Оригінальні твори
Дощ приходить
Крапельки спішать з небес,
Танцюють в повітрі вліт,
Землю охоплює лес,
І світ помолодіє вніс.
Дощ поет, що спів веде,
Кожна крапля — слово тут,
На листках росиця блище,
І душа під дощем поступ.
Після дощу
Вуличка помита чиста,
Запах землі і травиці,
Вечір каже нам із списту:
«Все відродиться в серпиці».
Птахи знову співають вголос,
Радість у кожній живій клітці,
Дощ пролив скорботи голос,
Залишив тільки світ в квітці.
Сірий день
За вікном сивіє день,
Хмари нависли в тривозі,
Дощ шепотить мені тень,
І заспокоює рози.
Немов льються сльози хмар,
Білі потяги в просторі,
Душа чує дивний дар —
В шумі дощу спів історії.
Крапельки
Мала крапля розпочне,
Потім друга слід, за третьою,
Вони чешуть мне на спине,
Холодеюче-теплою.
Мільйони тих крапель мають
Голос, музику, беду,
Разом вони затівають
Новий день, новий весну.
Дощ і кохання
Коли дощ стукає в шибку,
Я думаю про тебе вніс,
Як ти ловив мене з улибкою,
Мокрих волосся, мокрих вріс.
Дощ — це поцілунки неба,
Що цілують землю вніз,
Так люблю тебе я хеба,
Під звук дощу — наш небесний стриз.
Весняний дощ
Коли весна приносить дощ,
Розмокла земля поет,
Насіння знайде мить і ніч,
Щоб кожен день із-під беремень звет.
Зелень пробивається вгору,
Кожна травинка — чудо днів,
Дощ пробуджує в світі хору,
Голоси нових дерев, ліс рів.
Нічний дощ
Коли ночами дощ іде,
Він спів монотонний ллє,
І я в ліжку спокійно спе,
Під музику, що небо ллє.
Крапельки біжать в темряві,
Тамтечко, де зірки спять,
І радість в мене, в тій ставі,
Де тишина й вода звучать.
Райдуга після дощу
Коли дощ закінчив спів,
З-за хмар виходить сонце вгору,
І радій рисує розів
Дугу між небом і просторе.
Кольори танцюють в повітрі,
Червоний, жовтий, синій тон,
Природа радіє в цьому світі,
І дарує мені свій сон.
Дощ на дахах
Стукіт, стукіт на даху ночі,
Крапельки бренчать гімн навік,
Душу мою то теплят, то мочат,
І кажу: «Благодарю, велик!»
Кожна крапля — мала пісня,
Що йде на світ весь, крізь тиск ночей,
Дощ на даху — для мене місце,
Де поєднуються всі значення чей.
Тиша після дощу
Коли дощ закінчив биття,
Приходить тиша святої ночі,
Світ затримав своє буття,
І серце мою спокійно очі.
Освіженість у кожній клітці,
Запахи землі й квітів здіймань,
Дощ облишив мені подарунок —
Момент, де жив без потай, без брання.
Дощ у місті
Асфальт блищить від дощу,
Ліхтарики світять вночи,
Люди квапляться вниз, крізь годину,
З парасольками й турботами очі.
Але навіть у місті граді,
Дощ розповідає про благо,
Про свободу, про землю, про ради,
Про те, що жизнь не найде в потагу.
Детський погляд на дощ
Дитина глядить у вікно,
Бачить крапельки й сміється вро,
«Це небо плаче?» — питає смило,
«Ні,» – кажу, «це небо сіє добро».
Розумом дітей простота,
Вони бачать красу в дощу,
Без суми й завиття, без брата,
Саме радість у кожнім плащу.
Дощ і спогади
Коли йде дощ, мені спадають
Спогади днів давно пішли,
Як з тобою под дощем гуляли,
Й розпустилась розпука ромашки.
Дощ пахне тобою, твоїм волоссям,
Холодом рук й теплом твоєї душі,
Минуло… все в часі колосся,
Та дощ мені душу лиш гуліш.
Літній дощ
Спека палить землю вниз,
Ніхто не буває спасень хутру,
Та раптом йде дощ із небес,
І літо радіє, розширює грудь ту.
Прохолода спускається вниз,
Кожна капля — благодать днів,
Травиця піднімає свою виз,
Й природа заживає вновь, вниз рив.
Осінній дощ
Листопад із дощем танцює,
Осінь поет, що плаче вниз,
Золото й коричинь рахує,
Природа спить, й замовкнув лис.
