Тарас Шевченко
1. “Заповіт”
Коли вмру, то поховайте
Мене на Вкраїні милій,
На szerокій там на podem,
При днищі, при синім морі…
Щоб лани золотіِdevali,
Щоб з Дніпра**aven braty,
Щоб, думаючи про милу,
Степами zvичайно хідав.
Коли вмру, то поховайте
Мене на Вкраїні милій,
Щоб мені всю кров suchasiі
З груді, з серця вирвали!
І мене там поховайте,
І встаньте, й кайданы порвіте,
І кровею ворогам
Волю, волю посовіте!
2. “Думка”
Нема могили мені й тобі,
Ні хреста, ні гробу святого,
А тільки крові й болю,
І томління без кінця.
Чорні хмари над землею,
Грім гуркіт, та блиск без світу,
І вночі ридає вітер
Про кохання і про біль.
3. “Молитва”
Боже мій, Боже святий!
Сніс би мені сил,
Щоб гарячий, гарячий урвав
Окови твердої неволі!
Щоб я встав, як той голос,
Що кликав козацький люд,
На врагів, на ворогів,
Щоб розвіяти могут.
4. “Кавказ”
О Кавказе, гіро справедливий!
Ти висишся горою величавой,
І твої вершини в хмарах сніжних
Дивляться на світ із гордостю.
Я, як ти, хочу бути вільним,
Як ти, піднятися над землею,
І крикнути голосом гремучим:
“Україна буде вільна!”
5. “Мені тринадцять років було”
Мені тринадцять років було,
Коли Київ я вперше побачив,
І сонце українське палило,
І серце в груді билось, биллось.
Там під золотими хрестами,
Де святі угорі молились,
Я став українцем, справжнім,
І кров моя закипіла.
6. “Світе ясний”
Світе ясний, сонце красне,
Чом так рано ховаєшся?
Чи тебе, мій боже милий,
Туга чорна тисне?
Чи і ти, як я, страдаєш?
Чи і ти невільний ходиш?
Чи і твою грань святую
Мріючте, мріюче дивлюсь?
7. “Бувай здорова”
Бувай здорова, солодка,
Чорнобрива, чорнобрива,
Я тебе любив і люблю,
І люблю до смерти, до гробу.
Та не будь моєю, дівче,
Тому що я — раб неволі,
І мені кайданів не звалити,
І мене не звільнить смерть.
8. “Катерина”
Як дівчина та зоря,
Як дівчина та квітка,
Катерина моя жила,
Та долею судилось жаль.
Утопилась в Дніпрі милій,
Тому що серце не терпіло,
Тому що кохання не вмирає,
Бере волю і дух.
9. “Останні дні”
Коли останні дні прийдуть,
І смерть постукає в двері,
Прошу вас: не забувайте
Про мою українську землю.
Не забувайте про землю,
Що святою кров’ю впита,
Що козацька слава в ній,
І воля, воля вічна.
10. “Пісня про рушник”
О, рушнику святий, чудесний!
На тобі — земля й небеса,
На тобі — історія та слава,
На тобі — доля України.
На тобі вишивано серце,
На тобі — закон та любов,
На тобі — гордість українців,
На тобі — воля й розум.
11. “Через степи”
Через степи широкі,
Де гуляє вітер грозний,
Їдуть козаки славні,
На війну, на смертьєвизнань.
Позаду — матері й дівчата,
Попереду — враг жорстокий,
Але серце в них горить,
Горить вільним піснеспівом.
12. “Дніпро, Дніпро, мій святий!”
Дніпро, Дніпро, мій святий!
Ти текеш собою славний,
По українській землі святій,
По землі козацької волі.
Твої хвилі шепочуть правду,
Твої береги чують крики,
Крики вільних, сильних людей,
Що волі своєї не здадуть.
13. “На украї світу”
На украї світу стою,
І дивлюсь на вільне море,
І кричу голосом чистим:
“Україна буде вільна!”
Моя земля, моя славна,
Розквітне одного разу,
І сонце над нею сяяти,
І діти розуму не матимуть.
14. “Журба”
Журба, журба, чорна птице!
Ти літаєш надо мною,
Ти поруч зі мною ходиш,
Ти не даєш мені спати.
