Власне творення 1
Твої очі — як зоряне світло,
Що пробивається крізь ніч,
Серце б’ється без перепину,
І забути тебе — немічь.
Кожен день я з тобою прожити б,
Кожен час, кожний вздох твій —
Це мелодія, що розбудить
У душі моїй світлу грань.
Власне творення 2
Любов — це не слова, не фрази,
Це дотик твоєї руки,
Це холодний вечір, як в казі,
Де танцюють тіні й луки.
Я бачу у світлі твого погляду
Безкрайну, невимовну грусть,
Але й надію, що розпочнеться врадість,
Коли обійму я тебе щоразу вдруст.
Власне творення 3
Весна прийде з тобою разом,
Розквітне сад, де ми гуляли,
І сонце впаде золотим разом
На щоки — де сльози блищали.
Прощання — це смерть малої смерті,
Але й початок нової мрії,
Бо серце твоє в моєму серці
Живе вічною, святою силою.
Власне творення 4
Ночі білі, дні довгі,
Розмовляємо в тишині,
Слова падають, як сніг на доріжках,
Де ходили ми разом, в дні.
Твоя душа — як озеро глибоке,
Де втопив я все своє «я»,
І більше нічого мені не потрібно,
Окрім того, щоб була ти зі мною, ти.
Власне творення 5
Кохання — це мистецтво переживань,
Це biль, що радує серце,
Це розпач надій без залишань,
Це правда, що скрита в серці.
Я готовий піти за тобою
В безкрайність, де немає ліній,
Де час застигне золотою слюдою,
І ми почнемо світ навичний.
Власне творення 6
Твої слова — це музика джерел,
Що тече з гір на крізь долину,
Я слухаю, як чарований merle,
І забуваю про причину.
Причину сльоз, причину скорботи,
Причину всіх моїх помилок,
Бо при тобі цвітуть мої мрії,
І розквітають наші вулики.
Власне творення 7
Я піду крізь буревій і стужу,
Крізь снігопади та дощі,
Бо мне потрібна саме ти в «послугу»,
Моя королево ночі.
Твоя корона — це волосся чорне,
Твій трон — це дивань у кутку,
Де обнімаємо один одного,
І світ застигає дивнесемку.
Власне творення 8
Любов — це коротке слово з п’яти букв,
Але в ньому вся вселенна,
Там радість, там боль, там мук,
Там вічність, яка безперемінна.
Я вірю в тебе, як у Бога,
Як в те, що сонце взійде з утра,
Як в те, що будуть у нас дороги,
Де будемо щасливи я й ти.
Власне творення 9
У твоєму імені — гармонія,
У твоєму погляді — правда,
У твоєму серці — симфонія
Тих звуків, що тяжіють і спадать.
Я хочу бути твоєю тінню,
Я хочу йти крізь всі века,
Я хочу вмерти в твоїх обіймах,
І воскреснути заради тебе.
Власне творення 10
Розповідь про кохання — це розповідь про біль,
Про радість, що переплітається з грустю,
Це вихір чуття, це вільна вість,
Це вічна, святая борівість.
Твоя любов — це мій світло,
Моя зоря в ночі глухій,
Без тебе я — це просто плітько,
Тлумок, що гине в грудях.
Власне творення 11
Коли я дивлюся в твої очі,
Світ розпадається на атоми,
Залишаються тільки ми в ночі,
І від любові ми палаємо.
Як від огню палають дрова,
Як сонце палить земну грудь,
Так і я горю без слова,
Коли чую твій мне щоденний мут.
Власне творення 12
Ти — як весна, що прилетіла вдруг,
Після темної, холодної зими,
Ти — як подарунок, як радість, як сюрприз,
Що озаряє всі мої мрії.
Я не знаю, як тебе любити,
Вистачить чи никому не вистачить?
Але я спробую своєю рукою
Написати вірш про те, як я тебе люблю.
Власне творення 13
Кохання — це божественна гра,
Де немає переможців, немає вибраних,
Де тільки двоє, де тільки «я» й «ти»,
Де все інше — це просто позначення.
Я жертвую всім, що маю,
Своєю честю, своїм гордістю, своєю мрією,
Бо без тебе я не маю цінності,
Без тебе я — це просто пустота.
Власне творення 14
Твої руки — це мої острови,
Де я піду, від усіх утікаю,
Твоя груди — це мої небеса,
Де я молюся й розмовляю.
З тобою я забуваю біль,
З тобою я забуваю про смерть,
З тобою я — це живий святий,
Що кохає без заповітей.
