Оскар Вайльд — одна з найяскравіших та найпотаємніших фігур світової літератури. Його дотепи, п’єси та романи донині викликають захоплення, а його життя було настільки драматичним і суперечливим, що могло б слугувати матеріалом для найкращої театральної п’єси. Давайте розглянемо деякі факти про цього геніального письменника, який залишив незабутній слід у культурі.
Ранні роки та початок творчої діяльності
Оскар Вайльд народився 16 жовтня 1854 року в Дубліні, Ірландія. Він був другою дитиною у родині письменників та медичних фахівців. Його батько, Вільям Роберт Вайльд, був успішним лікарем-офтальмологом та археологом, а матір, Джейн Франсіска Ельджі, писала під псевдонімом «Сперанца» та відома була своїми революційними поезіями.
З дитинства Оскар отримував чудову освіту. Він навчався у престижних навчальних закладах:
• Портаун-Скул — коледж для хлопців
• Тринаті-коледж у Дубліні
• Магдалін-коледж в Оксфорді
У Магдалін-коледжі Вайльд виявив неймовірну обдарованість. Він вивчав класичну філологію та отримав найвищу оцінку на фіналізуючих іспитах. Саме в Оксфорді він починає формувати свою унікальну особистість, впливаючи на оточуючих своїм дотепом, стилем та оригінальністю.
Перші успіхи та культурні витоки
Після закінчення навчання Вайльд переїжджає до Лондона, де починає свою литературну та журналістичну діяльність. Його перші твори — це збірки поезій, які отримали змішані рецензії від критиків.
Ключові етапи розвитку його кар’єри:
• 1881 рік — публікація першої серйозної книги поезій
• 1882 рік — турне Америкою з лекціями про естетизм
• 1887 рік — редагування журналу Woman’s World
• 1890 рік — публікація роману «Портрет Доріяна Грея»
Турне Америкою було особливо значущим моментом. Вайльд став знаменитістю, говорячи про естетизм — філософію, що обстоювала красу як головну мету мистецтва. Його афоризми і парадокси вражали американців, хоча деякі вважали його позерством та екстравагантністю.
Літературні шедеври Оскара Вайльда
Творчість Вайльда охоплює різні жанри, але найбільший успіх він мав у драматургії та художній прозі.
Най відомі драматичні твори
Вайльд написав низку гріючих комедій, які залишаються популярними й донині:
• «Важливість бути Еденстом» (1895) — його головна драматична робота, комедія про два джентльмена, які вигадують вигадані особистості. Ця п’єса вважається однією з найбільш кумедних п’єс англійської мови.
• «Госпожа Віндермер мине» (1892) — морально складна комедія про суспільні норми та жіночу репутацію.
• «Ідеальний чоловік» (1895) — п’єса про політика, що ховає секрети свого минулого.
• «Саломея» (1893) — драма написана французькою мовою, символістична п’єса на біблійний сюжет.
Прозові твори
«Портрет Доріяна Грея» (1890) — єдиний роман Вайльда, який став його найзвідомішим твором після п’єс. Історія про молодого красеня, який продає свою душу, щоб залишитися молодим навіки, стала символом людської тщетності та мораль. Романристе порушив такі теми:
• Влада краси та молодості
• Моральна деградація суспільства
• Непохитна природа дійсності та образів
• Мистецтво як втеча від життя
Скандали та громадянські позиції
Життя Оскара Вайльда було повне контрастів. З одного боку, він був найбільш вміло говорячим письменником своєї епохи, а з другого — його особисте життя було позначено драмою та скандалами.
Шлюб та сімейне життя
7 травня 1884 року Вайльд одружився з Констанцією Ллойд, заможною британською жінкою. У них було двоє синів: Кірилло (нар. 1885) та Вівіан (нар. 1886). За свідченнями очевидців, у перші роки шлюбу Вайльд намагався жити як звичайний чоловік сім’ї.
