Короткі вірші про ліс: 7 чарівних поетичних творів про природу

Короткі вірші про ліс: 7 чарівних поетичних творів про природу



Автор невідомий


Ліс шумить, як море зелене,
Де гуляють сни й мрії.
Стовбури стоять, як у проповіді,
Гілки тягнуть руки до землі.




Автор невідомий


У лісі тиша, як святиня,
Тут кожен звук — молитва птиці.
На мху лежить роса крупиця,
І світло падає крізь щілини.




Автор невідомий


Дерева старі, мудрі, вічні,
Стерегли ліс сто років й двісті.
Їх корені держать землю міцно,
А гілки дарують прохолоду й місця.




Автор невідомий


Грибочки ховаються в траві,
Як малі таємниці лісу.
Під шапкою листя й багатства
Живе цілий чарівний світ.




Автор невідомий


Ранок у лісі — це чудо,
Коли сонце позолочує вітки.
І птахи щебечуть свої пісні,
Як чисті серця чарівних дітей.




Автор невідомий


Ліс дихає з кожним вітром,
Шелестить листям, як старий сказ.
У кожному дереві — своя історія,
У кожній гілці — своя благодать.




Автор невідомий


В глибині лісу — вода джерела,
Холодна, чиста, як небес сльза.
Тут пиють сокіл, олень, лисиця,
І дякують лісові за воду й визволення.




Автор невідомий


Листя жовтіє, червеніє, вмирає,
Але ліс живе, як раніше, як завжди.
Цикл природи в лісі розвивається,
Смерть переходить у новий розвиток.




Автор невідомий


Ліс — це легені землі, дихання,
Що очищує повітря, дає силу.
Кожне дерево — солдат природи,
Що стерегає нас від буревіїв.




Автор невідомий


У лісі затишно, як в обіймах матері,
Тут серце стає спокійним, чистим.
Від суєти світу ми ховаємося тут,
І знаходимо те, що втратили в шумі.




Автор невідомий


Квітки лісові — це маленькі зорі,
Що світяться в пітьмі темної ночі.
Вони запах несуть, красоту дарують,
І дарують нам надію на краще завтра.




Автор невідомий


Комахи гудять у повітрі, як симфонія,
Ведмеді бродять, як князі величні.
Вовки воють до місяця, як піснь розпачу,
А олені стоять, як давні памʼятники.




Автор невідомий


Ліс об’єднує все живе воєдино,
У ньому немає ворогів, а лише сусіди.
Природа писала закон добра й взаємодопомоги,
І ліс — найкраще її твердження.




Автор невідомий


Тісні доріжки, як лабіринти часу,
Ведуть у глибину давних таємниць.
Кожен поворот — це нова чудо,
Кожен крок — це нове відкриття.




Автор невідомий


Ліс поет, художник, музикант,
Що пише вірші вітром в гілках.
Його твори безсмертні й чисті,
Від них душа загоряється вогнем.




Автор невідомий


Під ногами — багате накидання,
З мохів, листя, гілок давніх.
Це дорога, по якій ходили покоління,
Цей священний шлях у царство природи.




Автор невідомий


Ліс дарує нам спокій, радість, силу,
Дарує нам урок смирення й честі.
Коли ми грубо топчемо його листя,
Він все ж милосердно дарує нам тінь.




Автор невідомий


В зелені гущавини ховаються грали,
Танцюють світлячки у ночі чорній.
Тут магія живе, як дитяча мрія,
Тут чудеса відбуваються щодня.




Автор невідомий


Ліс — це храм, де молиться природа,
Де кожне дерево — це ікона святості.
Тут не потрібні слова й молитовні книги,
Тут Бог говорить мовою листя й дощу.




Автор невідомий


Запахи лісу — ладан божественний,
Що прочищує легені й серце.
Смолиста хвоя, вологий мох,
Квіти польові — це благовіння землі.




