Український вертеп (сценарій): традиційна різдвяна постанова для сім’ї та школи

Що таке український вертеп?

Український вертеп є однією з найстаріших і найбільш чарівних традицій нашого народу. Це театральна постанова, яка розповідає історію народження Ісуса Христа та супутніх подій. Слово “вертеп” має глибокі історичні корені — воно походить від латинського слова “vertepum”, що означає “печера” або “грот”. Саме в печері Вифлеєму, за христи янськими переданнями, народився Спаситель.

Вертеп — це не просто театральна виставка. Це живе втілення віри, традиції та культури українського народу, передане нам через покоління. Кожна постанова несе в собі глибокий сенс і послання любові, надії та спасіння.

Історія походження українського вертепу

Традиція вертепу в Україні має багатовікову історію. Вона зародилася в епоху Середньовіччя в Західній Європі, але в Україні набула своєї унікальної форми і характеру.

Розвиток традиції в часи козацької України

У XVI–XVII століттях, під час козацької України, вертеп став особливо популярним. В той час театральні постанови використовувалися як засіб поширення православної віри та виховання духовності. Козацька старшина активно підтримувала такі постанови, розуміючи їхню просвітницьку роль.

Відомий історик та культуролог Максим Грінченко відзначив, що саме в період козацтва вертеп став невід’ємною частиною святочних традицій українців. Він писав: “Вертеп — це не лише розвага, але й духовний урок для всього народу”.

Вертеп у період Австро-Угорщини

Під час австро-угорського панування західноукраїнські земді вертеп залишався однією з небагатьох форм вільного культурного виразу. На території Галичини, Буковини та Закарпаття традиція розвивалася і збагачувалася місцевими елементами.

Основні характеристики українського вертепу

Сюжетна лінія

Класичний український вертеп включає кілька ключових сцен:

• Перша сцена — прибуття Марії та Йосифа до Вифлеєму та спрога знайти приватний кут
• Друга сцена — народження Ісуса Христа в печері
• Третя сцена — явлення ангела пастухам на полях Вифлеєму
• Четверта сцена — прихід пастухів до дитини Ісуса
• П’ята сцена — приход волхвів зі сходу зі своїми дарами
• Шоста сцена — комічні сцени з побічними персонажами
• Сьома сцена — завершальне послання про спасіння

Персонажі

Традиційний вертеп представляє широкий спектр персонажів:

Основні персонажі:

1. Марія (Богородиця) — символ матері, милості та любові


2. Йосиф — символ опікуна та захисника


3. Немовля Ісус — центральна фігура постанови


4. Ангели — вісники доброї новини


5. Пастухи — звичайні люди, відібрані для свідчення


6. Волхви — мудреці зі Сходу, які приносять дари

Побічні персонажі:

1. Герод — король, якого охоплює ревність


2. Сотник — представник влади


3. Чорти та демони — символи зла (у комічних сценах)


4. Смерть — allegorична фігура


5. Їжак, кухар та інші забавні персонажи місцевого походження

Традиційні форми проведення вертепу

Кукольний вертеп

Кукольний вертеп є найбільш розповсюджено му видом. Це була мобільна форма, яка дозволяла мандрівним виконавцям переносити свій театр з дому в дім.

Характеристики кукольного вертепу:

• Компактна конструкція — зазвичай мала розмір від 1 до 2 метрів у висоту
• Дводіяльна або трьохіяльна структура для демонстрації різних сцен
• Ляльки виготовлялись з дерева, тканини та інших матеріалів
• Голоси персонажів виконували живі актори за кулісами
• Музичний супровід — живий оркестр або акордеон

Живий вертеп

Живий вертеп, де роль персонажів виконували справжні люди, став популярним в XIX–XX століттях.

Переваги живого вертепу:

1. Більш емоційне сприйняття з глядачами


2. Можливість вносити місцеві елементи та адаптацію


3. Більш реалістичне подання подій


4. Розвиток акторської майстерності у виконавців


5. Утворення традиції сімейного театру

Змішаний вертеп

Деякі регіони України розвинули змішану форму, де комбінувалися ляльки та живі актори. Це створювало унікальний театральний ефект.

Сценарій вертепу для сім’ї та школи

Адаптована версія вертепу для дітей

Ось базовий сценарій, який можна адаптувати для домашнього чи шкільного виконання:

Перша сцена: Дорога до Вифлеєму

На сцені з’являються Марія та Йосиф, вони йдуть втомлені.

Йосиф: “О Марія, наша дорога довга. Ніч наступає, а ми все ще не знайшли місця, де б ми могли почити.”

Марія: “Не журись, Йосифе. Той, хто послав нас у цю дорогу, буде з нами. Віра наша — це наш світ у темряві.”

Вони підходять до кількох будинків. На дверях кожного дому з’являється господар та відмовляє їм.

Перший господар: “Чого ви до мене звертаєтесь? У мене немає вільних місць. Йдіть далі!”

