Автор: Тарас Шевченко
Лелеко летить,
Над морем лине,
Земля святая спить
Під сонцем гарне.
Вишневий сад цвіте,
Калини ряд горить,
На шляху розквітає
Святая вірність борить.
Автор: Іван Франко
Гори стоять величаво,
Вершини в хмарах утопають,
Долини тишу чекають,
Природа спить й мовчить слава.
Ручей стремглав біжить вниз,
Каміння вибігають з ніс,
Природи чудо-чарівниці
Дарують сніг, блиск і сміх.
Автор: Леся Українка
В озері синьому дивлюсь я,
На образ хмар, що там танцюють,
Там лебеді білі летять усі,
І тихо вітри їм співають.
Ліс темний-темний на тлі гір,
Там щебетання пташок лине,
І кожна гілка вічна сніт
Про красу вічну знов поділе.
Автор: Максим Рильський
Березки білі в ряд стоять,
Як дівчата в танці білому,
Листочки їхні так шумлять,
Поют про світ небезмежний.
Трави зелені у полі
Хвилюються від бахромиці,
І небо синє там й над нами
Стоїть, як чарівник святий.
Автор: Павло Тичина
Весна прилітає на крилах,
Розбуджує мертву земель,
Поля розцвітають в садиллі,
І радість охоплює сніл.
Квітки розкривають пелюстки,
Птахи співають про любов,
Природа квітнучи випустить
На світ волоцюга нових снів.
Автор: Дмитро Павличко
Річка теча тече, поет,
Через долини й через гори,
Вона нам казки всі розповіт,
Про древні часи й часи нові.
Берег піщаний, жовтий-жовтий,
Де пахне запахом квітів,
І сонце золоте височить,
У всьому видно божий сив.
Автор: Василь Симоненко
Ліс дремлює в полудні,
Не шелестить ні граммо,
Зелені простирідді
Укривають його млямо.
В тіні ялин темних-темних
Квітує смілива мох,
І кажен час там старий, древній
Таїть в собі чаклунство строф.
Автор: Опалюючий Олесь
Гори сиві, гори сині,
Височать над хмарами,
Там живуть духи неділимі,
Там чари час затемарни.
На височи вітер суча,
Хмари тяжко туплять,
Гори древні, гори чуча,
Вічність в камені спочивають.
Автор: Петро Карманський
У полі золотавом,
Де рідко хто гостить,
Розлягся килим травний,
Де серце вільне квітить.
Під небом синім-синім,
В обійм землі святої,
Дивлюсь на світ чистирий,
І чую божу мільцю.
Автор: Галина Петросян
Озеро тихе в лісі,
Немов дзеркало небес,
Там тіні дерев дрімають,
І вишня білочка цвітає.
Скажи, озеро святе,
Що видиш ти в глибинах?
Що снишся рибці ночами?
Які сни яснішим світам?
Автор: Анатолій Кравченко
Лісок березняк гарний,
Сніг білий упав на гілки,
Зима царує в царстві,
Мороз покрив всі цяцки.
Лісочок тихо спить,
Природа дремле в снігу,
Чарівна казка тиш
Перед весної чудісну виму.
Автор: Ольга Іванівна
На гірських стежках крутих,
Де вітер відтьки займає,
Стоять смерічки тех пути,
Та в хмарах вершини сяють.
Ущелина глибока,
Де гуде річка біля,
Там дикість дикої моги,
Там природа свободно стиха.
Автор: Юрій Яновський
Полудень у полі,
Жито колихається золотим,
На ньому сониця світить,
І все знеділено, святим.
Мак червоний палає,
Як кров пролите на землю,
Квітків танець завдає,
Красе природи хвалу.
Автор: Клавдія Інна
Весняний сніг розтає,
На землю впав водиця,
Цвітень прокидаючься бухає,
І в серці радість сяючись.
Бруньки на гілках щось,
Готові мигом розцвісти,
Весна приносить новий крос,
Природи дива й цілі.
Автор: Олександр Олесь
Камінь давній на горі,
Сторожить він гірські стежі,
Там минули людські дні,
Там видінь древніх вежі.
Вітер з гірських височин,
Біжить по долинам вільно,
Душу пробуджує рівно,
І дух летить безкрайно.
Автор: Мар’яна Цвєтаєва
Як красиво в лісі влітку,
Де пахне миртом і квітком,
Где сонце світить через щілку,
I рай стоїть у кожному моменту.
Білки стрибають з дерева,
Птахи співають пісень різні,
Природи чарівна напева,
Приносить мне сни чистоті.
Автор: Богдан Лепкий
Гірська річка в скелях,
Стрімка, дика, молода,
Вона гуде в ущеллях,
Як пісня, вічно, молода.
Вода прозора, як крислак,
Де видно всяк камінь вниз,
Річка поет, річка писак,
Про красу гір вся дарує виз.
