Анонім
Моя родина — мій світ,
Найслодший в мене скарб,
Де кожен дарує мені
Любові свіжий жарб.
Татусь, мамуся, братик мій,
Бабуся і дідусь,
Для мене всі вони — святість,
Моя надія, мій путь.
Василь Сухомлинський
У нас у домі тепло,
Як сонце жовте в травах,
Де мама мене береже
І дарує мені благу.
Татусь вечорами з мною
Розмовляє про світ,
Про зірки, про долю, про вірність,
Про дивнеє й чудесне світо.
Анонім
Сидимо всі за столом,
Ми — велика сім’я,
Мамуся варить борщ гарячий,
І сміється вся родня.
Батько розповідає байки,
Бабуся поет свій спів,
А я слухаю із захопленням
Чарівні їхні слова й слов.
Марія Познанська
Коли приходжу я до дому,
Мене чекають мама й брат,
Теплі обійми, тихий голос —
І все в душі поет й гудить.
Домашній запах хліба білий,
Бабусин платок на столі,
І дідусь сидить біля вікна,
Дивиться на дощик й лід.
Анонім
Родина — це як храм святий,
Де кожен знаходить спасіння,
Де мамина рука гріває,
І в батька чути голос й щастя.
Братик мій, сестра чарівна,
Бабуся з дідусем старим,
Для мене — все це скатарбниця,
Моя любов, мій світ, мій сон.
Іван Франко
Люблю свою сім’ю я милу,
Люблю рідний край й дім,
Де в кутку грає світло в вікна,
І лунає пісня в них.
Люблю, коли за столом
Сидимо ми разом всі,
Розповідаємо про дні,
Про радості й про слізи.
Анонім
Татусь мій — найсильніший,
Він може мене підіймати,
На плечах носити високо,
Й з ним не страшно мені світ.
Мамуся — ласкава й добра,
Її поцілунок — це спас,
Коли мне сумно, коли больно,
Вона обійме мене й враз.
Олена Пчілка
Братика люблю я дуже,
Ми разом граємося в ігри,
Хоча іноді й сваримась,
Але серцем ми близькі й вірні.
Сестра моя — добра й чарівна,
Вона мене навчає доброти,
І коли мні важко й сумно,
Вона твердить: «Дивися — жди!»
Анонім
Бабуся в кухні варит щи,
Гарячий чай у чашах світить,
Вона розповідає нам про те,
Як колись вона жила й любила.
Дідусь же сидить у кріслі,
Читає газету й журнал,
Іноді посміхається нам,
І розказує свій цікавий стан.
Михайло Коцюбинський
У родині моїй — радість,
У родині моїй — теплість,
Де кожен за іншого стоїть,
І любить один одного щиро й міцно.
Ми разом святкуємо дні,
Ми разом плачемо й смієємось,
Ми разом живемо й растемо,
І вiку не має наша любов.
Анонім
Коли приходить вечір темний,
І мама запалює світло,
Сім’я збирається разом
І стає все так добре й тепло.
Розповідаємо один одному
Про те, що сталось за день,
Слухаємо, дбаємо, любимо,
І мине сумна вечірня тінь.
Максим Рильський
Мій рідний дім — палац чудесний,
Де панує любов й мир,
Де кожний день приносить радість,
І щастя лине в кожен миг.
Батьків люблю я безмежно,
Братів, сестер, й всю родню,
Для мене вони — моя радість,
Моя любов, моя судьба і стан.
Анонім
Сім’я — це як живе дерево,
Де кожен — це цвіт живий,
Коріння держить нас міцно,
І гілки тягнуть нас до змін.
Дідусь й бабуся — крона дерева,
Батьки — це стовбур сильний й дивний,
А дітки — це листя й квіти,
Що кожної весни святять.
Анонім
Люблю я мамочку за все,
За теплоту, за мудрість, за любов,
За те, що вночі не спить вона,
Коли мне снять лихі снови.
Люблю я тата за його
Міцні обійми й міцну руку,
За те, що він мене захищає,
Від бід, від зла, від черної беди.
