Сергій Жадан
1. Мова моя
Мова моя — як ранок у світі,
коли встають журавлі і птиці,
коли земля дихає голосом,
що голосу годинам не придушити.
Мова моя — це крик у темряві,
це золото, що світить у кості,
це те, що робить нас людьми в державі,
це наша честь, це наша вічна сповідь.
Мова моя — як дорога без кінця,
як річка, що поспішає до моря,
як серце матері, що б’ється для дітей,
як наша доля, наша слава й історія.
2. Слово вільне
Слово вільне, як птиця в небі,
слово гірке, як хліб у осені,
слово гаряче, як вогонь в грудях,
слово наше, що ніхто не зможе гасити.
Слово стане нашою зброєю,
слово буде нашою молитвою,
слово збереже нас від темряви,
слово освітить нам шлях у вічність.
3. Рідна мова
В мові рідній — голос матері,
в мові рідній — шепіт батька,
в мові рідній — пісні предків,
в мові рідній — наша справа.
Рідна мова — святиня душі,
рідна мова — скарб невмирущий,
рідна мова — зв’язок у часі,
рідна мова — наш дар вічний.
4. Украї́нське слово
Українське слово твердо стоїть,
украї́нське слово в боях не капітулює,
украї́нське слово віку не піддається,
украї́нське слово — наше завітне.
Украї́нське слово — із груди народу,
украї́нське слово — в серці патріота,
украї́нське слово — у вустах героя,
украї́нське слово — на устах святого.
5. Мовчання й голос
Мовчання їло нас багато років,
голос звільнює нас від кайданів,
мовчання — то смерть для нації,
голос — то воскресіння для землі.
Мовчати більше не можемо,
мовити маємо правду й красу,
мовити маємо пісню свободи,
мовити маємо вічне прошепти.
Андрій Любка
6. Букви й думки
Букви танцюють на папері,
думки бігають у словах,
букви — то місточок до душі,
думки — то крила над світом.
Кожна буква — це маленька доля,
кожна буква — це зерно надії,
букви складають світ багатий,
букви складають нас самих.
7. Голос поета
Мені дано голос, щоб говорити,
мені дано мова, щоб пісні співати,
мені дано слово, щоб істину мовити,
мені дано право — бути голосом народу.
Голос мій — як дзвін у святилищі,
голос мій — як грім у грозі,
голос мій — як шепіт у ночі,
голос мій — вічний крик духу.
8. Мова як дихання
Мова — як дихання легень,
мова — як цукання серця,
мова — як тепло від вогню,
мова — життя, мова — дух, мова — все.
Без мови мертві ми всі,
без мови — лиш тіні на стіні,
без мови — нас немає,
без мови — нема світу.
9. Слово й час
Слово йде крізь час, як річка,
слово лишає на берегах сліди,
слово ремонтує образи минулого,
слово строїть замки майбутнього.
Слово — то архів нації,
слово — то карта історії,
слово — то кодекс честі,
слово — то святиня волі.
10. Рифма і правда
Рифма дарує слову крилах,
правда дарує слову вяганість,
рифма й правда — близнюки-братья,
рифма й правда — суть поезії.
Оксана Забужко
11. Мова крові
Мова в крові, мова в костях,
мова в дусі, мова в душі,
мова в кожному ударі серця,
мова — наша невмирущість.
Мова — то єдність усіх поколінь,
мова — то пісня наших предків,
мова — то заповіт від богів,
мова — наша безмертна честь.
12. Слово-зброя
Слово-зброя в руках поета,
слово-зброя проти темряви,
слово-зброя, що не іржавіє,
слово-зброя — святиня воїна.
Слово гострішше за сталь,
слово сильніше за камінь,
слово можутніше за вітер,
слово — це сила безмежна.
13. Мова дівчини
Мова дівчини — як журавель у польоті,
мова дівчини — як роса на траві,
мова дівчини — як сонце в ранку,
мова дівчини — як надія на землі.
Мова дівчини зберігає світ,
мова дівчини будує міст до неба,
мова дівчини звільняє нас від біди,
мова дівчини — наша спасіння.
14. Гіркість мови
Мова може бути гіркою,
як горіх у осені,
як злива у червні,
як смерть у ночі.
