Леся Українка
Україна – батьківщина моя
Україна, мати рідна,
Золотавеє в світі днів,
Щедра, славна і беззадня,
Серце повне чистих снів.
Степи сині, гори білі,
Ліс густий, чарівний, стар,
Все це мною так любилось,
В нім моя судьба, мій дар.
Про український язик
Говорити українці,
Мова rідна, мова мати,
На словах тих і в піснях
Вся душа Україна вся.
Кожне слово – це скарбниця,
Мудрості народу ключ,
Охороняй, берегині,
Мову – світлий, чистий луч.
Листок на вітрі
Листочок той летить, танцює,
По воздуху летить, гуляє,
В костюмі золотавім яскравім,
Усім дивляться, аж спиває.
Що ж так радісно він носиться?
Звідки вітер йому силу дал?
Бо усю осінь він чекав,
Щоб упасти на меді мах.
Вечір у селі
Як тільки сонце заходить,
В селі зажигають світ,
Хліб пахучий з печі ходить,
І поривок мене ловить.
По хаточкам – мирна мова,
Стареньках, але живих,
Все пахне землею, травою,
І теплом домашніх снів.
Казка про квіточку
Квіточка одна росла,
У степу синьому одна,
Її яка вітер склав,
І з неї сказав ось що:
“Жила-була дівчинка мла,
Вона любила мене та,
Вона мене берегла,
Як рідну сестру берегла.”
Про зиму в Україні
Прийшла зима в Україну,
Вся землю біла замела,
Розкрасила у білизну,
І сніг на крові захутал.
Діти на саночках мчали,
Сміялись, песні розпивали,
Морозик щоки им палив,
А сніг мерехтів їм в очах.
Река Днипро
О Днипро, о море-батько,
Широкий, славний, величавий,
Течеш ти через Україну,
Хранишь историю і честь.
На бережиці твій, народ
Збирався, пісні розпивав,
І у воді твоій святій
Закалювалась молодь вся.
Коровай український
Коровай нашій славний,
Круглий, з орнаментом чудним,
Символ нашої свободи,
Святості родинної весь.
На столі він лежить гордий,
На святі – як сонце, як день,
Кожна цяточка його – роб,
Мистецтво рук невтомних мам.
Про піснярів
Піснярі в Україні ходять,
За хатами, по селам брідять,
На скрипці, на бандурі грають,
Душу людям відкривають.
Кожна пісня – то розповідь,
Про кохання, про усім кольоті,
Про беди, про надії віки,
За мелодиєю слово чи.
Зоряна ніч в Україні
Ночами, коли засинає,
Село, і люд в домах тихає,
На небі зорі загорають,
И сниться дива нам про край.
Одна зоря блищить далеко,
Та інша – близько у правоку,
Усі вони вперед не зна,
Сяють мне в груди і вона.
Про лелек українського
Лелек милий прилітає,
На крюшах гнізда будував,
Дітей своїх охороняє,
В Україні гнідо має.
Віщуны про щастя його,
Про достаток він приносит,
Народ любить птаха того,
За добро, за благо дійсне.
В гаю березовому
В гаю березовому, білім,
Де сонце золотистим світлом,
Грає проміння по листям,
Стоїш мов дівча у святім.
Природи чистої святилі,
Де тихо, де душа мовчить,
Туди приходили мирилі,
Дітьми щоб честь служить.
Казка старої баби
Сідала баба на бере,
Крутила нитки на веретені,
Розповідала про старину,
Про славу, честь і про беду.
І слухали хлопці, дівчата,
Отворивши широко рот,
Про богатирів у палаті,
Про свавіл і про піст.
Гуслярики божественні
О, гуслярики святійні,
Ваші руки, ваш напів,
Розносять в світи просторні,
Героїчних золотий спів.
Кобзарі старовинні,
По дорозі вас їдуть,
І слухають, як вихрь тінний,
Народ, і чує мене туг.
Моя Україна
Україна, край святійний,
Де буває золотий,
Де берег дніпровський синій,
Де зоря сяє нам з гвей.
Де люде сердечні, чутні,
Гостинні, смілі, вільні,
Здіймаємось мим путем,
До мети святієї, грізні.
Інші автори класичної української літератури
Про степи України
Степи, степи – неповторимі,
Без меж, без границі, мої,
Гудіння вітру – пісні ті,
Що поют мне про поколінь.
