Вступ
Ернест Міллер Хемінгуей — один з найвпливовіших американських письменників XX століття, чиї твори змінили світову літературу навіки. Його мінімалістичний стиль письма, глибокі психологічні дослідження людської природи та авантюристичне життя зробили його видатною фігурою не лише в літературі, але й у світовій культурі. У цій статті ми розглянемо десять найцікавіших та найвражаючіших фактів з його життя, які часто залишаються невідомими широкій публіці.
Народження та ранні роки письменника
Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в Оук-Парку, передмісті Чикаго, штат Іллінойс. Його батько, доктор Кларенс Едмондс Хемінгуей, був лікарем, а мати, Грейс Холл Хемінгуей, була музичною гімназисткою. Сім’я походила з багатих та впливових кіл американського суспільства.
З дитинства майбутній письменник виявляв схильність до активного образу життя. Його батько часто брав його на полювання та рибалку в північний Мічиган, що глибоко вплинуло на формування його світогляду. Ці безтурботні дні природи, любов до дикої природи та навички виживання стануть важливими елементами його творчості та приватного життя.
Перший факт: Участь у Першій світовій війні у віці сімнадцяти років
Один з найцікавіших моментів у біографії Хемінгуея — його участь у Першій світовій війні. Коли почалася війна, Ернесту було всього сімнадцять років, проте він прагнув служити своїй країні. Офіційно записатися в армію йому не дозволили через вік, тому він став водієм машини швидкої допомоги Червоного Хреста на італійському фронті.
Ключові моменти його військової служби:
• 8 липня 1918 року Хемінгуей був серйозно поранений австро-угорською мінною гранатою поблизу річки Піаве
• Несмотря на поранення, він допоміг евакуювати італійського солдата, за що став героєм
• Він провів тривалий період лікування в госпіталі в Мілані, де зустрів англійську медичну сестру Агнес фон Куровськи
• Вчителька стала його першою серйозною любов’ю, але розлучилася з ним, коли він повернувся до США
Це травматичне досвідження глибоко вплинуло на його творчість. Роман “До зустрічі з настанням темряви” прямо вдихнув натхнення з цих подій його військової служби.
Другий факт: Чотири шлюби та складні особисті стосунки
Ернест Хемінгуей чотири рази одружувався протягом свого життя. Його особисте життя було повним драм, пристрастей та розчарувань, що часто відображалося в його літературних творах.
Його дружини:
1. Елізабет Гедлі Річардсон (Хеджі) — На цій жінці Хемінгуей одружився першим у 1921 році. Вони мали спільні літературні інтереси та жили в Парижі під час його плідного творчого періоду. Їхній шлюб тривав до 1927 року.
2. Полін Пфеффер — Його друга дружина, заможна американка католицької віри. Вони одружилися у 1927 році і мали двох синів. Цей шлюб тривав 13 років, до 1940 року.
3. Марта Геллгорн — Журналістка та письменниця, яка поділяла його пристрасть до пригод та адвентури. Вони одружилися у 1940 році. Марта супроводжувала його під час громадянської війни в Іспанії та Другої світової війни.
4. Мері Велш — Його остання дружина, з якою він одружився у 1946 році. Вона залишалася з ним до кінця його життя в 1961 році.
Всі його шлюби закінчилися розлученнями, окрім останнього. Багато критиків вважають, що його романтичні стосунки мали пряме відношення до тем його книг про любов, втрату та людське страждання.
Третій факт: Переживання африканських авіакатастроф
Ернест Хемінгуей мав справді видатну здатність переживати смертельні аварії. Один з найдивовижніших епізодів його життя стався в грудні 1954 року під час його подорожі по Африці.
Письменник летів над озером Альберт в Угорщині у невеликому легкомоторному літаку. Літак несподівано наскочив на стовп телеграфу і впав. Хемінгуей вийшов з уламків з численними травмами:
• Перелом правого плеча
• Пошкодження позвоночника
• Опіки головного мозку
• Численні синці та садни
Проте на наступний день він знову летів, бажаючи добратися до Entebbe. Цей другий літак також розбився. За чудом він пережив обидві катастрофи.
Ці травматичні події зробили його більш ламким фізично, але їхня боротьба за життя і переживання близькості смерті глибоко вплинули на його світогляд та творчість у останні роки його життя.
Четвертий факт: Визнання тільки в сорокові роки
На дивовижу багатьох, Ернест Хемінгуей не одразу став знаменитістю. Хоча він почав писати в двадцяті роки та мав певну літературну репутацію в Парижі та серед інтелектуалів, широке визнання та популярність прийшли до нього не відразу.
Його ранні збірки оповідань та перший роман отримали змішані рецензії. Деякі критики вважали його стиль занадто мінімалістичним та неповним. Проте з публікацією роману “Fiesta” (1926) та особливо “До зустрічі з настанням темряви” (1929) його репутація почала зростати.
Справжнього визнання та популярності він досяг лише у 1940-х роках з романом “Когда кончается старость” та чекав Нобелівської премії до 1954 року. Це показує, що навіть геніальні письменники повинні мати терпіння та віру в себе перед своїм великим успіхом.
П’ятий факт: Робота кореспондентом на різних войнах
Хемінгуей не лише написав про войну — він покрив її як журналіст та кореспондент. Його журналістична кар’єра була майже такою ж насиченою, як його письменницька діяльність.
Його найважливіші журналістичні завдання включали:
• Громадянська війна в Іспанії (1936-1939) — він особисто відвідав театр військових дій та зняв документальний фільм “The Spanish Earth”
• Друга світова війна — він служив як кореспондент для різних видань та супроводжував американські сили під час визволення Франції
• Конфлікти на Близькому Сході та інші міжнародні конфлікти
Його журналістичні звіти були наслідком його прагнення бути в центрі подій. Він вважав, що справжній письменник повинен бути свідком історії, а не лише її спостерігачем з сторони.