Автор невідомий


Ліс в полудень спить, як молода царівна,
Вкритий сіткою тіней від гілок.
А в його снах розвиваються мрії,
Про красу, про свободу, про вічність.




Автор невідомий


Птахи — голос лісу, його медодія,
Що співають про радість буття.
Кожна пісня — це гімн природи,
Що заспокоює душу й вселяє надію.




Автор невідомий


Кора дерева — це письмо часу,
Де кожна борозда розповідає про років.
Як палімпсест давнини,
Ліс зберігає пам’ять віків.




Автор невідомий


Коли ми заблукаємо в лісі,
Ми знаходимо не дорогу, а себе.
Тут стираються межі між Я і світом,
І ми стаємо частиною великого цілого.




Автор невідомий


Ліс повчає нас терпінню й терпимості,
Показує, як жити в гармонії й злагоді.
Не змагаючись за місце під сонцем,
Всі дерева разом творять красоту.




Автор невідомий


В лісі тримається свіжість, як у казці,
Тут час плине інакше, тужливо.
Години стають днями, дні — років,
А роки — вічністю вічною.




Автор невідомий


Ліс — це книга природи, де писані вірші,
Про життя, про смерть, про відродження.
Читай його з розумом відкритим,
І розумітимеш таємниці землі.




Автор невідомий


Коли ліс восени надягає золоте вбрання,
Це не смерть, а бал красоти.
Кожне листя — маленький золотий монарх,
Що танцює у ритмі вітру й часу.




Автор невідомий


Ліс дарує нам дари щодня,
Ягоди, гриби, трави цілебні.
Але найбільший подарунок — це спокій,
Що поселяється в серці, коли ми тут.




Автор невідомий


В лісі вчимося ми розуміти,
Що вся природа — одна велика сім’я.
Ми діти цієї землі, ми частина вічного циклу,
Ми обов’язані шанувати й берегти цей чарівний світ.




Автор невідомий


Ліс шепоче нам секрети віків,
Про те, як бути сильним і мудрим.
Про те, як жити в согласі з природою,
Не підкоряючись марнотратству й жадобі.




Автор невідомий


Світло в лісі — це дар божественний,
Що падає крізь листя, як золота мука.
Тут світ і тінь танцюють разом,
Створюючи гармонію досконалості.




Автор невідомий


Ліс — це царство спокою й тихості,
Де кожний звук — це слово молитви.
Вітер шепоче молитву в гілках,
Дощ поливає землю святою водою.




Автор невідомий


Коли ти сам у лісі посеред ночі,
Ти розумієш, як мала твоя душа.
Але разом з цим усвідомлюєш,
Що ти частина чогось безмежно великого.




Автор невідомий


Ліс учить нас щедрості й любові,
Як тісно переплетені корені всіх дерев.
Ми всі залежимо один від одного,
І разом ми непереможні, як ліс.




Автор невідомий


В лісі живе чудо й дивовижна магія,
Що недоступна розуму й науці.
Це магія життя, що розвивається,
Цвіте й рідіє, як вічна танець.




Автор невідомий


Ліс — це пісня про вічне повернення,
Про те, що смерть — це початок нового життя.
Листя падає, щоб живити землю,
Земля живить нові дерева й квіти.




Автор невідомий


Тінь лісу — це обійми матері,
Що захищають від спеки й турбот.
Тут ми можемо відпочити, помріяти,
Відновити душу й знайти себе.




Автор невідомий


Ліс — це храм натури, де кожен ласкавий,
Де немає місця гордині й гніву.
Тут царує любов, гармонія й мир,
І кожен листок — це свідоцтво благодаті.




Автор невідомий


Коли ти йдеш глибше в ліс,
Ти залишаєш позаду світ суєти.
Твоя душа стає чистою, як роса на рані,
І серце б’ється в ритмі природи.




Автор невідомий


Ліс шепоче нам про безсмертя,
Про те, що красота живе вічно.
В кожному дереві — душа поета,
В кожній гілці — палахкота надії й любові.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *