Невідомий автор
На сонячному вікні кіт сидить,
Хвіст чорний, як папір, тихо дрижить.
Очима він ловить світлі промені,
Немов ловець дивовижних мрій і снів.
Невідомий автор
Котище мій, пухнастий мій герой,
Скубеш килим, танцюєш ти бо мною.
Твої вушка — мов два квіточки живі,
А мяука — це музика любові.
Невідомий автор
У ночі кіт — охоронець житла,
Його очі світяться в темні.
На полюванні, грацьозний, як палаючий вогонь,
Котище вловлює мишку в один стрибок.
Невідомий автор
Прокинувся кіт на килимі,
Розтягнувся, мов король в палаці.
Проходить мимо він з гордістю таки,
Що всі навколо кланяються йому.
Невідомий автор
Маленький котяток у кошику сидить,
Песні п’є він материнські, мандолічні.
Голосок його, як дзвіночок, лунає,
Усім сердцям радість розносить.
Невідомий автор
Кіт мій подорожує світом,
Очима своїми дивиться все.
На крісло він сідає вдоволено,
І мурмочить пісні про буття.
Невідомий автор
В ночі, коли лунає мау-мау,
Кіт мій п’є молоко із миски,
Потім сидить при вікні, спокійний,
Мріючи про мишей і птиць.
Невідомий автор
Котовий вуса — то природи дар,
Чутливі вони, як срібні струни.
Улавлюють вітерець найменший,
Розповідають коту світу секрети.
Невідомийautор
На ґанку сидить кіт руда,
Гріється у сонячних променях.
Муркотить він, мов механізм давньої гармошки,
Відсилаючи спасибо сонцю за теплицю.
Невідомий автор
Цеглинка моя, кумиру маленький,
Як ти граєш з клубком, як дитя!
Розточуєш нитки по всій хаті,
Та сміется при цьому дивовижно.
Невідомий автор
Кіт у вікна дивиться на дощ,
Краплинки падають, як сльози ночі.
І кіт, мов філософ, миркує мовчки,
Про таємниці світу позаду склів.
Невідомий автор
Котячі вушка, як супутники чутливі,
Ловлять кожний звук, що линеться крізь воздух.
Цар природи кіт, що каже без слів,
А ми розуміємо його мову душею.
Невідомий автор
Кіт спить на своєму престолі-ліжку,
Лапи підібрав, мов принцеса на балі.
Хвіст обвив навколо себе, як корону княжу,
Та сниться йому Франція та град.
Невідомий автор
Гарний мій котище, красивий, як мрія,
Шерсть твоя, як золото, в сонячному сяйві.
Коли ти приходиш до мене на ліжко,
Весь світ для мене стає простішим.
Невідомий автор
Котяток малий, маленький коток,
Тебе обнімаю я в своїх обіймах.
Як ти мурчиш мені на вусі,
То сердце моє, здається, розбивається від щастя.
Невідомий автор
На скатертині сидить кіт чорний,
Своїм язиком миє себе старанно.
Гордість в кожному русі його видна,
Той гордо ходить, немов король у царстві.
Невідомий автор
Коти — це чарівники, що живуть серед нас,
Вони насилають чари, коли дивляться в очі.
Ми невільники їхні, що розмовляємо без слів,
І служимо їм, як рослини служать сонцю.
Невідомий автор
Білий як сніг, мій кіт у Різдво,
Сидить під ялинкою, дивиться на іграшки.
Огірочки світла лампочок сліпають,
Та кіт, здається, світ чужий бачить.
Невідомий автор
Коли я заходжу в дім, мій кіт мене вітає,
Голосок його — то мелодія природи!
Обвивається він навколо моїх ніг, мурчить,
Та шепче мені: «Скучав по тобі, мій спасителю!»
Невідомий автор
На крисі вікна сидить кіт багатий,
Лапу свою вмиває, мов король величний.
Мізинець витягає, коли миє вухо,
То виглядає він, мов піаніст талановитий.
Невідомий автор
Кіт на дворі гуляє, як граф старожильний,
На кожного сусідського кота дивиться зверху.