Однак з часом його гомосексуальна орієнтація, яку він ховав, почала впливати на його особисте життя. Вайльд розпочав позалюбовні стосунки з чоловіками, що згодом привело до розпаду його сім’ї.
Відносини з Альфредом Дугласом
Найбільш значущими та найбільш скандальними були його стосунки з Альфредом Брюсом Дугласом, сином маркіза Квінсберрі. Цей молодий поет та спадкоємець величезної спадщини став для Вайльда джерелом як натхнення, так і гибелі.
Вайльд познайомився з Дугласом у 1891 році, і їх стосунки тривали кілька років. Це був період великої творчої активності для Вайльда, але також період внутрішніх конфліктів та приховування.
Суд та тюремне ув’язнення
Життєвий сценарій Оскара Вайльда повернувся в найтрагічнішу сторінку його існування в 1895 році.
Спровокований суд
Маркіз Квінсберрі, батько Альфреда Дугласа, був люто проти дружби свого сина з Вайльдом. Він залишив образливу записку в приймальні готелю Albemarle Club в Лондоні з інсинуаціями щодо гомосексуальності письменника.
На переконання Дугласа, Вайльд подав позов проти маркіза за наклеп. Це був катастрофічний помилка. На суді прокурори виявили докази його гомосексуальних відносин. Замість перемоги, Вайльд залишився позваним.
Арешти та звинувачення
Після першого судового засідання поліція затримала Вайльда. Його звинувачили за “грозні збитки” та “непристойну поведінку” — фактично за гомосексуальні стосунки, які тоді були незаконними в Британії.
Вайльда засудили до двох років каторжних робіт з жорсткою затримкою. Він мав носити смуги для в’язнів, спати на дошках без матраца, їсти хліб та воду та виконувати важку фізичну працю.
Умови утримання у тюрмі
Під час двохрічного ув’язнення Вайльд перебував спочатку у в’язниці Ньюгейт, потім у тюрмі Пентонвіль та нарешті у тюрмі Реддінг. Умови були нелюдськими:
• Холодні камери без опалення
• Брак належного харчування
• Фізичне виснаження від важкої праці
• Психологічне знущання від охоронців
Однак навіть у цьому морозиві пекелі Вайльд знайшов спосіб залишити спадок. Він писав листи, спогади та навіть розпочав черновики для нових творів. Одна з його найбільш потрібних творів — “Балада Гавйської в’язниці” — була написана саме під впливом його тюремного досвіду.
Вигнання та останні роки
19 травня 1897 року Оскар Вайльд був звільнений після відбуття покарання. Однак його життя ніколи не повернулося до нормальності.
Втеча до Франції
Розбитий фізично та морально, Вайльд емігрував до Франції, спочатку поселившись на узбережжі Нормандії, а потім у Парижі. Він жив під вигаданим ім’ям Себастьян Мельмот в намаганні ховатися від обивательського осуду.
Його финансова ситуація була жалюгідною. Його твори перестали видаватися в Британії, його маєтки були продані на аукціоні для виплати судових боргів. Вайльд вимушений був проживати на милостині багатших друзів.
Останні творчі роботи
Попри скрутне становище, Вайльд продовжив писати. Серед його пізніших творів:
• “Балада Гавйської в’язниці” (1898) — вибухова поема про його тюремні роки, з відомим рядком “кожна людина убиває те, що кохає”
• “Письмо до Альфреда Дугласа” (після 1897) — довга епістола, спочатку названа “De Profundis” (“З глибин”), де Вайльд відкрито писав про свої почуття та розпач
• Низка нарисів та статей у паризьких журналах
Смерть і спадок
30 листопада 1900 року Оскар Вайльд помер у Парижі у віці 46 років від менінгіту, ускладненого невростом. Його похоронили на цвинтарі Батіньйол у скромній безіменній могилі.
Легенда розповідає, що в момент смерті Вайльд сказав його останнім словам щось на кшталт: “Я помираю, як я жив — не відповідаючи очікуванням люди” (хоча достовірність цієї цитати оспорюється істориками).
