Козаки вольні на коних білих,
Мечами крили українські землі,
Від татар, турків і ворогів злих,
Захищали старовину, святі.
Хай на островах Дніпра вже нема
Палісадів, але дух лишився,
Це вольности священна мета,
Що в сердцях наших вічно борится.
9. Українська мова — голос душі
Автор: Сучасна поезія
Українська мова, королевна моя,
Ти — голос душі нашого краю,
В тобі живе Україна вся,
Крізь тисячі літ, що звалювалось в край.
Мова звучить в піснях наших милих,
Як молитва в церкві свята,
В прислів’ях, казках, в забобонах старих,
Живе традиція, батьків святість.
Мова моя, гордість моя,
Вільна, як вітер, гарячий й сильний,
Крізь поневолення, біль і святия,
Ти залишалась для нас — единственна.
10. Героїв пам’ять
Автор: Традиційна поезія
Пам’ять героїв, як вічний монумент,
Стоїть в сердцях комунікантів,
За волю, за честь, за святий привіт,
Они кровю вивели край твій, гордій.
Кожен павелець — це герой войны,
Що за сяйво України боявся,
Мамії слізьми оплакали сина,
Та в бога вірили та не сумували.
Нехай їхні імена лунають вічно,
В піснях, в молитвах, в серцях людей,
Герої України, ви — незабутні,
Воля звучить в розповідях про вас.
11. Весна в Україні
Автор: Сучасна поезія
Весна приходить на українськи землі,
З собою тепло й побіді нові,
І розцвітаюсь вишні в полі,
Як надії на краще завтра.
Бджоли гудять в цвіту яблуні,
Птиці поють про волю й любов,
Земля оживає, дитя мозоль,
Природа поет про безкінечне добро.
В весні — вся Україна, її душа,
Оновлення, веління, зарядження сил,
Весна, священна пора, що дарує
Надіссю нам на вільність й мир.
12. Українці на світі
Автор: Традиційна поезія
Від Буенос-Айреса до Вашингтона,
Від Парижа до Сідней гавані,
Жиївть українці в усьому світі,
Зберігаючи свій світ, свою святиню.
В чужих краях грають на скрипці,
Поють давні пісні батьків,
І кожен серцем у Вкраїні,
Де розквітнула його колиска.
Діаспора — це дерево, що розросло,
На інших грунтах, але коренями
В Україні залишилось навіки,
І гордість велика за той край.
13. Перемога над противником
Автор: Героїчна поезія
Мечем і словом, волею й честю,
Український народ встав на борю,
Противник лютий, жорстокий звір,
Але не можемо його повалити.
Союз братерства, справедливості,
І віра в силу своєї землі,
Дають нам крилець для перемоги,
Хоч битва нелегка й чорна, як ніч.
Зі крові, з болю, зі святости слова,
Народжується Україна нова,
Де рівність й воля будуть святи,
Де правда й справедливість воцарятись.
14. Пісня про сум
Автор: Лірична поезія
Сум по Україні, як смуток в душі,
Коли вдалеку від батьківських нив,
Кожен камінь знайомий, кожен кущ,
Вики пісні, що в серці гудять.
Сум — це любов, що не знає меж,
До землі, до людей, до вишні й хліба,
Сум — це пам’ять про давні дні,
Коли все було простіше й мудріше.
Але сум той священний й чистий,
Хранить в собі суть України,
Роблять людей мудрішими й благочестиво,
І вибухає болем й прекрасністю.
15. День Незалежності України
Автор: Святкова поезія
В 28-го серпня виховується день,
Коли Україна від кандалів звільнилась,
Коли небо розпахнулось на Крещенської,
І народ закричав в волі й святости.
Синьо-жовта прапор розвивається в небі,
Гімн національний гримить під землею,
От Луганська до Закарпаття все святкує,
От чорних морів до Білоруської меж.
День Незалежності — це день святий,
Коли вспоминаємо всіх, що боялись,
За волю, за честь, за право жити,
За Україну вільну, незалежну, міцну.
16. Золотистий урожай
Автор: Сучасна поезія
По полях України золотистий жито,
Яке вклонюється перед вітром і сонцем,
Урожай — це достаток й благослення,
Це хліб, що дарує нам жизнь й надію.