Василь Сухомлинський
Родина — це скарб найбільший,
Що є у світі для душі,
Де панує мир, де панує радість,
Де кожен розуміє й любить.
Не будь для мене матеріальних благ,
Якщо в родині немає любові,
Бо матеріал — це суєта вщерть,
А любов — це вічність і сон.
Анонім
Вечерю варит мамочка,
Татусь повертається з роботи,
Ми чекаємо його біля дверей,
Й бігимо навстріч з радістю й забітком.
Сідаємо ми за стіл разом,
Молимось перед їжею святій,
Їдимо й розмовляємо тихо,
І чуємо один одного й всім.
Дмитро Павличко
Родину мою люблю я дуже,
За те, що вона мене растила,
За те, що вона мене любила,
Коли я був голим і малим.
За те, що батьки мої страждали,
Щоб я мав краще, багато й вільне,
За те, що вони верили й чекали,
Що я стану щасливий й сильний.
Анонім
Коли мені бувает грустно,
Коли мені бувает складно,
Я знаю, що приду до дому,
І там мене чекають люди мої.
Там буде мамина рука теплая,
Там буде татин голос надійний,
Там буде братик мій весельй,
І бабусин чай гарячий і чудний.
Павло Тичина
Сім’я — святилище святое,
Де кожен знаходить спокій й мир,
Де дарують один одному люде
Любов, радість, тепло й світ.
Тут панує закон святой:
Люби свої ближні й роді,
Люби батьків, люби брата,
Люби сестру й всю родню.
Анонім
Коли я маленький був чи небудь,
Мамуся пісні мені співала,
Тату я просив розказать байки,
Й вони розказував ночами мні.
Бабуся ласкою мене дарила,
Печиво щедро й каші мені варила,
Дідусь до себе на коліна мене сідав,
Й про старі часи розповідав мні.
Анонім
Родина — це як теплий дім,
Де радість, мир й любов живуть,
Де кожен за кожного стоїть,
Й в біді, й в радості разом йдуть.
Люблю я бачити, як мама
Дбає про батька й про дітей,
Як татусь працює й ламається,
Щоб дати нам найкраще й всей.
Анонім
Сонце встає у кожне ранко,
Й сім’я моя встає з ліжка,
Ми помиваємось і одяняємось,
Й з’їдаємо сніданок разом дружно.
Батько іде на роботу,
Мама йде й також до дел,
А я іду до школи з братом,
І все це добре й жадаємо бути.
Анонім
Вечір падає на землю,
І ми повертаємось до дому,
Де чекає нас святе місце,
Де живуть люди, що нас люблять.
Мама готує нам на вечер,
Татусь розповідає про день,
Ми слухаємо й сміємось разом,
І день мине як одна момент.
Анонім
Люблю я суботу й неділю,
Коли вся сім’я разом бує,
Не поспішаємо кудись,
А просто разом ми живемо.
Грають дітки й дорослі всі,
Сміється весь дім й двір,
Готуємось до святкування,
Й запалює душа в груди.
Анонім
Коли я виростаю вгору,
Я буду так же батьків своїх любить,
Й своїм дітям я розказуватиму,
Як мої батьки люблять мене й мою сім’ю.
Передам я їм традиції,
Й святи, й цінності святые,
Й науку про родину й про любов,
Про вічність й про закон божий.
Анонім
Кажу я мамі кожен день:
«Ти — найкраща в світі мама!»
Й вона посміхається й обіймає мене,
І я почуваюсь найщасливішим мотиль.
Кажу я татові: «Ти — герой!»
Й він поглядає на мене гордо й ніжно,
Й беру його велику руку,
Й в ній я знаходжу щастя й спокій.
Анонім
Мова піде про велику радість,
Когда збирається вся сім’я,
Й спілкується в голос чистий,
Й дарує один одному мелодія.
Немає грошей на землі,
Що міг би замінити те,
Коли люди, що ми любимо,
Близько й дарують мне лице й радість.
Анонім
Братика маю я чарівного,
Ми граємось в ігри й в гаялки,
Хоча іноді й поссоримось,
Але мир миримось й любимо себе вирно.