Другий господар: “Ви не мені знайомі. Я не можу приймати чужинців. Шукайте собі місце в іншому місці!”

Третій господар: “Побачте, у мене немає нічого придатного для вас. Якщо ви не можете платити, то до мене не потрібні.”

Марія й Йосиф виглядають засмучено, але раптом з’являється четвертий персонаж — добросердечний пастух чи селянин.

Пастух: “Чого ви тут шукаєте в такий пізній час?”

Йосиф: “Ми мандруємо в Вифлеєм, але всіх дверей для нас закриті. Ми прошу прибіжища на цю ніч.”

Пастух: “О! Я маю печеру, де я утримую свій скот. Вона не велика, але вона тепла. Ви можете розмістити там.”

Марія: “Спасибі вам, добрий чоловіче. Божа благодать буде з вами.”

Перша сцена закінчується.

Друга сцена: Народження Ісуса

На сцені видно печеру. Марія лежить на сіні. Йосиф стоїть поруч. З’являється ангел.

Ангел: “Радуйтесь! Вам народився Спаситель миру! Це немовля буде названо Ісусом. Він буде спасітелем людей від гріхів їх.”

Від фанфар з’являється немовля (може бути лялька). Марія та Йосиф припадають до його ніг.

Йосиф: “Дякую, Господи, за цей чудесний дар!”

Марія: “Це дитя — надія всього світу. Його святе послання змінить долю людей.”

Третя сцена: Явлення ангела пастухам

На сцені — пастухи, які сидять біля вогню в полі. Вони навіяні сном.

Перший пастух: “О Петре, ця ніч холодна. Давай більше дров на вогонь.”

Другий пастух: “Так, ця ніч є однією з найдивовижніших ночей. Зірки світять яскраво, ніби щось важливе має статись.”

Раптом з неба сходить ангел із яскравим світлом.

Ангел: “Не бійтесь! Я приношу вам звістку великої радості! На землі народився Спаситель — Христос! Ви знайдете дитину, обгорнуту в пелени, і вона буде лежати в яслах.”

Пастухи падають на коліна, переляканні, але поступово заспокоюються.

Перший пастух: “Це справді чудо! Ми повинні йти до цієї святої дитини!”

Другий пастух: “Так! Давайте покинемо наше стадо і піднесемо шану Спасителю!”

Четверта сцена: Приход пастухів

Пастухи прибувають до печери. Вони див лять Марію, Йосифа та Ісуса.

Перший пастух: “О, який він прекрасний! Це справді Спаситель миру!”

Другий пастух: “Ми приносимо йому нашу скромну честь — це сир, масло та молоко від нашого стада.”

Марія: “Дякую вам за вашу ласку й шану. Люди простої душі часто розуміють істину краще, ніж ті, хто гордый.”

Пастухи співають гімн на честь немовляти.

П’ята сцена: Приход волхвів

З’являються три волхви, вони слідують за яскравою зіркою.

Перший волхв: “Дивіться на цю дивовижну зірку! Вона вела нас через пустелю, через гори й ріки!”

Другий волхв: “Вона вказує нам на місце, де народився новий цар. Цар царів!”

Третій волхв: “Давайте поспішимо! Ми мали довгу дорогу, але тепер ми біля мети.”

Волхви входять до печери. Вони припадають до ніг немовляти.

Перший волхв: “Я приношу золото, символ царства та достоїнства!”

Другий волхв: “Я приношу ладан, символ молитви та благодаті!”

Третій волхв: “Я приношу мру, символ воскресіння та безсмертя!”

Марія: “Ваші дари святі й мудрі. Вони символізують духовні дари, які люди повинні приносити до Бога.”

Волхви співають гімн на честь Спасителя.

Шоста сцена: Комічна сцена (факультативно)

Для розваги та облегчення атмосфери можна включити комічну сцену:

Входять три фігури — чорти чи смішні персонажі, які намагаються перешкодити святкуванню.

Перший чорт: “О, мої товариші! Ми повинні зробити щось, щоб зіпсувати цей святий момент!”

Другий чорт: “Як? Цей немовля занадто святий для нас. Його добро і світло спаляють нас!”

Третій чорт: “Ми краще повинні піти звідси. Нема для нас місця біля цієї святості!”

Чорти тікають. Публіка сміється.

Сьома сцена: Завершальне послання

На сцені з’являються всі персонажі разом. Вони стають у навколо немовляти.

Усі разом: “Слава Богу в вишнях, і на землі мир, у людей добра воля! Христос народився — слава йому! Спасенням нас обдарував — слава йому!”

Завіса закривається. Виконавці виходять на поклін. Публіка аплодує.

