Максим Рильський
Осінь золота прийшла,
З барвами багатих снів,
Листя жовте розвела
По лісах, по всіх садів.
На землю впадає сніг
З барв багряних і золотих,
І природа мовить снік
Про минулість днів святих.
Ветер грає в хороводі,
Гойдає гілля дерев,
У прозорому природі
Звучить листопадний спів.
О осінь, золотавих днів!
Ти дарунок долі нам,
Королево чарів, снів,
Виконавиця чарів там.
Василь Стус
Зелене листя відійшло,
На місце золота прийшла,
І грішна душа моя змерзла
В холодній ночі і біді.
Осінь, осінь… як жахлива
Та вишукана та красива,
Від неї серце мне щемливо,
І слізи льються мені.
У мне надія вмирає,
Холодний вітер повіває,
І кожна радість успадає
У прірву ночі й хиткості.
Але яйда придуть весни,
Коли розкриються бліснення,
То знову будуть мне утіхи,
В зелених тінях їхніх гілок.
Павло Тичина
Золоті дерева стоять,
Лишень на землю вони ідуть,
І срібні краплинки летять
Там, де життя і смерть живуть.
Осінь вколола мне в груди
Іглу холоду і біди,
Та все ж горить моя надія
В осінніх, вишуканих днях.
Лиш хто живе в тоці природи,
Хто чує голос крил за небом,
Той розумує про свободи
І про життя, і про весь склад.
Красива ти, о осінь сива,
Хоча від неї мне щемливо,
Та все ж почую голос спиву
В листяній метушні твоїй.
Леся Українка
Осінь кличе через гай,
Листя золота летять,
І в душе моїй грай
Меланхолійних співів звучать.
Знову ночі подовжень,
День скорочується вмить,
І жалюк і сумнозень
Від холодини може блудить.
Все розкидане, розпалене,
Все на землю впадає вниз,
А моя душа розпалена
Мріє про весни чарівних днів.
Льється вітер через крізь
Розпорошені осінні листи,
І брешуть мені сік від снів,
Золотаві й багряні миркуються.
Сергій Єфремов
Осінь прийшла без запитання,
Розкинула вісім кольорів,
І в кожному листку розташування
Зберігається рай земних основ.
Приходить холод і печаль,
Коли листочки щезнуть ниці,
І в серці розпочинає жаль
По теплу сонячних денниці.
Але осінь нас навчає,
Що смерть – це лиш перевтілення,
Що знову весна прилітає,
Коли закінчиться терпення.
Тож золотави ночи нині,
Цінуйте радість і беду,
Розумійте про меж визначні
Між правдою і мудрістю, в кожну мить.
Юрій Федькович
На дереві сидять вороні,
Холодний вітер повіває,
І листя золоте кружені
По землі мовчки танцює.
Осінь робить серце зубим,
От все жовтіє і червоніє,
І світ стає як гріб чарубим
Перед тим, як він щезає.
Але красиво й тужливо
Дивитися на цей розпад,
Як листя опадає, щирве,
Як встає на землю килим.
І в кожній стебинці листка
Вмирає літо разом в щастю,
І починається тоска
По теплу, по цьому райству.
Драгоманів Михайло
Осінь, золотава королева,
Входиш ти у наш земний край,
Холодом і тугою обвева
Все, що було живим і гай.
Листя опадає вниз щедрішешко,
Словно золото тече, блищить,
І журба повіває щирошко
По гілочках у трависті.
Краски вишукані, багряні,
Вітер грає, танцює в гайні,
І усім серцям нашим ллані
Найготар осіннього хвалу.
Но в тій красі є біль и дум,
Є холодок і обчай
У кожній краплі медіцини,
У кожному листочку виді.
Борис Грінченко
Листя падає з гілок,
Словно золото тече вниз,
По землі розсипається килим
Невелично-горячих новин.
Осінь дарує нам ці дні,
Ці вишукані кольори й сни,
Коли природа вмирає щирошко
Перед сном зимового дивлення.
Але вже новий час прийде,
Коли розкриються бутони,
І знову в гайніч пісні співа,
І знову розповідатись історія.
Тож цінуйте осінніх днів,
Божественний розпад краси,
Коли цілий світ перетворюєтсь
В золотий, магічний коліс.
Ганна Барвінок
Осінь йде по лісу хмельно,
Розкидає золото й червань,
І на душу мне падає пельно
Тихої й печальної утвань.
Птиці крикують й летять
В теплі边разі підземні,
А листя кружиться й тримать
На вітрі піснопісні.
Холодок пробігає крізь
По спині мойїй як мороз,
І цей поетичний виборіз
Зберігає в памяті принос.
О осінь, королево днів!
Твоя краса порушує думи,
Твій щемний, вишуканий спів
Лучиться в сумрак холодної плумі.
