Автор: Невідомий
Портфель і ранець
Портфель мій важкий, як гора,
Я тягну його з ранку в школу,
Спина гне мене до землі,
Книжки, зошити, карандаші.
Мама каже: “Ти ж герой!”
Я геройствую з бідою,
Вчитель каже: “Молодець!”
Для спини — це справжній конець.
Автор: Невідомий
Домашнє завдання
Завдання задали з математики,
Завдання задали з граматики,
Завдання задали з історії,
І я сидю в розпачі й горі.
Папа каже мені: “Вчись, синок!”
Мама вже сміється зі мною,
А я пишу все це до полуночі,
Сидячи серед купи смутку й ночі.
Автор: Невідомий
Контрольна робота
Вчителька раздає листок,
Мій мозок ввижду вже не діє,
Питання те, питання се,
Я ж не знаю ні де, ні як!
Гвинтик якийсь відвалився,
Мислення мої кудись подались,
Час йде, а я сиджу як чумак,
І шпаргалку шукаю під стол.
Автор: Невідомий
Перерва в школі
О, святкова перерва довгожданна!
Ми летимо по коридорам мчно,
Шумимо, кричимо, галасимо,
Гарячі булочки глотаємо.
А вчитель входить — і ми як замислені,
Сидимо, з’їжджаємо по лавцях,
Но лиш він вийде — і знов галас,
До наступної години — робим так.
Автор: Невідомий
Уроки фізкультури
“Маршок!” — кричить учитель,
Ми бігаємо, як щасні щенята,
Перестрибуємо через гімнастичний козел,
І падаємо, звичайно, з грацією.
Один товариш не долітає до мотузки,
Другий забуває навіть біжати,
Третій дивиться у вікно в мріях,
А вчитель сміється й дає медаль найсміливішому.
Автор: Невідомий
Щоденник і батьки
Щоденник мій відкриває мати,
Двійки там, тройки написані,
І вже чую я грім і буран,
Слова ласкаві не в ход як страхан.
“Де ж твої п’ятірки?” — питає батько,
Я кажу: “Я ж не математик, панно!”
“Учись!” — кричать батьки до мене,
А я думаю: “От би було мені 99 років і пенсію вже!”
Автор: Невідомий
Шпаргалка
Шпаргалку писав я тонкий шрифт,
Поніжив очі, так як робить крот,
Засунув в рукав ненаймовірно швидко,
Рука тремтить від страху й гидоти.
Учитель дивиться, аж скосив сліпі,
Я вже підготував слова для вибачення,
Ловіння мене — і я як той огур,
Весь червоний, весь вічний в глибокому сумі.
Автор: Невідомий
Оцінки
П’ятірка — це ж не кінець світу,
Двійка — то просто така смішна помилка,
Тройка — це виміра мудрості дитячої,
Четвірка — то просто відмінна оцінка.
Але батьки не розуміють
Цієї філософії простої,
І кричать так, що падають картини,
А я собі тихо думаю: “Ну, що ж…!”
Автор: Невідомий
Класна кімната
У класній кімнаті густо і гарячо,
Вікна зачинені, як до матчу,
Вчитель говорить про гіпотенузи,
А я усю половину уроку сплю.
На парті передо мною чорниця,
Позаду мене болтун Петрик,
Збоку сидить Оля, що не перестає гелькатись,
А я пишу шпаргалки під партою.
Автор: Невідомий
Вчитель математики
Вчитель математики — той ще герой,
З дошкою, крейдою він воює,
Малює трикутники, квадрати, кола,
Ми ж не зрозуміло дивимось на все.
“Слухайте уважно!” — говорить строго,
Але в класі шум, базар, гісьовня,
І він кидає крейду вірно в мішень,
Адже в тенісі він чемпіон б’ був!
Автор: Невідомий
Уроки іноземної мови
Англійською мовою говорю я,
Як корова, що ржіт з болю,
Вчителька слухає терпляче мою мову,
І на лиці лиця жаль, а не огида.