Крестяне вишивають землю своєю,
З зовсім серцем вкладаючи в землю силу,
І земля дарує їм плоди своєї,
За вірність, за праця, за справедливість.
Урожай України — це сила країни,
Це здоров’я, достаток й мудрість,
На столах світу хліб український лежить,
Символ плодородства й святої землі.
17. Морські хвилі
Автор: Традиційна поезія
Чорне море, буйне й велике,
Омиває береги України,
Хвилі шумлять про витязи древні,
Про кораблі, що вітрилам летіли.
На морі український дух дихав вольно,
Піддіноський козак плив крізь хвилі,
І море розповідає про ту славу,
Про героїв, що хід історії міняли.
Морська вода — це сльози й кров,
Що пролили сотні генерацій,
За право бути вільними й чистими,
За Україну, що вічна й священна.
18. Українські вишиванки
Автор: Фольклорна поезія
На вишиванці орнамент давній,
Що розповідає про дохристиянські часи,
Золотою ниткою вивинена легенда,
На грудях носиться як святиня й святість.
Кожен узор — це молитва й обережок,
Хранить від ліхого та від невільності,
З давніх-давен мами вишивали,
Передаючи мудрість із покоління в покоління.
Вишиванка — це душа України,
Її культури, мистецтва й традиції,
Коли надіваєш вишиванку,
Ти обважаєш себе к батьківщині.
19. Українські святини
Автор: Релігійна поезія
Києво-Печерська Лавра — святилище віки,
Де молилися святі й отці древні,
Там живе дух святости й чистоти,
Де кожен камінь пропитаний молитвою.
Михайлівськії манастир, Софія золота,
Храми в усій Україні разом,
Хранять віку, молитву й святість,
Де люде шукають миру й спасіння.
В святинях тих живе душа України,
Її горе, радість, вдячність й надія,
Святини — це місто, де живе Бог,
І бачимо ми світ через пелену.
20. Козацька честь
Автор: Героїчна поезія
Козак — це дух, це символ волі,
Що не бачив рабства й окованості,
На коні скоростіному гнав,
За честь, за правду, за святість.
Козацька слава, козацька мов,
Козацька дума, що гука в сердце,
Від Дніпра до Варшави йшли,
Розповідаючи про волю й мужність.
Хай часи козацькі далеко позаді,
Але дух їхній живе у нас,
В кожному українцеві горить той вогонь,
Козацька честь, що вічна й священна.
21. Українські родини
Автор: Лірична поезія
Українська родина — це святиня,
Де батьки вчать дітей честі й доблесті,
Де мама розповідає казки древні,
Де тато вчить синів любити край.
В родині передається традиція,
Мудрість, віра, пісні й молитви,
Кожен член родини — це зв’язок з минулим,
Кожна родина — це основа України.
Українські сім’ї крізь мук й злидні,
Залишалися вірні своїм коренням,
І ця вірність — це сила України,
Що робить її непереможною й вічною.
22. Автономна Республіка Крим
Автор: Традиційна поезія
Крим, острів легенд і давних мітів,
Де грецькі боги гуляли колись,
Мармур, море й сонце яскраві,
Та болі й слізьми в серцях українців.
Крим має його поетів й героїв,
Його традиції й священні місця,
Але боль розлуки гнітить серця,
В чаканні возз’єднання й справедливості.
Крим — це частина України,
Розділена, але не позбавлена
Сердцевого болю й любові,
До рідної землі й дому.
23. Буковина — край улеснённий
Автор: Сучасна поезія
Буковина, край розквітнувшої краси,
Де гори сходять в долини й ліси,
Де народні костюми яскраві й гарні,
Де пісні звучать як гімн серцю.
По Чернівцям текуть річки ясні,
А соснам шумлять у лісах глибоких,
Буковинці живуть, як в казці,
З глибокою вірою й душею чистою.
Буковина — це дух України,
Її красоти, її святості,
Край, що зберіг традиції й закони,
Край, що завжди вірний своїй землі.
24. День вишиванки
Автор: Сучасна поезія
В третю середу травня святкують,
День вишиванки, святой традиції,
Коли молоді й старі надівають,
Стародавні символи України.
