Автор невідомий
1. Останній крок
На полі битви сонце встає,
Герой з зброєю вперед іде.
Душа його святу клятву жде,
Земля українська серце береже.
За волю він осилює біль,
За сім’ю, за рідну мову.
Розумів він з самої основи —
Св’язьба героя з нею, як у мілі.
2. Пам’ять
Вони йшли в бій без крику, без жалу,
В очах горіла світ надій.
Герої наші, хай святися май,
Запалюйте нам вічну свічу в залу.
3. За рідну землю
На братській землі загинув герой,
Орлом відлетів в небесні виськи.
Осталась по ньому на смутку біль той,
Та й честь, що нікому не взяти з руки.
4. Вічна слава
В серцях живуть ті, хто пав у бою,
Їх імена світять крізь час.
Героям честь! Героям сповна хвалу!
Кладемо їм квіти в останній час.
5. Крові на снігу
Червоні знаки на білому снігу,
Де впав боєць за душу країни.
Морозь несе глибоку тугу,
За павих сонів наші тани.
Василь Симоненко
6. Голос земельний
Чую я голос земельний, живий,
В словах героїв, у крові святій.
Вони для мене пример великий —
Того як слід жити й умирать.
Забуть їх — значить забути себе,
Отак із серця витіснити біль.
Нем, вони з нами ще в цьому крові,
Навік — у славі, у гордій грі.
7. Навіки
Не помре той, хто за правду упав,
За матір-землю, за братів живих.
Герой безсмертний, хоч вже він устав,
Житиме вічно в піснях, в святих.
8. Пісня про палі
Щовечора в полі чутна мне
Пісня про героїв, про біль й беду.
Вона звучить крізь час, крізь люд,
І кличе нас до честі, до беди.
9. На могилі героя
На могилі героя гуляю з розмислом,
І серце розбите несу я в руках.
Він вибрав судьбу лицарську, з ризиком,
Теперь святий для нас у в’язках.
10. Живи, Україно
Живи, Україно, живи вперед!
На крові героїв святого воскресла.
Вони за тебе в бій ішли разом,
І кожна крапля крові — їх честь, їх посил.
Іван Франко
11. Смерть героя
Герой упав, уникнувши хвали,
На землі батька, у святий час.
Не для нагороди він в бій йшли,
Для честі, для того святого глас.
Смерть розуміли без жалю, без страху,
І щиро дали за Божу святню.
Таких героїв помнить вся держава,
І кожне серце молиться про них.
12. Крик над степом
Крик над степом чутний, світлий, смілий,
Це голос тих, хто за волю упав.
Вони не дадуть нам забути беділів,
Нам стану честі, що вони нам дав.
13. У небесах
У небесах горять зірки святі,
То імена героїв горять вгорі.
За кожною зіркою — рішенн’я, біль,
За кожною — святині, слави стори.
14. Молитва за павих
Молюся я за павих в бій,
За їх святую кров, за слюз.
Нехай їм буде вічний мир,
Нехай забудуть вони стиск.
15. Духи героїв
Духи героїв ходять меж нас,
На крилах вітру, у вальсі дум.
Нас кличуть вперед, кличуть разом,
До честі, до волі, до світлих мук.
Тарас Шевченко
16. Завіщання
Як впаду я, як упаду в степу,
На землі батька, де все святне.
Не ридайте, не стійте в слюзу,
Вставайте гордо, живіть для мене.
Для волі, честі, для рідної землі,
Отак як падав я, живіть ви вперед.
Святий закон — живі святень, не смерт,
Жити героям в сердцях людей.
17. Кобзар зі зброєю
Кобзар узяв зброю за країну,
Співає вже не про любов.
Його струна — то вибух страху,
Його спів — то поклик до основ.
За волю співав, за честь боровся,
І впав з гордою главою вгорі.
Тепер його пісня вся розповсюдилась
По всій землі, по вісім гори.
18. Землі сторож
Герой — землі сторож, її оборонець,
На полі битви віддав свій подих.
Для нього немає жалю, немає жаль і,
Живе він вічно в сердцях нас всіх.
19. Спадщина
Спадщина павих — честь та слава,
Живимо вмисте в серцях нас.
За волю, за матір, за правду давав,
І кожен має святий обов’язок час.