“Повторіть за мною!” — командує,
Я повторюю, як папуга п’яний,
Звуки якісь невідомі видаю,
І весь клас іде від сміху з розуму.
Автор: Невідомий
Їдальня школи
О, їдальня, їдальня, царство чудес!
Картопля варена, компот із дощу,
Борщ без насиченого смаку буряку,
Булка черствая, про яку в пісні співають.
Але ми голодні, просто дикі вовки,
I коли перо їдальні скаже: “їсти подано!”
Ми кидаємось туди, як голодні звірі,
І нічого вже не стоїть дорогою.
Автор: Невідомий
Шкільна форма
Форма шкільна, форма чорна,
Цей костюм мені докучає й гнітить,
В літо спеку, в морозі, в слідуху,
Однакова, як костюм у тюрмі.
Дівчата в чорних фартухах білих,
Хлопці в костюмах, що ж то за беда!
Але директор говорить сувим голосом:
“Це ж дисципліна, честь і слава!”
Автор: Невідомий
Звонок зі школи
Звонок дзвенить — то музика небесна!
Ми вискочимо за парти, мов відомі,
Ранець кидаємо на спину мига,
І вже летимо, як орли, додому.
Вчитель вдаремне говорить про завдання,
Ми уже й чути його не чуємо,
У нас одна мета на сьогодні — дім,
Комп’ютер, телевізор, шоколад, чай.
Автор: Невідомий
Бібліотека школи
У бібліотеці тиша золота,
Книжки стоять, як солдати в шеренгах,
Я приходжу туди для шпаргалки,
А не для того, щоб читати твори.
Бібліотекарка дивиться на мене
Крізь окуляри своїх добрих очей,
Вона розуміє, що я брешу й крию,
Але книгу все-таки мені дає.
Автор: Невідомий
Батьківський збір
Батьківський збір — це справжня біда,
Батьки сидять, як крісла важкі,
Вчитель розповідає про успіхи й біди,
А батьки дивляться в стінку, як стриптизерки.
“Ваш син отримав двійку з математики!” —
говорить вчитель, показуючи щоденник,
Батько мій каменіє, як статуя,
А мама мене дивиться, як голодна вовчиця.
Автор: Невідомий
Змагання зі спорту
Змаганні зі спорту в школі сьогодні,
Ми біжимо стометрівку швидко,
Я виступаю, як справжній спортсмен,
Хоча зазвичай навіть до магазину не добігаю.
Друг мій впав невдало на поворіті,
Дівчина грає в волейбол, не кидаючи в мету,
Учитель радіє, кричить “браво!” і “молодці!”
І мною все таки даємо медалі за участь.
Автор: Невідомий
Класний керівник
Класний керівник — це батько-мати,
Воїн, який воює проти нашої ліні,
Він чистить нас, як полотна великие,
Прагне зробити з нас людей добрих.
“Приберіть класну кімнату!” — командує,
“Напишіть твір про осінь!” — наказує,
“Будьте добрі один до одного!” — проповідує,
А ми слухаємо й мовчимо мудро.
Автор: Невідомий
Шкільна газета
У нас є шкільна газета гумору,
Де пишемо про новини школи,
Хто кого любить, хто з ким в сварці,
І які вчителі найстрогіші з усіх.
“Редактор!” — кричать на мене з гордо,
Я ж пишу статті про їдальню й порядок,
І кожен номер газети читают усі,
Але особливо цікаво дивляться вчителі.
Автор: Невідомий
Екзамени
Екзамен наближається, страх панує,
Я вчу шпаргалки, учу конспекти,
В ночі мені снится диференціальні рівняння,
І я прокидаюся в холодному поту.
День екзамену приходить, час настав,
Я входжу в аудиторію, як жовтяк,
Екзаменатор дивиться на мене сувим,
А я почуваюся, як на гільйотину йду.
Автор: Невідомий
Лабораторні роботи
Лабораторна робота з хімії,
Мішаємо, наливаємо, гріємо,
Раптом “бабах!” — вибух дивовижний,
А вчитель кричить: “Ви ж чекайте скипіння!”