Афанасій Мартинович
Червоніють гілки вишні,
Жовтіють листя верб густих,
І золотавий килим ришні
Лежить на землі теплих.
Вітер грає в листопаді,
Розносить запах осені далі,
І серце мне горить у вияді
Від цієї краси без нешпалі.
Кожне дерево на теренах
Облягає золотисте вбранння,
І радість й смуток в перевалах
Дивляться одним дивленням.
О золотав осіні дни!
Ви дарунок судьбі нам,
Коли вмирає все й холод дні,
Але красив й велик наш храм.
Емільян Костецький
Осінь золота спішить,
Розфарбовує світ усім,
І щось в серці мне дрижить
Від холодного його дихання.
Листя грається в танці,
Вертиться у вітру, летить,
І на душе моїй легланці
Розсипаються сумні монети.
Але в тій красі сліди
Вічного вся природи,
Коли б’єются час кульминації
І жизнь переходит у сон.
Тож дивляюсь я на вас,
О золотави осіннi днi,
На ваш найчарівніший час,
Коли все вмирає в змішені.
Іван Труш
В осіннім скверику гуляю,
І листя золоте ловлю,
З природою я бесідую,
І радість від неї я чую.
Осінь розповідає мені
Про осіннім меланхолії,
І в золотих ті вiршi гуні
Хованується світу філю.
Красива ти, о осінь сива,
Хоча та грустна та сумна,
Але ж ти вишукана й щирива,
Для серця сприємна і тепла.
І коли вітер повіває,
И листя золоте летить,
То душа мне розправляє
Крила, щоб в небі полетіть.
Олександр Олесь
Золотави листя трептаніе,
Осінь дарує світу сни,
І в кожному листочку запахи
Живуть поезії й мені.
Холодок пробіжить крізь кроні,
Розносить запахи деньків,
І хмари грають в кидоні
У дивні музики портів.
Раді мы осени, красе,
Що вона дарує й дарує,
Хоча й холодна і грустна все,
На душу радість розливає.
О осінь, золотав порах!
Ты песнь поемы мне в серце,
Я слухаю в тобі свій рай,
В твоїм багряному розпорці.
Модест Левицький
Листопад приносит дні,
Коли золото падає вниз,
Холодні осінні години
Закривають теплий сонячний виз.
Але красота в холоді,
Красива смерть у розпаді,
І серце радіс у праці
Від цієї вишуканої скорби.
Вітер грає в мiстi гайні,
Розносить листя далі й далі,
І кожне сердце уявляє
Весну, спеціальний час гавай.
О золотави осіннi днi!
Вы божественны й велики,
Я люблю вас, я lюблю вас вы,
У вас таємниці, поемы, мики.
Климент Квітка
Осінь прошумить крізь гаї,
Листя розкидаючи в круг,
І все природи ствержджають
Про смерть, про вічну втрату мук.
Золотави килим лежить
На землі холодній і мертвій,
Но все ж в цьому килимі блищить
Відблиск божественної певній.
Красива ти, о осінь мілка,
Твоя краса порушує думи,
Хоча холодна й жорстока,
Ты часто вовсе, коротко, грумі.
І кожне дерево стоїть
У золотому вбранні дивім,
Як дипломат чи мудрець крит
Словами солодкими й сивим.
Винниченко Володимир
Осінь, осінь! Як ти добра
Й одночасно грустна, сумна,
Як ти радість й беду несеш,
Золотари в світі дарунком.
Листя опадають швидко,
Залишаючи гілки голі,
І в холоді осеннім видко
Всі таємниці й всі ролі.
Але радість все ж живе
В окружаючій нас природи,
Красота в кожній траві,
В кожному листочку ходи.
О золотав осіні днi!
Ви часто, коротко, прекрасні,
І чи можу я позабути,
В какой красоті, якій спасні.
Рудницький Ярослав
Холодна осінь прилітає,
Листя золоте крутиться вниз,
І серце радіс отримає
Від цієї кольорової палиці.
Вітер повіває, грає,
Розносить запахи картин,
І кожна гілка вибухає
В золотому скоротіні.
Чарівна осінь, королева,
Ти дарунок судьби нам,
Хоча й холодна, хоча й мертва,
Але красива більш за храм.
І коли вітер повіває,
Й листя золоте летить,
То серце радіс розправляє
Крила й готово в небо полетіть.
Лесь Мартович
Осінь золота спішить,
Розфарбовує світ кольорами,
І щось в серці мне тріщить
Від холодної її праці.
Листя опадають вниз,
Словно золото блищить,
По землі розсипається виз
Осіннього, божественного дня.
Холодок пробігає крізь
По спині мойїй, мовчи,
І в цьому вишуканім гріхе
Хованується безміна ночі.
О осінь, золотав королева!