На вулицях міст хвилі вишиванок,
Як рай, що й земле прийшов,
Людні ходять з гордістю в серцях,
Зберігаючи культуру й честь.
День вишиванки — це день пам’яті,
Про те, що ми — один народ,
Один дух, одна мова, одна земля,
Що об’єднує нас крізь віки й лиховір.
25. Український гімн
Автор: Традиційна поезія
«Україна не вмерла» — слова гімну святого,
Що гудить в сердцях мільйонів,
Де мова про край незалежний,
Про землю, що вільна й святая.
Гімн національний — це молитва країни,
Що звучить на святках й на ратушах,
Коли люде встають и пом’ятають,
Про те, що вони — україньці, вільні й гордо.
Кожен звук гімну — це благослення,
Кожна нота — це надія й сила,
Гімн України живе в нас вічно,
Як голос наших предків, що закликають.
26. Полтавська битва
Автор: Героїчна поезія
На полях Полтави в 1709-му,
Встав гетьман Мазепа на битву,
Проти російського царя,
За честь, за волю, за Україну.
Хоч битва та програна була,
Та дух України не зламався,
Героїчність козаків не зникла,
Живе в пісні й в серцях народу.
Полтавська битва — це урок історії,
Що волю можна втратити, але не дух,
Що герої живуть у пам’яті,
Хай політичне становище змінилось.
27. Переднаселення Переяслава
Автор: Історична поезія
У 1654-му році на річці Переяслав,
Було договір, що позначив долю,
Богдан Хмельницький союз укладав,
Але союз той став ланцюгом неволі.
Той договір — це моральна драма,
Де надіюсь на допомогу брата,
Та вийшло, що це не союз, а верства,
Для Московської держави й панства.
Але з тої трагічної ночі,
Минула багато часу й боротьби,
Україна встала й зустала,
Досягнула волі й незалежності.
28. Письменники України
Автор: Сучасна поезія
Шевченко, Коцюбинський, Франко велики,
Які писали про Україну й людей,
Їхнім словом будили народ,
На боротьбу за честь й за справедливість.
Письменники — це голос души,
Що розповідають правду й істину,
Про біль й радість, про героїзм,
Про те, що означає буди українцем.
Сучасні письменники продовжують традицію,
Розповідаючи про сьогодення й завтра,
Про Україну, що живе й боруться,
За місце в світі й за своє право.
29. Освіта й наука
Автор: Прогресивна поезія
Освіта — це ключ до майбутнього,
Що відкриває двері сподівань,
Науці України роблять нас сильніше,
Готуючи поколінь для передвиження.
Університети, школи, інститути,
Готують молодь до життя й боротьби,
Науковці працюють невтомно,
Для розвитку й прогресу України.
Освіта — це свобода від невігластва,
Це крила, що дозволяють летіти,
Це доросла й мудра Україна,
Що впевнено йде в майбутнього.
30. Український театр
Автор: Мистецька поезія
На сцені театру розігрується доля,
Де актори душею грають істину,
Де художня слово торкають серце,
Змушуючи нас плакати й сміятися.
Театр України — це дзеркало народу,
Що відображає його радість й печаль,
Де традиційні смотрять сучасні п’єси,
Та Шекспір розповідається по-українськи.
Театр — це мистецтво, що живе,
Що змінює людей, що спонукає думати,
Театр України завжди був вільний,
Де слово й правда панують царством.
31. Українська музика
Автор: Мистецька поезія
Звуки бандури звучать у ночах,
Розповідаючи древні історії,
Фойе гітари грає серенаду,
А вокал — це голос души України.
От класичної музики Лисенка,
До сучасних пісень про волю й любов,
Музика України живе й звучить,
Єднаючи людей в одну сім’ю.
Кожна нота — це дихання землі,
Кожна мелодія — це молитва,
Музика України — це вічна мова,
Що розуміють люде всього світу.
32. Національна кухня
Автор: Традиційна поезія
Борщ червоний, як закат,
Вареники з картоплею й сиром,
Хліб черствий, що пахне давниною,
Українська кухня — це святиня вкусу.
За столом української родини,
Рядом тарілок випробування,
Кожна страва розповідає історію,
Про любов, про праця, про віру.
