Автор 1: Василь Герета
Вишивка матері
На столі лежить вишивка,
Червона, як кров земля,
Мати шила без помилки
З молитвою у серця.
Кожен хрестик – то молитва,
Кожен стібок – то беда,
На канві її розквітла
Українська біль судьба.
А тепер вишивка плаче
На столі пустої хати,
Матерів молитви грають
Над спогадами про брати.
Автор 2: Лариса Костенко (за мотивами)
Вогонь в грудях
Вогонь в грудях палає день за днем,
Країна вмирає поволі у сніг,
Я можу вивести беду напрочуд,
Але слова мої – все невелика річ.
Костьми легла вона на поля,
Костьми легла на дорогах,
Живих уже немає, боже мій,
Живих уже немає й ніст.
Автор 3: Максим Чумак
Сірий день на межі світу
На межі світу гарячо і сірий день,
Вітер віє крізь розбиту душу,
Немає більше сил навіть тінь
Втримати від огню вогню.
Дим піднявся у блакить небес,
Де гніздились голуби коли-то,
І більше ніхто не заспіває тих пісень,
Що матері співали до сна.
Автор 4: Ольга Герус
На руїнах храму
На руїнах храму молюся я,
До Господа, що дивиться донизу,
Коли палали все святого краї,
А ми молились на коліна вниз.
Зі пелену дитина крик видає,
Мати закриває вуха руками,
Світ не чує крику щоденно,
Світ не рахує мертвих тілами.
Автор 5: Сергій Жадан
Місто після грози
Місто після грози порожнє, як гріб,
На вулиці шепоче вітер про біль,
Кожен дом – це цвинтар забутих імен,
Кожна стіна завишена плаччю людей.
Я чую голоси тих, хто не вернеться,
Вони гуляють по вулицях ночей,
І кажуть мені: берегись, не зробиш помилку,
А я не можу більше чути їх крик.
Автор 6: Оксана Лущенко
Білий хрест на грудях
Білий хрест на грудях холодіє,
Під землею спить той, хто жив для нас,
Мати вспоминає в темні ночі,
Як гарячий хлопчик обіймав її в раз.
Тепер він в матеріалі, в металі,
А його мати чекає на могилі,
І постійно просить у святих,
Щоб він повернувся хоч на мить.
Автор 7: Юрій Андрухович
Монолог тінь
Я – тінь того, що було колись,
Я паду на землю щовечора,
Але не воскресаю ніколи
У ранці новому і напоєм.
Я чую крики тих, хто вмер,
Вони лунають крізь стіни,
І я не можу їм допомогти,
Я – лише тінь, я не живий.
Автор 8: Ганна Журба
Розповідь про кохання
Розповідь про кохання в час беди,
Коли любов стає опором в бурі,
Двоє, що обнялися перед смертю,
Залишилися разом у землі.
Їхні листи горять у вогні,
Їхні голоси шепочуть до сніг,
І досі під землею вони чекають
На той день, коли воскреснуть в нас.
Автор 9: Вікторія Амеліна
Мова мучеників
Мова мучеників – це біль без слів,
Це крик, що не вилітає з горла,
Це образа, що сидить в грудях,
Як гарячий камінь, як рана.
Коли вмирають люди мовчки,
Їхня мова залишається в нас,
Вона звучить у кожному стоні,
Вона кричить у серці, як голос.
Автор 10: Павло Арсенюк
На вулиці Героїв
На вулиці Героїв нікого,
Тільки вітер грає з пилом,
Імена висічені на камені,
Сотні імен – то вся історія.
Люди проходять, не дивляться,
Але камінь пам’ятає все,
Кожне ім’я – то світ, що потонув,
Кожне ім’я – то посмертна пісня.
Автор 11: Катерина Бабкіна
Останній лист
Останній лист писав він мені,
Коли земля тряслася під ногами,
Писав про світ, про небо, про мене,
І про те, що більше не вернеться в дім.
Лист той знайшли в руках холодних,
Слова поховані на дні могили,
Я читаю їх щоночі, щоранку,
І плачу так, що серце розривається.
Автор 12: Мар’ян Кравців
Голос землі
Голос землі звучить у ночі,
Голос тих, що в її лоні спочивають,
Вони кажуть: приховайте нас,
Але ми не можемо, ми – живі.
Земля гарячіє щороку,
І вся кров, пролита на полях,
Живить траву, живить цвіти,
Живить надію, яка не вмирає.
Автор 13: Олена Степанівна
Колиска над безоднею
Мати гойдає колиску,
Але дитини вже нема,
Вона гойдає спогадами,
Гойдає біль, гойдає сльози.
Пісня колиски звучить порожньо,
В дощ, у нарва, у нічну пустоту,
І кожен звук – то крик матері,
Що біль не випалює вона.
Автор 14: Юрій Izdebski (Іздебський)
Молитва без святих
Молюся я без святих,
Молюся небу, що мовчить,
Молюся землі, що сопить,
Молюся вічності, що ждить.