Афоризми та дотепи Оскара Вайльда
Одна з характерних рис Вайльда як письменника й особистості — його здатність створювати блискучі афоризми, які висвітлювали гострі суспільні проблеми з гумором та іронією.
Деякі з його найвідоміших висловлювань:
• “Я можу противостояти всьому, крім спокуси”
• “Якщо не можна жартувати про серйозні речи, то серйозних речей взагалі немає”
• “Бути самим собою в світі, який постійно намагається зробити з вас кого-небудь іншого — це велике досягнення”
• “Всі люди убивають те, що кохають; одні роблять це з ненаристю, інші — з любов’ю”
• “Життя занадто важливо, щоб про нього говорити серйозно”
• “Красиве обличчя — це пасивна рекомендація”
Ці висловлювання відображають основну філософію Вайльда: циничний погляд на суспільство, поєднаний з глибокою гуманністю і розумінням людської природи.
Вплив та спадок
Хоча Вайльд помер у гідності, його вплив на світову літературу та культуру невимірно велик.
Театральна спадщина
Його п’єси залишаються однією з найбільш ставлених класичних драм. “Важливість бути Еденстом” ставиться щорічно в театрах по всьому світу. Його диалоги вважаються еталоном блискучого гумору.
Літературний вплив
Вайльд інспірував поколінь письменників, поетів та драматургів. Його підхід до естетизму та концепція “мистецтва ради мистецтва” вплинули на розвиток модернізму.
Культурні адаптації
• Кінофільми: зняти численні адаптації його творів, включаючи документальні фільми про його життя
• Театральні постановки: його п’єси грають у найпрестижніших театрах світу
• Літературні обробки: його життя стало предметом романів та біографій інших авторів
• Музичні інтерпретації: його твори натхнили композиторів та музикантів
Переоцінка його спадку
У ХХ та ХХІ століттях Вайльд був переоцінений. Те, що розглядалося як розпуста і аморальність його часу, тепер розуміється як мужність та прогресивність.
ЛГБТ+ ідентичність
Сьогодні Вайльд вважається однією з найбільших фігур ЛГБТ-історії. Його судові процеси та ув’язнення розглядаються як приклад системної дискримінації, а його письменство — як голос, який говорив про людські стосунки без гіпокрисії.
Переосмислення його творів
Сучасна критика розпізнала в його творах більш глибокі шари значення, які були приховані від його сучасників. “Портрет Доріяна Грея” читається тепер як гостра критика消費 культури та капіталізму. Його п’єси розглядаються як соціальна критика, а не просто розважальні комедії.
Цікаві факти, які можна не знати
Окрім основних історичних фактів про Вайльда, існує багато цікавих деталей:
• Вайльд був великим гравцем в слова: він часто переписував цілі речення, щоб досягти ідеального ритму
• Він мав складні відносини з американцями: спочатку вони його обожнювали, потім виявилися найбільш критичними до його особистого життя
• Його син пізніше мав успішну військову кар’єру: інші члени його сім’ї намагалися дистанціюватися від його репутації
• Вайльд дав псевдонім одному своєму персонажу назву своєї тюрми: персонаж в одному з його творів назвав себе “місс Еденстон” – це була відсилка до його судових процесів
• Його останні роки були позначені релігійною переоцінкою: деякі звіти говорять про його хрищення в католицькій вірі перед смертю
Висновок
Оскар Вайльд залишається однією з найпрезвичайніших фігур у світовій літературі та культурі. Його життя — це трагедія Греко-римських пропорцій: геній, виднесений на висоту, а потім безжально повалений судом суспільства.
Однак його спадок не зник. Через сто років після його смерті його твори читаються, його п’єси грають, його афоризми цитуються. Його захисть людської гідності та його мужність перед лицем переслідування робить його символом для багатьох поколінь.
Вайльд показав, що істинна краса в літературі полягає не в дотриманні суспільних норм, а в честі перед правдою людської природи. Його життя та творчість залишаються незалежним свідченням того, що мистецтво, справжнє мистецтво, живе вічно.