Мама готує з серцем й молитвою,
Передаючи мудрість через їжу,
Українська кухня — це культура,
Що живе в кожному дома й сердце.
33. Український танець
Автор: Лірична поезія
Гопак шумить на святах й на веселлях,
Молоді ноги топають землю,
Руки гніються, як гілки березі,
Український танець — це дух вільності.
От Козачка до Тріпака швидкого,
Танці розповідають про робота й любов,
Про героїзм і про праця,
Про радість буди українцем.
Танец — це движення души,
Що виявляється в ритмі й мелодії,
Танці України — це вічна традиція,
Що передається від покоління в покоління.
34. Дітям України
Автор: Світлі вірші
Діти України, надія мого краю,
На вас лежить обов’язок,
Бути достойні батьків,
Що боялись за вашу свободу.
Вчіться, мріти, розвивайтесь,
Бореться за справедливість,
Люби свій край, свою мову,
Свою історію й традиції.
Ви — майбутнього України,
В ваших руках доля країни,
Робіть світ кращим, світлішим,
Незабувайте про своє коріння.
35. Любов до землі
Автор: Природна поезія
Любов до землі — це глибока,
Як коріння дерева при землі,
Коли волос відпочиває на траві,
І心 б’ється в ритмі землі.
Земля дарує нам живень,
Плоди своєї, воду й повітря,
І ми повинні піклуватися,
Щоб земля українська залишалась плідною.
Любов до землі — це священна обов’язок,
Передавати її наступним поколінням,
Щоб вони теж могли насолоджуватися,
Красотою й богатством України.
36. Журавлі України
Автор: Символічна поезія
Журавлі летять на юг,
Розповідаючи про біль розлуки,
Але повертаються весною,
Несучи надію на нові початки.
Журавлі — це символ України,
Що хоча й терпить розлуки,
Але завжди сподівається повернення,
До свого гнізда, до рідної землі.
Хай журавлі летять далеко,
Але дома лишається любов,
Дома лишається пам’ять,
Дома лишається віра в справедливість.
37. Український розпис
Автор: Мистецька поезія
На кожній дощці розпис витончений,
Квіти, птиці, зірки й сонце,
Колір й узор розповідають історію,
Давної прекрасної культури.
Розпис украї́нський — це мистецтво,
Що передається з матері до дочки,
Кожний взмах пензля — це молитва,
Кожний колір — це еквалізм й дивоі.
В розписі живе душа народу,
Його красота, його символи,
Його історія й його надія,
За кращий світ, за справедливість.
38. Національні святки
Автор: Традиційна поезія
Від Різдва до Великодня,
Від Іванового дня до Маруї,
Святки йдуть по Україні,
Об’єднуючи людей в молитві й радості.
На святках співають древні пісні,
Розповідають казки й легенди,
Готують традиційні страви,
Святкують раз на рік великі дні.
Святки — це час пам’яті й благодарення,
Коли люде збираються разом,
Щоб пригадати своєї історію,
І передати її наступним поколінням.
39. Опір і воля
Автор: Героїчна поезія
Крізь кальнаги й кривавих тропах,
Opір невмираючий живе,
На кожній вулиці, на кожній площі,
Люде стоять за волю й справедливість.
Волю не можна придушити,
Її не можна купити й не продати,
Волю можна тільки відстоювати,
Боротьбою, кровю й духом.
Україна — це опір й воля,
Що живе в кожному українцеві,
Генетична пам’ять про героїв,
Що не зламалися й не здалися.
40. Гімн Незалежності
Автор: Святкова поезія
Воспіваємо незалежність,
Що здобувалась через вікі,
Крізь смутни й страждання,
Україна встала й звільнилась.
28-го серпня 1991-го року,
Про це пам’ятає весь світ,
Як український народ,
Голосом одним гукнув: “Вільні!”
День Незалежності України,
День цвітіння й велич,
День, коли Україна сказала світу,
Що вона живе, що вона вільна,
Що вона незалежна й непереможна!
Цей збірник присвячується всім українцям, що боровся й борються за волю, честь і справедливість. Нехай День Незалежності України буде вічним святом волі й гордості!