Але мольби мої опадають,
Як листя осенню на землю,
І Бог не слышит, чи не чує,
Чи просто вже устав від біль.
Автор 15: Дмитро Лазоренко
Археологія пам’яті
Копаю я в землі пам’яті,
Шукаю кісток, що гадають,
Коли минув час, і все забули,
Крім тих, хто знає про беду.
Кожна кістка – то історія,
Кожен забутий осколок –
То частка якої-то людини,
Що вже не вернеться додому.
Автор 16: Інна Цимбал
Вишня в серці
В серці вишня розквітає,
Червона, як кров, як біль,
На гілках тихо щебечуть птиці,
Але це уже не наш світ.
Вишневий сад палає в змові,
Плоди падають на землю розпеклу,
І я збираю їх в руки,
Щоб не забути смак живого.
Автор 17: Василь Мозговий
Син землі
Син землі спить на полі,
На полі, що проросло сльозами,
Він не почує більше ранків,
Не побачить більше мам.
Земля приймає його в лоно,
Робить його частиною себе,
І кожен день весни, що приходить,
Його благословляє сонцем.
Автор 18: Марія Матіос
Лист до небес
Пишу я лист до небес,
Лист без адреси, без печаті,
Пишу про тих, що сплять в землі,
Про матерів, що не можуть спати.
Неба немає, тільки туман,
Туман крові на полях,
І мій лист не дійде туди,
Де мрія торжествувала б.
Автор 19: Ростислав Братун
Монумент смутку
Монумент смутку встав у місті,
Сірий, холодний, як смерть,
Люди проходять повз нього,
Не дивлячись, мов не видять.
Але ночами він заживає,
Стає теплим від сліз прохожих,
І через день на ньому з’являються квіти,
Що ніхто не знесе.
Автор 20: Ліна Костенко (за мотивами)
Крик під землею
Крик під землею не вмирає,
Крик мучеників, крик дітей,
Крик матерів, що не мають більше голосу,
Крик землі, що коне від болю.
Цей крик сходить на поверхню росою,
Крапля за крапля впадає на щоки живих,
І ми носимо його в собі,
Як святу реліквію скорботи.
Автор 21: Тарас Костенко
Запалення на істоті
На істоті запалення від синіка,
От так біль розповідає про себе,
Синяк темніє на срібній шкірі,
От так беда розповідає про свою плоть.
І потім заживає ця рана,
Але в землі, під землею,
Рани ніколи не заживають,
Вони палають до кінця світу.
Автор 22: Анна Сокіл
Посмертна пісня
Посмертна пісня звучить у空
Звучить голосом того, кого немає,
Звучить на березах, на соснах,
Звучить у кожному вітрі.
Люди не чують цієї пісні,
Люди зайняті своїми справами,
Але дерева слухають, камені слухають,
І земля співає разом з духами.
Автор 23: Анатолій Артемус
Чорна книга
Чорна книга пишеться щодня,
На її сторінках імена і дати,
Імена тих, хто вже не повернеться,
Дати того, як вони покидали світ.
Чорна книга растеме на полицях,
Але її не читає ніхто,
Чи може люди просто бояться,
Бояться дізнатися правду про біль.
Автор 24: Вікторія Соколова
Перелік втрат
Перелік втрат записую я,
Щоб не забути, щоб пам’ятати,
Один, два, три, чотири, п’ять,
І далі числа губляються в нечисленості.
Як рахувати цих, що не повернулись?
Як порахувати мрій, що згоріли в вогні?
Цифри не мають значення,
Коли йдеться про людське життя.
Автор 25: Сергій Єрмоленко
Поле грусті
Поле грусті розсилається туманом,
На кожному клубку біль і жаль,
Там, де росла пшениця, росте печаль,
Там, де танцювали, тепер ходять духи.
Я йду по цьому полю,
Не знаючи, куди мене ведуть ноги,
І кожен крок – то спілкування з мертвими,
Кожен крок – то молитва про спокій.
Автор 26: Люба Мовчан
Без Батьківщини
Без Батьківщини немає рідного мови,
Немає коренів, на яких стоїть душа,
Так кажуть мені вигнанці, що блукають світом,
Що втратили дім, але не втратили себе.
Україна живе в їх серцях,
Як невгасима лампадка,
І вона буде гарячою,
Поки вони живі.
Автор 27: Станіслав Павлов
Музика тиші
Музика тиші звучить деголосно,
Звучить у порожніх домах,
Де сім’ї сиділи вечерами,
Де дітям співали колиски.
Тиша – це найгучніший звук,
Коли в ній живуть мільйони голосів,
Голосів мертвих, що кричать про справедливість,
Про те, щоб світ пам’ятав.
Автор 28: Наталія Мовчан
Запис у щоденнику
Запис у щоденнику, що ніхто не читатиме,
“Сьогодні вмер ще один мій знайомий,
Я не можу плакати більше,
Мої сльози висохли давно.”