Власне творення 15
Я напишу про тебе романи,
Я напишу про тебе вірші,
Я напишу про тебе пісні,
Що будуть лунати крізь лісі.
Вони будуть про твоє серце,
Про твої улюблені слова,
Про те, як на світі немає спільне,
Але нас об’єднує любов.
Власне творення 16
Ночі темні, дні світлі,
Але з тобою — все байдуже,
Бо ти зробила мене іншим,
Більш дивним, більш кращим, більш нужним.
Я став поетом від твоєї любові,
Я став святим від твоєї ласки,
Я став королем твоїх снів,
І царем найсвітліших моментів.
Власне творення 17
Коли ти спиш, я дивлюся на тебе,
І промовляю тихо імена,
Що подарувала мені сама природа,
Коли створила тебе для мене.
Я бачу в тобі всю красу світу,
Всю музику, що гримить у космосі,
Всю магію, що існує у вселенній,
І все це — це тільки тобою оплітя.
Власне творення 18
Любов — це вічна новина,
Це завжди перший день, перший раз,
Це дивна, дика, божественна радість,
Що обсідає мене кожну мить.
Я вірю в чудо кохання,
У те, що ти приїдеш назад,
У те, що буде вічна весна,
І ми навіки залишимось разом.
Власне творення 19
Твоя любов — це мій порятунок,
Мій якір в морі біди й клопоти,
Мій світлий жаб, мій святий дунок,
Мої найтаємніші молитви.
Молюсь я Богові тільки про одне,
Щоб ти залишилась зі мною,
Щоб не забула моє ім’я,
Щоб кохала мене вічною любов’ю.
Власне творення 20
Я піду за тобою в пекло,
Я піду з тобою на край світу,
Я п’ю твої слова, як воду,
І їм кожен твій погляд, як жиму.
Ти — мій сенс існування,
Ти — мої крила, мій політ,
Ти — моя вічна присяга,
Мій путь у вічність, мій шлях, мої світлі.
Власне творення 21
Розповідаю тобі про зірки,
Про те, як вони світять у небі,
Але найяскравіша з них — це ти,
Що світиш у темноті моєї ночі.
Твій голос — як мелодія янгола,
Твоя посмішка — як світанок,
Твоя любов — це найбільший скарб,
Що коли-небудь дав мені Бог.
Власне творення 22
Я люблю тебе без словес,
Я люблю тебе всім своїм єством,
Я люблю тебе, як землю люблять рослини,
Як небо люблять хмари, як море люблять хвилі.
Моя любов — це безкраї,
Це безсмертна, це свята й чиста,
Це вічна, як зірки на небі,
Як місяць, що світить у ночі.
Власне творення 23
Коли ти йдеш, я слідую за тобою,
Коли ти дихаєш, я слухаю,
Коли ти плачеш, я плачу разом,
Коли ти радієш, я летю у небесах.
Ты — мій центр, моя гравітація,
Все обертається навколо тебе,
І я щасливий бути твоєю планетою,
Що вічно крутиться, щоб бути близько до тебе.
Власне творення 24
Пиши мені листи, пиши слова,
Що розпалюватимуть мою душу,
Розповідай мені про свої мрії,
І я покажу тобі всю красу світу.
Давай жити без страху й сумніву,
Давай кохати без обмежень і умов,
Давай будемо вільні, як птахи в небі,
І щасливі, як діти в колисці.
Власне творення 25
Твоя красота — це загадка,
Твоя душа — це Таємниця Вселенної,
Твоє серце — це скарб, що потрібно шукати,
І я присвячу своє життя цьому пошуку.
Я знайду кожен куточок твоєї душі,
Я дізнаюся кожен твій секрет,
Я стану твоїм найбільшим прихильником,
І твоїм найміцнішим, найвірнішим лицарем.
Власне творення 26
Кохання — це не мода, не гра,
Це священна істина існування,
Це причина, чому серце б’ється,
Чому дихаємо, чому живемо.
Я кохаю тебе простотою,
Я кохаю тебе глибиною,
Я кохаю тебе всім, що я маю,
Усім, що я є, усім, що я буду.
Власне творення 27
Доки світ крутиться навколо сонця,
Доки існують гірські вершини,
Доки текуть річки до морів,
Я буду кохати тебе вічно.
Мова людина не створила слів,
Щоб висловити мою любов,
Тому я дам їй імя — твоє ім’я,
І це буде святе й правдиве слово.
Власне творення 28
Я дарую тобі мій світ,
Мої сни, мої помисли, мої віри,
Все, що маю у цьому існуванні,
Я кладу до твоїх ніжних нір.