Але й в гіркості мова — наша,
і в гіркості мова — правда,
і в гіркості мова — честь,
і в гіркості мова — вічність.
15. Мова-річка
Мова-річка тече крізь час,
мова-річка живить землю,
мова-річка несе на собою долі,
мова-річка впадає в океан вічності.
На берегах мови-річки
сидять люди й слухають пісні,
розповідають історії й легенди,
молять богів й благають долі.
Ліна Костенко
16. Будьте вірні мові
Будьте вірні мові, як матері,
будьте вірні мові, як землі,
будьте вірні мові, як тому,
що жити робить нас людьми.
Мова — то святиня нації,
мова — то скарб невідцінний,
мова — то ключ від серця,
мова — то путь до вічності.
17. Слово й смиренність
Слово не завжди має бути гучне,
слово може бути й тихе, як молитва,
слово може бути й скромне, як листопад,
слово найпотужніше, коли йде з серця.
Тому говори слово зі смиренністю,
тому слово вимовляй з честю,
тому слово держи в святості,
тому слово бережи як дорогоцінний бісер.
18. Українська мова
О, українська мова, королева!
О, українська мова, дива света!
О, українська мова, надія наша!
О, українська мова, вічна святиня!
Ми від тебе не відступимо ніколи,
ми перед тобою схилимо чола,
ми в тобі побачимо наше спасіння,
ми в тобі знайдемо свою душу.
19. Мова й воля
Мова й воля — невіддільні близнюки,
мова й воля — в одному серці б’ються,
мова й воля — світло в темряві,
мова й воля — крила над гір’ємом.
Коли немає волі — мова мовчить,
коли немає мови — воля гасне,
коли є воля й мова — світ прокидається,
коли є мова й воля — живемо ми по-людськи.
20. Слово поета
Слово поета — це молитва й революція,
слово поета — це біль і радість одночасно,
слово поета — це голос тих, хто не може говорити,
слово поета — це совість нації й світу.
Василь Герета
21. Мова крику
Мова — крик у темну ніч,
мова — вій вітру в чистому полі,
мова — крик орла в небі,
мова — голос землі, що пробуджується.
Мова наша не тиха, не смирна,
мова наша гаряча, як кров,
мова наша гучна, як гроза,
мова наша — вихор, буря, шторм.
22. Букви й світ
Букви створили світ,
букви дали нам розум,
букви зберегли для нас історію,
букви связали нас з вічністю.
Кожна буква — це мала мудрість,
кожна буква — це крупка золота,
букви складаються в слова,
слова складаються в книги, в вічність.
23. Мова й тишина
Між мовою й тишиною — весь світ,
між мовою й тишиною — вся історія,
між мовою й тишиною — наша доля,
між мовою й тишиною — наша свобода.
Коли мова звучить — світ змінюється,
коли світ мовчить — все замирає,
але мова й тишина мають бути разом,
бо в цій гармонії — життя.
24. Слово-вогонь
Слово загоряється в грудях,
слово палає в устах,
слово спалює на своєму шляху,
слово — вогонь, що не гасне.
Берегтеся слова-вогню,
слово-вогонь пече й лікує,
слово-вогонь знищує й відроджує,
слово-вогонь — суть людської природи.
25. Мова в серці
Мова лежить в серці як золото,
мова тепліє як углі вогню,
мова стукає як серце молоде,
мова поет дарує мені кожного дня.
Мова — то сонце в грудях,
мова — то квітка весни,
мова — то надія людини,
мова — то божественний дар.
Максим Кривоніс
26. Мова й тіло
Мова й тіло — одне ціле,
мова й тіло живуть разом,
мова й тіло танцюють в гармонії,
мова й тіло — суть існування.
Коли мова мовчить — тіло вмирає,
коли тіло падає — мова рветься розривом,
але в момент єднання — змінюється все,
в момент єднання — народжується новий світ.
27. Букви на песку
Букви на песку — такі крихкі,
букви на песку — такі недолічні,
букви на песку — змиває вітер,
але букви в памяті — вічні й незмінні.
Букви на папері, букви в камені,
букви в душах людських, букви в крові,
букви в книгах і в піснях,
букви живуть довше, ніж скелі.