Дощ омиває старе листя,
Робить місце для весни, для беду,
Цикл природи не має свистіння,
Осінній дощ — це сердечна ту.
Холодний дощ
Коли дощ холодний йде,
Переживаєш перевтому,
Все замерзає на дороді,
І світ стає серед й простором.
Але холод дарує нам чистоту,
Закаляє дух наш для весни,
Й навіть в грудні холодо-уту,
Дощ залишає добрі вісні.
Дощ у полі
В полі дощ пісні співає,
Колосся п’ють воду вниз,
Земля плодородну п’яну знає,
І хліб виростатиме без крис.
Фермер дивиться з надією вгору,
На хмари, що несуть достаток,
Дощ у полі — цей благодійний дарунок,
Дає людям щодня новий золотий паток.
Дощ у лісі
Шумить лес під дощем вниз,
Кожне дерево поет гімн благоги,
Мохи, папороті, весь сніг лис,
П’ють воду із пісень-напади.
Гриби вилізають із землі,
Чистий запах лісу й вологи,
Дощ у лісі — це пісня природи,
Що звучить вічно в ці дні логи.
Вечірній дощ
Коли вечір приносить дощ,
День поступово в ніч іде,
Крапельки спускаються нас, мощ,
І Місяць в тьмі вже чека.
Вечірній дощ — це прощання,
З днем, що був, із благодаттю,
Й обіцянка нового буття,
З приходом ранку, з розпаттю.
Дощ і музика
Дощ — це природна симфонія,
Кожна крапля — нота звуку,
Разом вони створюють гармонію,
Яка звучить для мене, крізь мною.
Я закриваю очи й слухаю,
Вічний концерт неба й землі,
Безплатний дар, що не уваю,
Дощ бенефіс твоєї волі.
Тепла вода дощу
Хоча дощ прихідь холодний,
Де він падає на палаючу землю,
Парує дух, сніжним хмарним долинам,
І світ стає мені чудесним, без скелі.
Тепло зустрічається з холодом,
Рождається буря, туман, й рос,
Природа танцює в цьому парадом,
Й кожен дощ — це новий полос.
Дощ і дітьми
Дітьми з радістю в калюжах стрибають,
Парасольки мають у руках,
Дощ вони як гру розважають,
Без туги, без печалі, без брак.
Їх сміх звучить крізь звук дощу,
Невинність їх світить у день,
Я навчаюсь від них не чекаю,
І дощ для мене більш не ненавідь.
Дощ на квітах
На пелюстках квітів дощ сидить,
Гір рубін у розміру крапель,
Кожна квітка божевільно блищить,
І запахи разом у ночах капель.
Дощ напаває квіти живою водою,
Вони розкриваються в повну міцу,
Й красота від цього витікає золотою,
Дощ — це дар для природи, рожеву.
Дощ і час
Дощ змінює наше сприйняття часу,
Хвилини стають годинами,
Години — днями, без фіналу,
Коли слухаємо спів дощу з мирами.
Часу більше немає сенсу,
Коли залишаємось під дощем самі,
Прошле й майбутнє в цьому напрямку,
Стають одне, розривають ми.
Промені в дощу
Коли сонце крізь дощ пробивається вниз,
Промені золотаві станчаються вгору,
Світло й вода створюють райдужний приз,
І світ розмовляє із мною про хорі.
У цьому момент чарунки красу,
Коли всі елементи в гармонії звучать,
Я розумію високий сенс життю,
Й дощ мені це допомагає розуміти, мовчать.
Дощ і душа
Дощ омиває мою душу,
Крапельки питають глибоко,
Холодна вода дарує мені тішу,
І я знайомлю спокій, проти сюкко.
Душі потрібна очистка іноді,
Від забруднень, від біди, від гріхів,
Й дощ приходить як ангел блади,
Щоб встань я заново, без рис хиів.
Дощ у горах
У горах дощ падає вниз,
Екземпляр срібних струменів водопадів,
Гірські потоки спускаються вниз,
Й плаває листя в водах, в усіх заводів.
Гори дякують небу за дощ,
Який живить їх вершини й долини,
Й каменів чернеють в цій ніч,
Під впливом води, від Божої сили.
Дощ повертає надію
Коли все видається сірим й чорним,
Коли біль придушує серце й дух,
Приходить дощ — ангел добрий, нормальний,
І вмить відродиться в мені дух.