Хвіст високо тримає, як герб монаршої честі,
І йде, не дозволяючи сумніватися в його гідності.
Невідомий автор
Коли кіт грається з паличкою на мотузці,
Здається, то бійниця охоче готова до бою!
Стрибає він, як акробат у цирку,
Показує нам таланти свої, як артист видатний.
Невідомий автор
Ніч темна, та кіт мій бачить усе,
Його очі світяться в темряві, немов місяць.
Мовчазний мисливець дикої природи,
Килька у ночі коту снами стає.
Невідомий автор
Кіт мій — то мудрець, що сидить на подушці,
І слухає скорботи мої без осуду.
Своєю присутністю гріє він серце,
Мовчанням показує, що розуміє мене цілком.
Невідомий автор
Котячі лапки — то маленькі дива,
В кожній прихована гострота коготків.
Виймає їх кіт, коли грається чи мститься,
Та приховує їх, коли ласкає мене.
Невідомий автор
На scritoare мій кіт лежить поміж паперів,
Помішує він роботу мою, та я не гніваюся.
Його м’яке тільце, як найм’якша подушка,
Та І краї навмисно придавлює хвостом.
Невідомий автор
Кіт у кошику спить, як немовля спокійне,
Лапки підібрав, голову на хвіст поклав.
О, як він прекрасен у цю мить,
Мойий мовчазний друг та провідник душі.
Невідомий автор
Коли гроза надходить, грім гримить,
Кіт сідає поруч зі мною, тремтячи дрібко.
Забуває він про гордість маєтку своєю,
I шукає він захисту в обіймах людини.
Невідомий автор
Кіт мій розуміє кожне моє слово,
Хоча не промовляє він у відповідь.
Дивиться мені в очі, мов в дзеркало дивиться,
І я бачу в ньому своєї душі отражение.
Невідомий автор
На сніговому крильці сидить рудий кіт,
Подивляється на білу тишину.
Снігові пухлинки випадають на його шерсть,
I кіт вже стає магічним істотою з казки.
Невідомий автор
Мій котище грає з іграшечкою-мишкою,
Щонаймасу робить вигляд, що полює справді.
Стрибає він туди-сюди, як справжній мисливець,
Та забуває про бідну мишку в кінці гри.
Невідомий автор
Котяток мій виросійшим став, червоніє уже,
На крисі вікна спостерігає за вуличним світом.
В очах його — цілі історії, мандри, пригоди,
Та сидить він тихо, мов сфінкс з Єгипту.
Невідомий автор
Кіт мій —то грайливий дух у тілі пухнастому,
Кожного дня дарує мене безліччю забав.
Стрибає він по меблях, царапає шпалери,
А потім сидить, мов ні в чім не бувало.
Невідомий автор
Кіт поступався мені дорогу в коридорі,
Витягнув лапку, мовби пожимає руку в привіті.
О як нам змовчали мислі, лиш серця розмовляли,
У той святий момент, де немає слів навіть.
Невідомий автор
На балконі вишиває кіт клубком,
І вітер грає його чорною шерстю.
Мріє він про птахів, що пролітають повз,
Та сидить спокійно, як монах в монастирі.
Невідомий автор
Котові дні проходять у святій простоті,
Їсть, спить, грається, ласкається до людей.
Немає в нього турбот, немає забобонів,
Живе він тут і зараз, у кожній мить.
Невідомий автор
О, кіт мій славний, о кіт мій святий,
Як я тебе люблю, прекрасний мій друже!
Тисячу разів поцілую я твій малий ніс,
І вирив всім світ, що ти — найкращий кіт в усім світі!
Невідомий автор
Кіт спить, і в його снах — казки давніх часів,
Мерехтять золоті цар-лебеді по озерах.
Його лапи ворушаться, наче грає він на скрипці,
Та я не буду його будити, нехай має чарівний сон.
Невідомий автор
Когда кіт встає з ліжка, потягується вдовжину,
Здається, що світ починається заново.
Гнучкість його тіла — то досконалість природи,
І я прошу у Бога лиш одного — щоб він завжди був в мене.
