Автор: Вірші про красу мови
Вірш 1
У кожному слові – душа України,
В звучанні мови – святі мрії.
Як птиця співає в розі весни,
Так мова лунає в глибині крісни.
Вірш 2
О, мово моя, красуне рідна,
Ти серце питаєш, і серце не глідна.
В тобі живе воля, в тобі живе спів,
Ти – дух мій, ти – мій найбагатший скарб слів.
Вірш 3
Українська мова – як золото світу,
Яскрава, як сонечко в сніжній квітку.
Кожна буква дзвенить, кожен звук живий,
В ній відгомін предків, в ній світ мій, мій, мій!
Вірш 4
На рідній мові говорю я з тобою,
Дихаю я серцем, дихаю я болем.
Слова – це молитва, що шепче душа,
Українська мова – моя вся, моя!
Вірш 5
Як медом медлить на язиці слово,
Як пісня звучить у устах молодого.
О, мово святая, душа мого роду,
Я славлю тебе на всіх широтах роду!
Вірш 6
Вишиванка – мова, орнамент звучання,
В кожній складності – світ наснаження.
Українська мова – це красна святиня,
Живий храм духу, живий храм крісни.
Вірш 7
Коли говорю мовою батьків,
Чую я тягу до всіх світів.
Меліодійність у кожному слові,
Живу я в молитві, живу я в любові.
Вірш 8
О, як дзвенить мова в прегарних устах!
Як світло пробивається крізь темні снаги!
Українська мова – це спів птахів,
Це дух невмираючих наших дідів.
Вірш 9
В словах моєї мови – таємниці днів,
В них чуються стогони, в них чуються спів.
Кожна буква – це крапля живої води,
Кожен звук – це відлуння далеких років.
Вірш 10
Якщо бути щасливим – це жити мовою,
То я буду щасливий з кожною словою.
Українська мова – це прапор душі,
Це крилля, на яких летять мрії ці.
Вірш 11
Як плаче серце, коли вмирає слово,
Як болить душа від забуття основи.
Берегти мову – обов’язок святий,
Це наша святиня, це наш світ святий!
Вірш 12
У мові – історія, в мові – любов,
У мові – краї, у мові – слова основ.
Українська мова живе в середці груді,
Вона – свобода, вона – вічна благодаті!
Вірш 13
Коли чую звучання рідних слів,
Чую я благодать, чую я напев.
Мова моя – це золото небес,
Це дар від предків, це вічний спів!
Вірш 14
О, не забудьте мову батьків своїх,
Не залишайте її в забутих днях!
Українська мова – це святиня груді,
Це кров наша, це вічно-святі!
Вірш 15
Слова мої літають, як голуби білі,
Розносять вони добро по всім селах.
Українська мова – це крила душі,
Це вільність, це правда, це мрії ночей!
Вірш 16
У кожній буквиці – барва земна,
У кожній звуці – душа старовна.
Мова українська – живий образ часу,
Вона – дороговказ до святого раю!
Вірш 17
Як вишня розцвітає в сонячний день,
Так мова звучить, розганяючи тінь.
Українська мова – це краса святая,
Це серце народу, живе й сяйва!
Вірш 18
Мова – це брама в царство духу,
Мова – це голос, мова – це слух.
Українська мова живе в серці муж,
Вона – молитва в кожен час!
Вірш 19
О, як прекрасно говорити правду
На мові дідів, на мові байдів.
Українська мова – дзвін свободи,
Це крик душі крізь всі беди!
Вірш 20
Язик український – як струна гітари,
Звучить він в серці, звучить в світі старім.
Кожна складність – це відгомін віків,
Кожне слово – це музика дідів!
Вірш 21
Береги язик, як сокровище злате,
Як дорогоцінне ім’я святе.
Українська мова – це суть нашої крові,
Це вічна молитва, це вічна любові!
Вірш 22
Слово українське – як первоцвіт,
Що пробивається крізь снег і біль.
Мова моя – це правда, це світ,
Це дух невмираючий в кожен вік!
Вірш 23
О, як люблю я звучання слів,
Що лунають в серці давніш нив!
Українська мова – це вечірній спів,
Це благодать, це вічна основ!
Вірш 24
Кожна буква – це крапля роси,
На лугах душі розцвітають висти.
Українська мова – це святий вогонь,
Що палить серце і вражає сон!
Вірш 25
Мова рідна живе в моїм єстві,
Як розпусканий квіток в мості.
Українська мова – це суть мого бути,
Це гімн благодаті, це вічна чути!
Вірш 26
О, нехай звучить мова моя
На весь світ, від землі до царства!
Українська мова – це дар святий,
Це крик душі, це вічний спів ночей!
Вірш 27
Як багаті поля українські,
Так багата й мова наша ясна.
Кожне слово – це зерно золотисте,
Кожна фраза – це урожай святисте!
Вірш 28
У мові – передчуття весни,
У мові – знак безкінечної мрії.
Українська мова – це дух вольності,
Це серце народу, це вічна святиня!
Вірш 29
Слова, як птиці, летять високо,
Розносять вони добро далеко.
Українська мова – це крилля, це спів,
Це вічна молитва живих душ слів!
Вірш 30
О, як прекрасно, коли розуміємо,
Що мова – це вихід до невідомого!
Українська мова – живий світлосяй,
Це門до сердець, це вічний спів!
Вірш 31
Мова українська – як краса ночей,
Як світло зірок в очах перших дітей.
Кожен звук в ній – це магія, це чар,
Кожне слово – це вічний святой дар!
Вірш 32
Береги мову, як храм святий,
Як образ святого, як світ святий.
Українська мова – це основа буття,
Це вільність, це правда, це мрія моя!
Вірш 33
Слово – це чарівна палиця в руці,
Яка творить світи, яка чини цуці.
Українська мова – це магія слів,
Це творчість, це ясна дороговказ днів!
Вірш 34
О, як люблю я напів мови рідної,
Що звучить в грудях з любов’ю щедрою!
Українська мова – це дух мій, мій пал,
Це вічна молитва, це мій звичайний спал!
Вірш 35
Язик український – це розмаї,
Це барви, це звуки, це грай святий.
Кожна складність – це нотка симфонії,
Кожна фраза – це вічна гармонія!
Вірш 36
Мова моя – це маяк в темноті,
Що світить серцю, що тане сніги.
Українська мова – це вільність святая,
Це ключ до царства, це мрія жива!
Вірш 37
О, нехай слід мовою говорим,
Нехай голосом правди звучим!
Українська мова – це крапива молоді,
Це сила народу, це вічна природи!
Вірш 38
Слова, як броски світла в далину,
Розносять вони правду до вершину.
Українська мова – це дух свободи,
Це крик душі крізь всі преследи!
Вірш 39
Кожна буква – як крупка золотая,
Собрана в слово – живая, святая.
Українська мова – це скарб, це святиня,
Це вічна благодать, це суть мого життя!
Вірш 40
О, мово, мово, ти душа моя,
Ти серце біття, ти вічна брата!
Українська мова – розпалюю світ,
Це правда, це вільність, це вічний скарб дит!
Закінчено