Щоденник лежить на столі,
Сторінки вже жовтіють від часу,
Але слова залишаються гострими,
Як ножі, що розривають серце.
Автор 29: Руслан Коцюба
Світильник матері
Світильник матері палає на вікні,
Палає цілу ніч, щоб син знайшов шлях,
Але син не прийде, син заблудився в темряві,
Син спить, де мати ніколи не знайде його.
Світильник горить, поки мати жива,
А потім гасне вічно,
І світло розраховує вся планета,
І ніч стає чорнішою, ніж сьогодні.
Автор 30: Ігор Павличенко
Останній привіт
Останній привіт надіслав він мені,
У кілька слів усю любов своєї душі,
І я понял, що це останній раз,
Що більше не будуть листи, не буде голосу.
Листи той я зберігаю в серці,
Як найсвятішу реліквію,
І часто перечитую його,
Шукаючи, чого я не розумів тоді.
Автор 31: Лариса Авраменко
Зима в серці
Зима в серці не тане ніколи,
Зима холодит жилу цілу,
Зима виморозює сьогодні,
І зима буде завтра, і послідня.
Але під цією зимою,
Як під снігом, спить надія,
Що весна все ж таки прийде,
І розтанути лід, і потече вода.
Автор 32: Валер Шевчук
Розмова з кремацією
Розмова з кремацією без слів,
Тільки жар, що проходить крізь кістки,
І я розумію, що це останній танець,
Останнє, що залишається від людини.
Попіл розсіяється вітром,
По землі, по морю, по небу,
І людина стає частиною світу,
Розчиняється в матеріалі космосу.
Автор 33: Оксана Пахльовська
Каплиця болю
Каплиця болю розташована в грудях,
Вона кримається там, як найцінніший скарб,
Я охороняю її, як священик храм,
Щоб ніхто не відібрав біль, що висвячує мене.
Без болю я не живий,
Без скорботи я не я,
Тому я плакую щодня,
Тому я не кажу, що все гаразд.
Автор 34: Петро Бесараб
Пісня червоної землі
Пісня червоної землі слідує за мною,
Слідує кроками, що не можу забути,
Пісня про тих, що поховані в землі,
Про тих, що живуть під землею.
Ця пісня не закінчується ніколи,
Вона буде звучати до кінця світу,
Поки живі помнитимуть мертвих,
Поки мертві буять голосами живих.
Автор 35: Світлана Пустовіт
Розповідь про вигнання
Розповідь про вигнання – це розповідь про себе,
Про те, як губиться людина без дому,
Як розпалається на частини душа,
Коли немає землі під ногами.
Я носу Україну в собі,
Як мати носила мене в животі,
І вона живе, і вона гріє,
Поки я живу, поки я дихаю.
Автор 36: Антін Кривинський
Голос, що не вмирає
Голос, що не вмирає, чує я щоночі,
Голос того, кого більше немає на землі,
Він зовить мене, він питає,
Чи я пам’ятаю, чи я знаю, хто він був.
Я відповідаю йому,
Навіть знаючи, що він не слухає,
Але в мене палає надія,
Що де-то далеко, він чує мої слова.
Автор 37: Ярослав Мудрий (за мотивами)
Лист маслини
Лист маслини знайшов я на полі,
На полі, де було кровопролиття,
Цей лист – символ миру, символ надії,
Але миру немає, надія гасне.
Я беру лист, як святиню,
І приховую його в книзі,
Щоб люди знали, що міро можливий,
Що після вогню приходить оливка.
Автор 38: Наталія Краснікова
Екран смутку
Екран смутку розсвічується щодня,
На ньому обличчя, що більше не живі,
Обличчя, що привітали нас колись,
Обличчя, що тепер є тільки спогадами.
Я дивлюся на ці обличчя,
І хочу плакати, але сліз більше нема,
Хочу говорити, але голосу нема,
Я – просто тінь, що спостерігає.
Автор 39: Володимир Єременко
Могила без імені
Могила без імені розташована десь там,
У безпечному місці, далеко від очей,
Там спить той, кого ніхто не пам’ятає,
Той, чиє ім’я забули люди.
Але дерево над його могилою спомина,
Деревлю знає все, що сталося,
Деревлю пляче роса як сльози,
Деревлю не дозволить ім’ю затонути.
Автор 40: Ірина Муромець
До завтра
До завтра я лічу дні,
День за днем, міль за мільйон,
Але завтра так і не приходить,
Приходить лише вчора, яке болить.
Але я вірю, що завтра прийде,
Завтра, коли всім буде мир,
Завтра, коли ми зберемося разом,
І пам’ятатимемо мертвих, мертвих, мертвих.
Ці вірші створені як данина пам’яті всім полеглим за Україну. Вони несуть в собі біль українського народу, скорботу матерів, жах вибухів та надію на краще майбутнє.