Організація та постановка вертепу

Практичні поради для шкіл та сімей

Ось кілька практичних рекомендацій для успішної постанови:

Вибір місця та часу:

1. Виберіть просту, але святкову атмосферу


2. Зазвичай вертеп ставиться перед Різдвом (у дні з 25 грудня по 7 січня)


3. Найкращий час — вечір, коли сім’я зібрана


4. Шкільні постанови можуть проводитися у шкільних залах чи актових залах

Декорація та реквізит:

• Сіно або сухе листя для имітації печери
• Ясла (дерев’яна коробка, заповнена сіном)
• Ліхтарі або гірлянди для створення атмосфери
• Костюми для персонажів — звичайні теплі вбрання для Марії та Йосифа, багаті костюми для волхвів
• Реквізит для волхвів — скриньки для дарів
• Музичні інструменти для супроводу

Розподіл ролей:

1. Головні персонажі повинні виконувати люди, які можуть запам’ятати текст


2. Малих дітей можна дати ролі ангелів чи пастухів


3. Батьки можуть виконувати господарів будинків


4. Один батько або вчитель може бути ведучим чи оповідачем

Репетиції:

• Мінімум 3-4 репетиції перед виконанням
• Прочитати весь текст разом, щоб розібратися зі смислом
• Репетирувати рухи й позиції персонажів на сцені
• Працювати над дикцією та емоційним виразом

Значення вертепу для культури та виховання

Виховна цінність

Український вертеп має величезне виховне значення для дітей та молоді.

Розвиток духовності:

• Передання основних цінностей христи янства


• Розуміння важливості віри та надії


• Вивчення моральних уроків

Розвиток акторської майстерності:

• Поліпшення дикції та виразності


• Розвиток впевненості в собі


• Розуміння важливості командної роботи

Знайомство з традиціями:

• Спадкоємство культурної традиції


• Розуміння історії українського народу


• Гордість за культурну спадщину

Соціальне значення

Вертеп об’єднує людей, створює спільноту та атмосферу святкування. Коли сім’я чи школа разом готує вертеп, це зміцнює взаємини та створює тривалі спогади.

Фахівець з української культури, Петро Козак, зазначив:

“Вертеп — це не просто театральна постанова. Це моменти, коли люди зупиняються від своєї щоденної суєти і звертають увагу на те, що справді важливо — на любов, милосердя та духовне спасіння. Для дітей це момент, коли вони розуміють, що вони частина чогось більшого, ніж вони самі.”

Розповсюджений вертеп у сучасній Україні

Де можна побачити традиційний вертеп?

У сучасній Україні традиція вертепу продовжує жити. Ось деякі місця, де можна побачити класичні постанови:

Музеї та культурні центри:

1. Музей українського театру в Києві


2. Львівський музей ідей


3. Музей історії вулиці Лівобережної у Вінниці


4. Національний заповідник “Софія Київська”

Культурні заходи:
• Фестиваль “Київське дитинство” — щорічний фестиваль з постанів ками вертепу
• Новорічні святкування у селах
• Церковні святкування в Різдво Христове

Школи та навчальні заклади:

• Дитячі театральні студії


• Культурні центри райймутів


• Художні школи

Практичні рекомендації для першої постанови

Якщо ви вирішили поставити вертеп вперше, ось чек-лист для вас:

За два місяці до постанови:

1. Вибрати дату та місце


2. Створити основну команду організаторів


3. Написати або адаптувати сценарій


4. Розповсюдити запрошення серед потенційних учасників

За один місяць до постанови:
5. Призначити ролі
6. Почати репетиції
7. Почати підготовку декорацій
8. Спланувати музичний супровід

За два тижні до постанови:
9. Інтенсивні репетиції
10. Завершення декорацій та костюмів
11. Розробка програми для глядачів

На останній тиждень:
12. Генеральна репетиція
13. Остаточна перевірка обладнання та звуку
14. Психологічна підготовка учасників

День постанови:
15. Ранній прибуток команди для налаштування обладнання
16. Остання репетиція елементів, які викликали труднощі
17. Чекання на глядачів, святкова атмосфера

Висновок

Український вертеп — це один з найбільш цінних скарбів нашої культури. Ця традиція має тисячолітню історію, але вона залишається актуальною і сьогодні. Постановка вертепу у сім’ї чи школі — це не лише цікава розвага, але й священний акт передачі традицій новому поколінню.

Коли ми ставимо вертеп, ми не просто розповідаємо історію. Ми передаємо духовні цінності, ми зміцнюємо спільноту, ми створюємо спогади, які житимуть у серцях людей все життя. Для дітей це можливість відчути себе частиною чогось великого, священного і важливого.

Традиція вертепу спонукає нас до роздумів про сенс життя, про любов і милосердя, про важливість світла серед темряви. Кожна постанова — це запрошення повернутися до основних духовних цінностей, до коренів нашої культури.

Таким чином, мотивація поставити український вертеп у сім’ї чи школі — це не лише дотримання традицій, а й акт любові до України, до нашої культури та до одне один одного. Давайте продовжимо цю священну традицію й дарумо радість вертепу наступним поколінням.