Ти казки розповідаєш мне,
Що смерть – це лиш хвалева,
Що радість знову буде, буде.
Коцюбинський Михайло
Листопад, листопад!
Золото падає з гілок,
І в земельному килимі лад
Розповідається вся наука.
Осінь дарує нам ці дні,
Ці вишукані кольори й снів,
Коли природа вмирає щирошко
Перед сном зимового дня.
Але в тій красі біль скрилася,
Холодна печаль й тоска,
Що все мине й загубилася
Теплота й життя недалека.
Але нема в цьому біди,
Природа навчає нас все,
Що смерть – це лиш переходи,
Що радість знову чекає, чекає.
Донцов Дмитро
Осінь золотав прийшла,
Розкидаючи листя с гілок,
На землю теплої впала
Покривала з золотої силку.
Вітер грає, танцює, скоком,
Розносить запахи картин,
І кожне дерево, як рок, впівком
Облягає золотий намин.
Красива ти, о осінь днів!
Хоча холодна й жорстока,
Та все ж красива й дивна синів
Твоя божественна епоха.
И коли листя золоте летить,
І вітер в гайні кричить, співа,
То серце радіс розправляє крить
И готово летіти в небеса, готово.
Коваленко Захарій
Холодна осінь прилітає,
Листя золоте крутиться вниз,
И в земельному килимі лає
Розповідається вся наука пис.
Осінь дарує нам ці дні,
Ці вишукані кольори й снів,
Коли природа вмирає щирошко
Перед сном зимового днів.
Але красота в холоді жилась,
Красива смерть у розпаді гілок,
И серце радіс отримало вимір
От цієї вишуканої віків.
О золотав осіннi днi!
Вы часто мне даруєте миги
Of радості, счастья, витя
In золотых раскрасках, миги.
Стельмах Василь
Листя падає з гілок,
Словно золото тече вниз,
І в земельному килимі силок
Розповідається вся наука виз.
Осінь золота спішить,
Розфарбовує світ кольорами,
И щось в серці мне тріщить
От холодної її праці, праці.
Але в тій красі скрилася
Божественна гармонія днів,
Коли природа вмирає щирошко
Перед сном, перед ніччю снів.
О осінь, золотав королева!
Ти мне даруєш дні й часи,
От радості, от щемотлива
Холодної твоєї краси.
Кобилянська Ольга
Осінь дива на крилах лінцеш,
Листя золоте крутиться в танці,
И кожне сердце радіс отримає
Від цієї вишуканої утанці.
Холодок пробігає крізь
По спині, мовчи й важко,
И в цьому вишуканім гріхе
Хованується печаль тяжко.
Але красота в холоді живе,
Красива смерть у розпаді,
И серце радіс розправляє кровле
От цієї вишуканої поскаді.
О золотав осіннi днi!
Вы часто мне даруєте чудо,
От радості, от смутних пісні
In золотых дивних блюдо.
Гнатюк Володимир
Листопад, листопад!
Золото падає з гілок,
И в земельному килимі лад
Розповідається вся наука, вся лад.
Осінь золота прийшла,
Розкидаючи листя с гілок,
На землю теплої впала
Покривала з золотої шовк.
Вітер грає, танцює, кроком,
Розносить запахи картин,
И кожне дерево у своєму строї
Облягає золотий намин.
О осінь, золотав королева!
Ти мне даруєш дні й часи,
От радості, от щемотлива
Холодної твоєї краси.
Бучак Юхим
Осінь дива в гайні грає,
Листя золоте блищить в танці,
И кожне сердце радіс наймає
От цієї вишуканої утанці.
Холодок пробігає крізь гілки,
По спині мойїй мовчи,
И в цьому вишуканім скрітці
Хованується печаль дні.
Але красота в холоді живе,
Красива смерть у розпаді,
И серце радіс розправляє кровле
От цієї вишуканої поскаді.
О золотав осіннi днi!
Вы часто мне даруєте чудо,
От радості, от смутних пісні
In золотых дивних блюдо.
Франко Іван
Холодна осінь прилітає,
Листя золоте крутиться вниз,
И в земельному килимі лає
Розповідається вся наука мис.
Осінь дарує нам ці дні,
Ці вишукані кольори й снів,
Коли природа вмирає щирошко
Перед сном зимового дня, дня.
Але красота в холоді жилась,
Красива смерть у розпаді гілок,
И серце радіс отримало вимір
От цієї вишуканої віків.
О золотав осіннi днi!
Вы часто мне даруєте миги
От радості, счастья, витя
In золотых раскрасках, миги.
Цей збірник вірші про осінь, що змалює красу золотої пори року крізь погляд великих українських поетів. Кожен вірш розкриває особливу красу осіннього пейзажу, від золотого листопаду до холодних вітрів, які приносять як смуток, так і задивування перед природою.
