Автор: Невідомий
Ліс шумить листям золотим,
Спішить вітер крізь вершини.
Мрійним, чарівним, святим
Стає світ у час години.
Автор: Невідомий
Гора чекає на світанок,
Коли сонце золотить схил.
У серці радості багато —
Природи той чудесний пил.
Автор: Невідомий
Річка тече, спішить, співає,
Круглий рік не знає спокою.
До морозу, до весни
Мчить сюди життя із ночі.
Автор: Невідомий
Між деревами темний тан,
Де зустрічаються мрії.
Тут живе волшебний план
Природи — диво і змаганням.
Автор: Невідомий
Зелена тінь від вверху льється,
На землю падає роса.
І серце радістю наповнюється —
Красуня-світу чудеса!
Автор: Невідомий
Гірський потік біжить звиво,
По каменях пісню поет.
Цей звук прекрасний і красивий
Приносить радість століття.
Автор: Невідомий
Лісова тиша, світ нетлінний,
Дерева-велетні стоять.
У цьому храмі, в царстві чинним,
Душа вiterає в небеса.
Автор: Невідомий
Річка, блискучи, відбиває
Промені сонця-золотих.
І щось святе мені передає —
Закон природи, вічний крик.
Автор: Невідомий
На горі вітер вільно дме,
Розвіває облік аж в небес.
Там вільно душі мають крім
От суєти земних утрат.
Автор: Невідомий
В лісу царює тиша дива,
Де птахи співають до зір.
Природа дивна, краї чива,
Де живе у кожній комір.
Автор: Невідомий
Гора піднялась до небес,
Вкрита сніжною хустиною.
Там чистий, чудний, світлий лес,
Де звучить пісня голосу.
Автор: Невідомий
Річка, як срібна стрічка, вїде
Крізь долини в невідомість.
На березі весна сидить
І шепче мне про радість.
Автор: Невідомий
В лісовій дебрі від зеленей
Проглядає сонячний промінь.
І кожна гілка, кожен камінь
Здається чудом у такій ніч.
Автор: Невідомий
Гора, як вартовий, стоїть,
Охороняючи святиню.
Там сніг в душі помилує, дріжить,
І ясна мрія, ясна річ.
Автор: Невідомий
Річка розповідає міру
Про вічність та про молодість.
Поспіхом мчить у світу сиру,
Приносячи нам радість ось.
Автор: Невідомий
В лісу живе таємниця,
Де світло мішається з тінню.
Природи таємна помічниця
Відкриває двері до думи.
Автор: Невідомий
Гора — це храм природи чистої,
Де можна душу звільнити.
Там в повітрі, у хмарці біло,
Летять думки у вічність.
Автор: Невідомий
Річка — це кровиносна нить
Землі живої, теплої, щирої.
Вона дає нам радість дивно,
Як мати дарує дитині.
Автор: Невідомий
В лісовій глушині чарівній
Душа співається з природою.
Там все звучить, поет, здійснює сни,
І помирає в грудях мною.
Автор: Невідомий
Гора досягає вершини мрій,
Де сонце палає найбільше.
На склоні цім сидить весь світ,
І чує музику доволі.
Автор: Невідомий
Річка поет вічну пісню,
Про те, що життя — це потік.
Вона вчить нас, як жити щирше,
Як дарувати сердце вік.
Автор: Невідомий
В лісі осінь золотає,
Листя падає, як золото.
Природа нас благає
Почути голос неземних снів.
Автор: Невідомий
Гора піднялась між хмарок,
Як мрія, вибудована з云ів.
В снігу царит світ святий, квіток
Де сніжинки летять як птиці.
Автор: Невідомий
Річка, срібляста і невинна,
Пливе крізь долини в глушь.
На її берегах святиня —
Природи чистої храм хоч.
Автор: Невідомий
В лісу зелені всіх кольорів
Змішалися в одну красу.
Природа пишеться, як король,
Своєю вічною красою.
Цей збірник короткої поезії про природу присвячений красі лісів, гір та річок України. Кожен вірш намагається передати магію природи та її вплив на людську душу.