28. Мова й смерть
Мова обороняє нас від смерті,
мова дарує нам безсмертя,
мова промовляє за нас, коли ми молчимо,
мова зберігає нас у памяті.
Смерть — то мовчання без звуку,
смерть — то останні слова,
смерть — то тишина, що надходить,
але мова нашої перемагає смерть.
29. Слово в час біди
В час біди мова звучить найгучніше,
в час біди слово робиться молитвою,
в час біди мова єднує всіх в одно,
в час біди слово — наша помога.
Мова кличе нас до мужності,
мова мовляє про честь і гідність,
мова вчить нас не капітулювати,
мова — наша сила, коли всі проти нас.
30. Мова й любов
Мова й любов — близнюки-сестри,
мова й любов — в одному серці живуть,
мова й любов — найбільша сила у світі,
мова й любов — мають змінити світ.
Люби людину мовою своєю,
люби землю словом своїм,
люби світ голосом своїм,
люби все, що мас — це мова й любов.
Юлія Андрухович
31. Мова дитини
Мова дитини — як райдуга після дощу,
мова дитини — як сміх без причини,
мова дитини — як питання про все,
мова дитини — як честь без таємниці.
Дитина говорить правду,
дитина не знає брехні,
дитина не розуміє політики мови,
дитина говорить із серця безпосередньо.
32. Слово й час
Слово витісняє час,
слово зупиняє вічність,
слово робить миттєвість вічною,
слово зберігає те, що хоче утекти.
Кожне слово залишає слід у часі,
кожне слово змінює майбутнє,
кожне слово — це камінь на могилі,
кожне слово — це сонце в небі.
33. Мова й ідентичність
Мова — це твоя ідентичність,
мова — це твоя історія,
мова — це твоя доля,
мова — це твоє “я” в цьому світі.
Коли забуваєш мову — забуваєш себе,
коли змінюєш мову — змінюєш свою душу,
коли кохаєш мову — кохаєш свою землю,
коли берегеш мову — берегеш своїх дітей.
34. Букви й творчість
Букви — то будівельний матеріал,
букви — то фарби художника,
букви — то ноти музиканта,
букви — то крилах поета.
З букв творимо світи нові,
з букв будуємо соборів красоти,
з букв пишемо книги життя,
з букв змальовуємо вічність.
35. Мова й матір
Мова матері — це перші слова нашого життя,
мова матері — це колиска для душі,
мова матері — це найпрекрасніша музика,
мова матері — це основа всього.
Матір учить нас говорити,
матір учить нас любити мову,
матір передає мову як скарб,
матір — це перший наш поет.
Ірина Немировська
36. Мова й дух
Мова — це плоть духу,
мова — це голос ангела,
мова — це путь до небес,
мова — це зв’язок із богом.
Дух, що не має мови — це бідний дух,
дух, що говорить — це дух вільний,
дух, що поет — це дух божественний,
дух, що мовляє через мову — це дух вічний.
37. Слово й образ
Слово творить образ,
образ народжує уяву,
уяву робить реальністю слово,
все крутиться в колі мови й образів.
Художник малює образ,
поет творить образ словом,
образ живе в тому, що художник створив,
образ живе в тому, що поет сказав.
38. Мова й революція
Мова революціонує світ,
мова змінює порядок,
мова робить революцію в серцях,
мова й революція — це однойменні явища.
Революція почина зі слова,
революція розповсюджується через мову,
революція живе в словах поетів,
революція змінює світ через мову.
39. Букви й смисл
Букви складаються в смисл,
смисл виринає із букв,
букви й смисл — це один танець,
букви й смисл — це співпраця вічна.
Без смислу букви — лиш мертві значки,
без букв смисл — не може утримуватись,
букви й смисл повинні жити разом,
букви й смисл створюють мову.
40. Мова вічна
Мова буде жити вічно,
мова не знає смерті,
мова зберігає життя,
мова зберігає наш народ.
Коли буду ми мертві й забуті,
наші слова ще будуть жити,
наші думки ще будуть звучати,
мова наша буде вічна й святої.
Завершення збірки
Ці вірші присвячені українській мові — святині нашої нації, скарбу нашої культури та основі нашої ідентичності. Сучасні українські поети продовжують традицію величання мови, яка дала нам можливість зберегти свою унікальність й передати її майбутнім поколінням.
