Філософські вірші про життя: глибокі роздуми в поетичному слові

Філософські вірші про життя: глибокі роздуми в поетичному слові

Автор: Ростислав Брюховецький


Життя – це мить, що вічно тече,
Як річка мчить у темну ніч,
І кожен день нам смуток дарує,
І радість хмурить розум в ніч.




Автор: Вікторія Морська


Ми ходимо по сниданку днів,
Не знаючи, коли прийде закат,
І кожне слово, кожен мій напів
Залишиться, як давній мишачий слід.




Автор: Михайло Криворізький


Що таке час? Це ненажерливий зір,
Що ловить мить за миттю в сітку дум,
І ось уже нема того, що був,
І только спогади – як грудень сум.




Автор: Олена Карпенко


У кожній людині горить вогонь,
Та світить він лиш для самого себе,
І ніхто не знає, що гниє в огні,
Коли ми сходимо на срібну клеб.




Автор: Андрій Литвинець


Життя учить нас страждати,
Потім радіти, потім знов мовчать,
І в цьому танці палких переживань
Ми вчимося розумом всім розпачатись.




Автор: Софія Лебідь


Коли я дивлюсь на зірки вночі,
Мені здається, що вони поють,
Про те, що все мертво, все ховаючись,
І світо ростить лиш біль і беду.




Автор: Іван Гордієнко


Ми плачемо без причин і без слів,
Сміємось над тим, що давно вже мертво,
І в цьому безглуздю, у цьому мішаніні
Ми знаходимо сенс своєї роботи.




Автор: Григорій Снігур


Досить питати про смисл всього,
Немає відповіді на ці запити,
Живи, люби, страждай, тоді піде
Розуму далі уходить в темно.




Автор: Марина Височька


Життя – це гра, де правил ніхто не знає,
Ми граємо, не розуміючи ставок,
І кожен програш дарує нам урок,
Але воно так завжди повторяє.




Автор: Павло Кравченко


Душа моя блукає як беркут,
Над морем сивих хвиль розпачу,
Шукаючи гаманця для своїх снів,
Та не знаходячи навіть тіні щастя.




Автор: Тетяна Заїка


Коли приходить ніч, я звертаюсь до себе,
І мовлю: “Що я робив цей день?
Чи прожив я його як слід,
Чи просто спав у оцінці однаків?”




Автор: Юрій Морозенко


В кожної людини є своя історія,
Написана кров’ю і слізьми,
Але ніхто не знає, чи вона святого змісту,
Чи просто порожня сповідь пустої душі.




Автор: Наталія Рибалко


Ми панікуємо перед смертю,
Але може вона – це миру вхід,
Де всі печалі виникнуть і зникнуть,
І залишиться лиш вічна тиш.




Автор: Віктор Сокирко


Философія – це пошук втечі
Від реальності, що болить в груди,
Ми мудруємо, щоб затулити очі
На те, що справді руйнує нас в пух.




Автор: Галина Штепа


Кохання і ненависть – близько брати,
Вони живуть в одній душі, як цвіль,
І тільки часу змоги розрізнити,
Який з них справжній, а який – лиш мить.




Автор: Едуард Долинський


Щоночі я снівся у лісі глибокім,
Де нема людей, нема людських біль,
І тільки птахи співають сумну мелодію
Про те, що й вони живуть у неволі.




Автор: Ірина Козак


Ми носимо маски на своїх обличчях,
Щоб приховати те, що страшиться сказати,
І в цьому притворстві, у цій грі лицемір
Ми втрачаємо своє справжнє “я”.




Автор: Максим Коваль


Життя – це дорога без карти й провідника,
Ми йдемо вперед, не знаючи куди,
І коли падаємо, встаємо знов,
Не розуміючи, навіщо нам це треба.




Автор: Ольга Недоля


Думаю часто, як люди живуть,
Не звертаючи уваги на смерть,
Вони працюють, люблять, мріють,
Неначе будуть жити вічно в цьому світі.




