Ліна Костенко
Музика струн розпливається в темень,
як сльози золоті в осінній час.
Душа поета чує світу темень —
і звук прикладає до ніжних вас.
Ліна Костенко
Коли звучить сонета перший голос,
святе письмо спадає з гарячих вуст.
У світлі звуку — цілий світ, розколос,
і розкривається серцевий грудь.
Ліна Костенко
Співає птаха в гілці над землею,
і музика текає в душу вниз.
Поет чекає на слово-гарячею,
щоб справді міг порвати чорний рис.
Ліна Костенко
О, скільки звуків у німій камені!
О, скільки пісень у порожніх снах!
Поет прислухається кожні ранні
до музики святої в серцях нас.
Ліна Костенко
Звучить струна, немовби крик душі,
і розривається весь світ навпіл.
Святої музики глибокі ширші
дарують радість і потайний біль.
Ліна Костенко
Коли поет до музики прислухань,
він чує голос предків-давньої днів.
З земель забутих, з гробів і розрухань
звучить невмирущий щодо волі спів.
Ліна Костенко
Струна золота в руках поета,
немовби птаха, чорна, золота.
І в звуку тому вся життя розета,
вся біль, вся радість, вся в словах беда.
Ліна Костенко
Музика — це мова ангелів чистих,
що мовлять до людей в ночі, в безнаді.
Поет чекає в хаті, в світ зі істий,
щоб чути музику на серцевіді.
Ліна Костенко
Звучить сонета голос в тишині,
немовби дивна птаха з інших світів.
І серце мліє в чудо-мелодії,
і вся душа готова на молитв.
Ліна Костенко
О музико святая, воля, сила!
Ти розкриваєш двері до невідань.
Поетесса твоїм голосом манила
до світу звуку, правди й вічних ран.
Ліна Костенко
У кожному слові — музики зерно,
у кожній фразі — справжня мелодія.
Костенко чує світ, як чує він
розмір святої Божої гармонії.
Ліна Костенко
Звучать скорботні ноти осінь,
коли поетеса чує світ.
І розливаються ці моти
крізь серце в золотавий спів.
Ліна Костенко
Музика — це дівоча краса,
що розривається в душі поета.
І в кожну мить, в кожну годину час
звучить поеми вічна серенада.
Ліна Костенко
Коли звучать слова, немов струни,
поет прислухається до святиць.
І розливаються долі, давньої руни
крізь час, крізь біль у вірші золотиці.
Ліна Костенко
О, світ замовклий, світ без голосу!
Як довго ждати музики святої?
Поет читає світу книгу слова,
щоб розкрилась душа його громадської.
Ліна Костенко
Звучить струна у рук кохання,
немовби серце б’ється в грудях.
І музика розпливає в стані
священних снів, святих мечтаниях.
Ліна Костенко
У музиці — весь світ живучий,
у звуку — вся святість біль.
Костенко чує голос вічний,
що співає про радість й ніч.
Ліна Костенко
Поетеса слухає квітення,
слухає шелесту листу.
І в цьому хаосі, коливанні
звучить мелодія святу.
Ліна Костенко
Музика — божественна палаця,
де живуть ангели святі.
Костенко входить в світ той, в радість,
де музика гарячо горіть.
Ліна Костенко
Звучать слова, як дзвони медні,
крізь темло вічне й холодне.
І розливаються ці ведень
по світу, як молитва вільна.
Ліна Костенко
О музико, святая благодать!
Ти даєш серцю мужість і отвагу.
Костенко вірить в силу музики брать,
щоб розривала світ без скупога.
Ліна Костенко
У кожному вирші — звуку таїна,
у кожній строфі — мелодія прихована.
Костенко розкриває глибину,
де музика святая й незабранна.
Ліна Костенко
Звучать слова, як квітень рання,
коли земля пробуджується.
І в цьому звуці світ здійснення,
вся надія й вся жаль спускається.
Ліна Костенко
Музика живе в поетки в крові,
звучить з кожним биттям серця.
І розливаються ці слова-крові
крізь час, крізь світ, крізь вічна сінця.
Ліна Костенко
Коли поет читає музики слова,
весь світ готов змінитись, вмерти, встать.
Костенко дарує людям ново,
щоб музика могла їх возвести вгору.
Ліна Костенко
Звучить струна під грацьким пальцем,
немовби божественної світ.
І розливаються ці цалуванні
крізь серце в чудо-пісню-спів.
Ліна Костенко
О, музико святая й вічна!
Ти розкриваєш двері до святиці.
Костенко чує голос твій величний,
що звучить в кожній фразі, в кожній риці.
Ліна Костенко
У музиці — вся вічність світу,
у звуку — правда й суд святой.
Костенко слухає велику мету,
щоб люди просто жили вольно, вільно-вой.
Ліна Костенко
Звучать слова, як ліра дивна,
крізь темлу вічну й вільну ніч.
І розливаються ці гідні
мелодії святі в беріч.
Ліна Костенко
Музика — це рай земної радості,
де мрія стає жива й святой.
Костенко входить у ту дивність,
щоб дарувати музику людской.
Ліна Костенко
Коли звучать слова поетки,
припиняється весь біль, весь грім.
І разом з нею слухають планети
святої музики прекрасний лім.
Ліна Костенко
Звучить струна святої віри,
немовби голос ангела святой.
І розливаються ці гідні мері
крізь світ, крізь часи вів-за-всій.
Ліна Костенко
О, музико, чарівна й вільна!
Ти даєш серцю крил і спів.
Костенко чує голос більший,
що звучить у святому мові.
Ліна Костенко
У каждом звуці — світу шум,
у кожній ноті — вічна мить.
Костенко розуміє все, усім
святої музики святиць.
Ліна Костенко
Звучать слова, як золоті голуби,
крізь темло вічне й холодне.
І розливаються ці радості
мелодії святі, вільні.
Ліна Костенко
Музика живе в душі поета,
звучить в кожному слові, в кожній крові.
Костенко знає музики таїна,
що дарує людям вольність, радість, молви.
Ліна Костенко
Коли поетеса читає музики слова,
весь світ затамував тиху дихання.
І разом з нею людськість нова
виросте з музики святого знання.
Ліна Костенко
Звучить струна небесної гармонії,
немовби Божої святої вуст.
І розливаються ці виконання
крізь серце в чудо, радість, в грудь.