Шостий факт: Легенда про його письменницький метод та продуктивність
Ернест Хемінгуей розробив унікальний метод письма, який став легендарним серед письменників. Він писав по ранку, часто на машинці, стоячи на одній нозі, щоб залишатися активним та зосередженим.
Його письменницькі звички включали:
• Ранкові сеанси письма, зазвичай з 6:00 до 11:00 або 12:00
• Написання рукописів від руки на листках паперу
• Строга дисципліна щодо кількості слів, які він обов’язково мав написати кожного дня
• Відпочинок та активність після зупинення письма — риболовля, полювання, боксування
Він часто говорив про важливість написання правди та видалення непотрібних речей. Його девіз був: “Напиши одне справжнє речення. Напиши правду.” Цей мінімалістичний підхід до письма став його відпоміддю.
Сьомий факт: Пристрасть до риболовлі та мисливства
Хемінгуей був не лише письменником, але й палким любителем риболовлі та мисливства. Ці заняття були для нього набагато більше, ніж просто хобі — вони були частиною його філософії життя.
Його перший роман “The Sun Also Rises” (“Фієста”) містить кілька сцен риболовлі в іспанській річці, які відображають його справжню любов до цієї діяльності. Пізніше він написав окремий рівень про риболовлю в Карибському морі.
• Він володів кількома рибальськими човнами, найвідомішим з яких був “Pilar”, названий на честь Богоматері де Пілар
• Проводив місяці в Гавані та на Кубі, ловлячи марліна та інших великих риб
• Брав участь у полюванні на великої дичину в Африці
Для Хемінгуея риболовля та мисливство були не лише розвагою, але й способом зрозуміти людську природу та кордони між людиною та природою.
Восьмий факт: Алкоголь як частина його образу життя та творчості
Ернест Хемінгуей відомий своєю любов’ю до спиртних напоїв. Його популярний напій – мохіто на Кубі, даїкірі та інші коктейлі часто згадуються в його творах та біографічних мемуарах.
Проте його стосунок до алкоголю був складнішим, ніж просто романтичним образом. Його щоденне вживання напоїв негативно впливало на його здоров’я, фізичну форму та творчу продуктивність:
• Його друга дружина, Полін Пфеффер, неодноразово скаржилася на його пиття
• Його третя дружина, Марта Геллгорн, також висловлювала занепокоєння щодо його алкоголізму
• На пізніх етапах його життя тяжкий алкоголізм суттєво вплинув на його здоров’я
Парадоксально, його творчість часто розквітала, коли він писав про людей, які стикалися з самотністю та відчаєм, часто з напитком у руці. Його персонажі часто були втопленими в алкоголізмі, що відображало його власні внутрішні демони.
Дев’ятий факт: Нобелівська премія у 1954 році
У 1954 році Ернест Хемінгуей нарешті отримав визнання, якого чекав впродовж багатьох років — Нобелівську премію з літератури. Це була третя найважливіша премія його кар’єри.
Цікаві деталі про його Нобелівське визнання:
• Нобелівський комітет відзначив його “за мистецтво розповідання та його вплив на сучасну стилістику”
• Він не присутній на церемонії нагородження у Стокгольмі через травми, отримані при авіакатастрофах в Африці
• Його прийнятна промова була прочитана послом США у Швеції на його місці
• У своїй промові він говорив про обов’язок письменника писати про людські цінності
Цей успіх став визнанням його вкладу в світову літературу, хоча до цього моменту його здоров’я вже почало занепадати.
Десятий факт: Таємна кімната з рукописами та незавершеними творами
Після смерті Ернеста Хемінгуея у 1961 році його спадкоємці відкрили для світу таємну кімнату, наповнену незавершеними рукописами, щоденниками та листами, які розкривали нові аспекти його творчості та особистого життя.
Серед знайдених матеріалів були:
• Рукопис “Острів в потоці” — повинен виданий посмертно
• Численні щоденники з приватними думками та спостереженнями
• Листування з іншими письменниками та видавцями
• Неопубліковані оповідання та фрагменти романів
Це відкриття дозволило дослідникам краще зрозуміти процес його творчої роботи та розумові потоки. Деякі з цих матеріалів були опубліковані в наступні десятиліття, розширюючи наше розуміння його спадщини.
Також виявилося, що Хемінгуей мав більше матеріалу, ніж показав світові за його життя. Його перфекціонізм та критичне ставлення до своїх робіт означали, що багато творів так ніколи і не були завершені.
Висновки: Спадщина легендарного письменника
Ернест Хемінгуей залишив незабутній відбиток на світовій літературі та культурі. Його десять вражаючих фактів — від участі в Першій світовій війні у п’ятнадцятирічному віці до постумної публікації його незавершених робіт — розповідають історію людини, яка прожила достатньо інтенсивним та авантюрним життям для кількох людей.
Його творчість характеризується:
• Мінімалістичним стилем — він вірив у силу простоти та відсутності непотрібних слів
• Аутентичністю — його персонажі та сюжети часто заснована на справжніх подіях та людях
• Глибокою психологічною проникливістю — він розуміючи складність людської природи
Попри свої недоліки — алкоголізм, складні особисті стосунки та занепокоєння своєю маскулінністю — Хемінгуей залишився відданим своєму ремеслу письма. Його вплив на літературу XX століття неоцінний, а його твори продовжують читатися, аналізуватися та цінуватися на всьому світі.
Його життя була свідоцтвом того, що справжній письменник повинен жити повним і насиченим життям, зіткнутися з великими викликами та спокушеннями людського існування, щоб мати що сказати у своїх творах. Хемінгуей визначено виконав це завдання.