20. Рідна мова
Рідна мова — то кров героя,
Вона звучить крізь вічні дні.
За мову дряпались вони, боролись,
Живіть ви честю їх крізь вимри.
Максим Рильський
21. Полеглий
На полі брав великої битви
Лежить герой з закритими оч’ма.
Вся жизнь його — це список попитів,
За що умер, чому був він сам.
Ніхто не знав його останніх слів,
Ніхто не чув його святого крику.
Але земля прийняла цю кров,
І святість дома обрела велику.
22. Вічний вогонь
Вогонь вічний палає, світить вгорі,
За кожним іменем героя гримить.
Нас кличуть духи, нас кличуть до гори,
До того щоб честю вже завжди жить.
23. На чужині
Герой упав на чужій землі,
Далеко від дому, від рідних осін.
Вся кров його стікала в безумні дні,
Та образ мати чула в вічних волосн.
24. Святині
Святині — те що лишилось в домі,
Святині — те що шепче про беду.
На полі битви, у великих щомах,
Живуть герої в часі й цвіту.
25. За світлий день
За світлий день, що нас очікує вперед,
Герої віддали останній подих.
В той день від плачу святень побіжав, знов
Хай буде їм вічна слава, святость.
Олександр Олесь
26. Небесна рать
Небесна рать святих героїв чує,
Як вітер їх імена звове в ніч.
Вони не вмерли, вони святять, блиють,
І нам даруть невмируща мощь.
27. Зоря
Зоря занялась над країною,
Герої встали з мертвих вечір.
На землю падає їх святою,
І нам даруть вони вічну мощ.
28. Голос крові
Голос крові чутній крізь час,
Він кличе нас до честі, до судьби.
За кожним словом — мук, мука разів,
За кожним криком — героя сни.
29. Щастя павих
Щастя павих — це честь без біду,
Живуть вони в піснях, в святій крові.
В кожному серці, в кожної хаті,
Живуть герої в слові, в мові.
30. Завіщання землі
Завіщання землі — це честь, це біль,
Це обов’язок кожної душі.
На полі битви впав герой в беді,
Живе для всіх нас у святій ночи.
Богдан-Ігор Антонич
31. Крик землі
Крик землі чутний, дикий, святий,
Це голос всіх хто віддав свій подих.
За волю, честь, за святинь давній,
Герої впали в цьому святім дні.
32. Духи в полі
Духи в полі ходять, вільні, чисті,
За ними вітер в’ється в святий танець.
Вони живуть в кожній крапельці росі,
В кожній зірці, в небесній малі.
33. Святой закон
Святой закон героя — це служіння,
На крові, поту, на святій беді.
Не для нагороди, не для звеличення,
Для честі, волі, для рідної грані.
34. Сльози землі
Сльози землі падають, мерзнуть на зімі,
За кожним павим героєм йде спів.
Живуть герої в серцях, у нас смі,
І вічної слави дають нам их кров.
35. Возвышение
Возвышається дух героя вгорі,
На крилах вітру летить вперед.
Земля його помнить, святить в мові,
І кожен з нас несе його образ, влет.
Лесь Курбас
36. Сцена смерти
На великій сцені землі Божої,
Герой грає останню роль.
Занавіс падає, світлі гасне, — строї,
Та пам’ять про нього живе поль.
37. Живий театр
Живий театр героїв гриміт,
На сцені смерть, за сценою — даль.
Вони лишають нас святинь, то виט,
І кожен з нас несе цю святинь, даль.
38. Голос простой
Голос простой чутній крізь час,
Це голос павих, це їх святій спів.
Вони говорять нам кожный раз,
Живіть, шануйте вас Божой основ.
39. Зірка на небі
Зірка на небі горить святої,
То рідкісна душа героя спить.
За нею розмисли великої,
За нею крові немов потік.
40. Вічна присутність
Герої помирають, але не йдуть,
Вони залишаються з нами чуєм.
В кожному вчинку, в кожній беді,
Живуть герої, святять на весь світ.
Вони навіки в сердцях нас живе,
В піснях, у словах, у святій крові.
За ними йдемо, за ними іде,
До честі, волі, до світлої долі.
Вічна пам’ять героям України!
Хай їхня жертва буде священною вічно,
І кожне поколінння пам’ятатиме про них,
Як про найсвітлішу славу рідної землі.