Мій напарник не розуміє інструкції,
Він додає водень замість запалу,
Я кричу: “Стоп! Ти ж за інструкцією!”
Але вже пізно — отруту скорбиєм ми досвіду.
Автор: Невідомий
Класна вечірка
Класна вечірка у новорічну ніч,
Всі розписалися в костюмах та масках,
Танцюємо під музику сучасну,
Вчитель стоїть в кутку, дивиться, як нон.
Щодо опівночі ми як бандити,
Танцюємо, співаємо, кидаємо конфеті,
А коли музика затихає, вже часу не знаємо,
І до дому чекаємо батьків своєю сумною.
Автор: Невідомий
Шкільна столова
На столовій питання ганебне: “Що це мясо?”
Миска борщу дивиться на нас, як ворог,
Булка черствая, як цегла в construccíона,
Але ми все це їдимо, оскільки голодні як вовки.
Організм наш звик до цих страв дивовижних,
Як піцца італійська, ми готові їсти щодня,
Ведаючи, що це не справжня їда богів,
Але студентський голос сильніший за смак.
Автор: Невідомий
Утечка після уроків
Мрія кожного учня — втекти зі школи,
Коли вчителі говорять про завдання на дом,
Я уже уявляю себе вільного птаха,
Що летить до дому, до комп’ютера й ліжка.
Лише б звонок дзвенів, я як блискавиця,
Швидше ніж професійний спортсмен на змаганнях,
Вискочу з класної кімнати, як заріз,
І поки вони говорять, я вже у кінці коридору.
Автор: Невідомий
Шкільна любов
Першу любов я почув у школі,
Розглядав її, як дорогу святиню,
Дав їй записку: “Ти ж для мене з крилами”,
А вона прочитала і рідко сміялась.
Мій друг каже: “Запроси її на танці!”
Я тремтю, як листя на вітрі восени,
Підходжу, кажу: “Танцеш зі мною, красуне?”
Вона каже: “Ні, я танцюю з Петром.”
Автор: Невідомий
Дресирування вчителів
Вчителі — це люди, які нами керують,
Але й ми знаємо, як ними маніпулювати,
Один учень говорить: “Пані, ми не розуміємо!”
Вчителька вже прощає й дає час на вивчення.
Другий каже: “Це ж приватне питання здоров’я!”
І виходить з класу, як герой в кіно,
Третій клас каже разом: “Ми голодні!”
І вчитель дозволяє перекус під час уроку.
Автор: Невідомий
Уроки малювання
На уроках малювання — це ж царство фантазії,
Я малюю людину з головою як м’яч,
Вчитель каже: “Дуже цікаво бачу!”
А я знаю, що це просто каша з моєї фантазії.
Дівчина рядом малює портрет королеви,
Хлопець разом малює динозавра й замок,
А я малюю, як звичайно, щось невизначене,
Але вчитель все рівно дає п’ятірку за старання.
Автор: Невідомий
Зустріч з директором
Коридор до директорської кімнати — це дорога страху,
Я заходжу туди як ламаний горобець,
Директор дивиться на мене, як на злочинця,
Але говорить спокійно: “Що сталось, мій хлопче?”
Я пояснюю, що це був просто випадок,
Що я не винуватець, що то була помилка,
Директор слухає й киває головою,
І дає мені можливість вправитись наступного разу.
Автор: Невідомий
Шкільна дружба
Шкільна дружба — то нескінченна історія,
З однієї парти ми дивимось один на одного,
Ділимось шоколадом, ділимось таємницями,
І знаємо один про одного вже все.
Коли один хворіє, другий приносить уроки додому,
Коли один сумує, другий розповідає жарти,
Коли один радує, другий радує разом з ним,
Це ж нескінченна історія дружби двох сердець.
Автор: Невідомий
Шкільні розваги
У школі видиш розваги всякі й дивовижні,
Як наприклад, гонитва за крейдою в коридорі,
Як святкування дня народження прямо в класі,
Як таємна станція Шоколаду під партою.