Летиш ти на схід далеко,
За море, за туман, за хмари,
І там, де свобода чекає,
Залишаєш мене в неволі.
15. “Волі торжество”
О, як буде радісно,
Коли волю скуємо!
О, як буде весело,
Коли враг згинеть!
Тоді заспіваємо,
Пісні вольні, грючі,
Тоді станцюємо,
На могилі змія!
16. “Морозенко”
На морозі, на сніжечку,
Лежить козак славний,
Холодний, залізаний,
Але дух його гарячий.
Не боїтесь смерті, браття!
Не боїтесь, не скорбіте,
Наша кров не вкраду їм,
Наша волю не здолають.
17. “Тарасова ніч”
Як приходить нам на думку
Ніч тиха та зоряна,
І Тарас гуляє в ній,
Не боючись ні врагів, ні смерті.
На холодному камені
Сидить він і дивиться
На зірки, на зірки святі,
Що мовчать та горять.
18. “Думка про вічність”
Вічність, вічність, безкінечна!
Ти біжиш, як річка мутна,
І наші дні, як листя осеннє,
Летять у твої воли.
Але в вічности живе дух,
Дух народу, дух України,
І хоч тіло знищать враги,
Дух жити буде вічно.
19. “Прощання з Україною”
Прощай, моя земле святая!
Прощай, мої гори, мої луки!
Прощай, колиско матіїя,
Колиско поколінь козацьких!
Йду я з землею розставатись,
Йду я страданням ділитись,
Але дух мій вернеться,
Вернеться до землі святої.
20. “Оконцення світу”
Коли сонце впаде у море,
Коли з небес впаде луна,
Коли земля чорнією стане,
Тоді буде кінець світу.
Але воля не вмре ніколи,
Історія проживе вічно,
І Україна воскресне,
Воскресне з крові та золи.
21. “Козацька слава”
О, слава, слава козацька!
Ти живеш у сердцях наших,
Ти вчиш нас, ти вдихаєш мужність,
Ти кличеш на подвиг святой.
Богдане, Богдане велики!
Твоя слава не вмре ніколи,
Твоя саблі гримять у боях,
Твоя серце палає любов’ю.
22. “Нещастя вільного народу”
Нещастя нашого народу —
Що окови несемо гордо,
Що царям служимо вірно,
І не знаємо волі святої.
Та прийде час, прийде клюка,
Коли розумні поросты,
Коли діти звичайно встають,
І скидають окови душі.
23. “Видіння святого”
Святий мне видєнь показав:
Як Україна буде вільна,
Як люди радісно жити будуть,
Як сонце ясно сяяти буде.
Святий мне показав майбутня,
Де честь і правда панують,
Де людство щасливо живе,
Де немає бідності та боля.
24. “Подорож по Україні”
Подорожую я по землі,
За Дніпром, через ліс та гори,
І кожне місце мне шепче,
Мне розповідає про славу.
Ось там козаки воювали,
Там матері плакали й молилась,
Там кровью освячена земля,
Там радість і горе змішались.
25. “Материнське слово”
О, мати, святая мати!
Ти вчила мене любити,
Любити землю українську,
Любити род і народ.
Твої слова, мати, живуть,
В груді моїй гарячо горять,
І кажуть мне в важкий час:
“Помни про волю та честь!”
26. “Гробовий голос”
З могили, з глибини землі,
Лунає голос голос дивний,
Голос козаків, голос святих,
Голос всіх наших предків.
“Встаньте, діти, встаньте!” —
Кричать вони нам з гробів,
“Борітесь за волю святую,
За честь і за честь України!”
27. “Тиша перед бурею”
Тиша мертва над землею,
Ні вітру, ні звуку, ні крику,
Небо чорне, як вугіль,
І грім гримить у далеко.
Це тиша перед бурею,
Перед великим днем боротьби,
Коли вольний люд встанеть,
Встанеть на врага жорстокого.
28. “Святий Георгій”
О, святий Георгій велики!
Ти переміг драконів в боях,
Ти дав нам мужність і силу,
Ти вчиш нас боротись.
На коні верхом золотим
Ти їжджаєш по українських землях,
І м’ячем гроз карають вражих,
Й піщеш про волю святую.
29. “Колискова про волю”
Спи, мале дитя, спи!