Автор: Сергій Рубець


У сірому місті, серед сірих людей,
Живуть сірі мрії і сірий біль,
І коли приходить рідкісна радість,
Вона здається як помилка природи.




Автор: Віра Шевчук


Все в світі тимчасово і мінливо,
Те, що було, уже не повернеться,
І те, що буде, ми не змінимо,
Лишаючись рабами свого долі.




Автор: Борис Троян


Мислю про те, чи є смисл писати
Слова на папір, коли вони мертвиці,
Коли вони не зможуть змінити світ,
Коли вони – лишь крик в темрявиці.




Автор: Анна Шостопал


В кожному з нас живе філософ малий,
Що запитує “як?” і “чому?”,
Але ми гасимо той внутрішній голос,
Гладиючи душу алкоголем й забуттям.




Автор: Юлій Козубський


Краса світу милує мій погляд,
Але в красі тій живе біль,
І кожна квітка, кожна звезда
Роблять мене ще більш самотнім.




Автор: Мирослава Василевич


Спробую я розказати про стан душі,
Яка живе в поневірянні й розпачі,
Що каже мені: “Все даремне, все порожньо”,
Але я живу, не розуміючи чому.




Автор: Геннадій Логвин


Філософи стародавніх часів
Шукали істину в словах і в думках,
Але істина – вона не в книжках,
Вона в серці, в душі, в найглибших муках.




Автор: Зінаїда Литвинчук


Ми гонимся за сенсом всього,
Забуваючи жити в момент,
І коли приходить кінець,
Ми дізнаємось, що його не було.




Автор: Вячеслав Романенко


Смерть – вона не страшна, як здається,
Страшна в нас – цей спосіб жити,
Коли ми не по собі жилі,
А по чужим снам і вказівкам.




Автор: Єлизавета Погиба


Як смутно бути людиною світу,
Яка знає занадто багато,
І ця знання мучить мене кожен день,
Бо я не можу змінити те, що знаю.




Автор: Леонід Шостопал


В природі все гармонійно й просто,
Дерево живе, не питаючись “чому?”,
Но ми – люди – ми усім ускладнили,
І в цій складності загубили радість.




Автор: Любов Козловська


Люблю я думати про вічність,
Про те, що буде після мене,
Чи кто-то згадуватиме мене?
Чи я розчиняюсь у забуттю вічнім?




Автор: Сергій Дикун


Живемо ми у світі іллюзій,
Приймаючи за істину омани,
І тільки коли позбудемось завіси,
Ми можемо побачити світ як є.




Автор: Клавдія Венгер


Потрібно мужності, щоб жити просто,
Без grandes претензій та гордощів,
Прийняти біль, прийняти радість,
І просто йти своєю стежею вперед.




Автор: Василь Тимченко


Невже ми сини лиш космічної пилу,
Що випадково набув розум,
І тепер мучимось, шукаючи сенсу
В космосі, що не знає і про нас?




Автор: Надія Никипорець


Суть людини – в тому, що вона помниця,
Вона помниця свої помилки,
Вона помниця своїх втрат й біль,
І ця память робить її людиною.




Автор: Роман Лещенко


Гарна думка – як росинка вранці,
Що блищить на промінні сонця,
Але вона так швидко переривається,
Залишаючи мокру стежу печалі.




Автор: Вероніка Гребень


Все в житті – це пошук рівноваги,
Між надією й розпачем,
Між коханням і самотністю,
Між сміхом і сльозами, що течуть.




Автор: Павло Бандура


Я вірю, що у темноті є сенс,
Що страждання учить нас любити,
І з кожної рани вростає красота,
Яку можна побачити, коли розумієш.




Автор: Дарина Цимбал


Життя – не рай, не ад, не чистилище,
Життя – це просто те, що є,
І мистецтво в тому, щоб прийняти це,
Без співалу й без кляття на долю.




Автор: Юрій Переймак


В кожного з нас є своя правда,
І вона не збігається з іншою правдою,
Але в цій різноманітності правд
Живе велична істина світу.




Кінець збірки філософських віршів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *