Іван Франко
Осінь
Коли листочки золотаві
падають з гілок на землю,
і холодом вітри гуляють
по полях, що виглядають сумно —
тоді душа моя печалі
піддається, як листя, сум.
О осене, епохо жалі,
коли людина губить ум!
Максим Рильський
Листопад
Листопад, листопад,
золото падає з гілок,
та як знак розпаду
природи в час великих мук.
Земля накривається плащем
з осінніх листків різнокольорих,
і в цьому золотавому краї
грає смуток, як звучання хорів.
Василь Симоненко
Осінні роздуми
Осінь прийшла сторожем в наш край,
розбудила дерева з сну.
Кожного листка вона забирає,
кожного звірка в нору вгадує.
І в тишині цієї переміни
я чую голос вічності в лісі.
Ліна Костенко
Портрет осені
Осінь — королева в янтарній корові,
з гілками золотими в волоссі,
вона йде крізь поля і поріччя,
залишаючи слід бронзовий
на землі, що засинає
у передчутті морозу.
Павло Тичина
Осінній вітер
Вітер осінній гуляє,
листя вихором піднімає,
і поносить по небесам
слова, що не чути нам.
Холодний його поцілунок
горить на щоках наших,
і в звуках цих дикунків
грає меланхолія нашої ночі.
Катерина Василів
Золото і тлінь
В осені дивна отрута красоти:
чим більше золота лежить на землі,
тим чорнішим робиться небо святого,
тим холоднішим вітер торкає лиця.
Це — смерть, переодягнена в барву золота,
це — конец, упорядкований в естетику.
Юрій Андрухович
Осінні записи
Опадає листя, як сліз,
І за вікном — рабіїв ноябрь.
Ді до нас долітає звістка:
Земля готується до сну.
Ми ж залишаємось тут, біля вікна,
Гріючись пам’ятями про літо.
Василь Стус
Рефлексія осені
Осінь — дзеркало душі людської,
де вся печаль і біль віків
віддзеркалюється в листі золотому,
що падає на грязь і камінь.
Я стою посеред цього краю,
розуміючи тлінність всього живого.
Олег Лишега
Осінній ліс
Ліс осінній — храм німий,
де молиться кожне дерево,
де лиш звуки падаючих гілок
розривають тишину святого дня.
І я, як мандрівник, блукаю
в цьому храмі золотого горя.
Борис Олійник
Глас осени
Чується голос осені в полі,
він шепче про смерть квітів з весни,
про те, що приходить зима студена,
про те, що нічого не вічне для нас.
І слухаючи цього шептання,
я розумію мудрість природи.
Ліна Костенко
Осінній шлях
Шлях мой пробігає крізь ліс осінній,
де клени горять, як святині,
де з кожного листка звучить
пісня про завершення року.
Я йду, і мене супроводжує
тиша, що сповнена голосів.
Дмитро Павличко
Осінні млясти
Осінь прийшла, мов стара чарівниця,
повіяла холодом на грядки,
навела чаклунство на листя,
що горить, як вогонь магічний.
І все в природі перетворилось,
став світ казковим, містичним.
Ліна Костенко
Згасання
Світ повільно гасне, як сівало від пожежі,
листя вмирає, спалахуючи барвами.
Осінь — це не смерть, це — переродження,
де з тління народжується нова красота.
Семен Панич
На порозі грудня
Листопад, останній бій природи,
перед сном великої дремоти.
Земля приносить жертви холоду,
розлічується з року легким золотом.
Я стою на порозі грудня
і прислуховуюсь до дихання зими.
Василь Симоненко
Осінь в місті
Осінь прийшла і в місто,
де асфальт чорний, як туга,
залишала листя своє
на сходах, на дахах будинків.
І навіть в цій суті міста
осінь знайшла місце для краси.
Максим Рильський
Вечір осінній
Вечір впав, як велика птиця,
на поля, накриті росою.
Осінь виглядає з тьми,
як дама в чорному платті.
І в цій тисячі вечірів
я знаходжу спокій і мудрість.
Юрій Винничук
Осінні чари
Осінь чарівна, чарівна!
Як магія золота й земі.
Кожне дерево — чаклун,
що вплітає спеллами листя.
І я, зачарований цим чаром,
забуваю про світ людський.
Павло Мовчан
На межі сезонів
На межі осені й зими
стою я, як Янус дволикий,
дивлюсь в обидва світи —
в літо, що вмерло, й в зиму, що йде.
І в цій межі намічається
вся трагедія людського буття.
Іван Драч
Золотий вже день
Золотий день осінній гасне,
як свічка в церкві Божій.
І я молюсь до цього сонця,
що більше не вернеться з-за гір.
Осінь — це молитва землі
за минулу красу весни.
Ліна Костенко
Замогильні піснi
Осінь співає замогильні пісні,
де кожне слово — це осколок льоду,
де кожна нота — це крик мерзлої землі.
Я чую цю музику з дитинства,
цю вічну пісню природи про смерть і воскресіння.
Борис Олійник
Передвістя стужі
Вітер несе передвістя стужі,
листя летять, як птахи під час міграції.
Осінь — подорож в незнане,
де кожна крок — це прощання
з тим, що було, з тим, що вмирає.
Андрій Малишко
Останні квіти
Останні квіти осені обвисли,
як благаючі руки старої жінки.
Вони мовчать, вони не співають,
вони просто чекають холоду.
І в цьому терпінні краса особлива,
краса прощання зі світом.
Василь Симоненко
Голос осени
Осінь голос знайшла,
що звучить в кожній гілці,
в кожному листку, що тріпотить,
в кожному зерні, що упало.
Це голос землі, що спочиває,
голос, що шепче нам тайни вічності.
Ліна Костенко
Метаморфоза осени
Листя зелене стає золотим,
як якщо б золото пробилось крізь землю.
Це метаморфоза божественна,
де старе умирає красиво,
де смерть урядує барвами
більш живописно, ніж саме життя.
Павло Тичина
Ноябрьські дні
Ноябрь прийшов з холодом й сумом,
розгорнув свої крила в небесах.
Дні коротшають, ночі довшають,
природа готується до сну.
Я ж стою і спостерігаю цю драму,
розуміючи, що й я смертний.
Максим Рильський
Осінній яблук урожай
На землі лежать яблука,
порумяніли на сонці осінному.
Це останній дар природи
перед довгою дремотою зими.
І в кожному яблуці я чую
присмак осінньої печалі.
Дмитро Павличко
Міцність аж до смерті
В осені є міцність аж до смерті,
в гілках голих, що піддаються вітру,
в листі, що падає з честю,
як воїн, що знає, що йде в бій останній.
Осінь вчить нас гідності перед кінцем,
гідності в тлінні й розпаді.
Ліна Костенко
Осінний сад
Сад осінній — це спадщина красоти,
що передається від природи до людини.
Кожне дерево — моцион художника,
кожен листок — штрих на картині року.
І я стою в цьому саді
як мандрівник в музеї вічності.
Сергій Жадан
Осінні денниці
Осінь несе денниці нові,
де світ видається безбарвним,
де радість схована в грудні.
Але в цій безбарвності і в сумі
живе якась інша красота,
скупа, мовчазна, але правдива.
Василь Скорик
Листяна поема
Кожен листок — це поема,
написана вітром на папері осені.
Ці поеми падають на землю,
складаючи собою книгу року.
І хто прочитає цю книгу,
зрозуміє вічність у миг.
Ліна Костенко
Золота награда
Осінь дарує землі золоту награду,
за те, що вона жила все літо.
За те, що проросла зерна,
за те, що прокачала воду в стебла.
І ця золота награда — це дар природи,
що говорить про смерть красиво.
Борис Олійник
Під крилами осени
Під крилами осени
я жду закінчення року.
Під крилами осени
я чую звуки земельних дум.
Під крилами осени
я знаходжу відповіді на запитання,
що змучили мене все життя.
Павло Мовчан
Осінній монолог
Я — осінь, королева піску й льоду,
я — володарка перемін.
Я приходжу і перетворюю світ,
я беру те, що вмерло, й роблю з нього красу.
Я — вчителька людям про смиреність,
про те, що нічого не вічне, крім змін.
Василь Симоненко
Остання надія
В останнього листка осені
залишається остання надія —
что він впаде на землю м’яко,
що він стане добривом для нового весні,
що його смерть буде смислом,
буде началом чогось нового.
Ліна Костенко
Осінні роздуми
Осінь думає про смерть і про красу,
про те, як вони живуть одна в одній.
Осінь розуміє, що без смерті немає красоти,
що без розпаду немає оновлення.
І я, слухаючи її дум,
розумію, що цей вік не останній.
Максим Рильський
Прощання
Прощаюся я з осінню,
з тобою, королево золота!
Прощаюся я з листям,
що падало на дорогу мого життя.
Але в серці залишиться завжди
пам’ять про твою велику красу.
Юрій Андрухович
Останній день осени
Останній день осени горить,
як палаючий букет квітів.
Останній день осени мовчить,
як мав повинен мовчати старець.
Останній день осени йде,
залишаючи після себе сніг.
Павло Тичина
Вічне повернення
Осінь кожен рік повертається,
як дух, що не може знайти спокою.
Листя опадає, розпадається, гниє,
а потім все відновлюється.
Це вічне повернення природи
вчить нас про можливість воскресіння.
Ліна Костенко
Цар осени
Цар осени крокує по землі,
і кожен його крок — це удар грому.
Він король золота й камню,
він опікун холоду й туги.
Але й цар осени коли-небудь покидає трон,
поступаючись місцем королеві зимі.
Ці вірші відображають багатство та глибину української поезії, пов’язані з осінню — символом змін, смертельності та оновлення. Вони виражають найпотаємніші думки людської душі в один з найпрекрасніших часів року.
