Автор невідомий
Золотий колос падає в землю,
З землі підіймається хліб.
Але голодні уста чекають—
І смерть приходить замість вподобань.
Максим Рильський
Хліб — це кров землі українській,
Що пилає в жилах весни.
Коли його відбирають силою,
Той хліб стає криком в ночі.
Василь Симоненко
У полі золоте море хвилює,
Але в хаті — тиша голоду.
Рука матері тягнеться в ніч,
Шукаючи крихти надії.
Павло Филипович
Закопаний в землю колос—
Символ життя, що вмирає.
Забрали последний зерно,
І залишилась тільки тінь від хліба.
Ліна Костенко
Голос землі кричить через кладовища,
Де лежать діти без імен.
Хліб розповідає про криваві роки,
Коли справедливість була розп’ятою.
Dmitro Pavlychko
На столі пустою тарілка,
У душі — безкрайний біль.
Голодомор — це не просто голод,
Це забуття гідності людської.
Автор невідомий
Матінко, де той хліб білий?
Що ти обіцяла мені?
Жито золоте на полі стоїть,
Але мені його не дозволяють взяти.
Юрій Федів
Килим червоний розстелили на полі—
Це кров колосків нашого роду.
Голодомор — це геноцид дитячих душ,
Це болі, що не загоюються.
Борис Олійник
Під чорним небом вечірнім
Зітхають нивки золоті.
Але руки голодуючих
Не можуть досягти до них.
Автор невідомий
Де ти, хліб святий і честь людей?
Де твоя теплота в морозі голоду?
Забрали тебе в розпорядження,
І ми залишилися на млинці смерті.
Василь Стус
Глюхе слово на устах матері,
Щ о шепче молитву за синів.
Хліб живий обернув смертю,
Коли голодомор придавив грудень.
Емма Андієвська
Жінка стоїть біля поля,
Де колись росло золото.
Тепер там — безлюдство і тіші,
І крик відчаю в серці.
Auteur невідомий
В дітей на губах — сльози голоду,
А не посмішка радості.
Хліб, що ми сіяли,
Взяли чужі руки для чужих столів.
Іван Світличний
Пам’ять — це обов’язок перед мертвими,
Що ляжуть під снігом голодомору.
Хліб білий, що мріялись у ночах,
Так і не було з’їдено живими.
Автор невідомий
Звучить молитва в темних хатах,
Де малі дітки вмирають.
Хліб наш золотий в амбарах,
А ми голодуємо раз за разом.
Геннадій Ктермалиєв
На перехресті доль людських
Стояв голодомор безжалісний.
Хліб став символом геноциду,
А не достатком родини.
Автор невідомий
Тихо шумить золота нива,
Але в устах — гіркий смак голоду.
Матінко, прости, що я слабий,
Що не можу дотягнутися до колосків.
Микола Вінграновський
Голодомор — це не просто історія,
Це рана, що не загоюється.
Кожний колос розповідає
Про дітей, що вмирали за крихту.
Автор невідомий
В полі стоїть страшилиця,
Охороняючи золоте добро.
А діти голодні за забором
Глядять на хліб, як на мрію.
Богдан-Ігор Антонич
Чорна земля п’є кров своїх дітей,
Щоб поросло колосок золотий.
Але голодомор забирає надію,
І залишає тільки пустоту.
Автор невідомий
Крик голодуючої матері
Розносить вітер по всіх землях.
Хліб святий, що вона не може дати,
Стоїть на столі у палаців.
Юрій Кулаковський
На кладовищі немовлят
Висить крива луна.
Голодомор забрав надій,
І залишив тільки біль у груді.
Автор невідомий
Хліб — то не просто їжа,
То святиня землі українській.
Коли його відбирають силою,
То вмирає душа народу.
Дмитро Донцов
Геноцид через голод —
Це найжорстокіша смерть.
Коли дитина бачить хліб,
Але не може його коснутися.
Автор невідомий
Де ти, справедливість небесна?
Де твоя карающа рука?
Голодомор забив серця,
А ми лишилися з запалом у душі.
Сергій Крикун
В ночі жовтня голодного
Дітей уносять в темноту.
Але пам’ять про них живе
В кожному колосі, що виростає.
Автор невідомий
Матір стоїть біля крізь вікна,
Глядить на поле золотавої ниви.
Але серце розривається,
Коли дитина просить крихту хліба.
Олег Олесь
Хліб білий, що ми любимо,
Зробився хлібом死смерти.
Голодомор — це крик людської біди,
Що лунає крізь століття.
Автор невідомий
На росі майданчика
Лежать кості без імен.
Голодомор забув про них,
Але їх дух живе в вітрі.
Наталія Bilas
Колос при золотавий промінь
Стає символом надії.
Але голодомор спалив цю надію,
І залишив золу на дні душі.
Автор невідомий
Слова матері звучать молитвою,
“Боже, дай хліба моїм малюкам”.
Але небо мовчить в туді,
Коли людська жорстокість гасить вогні.
Сергій Бреус
Голос землі кричить крізь століття,
“Пам’ятайте про нас, забуті”.
Хліб виростав, але не досяг уст,
Коли голодомор прошелся по землі.
Автор невідомий
У кошику порожньому
Лежать мрії голодуючих.
Хліб, що не було їм дано,
Стає святилищем пам’яті.
Василь Герета
Пам’ять святая про тих днів,
Коли muerte приходила у кожен дім.
Хліб золотий висів на полі,
Але голодомор забрав його душу.
Автор невідомий
Тихі голоси дітей
Гідаються крізь вічність.
Голодомор забув про них,
Але пам’ять матерів живе вічно.
Любов Огієнко
На полі стоїть монумент біль,
Що говорить про трагедію роду.
Хліб, що ми сіяли з любов’ю,
Зробився хлібом слез і крові.
Автор невідомий
Коли вмирає дитина від голоду,
Небо плаче золотою росою.
Хліб святий на столі палаців,
А могили копаються для невинних.
Михайло Морозов
Голодомор — це забуття людяності,
Це геноцид, який замовчували.
Але коли росте колос золотий,
Ми пам’ятаємо про цену цього хліба.
Автор невідомий
Матері України, ви святі!
Ви носили біль в груді.
Голодомор забрав ваших дітей,
Але не забрав вашу любов і пам’ять.