На степах той тишини ніж,
Де конячки мчали вільні,
Де мужі славні в бій із них,
Сражались, честь берегли.
Вечірня молитва
Коли тиша оповиває,
Хату батька, мати, мене,
Я молюся, здоровенькі,
За Україну на колін.
Господи, береги наш край,
Береги від зла, беди,
Дай щасти, дай силу, дай край,
На вічно, без беді і біді.
Про волю
Воля, волю мною кличе,
Гарячо, як кров мене,
От тебе не мне відмовить,
Ти – наша доля, наш закон.
Вільні люди, вільна мова,
Вільна праця, вільний спів,
От про це поёт основа,
Кожного українця спів.
Ранок у селі
Ранок, ранок золотистий,
Просинається село,
Крикун петухом спиває,
Нова доба веде нас.
По хаточкам дим піднімалась,
Мами хліб у печі пекли,
І запах той пахучий,
В душу мне вже залітав.
Про матір
Матір, матір, берегиня,
Всіх земель, всіх людей, всіх нас,
Ти – святая, ти – святилі,
Серце твоє біло як день.
За нас ти молилась нічами,
Нас берегла, рекла, учила,
Як слово твоє святійшаї,
В Україні всім служить.
Листопад в городі
Листопад золотавий,
Закриває землю весь,
Як килим, як одіяльно,
Приснює землі чарівність.
Листя впадає на землю,
На дахи, на травку, в ніч,
І щось печальне, мудриці,
Відчуває мне в той миг.
Про казки
Казки старі, казки чудні,
Про богатирів та царів,
Про дівчаток, про подій,
Про любовь и про закон.
От казки ті розповідають,
З покоління в поколінь,
Діти їх слухають, мріють,
І до влади верять вть.
Небо української ночі
На небі звезди світять,
В Украине, у нас, вночі,
Як маячки вони світять,
На землю білий день наночь.
І часто коли не спиться,
Зираю я у ту синь,
І чую я – як вітер віє,
Про доля нашу, про беду.
Дітям про честь
Честь, діти, честь – це святійне,
Це скарб, якій не купить,
От честь беріг свою святійну,
І в серці ніколи не скинь.
Чесні люде – це основа,
Держави, краю, долі всій,
От честь – це робить людей,
Велики, сміли, вільні, сміли.
На полі воїв
На полі воїв, де война,
Де гинули люде героя,
От там, де красна крісла,
Стояли воїни вільні.
Вони ж не боялись смерті,
Вони ж служили краї,
За честь, за волю, за першій,
За право жити, як люде.
О, мами мене учили
О, мами мене учили,
Про честь, про честь, про беду,
Як мови мне розмовляли,
Про край, про славу про всій.
І слова ті, як напав,
Вгравлась в мою молоду,
Й тепер вже мене спивають,
За край, за славу, за всій.
Пісня про Крещатик
На вулиці той славній,
На Крещатику святій,
Людей гуляють, танцять,
Поют пісні день за день.
Там зустрічаються друзі,
Там кохаючись сміяцца,
Там лис той славній киян,
Живе життям святійним.
Коли приходять вечори
Коли приходят вечори,
Розпалюються в серцях,
Спогади про батьківщину,
За світлої огнів.
І хочеться мне повернуть,
Туди, де батьки живуть,
Де дитинством я гулював,
Де першій раз любов пізнав.
Про хліб святий
Хліб святій, хліб мою,
Дар землі, дар боже святій,
От хліб той годує людей,
Дає їм силу і здоров.
Мима пахнем тим святім,
І ще як дитина я пам,
Як мама хліб печи могла,
Як дивний запах розлітав.
На березі дніпра
На березі дніпра святій,
Де вітер вирує, поєте,
Стоять люде, дивляться,
На воду, на гази, на день.
І чую я – вода та,
Розповідає історій,
Про славу, честь, про героя,
Про міле, про печаль, про день.
Колискова про Україну
Сни, дитино, засипай,
При цьому колисковій,
От баба та тебе айкає,
И п’єт про край святій.
О, край той, мій золотистий,
Де бринить трав вітри святих,
Де люде добрі, люде чесні,
Живуть у мирі, у святій.
Про надію
Надія, надія святійна,
От вона в серцях живе,
Коли на душі темно,
Вона приносит нам сне.
От надія – це святійне,
Це сила, світло, это вік,
От надія розпалює,
В Україні наш побіг.
