Жан-Батист Мольєр (Jean-Baptiste Molière) – один із найвідоміших французьких драматургів, який змінив європейську театральну культуру назавжди. Його творчість залишає глибокий слід у світовій літературі до сьогодні. Але чи знаєте ви, які цікаві факти приховуються за його славою? Давайте розглянемо найбільш видатні та перемовляючі подій із життя цього геніального письменника.
Справжнє ім’я та раннє дитинство
Мольєр народився не з ім’ям “Мольєр”. Його справжнім ім’ям було Жан-Батист Поклен (Jean-Baptiste Poquelin). Він з’явився на світ у 1622 році в Парижі, в родині заможного меблярника, який також служив при королевському дворі як килимниця. Змінити своє ім’я на театральний псевдонім він вирішив значно пізніше, приблизно в 1643 році.
Цікавий факт: На той час було звичаєм для театральних діячів приймати сценічні імена, щоб захистити честь своєї родини. Походження слова “Мольєр” досі залишається загадкою для істориків, хоча деякі вчені припускають, що це пов’язано з його матір’ю або місцем, звідки вона походила.
Батько Мольєра мав заможний дім на вулиці Сент-Оноре в Парижі, де хлопець отримав гарну освіту. Його навчали латини, грецької мови та класичної літератури, що згодом стало основою його драматургічної майстерності.
Вибір театру замість престижної кар’єри
У 1643 році, коли Мольєру було 21 років, він прийняв рішення, яке шокувало його родину. Замість того, щоб продовжити службу при дворі та успадкувати батьківський бізнес, молодий Поклен вибрав театр.
Ключові моменти цього рішення:
• Побудова театральної трупи разом з Мадлен Бежар (Madeleine Béjart) – знаменитою актрисою того часу
• Заснування театру під назвою “Ілюстр театр” (Illustre-Théâtre)
• Втеча з Парижа до провінції через фінансові труднощі та конкуренцію
Батько був розлючений такою поведінкою сина. Однак Мольєр залишився твердий у своєму виборі, і саме це рішення позначило вектор його видатної кар’єри.
Тринадцять років у провінції: період розвитку таланту
Після невдалої спроби встановитися в Парижі, Мольєр залишив столицю і подорожував провінцією протягом приблизно 13 років (1645-1658). Цей період часто називають його “університетом життя”.
Що відбулося протягом цього часу:
• Мольєр очолював театральну труппу герцога Конті (Duke of Conti), одного з впливових французьких аристократів
• Він пізнав кожен куток Франції, виступаючи перед різноманітною публікою
• Під час цих подорожей він навчився розуміти характери людей та їх вади
• Напрацював власний комічний стиль, який відрізнявся від традиційної театральної комедії
Відгук про цей період від театрознавців:
“Провінціальні роки дали Мольєру те, чого він ніколи не мав би отримати у палацах Парижа – глибоке розуміння людської природи та її комічних проявів. Це стало основою його величі.” – Жан Монгред, французький історик театру.
Повернення до Парижа та перша велика успіх
У 1658 році Мольєр повернувся до Парижа з новою трупою актрів. Його перша виступ перед королем Людовиком XIV (Louis XIV) й придворною знаттю відбувся в Луврі. На програмі була п’єса Корнеля та комедія “Жодна досить розумна, щоб розпізнати дурня”.
Комедія здійснила враження на короля та двір. Хоча трагедія Корнеля не сподобалася, комічне мистецтво Мольєра заворожило аудиторію своєю свіжістю та смішними сценами.
Результати:
• Король надав труппі право виступати в театрі Пале-Рояль
• Мольєр отримав офіційне визнання при дворі
• Почалося його тріумфальне період у Парижі
Шлюб з Армандою Бежар: гучна громадянська скандал
У 1662 році, коли Мольєру було 40 років, він одружився з Арманданою Бежар (Armande Béjart), дочкою своєї давної колеги та подруги Мадлен Бежар. Цей шлюб викликав справжній скандал в Парижі.
Причини скандалу:
• Армандана була значно молодшою за Мольєра (їй було близько 20 років)
• Деякі розповіді твердили, що Армандана насправді була донькою самого Мольєра від Мадлен
• Це викликало численні пліткі та памфлети, спрямовані проти письменника
• Суспільство того часу було шокований таким шлюбом
Цікавий факт: Незважаючи на сплітні та критику, Мольєр дуже любив свою дружину. Вона грала в багатьох його п’єсах, і він присвячував їй чимало своїх творів. Їх шлюб тривав до смерті драматурга.
Вигнання з театру: відлуна релігійної критики
Мольєр був сміливим художником, який не боявся піддавати критиці глибоко вкорінені суспільні норми. Його п’єса “Тартюф” (Tartuffe), написана в 1664 році, викликала бурю обурення серед духовенства та консервативних кіл суспільства.
Що спричинило конфлікт:
• П’єса висміювала релігійних лицеміра та фальшивих святош
• Католицька церква розцінила це як образу святого
• Архієпископ Парижа та король наказали заборонити виставлення п’єси
• Мольєра звинувачували в атеїзмі та розпусті
Драматургу заборонили виставляти “Тартюфа” впродовж п’яти років. Мольєр подав петицію королю, однак довелося чекати, поки гнів церкви стихне. Це був один з найскладніших періодів його кар’єри, але він не здався:
“Я напишу ту ж п’єсу знову, якщо буде потрібно. Художник має право говорити правду.” – Мольєр на своїй осіб
Великі комедії та визнання
Незважаючи на утиски, 1664-1673 роки стали найбільш продуктивним періодом Мольєра. За цей час він написав свої найбільш визнані шедеври:
Найвідоміші п’єси Мольєра:
- “Дон Жуан” (1665) – трагікомедія про безмораль та розпусту
- “Мізантроп” (1666) – комедія про людину, яка ненавидить людей
- “Лікар поневолі” (1666) – фарс про невігласа, якого змусили грати лікара
- “Скупий” (1668) – комедія про людину, одержиму грошима
- “Вишиковані галанти люди” (1670) – сатира на дворянство
- “Жінки-вченорозі” (1672) – комедія про нетрадиційних жінок
Ці п’єси відіграли революційну роль у розвитку європейської комедії. Мольєр не просто розважав публіку – він змалював характери людей, розкрив їх вади та протиріччя.