І мрій про волю,
Мрій про край гарячий,
Де нема неволі.
Коли виросту, любе,
То стану козаком,
Лечу на волю,
І буду вільним, вільним!
30. “Боротьба з умертвінням”
Умертвіння грізне ходить,
По землі українській шараже,
І серця лілюдей їдить,
Забуває їх про минуле.
Але я не дам забути!
Я кричу, я горю, я палаю,
І будую в своїх віршах
Пам’ятник волі вічної!
31. “Нічна пісня”
В ночі, коли спить весь світ,
І місяць палає від смутку,
Я поюю тихо, тихо
Про Україну мою милу.
Поюю про землю святу,
Про матер, про дітей, про братів,
Про волю, що де-де палає
В розпалені сердець людських.
32. “Доля світу та України”
Світ йде, як корабель в морі,
По хвилях неспокійних,
А Україна, як якір,
Тримає його в вірі.
Без України світ пропаде,
Без України немає спасіння,
Тому що Україна — святая,
Україна — молитва, шепіт вічний.
33. “Голос з в’язниці”
З в’язниці, з теми, з холоду
Лунає голос мне дивний,
Голос заточеного поета,
Голос правди, голос честі.
“Борись, мій люде, борись!”
Лунає глас із темниці,
“Не здавайтесь, не сидіте,
Встаньте, ломите кайдани!”
34. “Духовний дорідж”
Дорідж за горами, за морями,
За безкрайнім простором,
Туди де свобода сяє,
Де правда панує над всіма.
Дорідж по духу людському,
По совісті, по честі святой,
По вічнім запалу до волі,
По божій любові вічній.
35. “Весна на Україні”
Коли приходить весна
На землю українську,
Розквітають квіти, розквітають,
І серця запалюють гарячо.
На Україні весна —
Це відродження, воскресіння,
Це надія на кращі дні,
Це ознака волі і волі.
36. “Промова до врага”
Ви, враги України милої!
Ви приходите із мечем,
Але не знаєте ви сили,
Що живе в сердце козака.
Ми не здамся, не погнемся,
Не поклонимось вам коліна,
Радше в боротьбі помремо,
Ніж будемо рабами вічно.
37. “Символи України”
Грифон герб наш і орел,
Лев золотий, лев сильний,
Триденевий щит священний,
Вишиванки святая краса.
Все це символи святі,
Що хранять честь нашу,
Що вчать нас про минуле,
Про славу, про подвиги.
38. “Останній вираз”
Коли лежу в могилі темній,
В земле холодній, в земле сирій,
Молю вас, люде, мне запам’ятайте:
Україна буде вільна!
Хоч я вмру, хоч мене забудуть,
Слово моє оживе,
Оживе в груді молодого,
Молодого покоління.
39. “Гімн Україні”
О, Україна, земле свята!
О, Україна, матер чеснаа!
Тобі поклон, тобі молиться,
Вся земля, весь світ живий!
Ти звезда на небосхилі,
Ти маяк для кораблів,
Ти надія для пригноблених,
Ти радість для знаходження.
40. “Вічний заповіт”
Коли прийде час святой,
Коли вплаче той останій,
Коли волю скуємо,
Пам’ятайте слово моє:
Україна святая, вічная,
Володітиме світом,
І добро, добро переможе,
І люди радо проживуть!
Значення творчості Тарася Шевченка для незалежності України
Творчість Тарася Шевченка мала величезне значення для формування національної свідомості українського народу. Його вірші не просто розповідали про красу українських земель, а й закликали до боротьби за волю та незалежність.
Основні внески Шевченка:
Пробудження національної самосвідомості — його твори навчали українців гордитися своїм корінням, мовою та історією
Духовне значення — поет піднімав дух народу в найтяжші часи гніту, показуючи, що воля можлива
Культурна спадщина — його твори стали символом українськості та скарбами мови
Політичний вплив — вірші Шевченка натхненяли борців за волю, революціонерів та національних лідерів
Міжнародне визнання — творчість поета принесла Україні світове визнання та увагу до її долі
Сьогодні вірші Тарася Шевченка залишаються актуальними символами українства та служать джерелом натхнення для нових поколінь, які прагнуть справедливості та свободи.