Крапельки падають як молитви,
Небо кричить: «Не зневірюйтесь,
Життя продовжується, повнобіляє,
Й у кожнім дощі — надія дається».
Дощ у корові
На корові дощ нависає,
Хвоста вільної машут від вітру,
Скотник у коривні очікує,
Поки дощ закінчить свою історію, вітру.
Дощ на селі — це надія на урожай,
На білих хлібів, на масло, на молоко,
Скотник дякує небу за дар,
Й дощ дарує селу життєво сок.
Дощ і кохання (2)
У дощ я думаю про кохання,
Як крапельки падають на землю,
Так й гарячі почуття спускаються,
В глибину душі, без супротивення, без скелі.
Дощ миває старі рани,
Й з новими почуттями я вже граю,
На кожній крапельці любові грань,
Й дощ мені всю правду кажу.
Дощ перед грозою
Коли дощ розпочинає,
Й небо почорніло вніс,
Гроза незадовго приходить,
Й лячиш грому й блискавиці, вніс.
Але після грози приходить тиша,
Й світ відново знаходить мир,
Дощ перед грозою — це попередженне,
Що всім потім розповідай мир.
Дощ у пустелі
У пустелі дощ — це диво,
Рідкісна подія, яка сповіє,
Коли йде дощ у піщаній нив,
Пустеля оживає, розквітає.
Усе зелене піднімається з піску,
Квіти розкриваються в один момент,
Дощ у пустелі дарує велику ласку,
І світ змінюється за один день.
Дощ неземної красы
Розглядаючи дощ, я бачу красу,
Яка не видна у звичайні дні,
Небо й земля в тебе танцюють карусу,
І я сторицею благодаріш ці дні.
Дощ неземної красы приносить,
Яка робить світ більш яскравим, більш живим,
И я стою во доще й просю жити,
У цьому світі, де все так мистичним.
Останній дощ
Коли дощ останній йде,
І осінь переходить до зими,
Я знаю, що дощ знову прийде,
Й з ним весна, й оновлення істини.
Цикли природи не мають кінця,
Дощ символ того, що всього повнебіл,
І навіть у лютості мороза,
Жива надія без комеди, без білій.
Дощ як ліки
Дощ дарує ліки для болю,
Холодна вода охолоджує жар,
Й душа знаходить в ньому волю,
Щоб встать, щоб жити, щоб ти дар.
Вода дощу омиває рани,
Й забутим ранам повертає спас,
Дощ — це божествена ліки без грани,
І ліка з ними йдуть до нас.
Дощ мого дитинства
Я пам’ятаю дощ мого дитинства,
Як мати тримала мене за руку,
Й ми стояли у дощу без страхів живе,
Й вона казала: «Це богиня мази, спостережку».
Той дощ розповідав про жизнь,
Про любов матері й про його добро,
І мене дощ дарував ту сумість,
Яка тримає мене й досьогодні до.
Дощ і минулість
Дощ змиває слід минулості,
Кожна крапля забирає біль,
Й ти можеш йти в новість,
З новою надією, без всіх неволь.
Минулість лишається у дощу,
Й ти лишиш по ньому слід,
Щоб знай я, що був, але спішу вперід,
До майбутність, без сліз, без обирь.
Благодать дощу
Дощ дарує благодать небес,
До кожного живого створіння,
Від трави до дерев, до всіх з-за ліс,
Дощ дарує водою відродження.
Благодать падає як крапельки,
І світ отримує силу нову,
Кожна живість піднімає чоло,
І дякує богині за слово.
Дощ прощання
Дощ приходить, щоб сказати «прощавай»,
День з дощем переходить ночі,
Й сонце гаснуть у тихому краї,
Й зірки світять у темні ночи.
Дощ прощається з днем проводу,
Й ніч поступово впадає в мах,
Це музика природи, що ходу,
Вічного танцю, без рубин, без брах.
Вічна пісня дощу
Дощ співає пісню вічну,
Яку слухали всі покоління,
Від давніх часів до поточне мільйон,
Ця пісня дощу, як революція.
Вона не змінюється з часом,
Вона звучить для кожного в удачу,
Й я слухаю цю вічну простопростоту,
І складаю кожнім словом мою ділю.
Це зібрання віршів присвячено красі та значенню дощу в житті людини. Дощ символізує оновлення, очищення, надію та цикл природи, який вічно повторюється і нагадує нам про красу світу.