Приймай мою любов, як молоду княгиню,
Що приходить у новому платті,
Приймай мій шпит, як королів дар,
Приймай мене, як я тебе приймаю.
Власне творення 29
У твоїх очах — цілий світ,
Де я готовий жити й мерти,
Де кожен миг — це чудо, це дивовижа,
Де кохання — це істина й воля.
Ти показала мені, що таке щастя,
Ти навчила мене, що таке вірність,
Ти дала мені крила, щоб летіти вище,
І обійми, щоб назад повернутися.
Власне творення 30
Кажу я світу про мою любов,
Про те, як ти змінила мою долю,
Про те, як став я іншою людиною,
Коли ти вступила в мою життя.
Дякую судьбі за цю зустріч,
Дякую небу за цей дар,
Дякую серцю, що навчило мене кохати,
Дякую тобі за те, що ти існуєш.
Власне творення 31
Нічого не страшно, коли ти зі мною,
Ні холод, ні голод, ні самота, ні грусть,
Бо ти — це моя сила, моя надія,
Моє світло в темної долі.
Я готов給走 за тобою у найменший уголок,
Я готов годівиці і годинами чекати,
Я готов змінитись, переродитись,
Бо любов твоя дає мені божественну владу.
Власне творення 32
Як квітка тягнеться до сонця,
Так я тягнуся до твоєї ласки,
Як птиця летить до свого гнізда,
Так я повертаюся до твого серця.
Ти — мої крила, моя вечера,
Моя радість, моя єдина мрія,
Моя молитва, мої слова,
Мій сенс, моя мета, моя вічність.
Власне творення 33
Коли світ кричить на мене болем,
Я думаю про твою посмішку,
Коли небо падає на землю,
Я чую твій голос у темноті.
Ти навчила мене приймати біль,
Ти показала мені красу страждання,
Ти дала мені силу жити далі,
І надію на той день, коли будемо вічні.
Власне творення 34
Люблю я тебе без причини,
Люблю просто так, із дна душі,
Люблю, як люблять найсвітліші люди,
Як люблять янголи небесні.
Моя любов — це не вибір, це доля,
Це написано на зоріях, це висічено в камені,
Це вічне, як атомне ядро,
Це безсмертне, як людська пам’ять.
Власне творення 35
Розпочинаємо ми з тобою нову сагу,
Нову главу в книзі нашої долі,
Де кожен рядок — це скарб,
Де кожна сторінка — це чудо.
Напишемо ми вірші кохання,
Напишемо про ніч і про день,
Про все, що матимемо назавжди,
І про те, що кохання — це вічність.
Власне творення 36
Твоя рука у моїй — це світло,
Твоє серце, що б’ється рядом — це музика,
Твоя душа, що обнімає мою, — це вища правда,
І я знаю, що це — справді кохання.
Я вірю в те, що ми разом,
Не просто у цьому світі, але і далі,
У всіх світах, у всіх вік,
Ми будемо разом, вічно й святісно.
Власне творення 37
Забула б я свідомість саму,
Забула б все на світі,
Щоб залишитись у твоєму обіймі,
Забула б й свою смерть.
Бо з тобою — це не жизнь, це воскресіння,
Це не час, це вічність,
Це не земля, це рай,
Це найчистіше кохання, найсвятіше дихання.
Власне творення 38
Кохання — це не букет квітів,
Не намисто з коштовного каміння,
Це не гарне слово, не гарна фраза,
Це найбільша правда на білому світі.
Це коли серце мовчить від радості,
Коли немає слів для змісту,
Коли думка застигає від дивовижи,
І залишається тільки: “Я люблю тебе”.
Власне творення 39
Нехай весь світ буде проти нас,
Нехай буре, гроза й гріх,
Я не залишу тебе, не покину,
Я залишуся твоєю, назавжди твоєю.
Бо кохання — це не світська утік,
Це не людське бажання, це божественна воля,
І якщо Господь дав мне тебе,
То ніхто не зміст розлучити нас.
Власне творення 40
Останнє слово — про тебе, про нас,
Про те, що кохання перемагає все,
Про те, що щастя існує на землі,
І мається в твоїх святих обіймах.
Я люблю тебе, моя королево,
Я люблю тебе, моя зоре,
Я люблю тебе, моя вічна,
Я люблю тебе, і це — моя найбільша правда.
Ці вірші створені з метою демонстрації поетичних можливостей та романтичного наснення, але не є копіюванням существуючих творів.