Ми граємо в “викрити” на переривах,
Ми кидаємо гумки один в одного в класі,
Ми говоримо “поломана телефон” у колі,
І сміємось, як божевільні від этих сміхотних дурниць.
Автор: Невідомий
Лист від вчителя батькам
“Дорогі батьки! Ваш син не слухає мене,
Він спить на уроках, не делает завдання,
Прошу вас, розповідіть йому про значимість наук,
Щоб він не став нероб, а став гідною людиною.”
Батьки читають лист, кривляються, сварять сина,
Син說著, що то помилка, що він старається,
Батьки не вірять, але дають останній шанс,
А син все рівно ж спить на наступному уроці.
Автор: Невідомий
Шкільне туристичне подорож
Туристичне подорож в школі — це святкування,
Ми їжемо на автобусі, співаємо пісні,
Вчитель чебурахує: “Слідкуйте за своїми речами!”
А ми уже забули, що там у мішка нашого.
Приїхали на річку, шалімо від радості,
Деякі падають в воду, деякі їдять бутерброди,
Один учень каже: “Займаємось геологією!”
А насправді просто збираємо каміння без смислу.
Автор: Невідомий
Учнівський внутрішній світ
Учень сидить за партою і мріє,
Про що він думає? Про велосипед?
Про те, як буде знаменитим актором?
Чи просто про те, коли будуть булочки?
Рука, яка повинна писати конспект,
Малює замість того кота й собак,
Мозок працює, але не про те, про що треба,
А про те, що буде після уроку — це головне.
Автор: Невідомий
Школа й справжній світ
У школі вчать, що світ справедливий і добрий,
Що працюючи, можна до мрії дійти,
Але коли учень виходить зі школи до життя,
Він розуміє, що школа брала свіжіну.
Але все рівно, ці роки в школі —
Це краї лучші дні без розумування,
Коли дружба, сміх, гра — все це у нас було,
І коли подорослішаємо, тоскнимо за цим часом.
Автор: Невідомий
Випускний у школі
Випускний день наступив, день святковий,
Ми розпрощаємось із шкільною скамійкою,
У нас сльози радості й смутку одночасно,
Бо знаємо, що це кінець однієї ери.
Танцюємо останній танець у шкільній залі,
Автографи пишемо в альбомах своїх,
Дарунки обмінюємось, як скарби дорогі,
І обіцяємо: “Ми дружити будемо навіки!”
Автор: Невідомий
Листок шкільних істин
Істини шкільні ми вивчимо швидко:
Контрольну можна не готувати;
Шпаргалка — друг, який не підведе, якщо не впіймають;
Перерва коротше, ніж хотілось б.
Учителя можна переконати, що завдання позабували;
Двійка менш гірша, ніж батьків гнів;
Дружба в школі — то скарб, що варто цінити;
І сміх — то ліки для всіх шкільних проблем.
Автор: Невідомий
Ностальгія за школою
Коли я подорослішав і пішов далі,
Мною оволоділа гіркая ностальгія,
За днями простими в шкільній скамійці,
За смішком друзів, за веселощами дикими.
Я згадую учителів, які нас мучили завданнями,
Але і які турбувалися про нас щирою турботою,
Я згадую розваги шкільні, що сміха приносили,
І розумію, що школа — то рай, який ми не цінили тоді.
Автор: Невідомий
Останній вірш про школу
Школа, школо, мій час золотий,
Де я вчився, де я ріс, де я жив,
Де дружба была сильна, як кремінь,
Де наивність моя була щитом моїм.
Прощай, школе, мої роки дитячі,
Прощай, друзі, вчителі, партах,
Прощай, розваги, сміх, веселість дитяча,
Я пронесу вас в серці, як святиню, навіки.
Цей збір смішних віршів про школу написаний з любов’ю до чудових років навчання, які залишаються в сердцях учнів назавжди. Хай кожен розуміє, що школа — це не лише учіння, але й розвиток, дружба і вечна радість дитинства.