Оцінка творчості від критиків:
“Мольєр зробив те, чого не зробив ніхто до нього: він виніс комедію на рівень трагедії. Його персонажи не тільки забавні – вони людяні.” – Анрі Бессон, професор Паризького університету.
Король як покровитель та рецензент
Людовик XIV грав вирішальну роль в житті та кар’єрі Мольєра. Король часто відвідував його спектаклі, смівся з громіздких комічних сцен та навіть дозволяв драматургові висміювати деякі аспекти придворного життя.
Відносини між Мольєром та королем:
• Король виділяв фінансову підтримку для театру
• Людовик XIV особисто схвалив написання “Тартюфа”, хоча й заборонив його виставляння
• Після початкового конфлікту король став лояльнішим до Мольєра
• Драматург частими цитував королеву-матір, княжну та інших впливових осіб при дворі
Однак цей покровительство не було безумовним. Король ставив певні умови та обмеження для творчої свободи письменника. Мольєр же завжди знайшов спосіб залишатися у милості, балансуючи між сміливістю та дипломатичністю.
Останні роки: хвороба та смерть на сцені
Мольєр страждав від хронічної хвороби, яку сучасні дослідники припускають, було туберкульозом або серйозним захворюванням легень. Протягом останніх років його життя він часто кашляв на сцені, але продовжував працювати з невтомною наполегливістю.
Драматичні факти про останні дні:
• На закінчення його життя Мольєр був ледь живий, але наполягав на виступах
• Він вважав, що театр – це його місія, яку він не має права залишати
• Медики радили йому припинити роботу, але він відмовлявся
• У 1673 році Мольєр вирішив виконати главну роль у своій новій п’єсі “Уявний хворий” (Le Malade imaginaire)
Найбільш трагічна подія сталася під час вистави цієї п’єси:
17 лютого 1673 року під час остаточного виконання п’єси “Уявний хворий” Мольєр почув себе дуже погано. Проте він продовжив виступ до кінця, не бажаючи розчаровувати публіку. Після спектаклю його доставили додому, де він помер того ж вечора, не прожившиши й кількох годин. Йому було 51 рік.
Цікавий парадокс: Мольєр помер в той же день, коли грав персонажа уявного хворого, який умирає. Театр і реальність склалися в єдине ціле у вирішальний момент його життя.
Спадщина та вплив на світову літературу
Смерть Мольєра не закінчила його вплив на світову культуру. Більш ніж 350 років його п’єси продовжують виступати на театральних сценах по всьому світу, з ними цікавляться літератори, актори та видавці.
Видатні впливи Мольєра на світову культуру:
Розвиток комедії характерів – замість простої фарсу Мольєр створив комедію, яка досліджує характери людей
Зміна театральної мови – він першим звернув французьку розмовну мову на театральні подмостки
Соціальна критика через гумор – його п’єси показали, що комедія може бути засобом критики суспільства
Традиція французької комедії – він заснував традицію, якої дотримуються французькі драматурги до сьогодні
Вплив на світовий театр – всі європейські комедіографи від Шеридана до Чехова були, так чи інакше, під впливом Мольєра
Усередненість присутності Мольєра у світовій культурі:
“Мольєр – це не просто драматург XVII століття. Він є символом творчої свободи, людської гідності та влади мистецтва впливати на суспільство. Його п’єси актуальні тому, що вони про вічні людські вади.” – Пітер Лойд, британський театральний критик.
Висновок: спадщина геніального комедіографа
Жан-Батист Мольєр залишив нам скарб, який не втрачає цінності з плином часу. Його життя було насичене драмою, конфліктом, творчістю та страстю. Від раннього дитинства в Парижі до провінційних подорожей, від романтичних скандалів до релігійної опозиції – кожна подія формувала його як художника.
Ключові уроки з його біографії:
• Наполегливість переймає – Мольєр не здався, незважаючи на численні перешкоди
• Творчість вимагає сміливості – він писав те, що вважав справедливим, навіть коли суспільство противилося
• Мистецтво живе для свідомості людей – його п’єси актуальні і сьогодні, бо вони про людей
• Здоров’я – менше важливе, ніж послання – навіть смертельно хворий Мольєр не полишав своє мистецтво
Його останні слова, що їх він виголосив на сцені під час останнього спектаклю, звучать як його спадщина: “Я виконував свій обов’язок перед мистецтвом та публікою. Нехай мій спадок буде не в грошах чи титулах, а в словах, які людиMatrix ще читатимуть”.
Сьогодні театри по всьому світу продовжують ставити п’єси Мольєра. В Комедії Франсез (Comédie-Française) в Парижі його маска залишається символом французького театру. Драми, комедії та фарси, які він написав, продовжують утішати, розсмішувати та примусити людей задумуватися над своїм життям та суспільством.
Мольєр виявив нам, що мистецтво комедії – це не менш глибоко, як і мистецтво трагедії. Він показав, що гумор може бути виглядаючим інструментом для розкриття людської природи. І найголовніше – він довів, що справжній художник ніколи не припиняє боротьбу за те, у що він вірить, навіть коли світ намагається його зупинити.