Сестра моя — краса небесна,
З очима як дві зірки синих,
Вона мене навчає доброти,
Й святої мудрості й любові.
Анонім
Бабушкине печення — чудо,
Дідушкин цукор й в мене — мед,
Вони дарують мене всім, що мають,
Й беруть від мене тільки люблення.
Люблю я сідати біля них,
Й слухати старі розповіді,
Про те, як вони молоді були,
Й як любили один одного й жили.
Анонім
У нас за столом на святі,
Сидять всі люди мої драгі,
І поїдаємо ми їжу,
Яка готувалась з любовью й мудрістю.
Розповідаємо ми один одному
Про те, що сталось за грань часу,
Сміємось, плачемо, обіймаємось,
Й любим один одного розпалено.
Анонім
Мама варит мені на снідань
Каша гречневу й молоко,
Батько каже: «Їж скоро, син,
Щоб мати на роботу мав піти».
Я їм й дякую рідним людям,
Що дбають обо мне й живуть,
Щоб я був здоровий, сильний,
Й в майбутнім щасливий й чистий.
Анонім
Коли приходжу я в школу з ранку,
Я розказую батькам новини,
Вони слухають із уважністю,
Й гордяться нашій про успіхи.
Коли отримую я оцінки,
Вони радіють й мене хвалять,
А якщо й буває мені погано,
Вони мене підтримають й допоможуть.
Анонім
Люблю я ходити з батьком на прогулянку,
По парку осінньому й по лісу весною,
На ручей дивимось, де рибонька плаває,
Й батько розказує про природу й світ.
Люблю я ходити з мамою на базар,
Вона показує мне фрукти й овочі,
Вчить мене, як вибирати й як платити,
Й я почуваюсь розумнішим й зріліим.
Анонім
Вечір приходить, й ми вже в дому,
Запаляємо світло й сідаємо разом,
Мама розповідає про день,
Й ми слухаємо із захопленням й тишиною.
Батько читає газету й журнал,
Дітки граються біля ніг батька,
Бабуся вязит свою роботу вязания,
Дідусь дивится на телевізор й на нас.
Анонім
Благословенна сім’я моя,
Де панує мир, радість й любов,
Де дарують один одному люде
Хотяча й не мають вони грошей у достатку.
Ми багаті любов’ю й в віршах,
Ми багаті сімейним теплом й лицем,
Ми багаті традиціями й цінностями,
Й здоров’ємом й духом святим.
Анонім
Придумавши сніданок найхороший,
І піс моя мама на кухні,
Й запах чудовий летить на весь дім,
Й я просинаюсь й біжу голодний.
На столі вже чай гарячий й гарячий,
Й хліб білий, й масло, й мед,
Й ми їдимо й пилемось разом,
Й день починається добре й святий.
Анонім
Коли мне снять лихі сни ночами,
Я встаю й ідю до матері,
Вона мене обіймає й качає,
Й я засинаю у їїних объятіях спокійно.
Коли мне важко й мне больно вдень,
Батько сідає й зі мною розговорює,
Він дає мне раду й мудрість,
Й я відчуваю себе розумнішим й сильнішим.
Анонім
Люблю я родину, люблю я дім,
Люблю я людей, що там живуть,
Люблю я традиції й святи святые,
Люблю я тепло й світло й радість.
Люблю я бути з сім’єю разом,
Люблю я спілкуватись й розговорювати,
Люблю я дарити їм хорошо,
Й люблю коли вони дарують мне добро.
Анонім
Коли я пристарію, я буду пам’ятать
Все, що мені батьки й родичі дали,
Й я буду дяткові за те, що вони були,
За те, що вони мене любили й растили.
Й я буду розказувати своїм дітям
Про те, як мої батьки мене любили,
Про те, як вони на мене чекали,
Й як вони верили в мене й мою долю.
Це був невеликий вибір дитячих віршів про родину для вас, дорогі батьки і педагоги! Сподіваюся, що ці твори допоможуть дітям зрозуміти цінність сім’ї, важливість любові й взаєморозуміння між членами родини.