Автор: Аріон Казальський
Дні осені золотії,
Листя падає, танцюючи,
У лісі всюди змін кованії,
Природа спить, мовчить, хмарюючись.
Вишні червоні в гаю,
На ньому росиця з юр,
Осінь мені всім дарує,
Святою красою чарів.
Автор: Антоній Сич
На узліссі де-небудь,
Забуті плаки-тіні,
Лишається часом грудь,
У тишині лісу глубиці.
Ялини чорні стоять,
Як чарівні страхи ночі,
Луна там дивно гуде,
І вітер тихо в нас гостить.
Автор: Катерина Вінера
Щасливий той, хто знає,
Красу природи справжню,
Хто в лісі сонце щеб їм грає,
І чує в птах пісню чарівну.
Озеро як дзеркало блистить,
На ньому білі рідконаходи,
Там дух святий тихенько парить,
Над вічною землею, водой.
Автор: Сергій Єфремов
Гололи вишні білі,
На камені вражаючи цвіт,
Там диво природи гостило,
Вічерещі струни співа.
Туман вулився на гори,
Сховав вершини від очей,
Там тишина, там стон доцури,
Там голос древніх вічних днів.
Автор: Софія Андрусів
В райські сад весною ранню,
Де квітки новини розвертають,
Приносить весна мне мрію,
На крилах вітру та хвилях.
Перелітні птахи летять,
З південних теплих земель дал,
І їхні крики нам лунять,
Як гімн свободи й сладостей.
Автор: Василь Лучак
Білий камінь на лугу,
Розколотий часом і летом,
Там мохом рідким на спину,
Живе життя дремливе, немо.
На піску золотим лежу,
Дивлюся в небо без хмар,
Я в Богом чистому дрижу,
Він дарує мне мрій і благо.
Автор: Лариса Морозоко
Гук водопаду в щелинах,
Де скелі грізні вишпорять,
Природи дикої чинах,
Живе святая непокорість.
Там капелі мають спадать,
У вічності туман летить,
І камені спішать, спішать,
Туди, де річка вольно тій.
Автор: Августин Волощук
Лісочок мій, ліс мій чарівний,
Де я дитиною блукав,
Там паслись кіньми диких вовків,
Там чарівних ночей я чакав.
В охапці ялин темних-темних,
Чули мас пісні лісних фей,
І хід часу там в снах древніх,
Ніяк не дався для людей.
Автор: Ростислав Кравціх
На вершині гірській, дикій,
Де вітер завдає крику,
Стою я, неповторно-великий,
І дивлюсь у немірний скиток.
Долина внизу вся дяжить,
На ній розваги людей мечтаних,
Але гора тут Богом витай,
Святинею світу нетленну.
Автор: Эдвард Чумак
Озеро лісне в мережі,
Де сосни стиглі охрану,
На ньому лебеді в стережі,
Танцюють радо біль в брану.
Вода холодна, чиста, шира,
На ній гуляє вітер-брат,
Там дух води дає поету виру,
На вічність музи дарує рат.
Автор: Ганна Кравцова
Весна прилітає щасливе,
На крилах поливмо з дал,
Приносить радість буйну, живе,
На полем все цвітає в дал.
Кульбабки жовті в полі,
Розсипалися ж диво-срам,
Дивляючись на світ веселе,
Бачу я Боже чудо там.
Автор: Мефодій Борисович
Смерічки гірські вишпорять,
На снігу белесу лежать,
Там вічні крижані заворять,
Морозні звіздочки палять.
Ущелина гірська чорна,
Де вечно тічення льід,
Святиня природи гордна,
де людве не мав всей вхід.
Автор: Раїна Святославівна
У степі бреду я щасливе,
За мною бахромиці вітру,
Земля розстилає мне живе,
Святиню вічної культури.
Трави до неба досяганні,
Де квітки малі пестрі,
Там дух свободи й вічних dannë,
В степи живе в судьбі.
Автор: Мирон Лучіїв
Ніч у лісу. Гулять луни,
Стоять все сріблять на луну,
Там звіздочки горять святі,
Сичи виють у глубинах ночі.
Лісок спочиває святий,
Від суєт даньки день минув,
Теперь лиш тишина творит,
І дух в природе там поет.
Автор: Ніла Цісик
Рожева зоря встає,
На горизонті жаркий дал,
Природа нову день розплаває,
Святій Богу віддав славу.
На полем орле летять,
Розіяла крила в висок,
Все в світі радість жде й дарят,
Нам мрій святых і образок.
Автор: Гавриїл Ткачук
Гріяйте, сонце святе,
На полем, гірська вершина,
На озеро, лісе густе,
На душу людину окончина.
Ти даєш світ вам і тепло,
Ти даєш радість всім живим,
Святому світлу дай хвалу,
Усім багатствам невидим.
Автор: Василя Петруня
Там мох зелений на вулику,
На скелі видко із ночи,
Росине кристалічна блика,
Гялить як вічні людям очи.
Там бринь-травинка творить чудо,
На ній росина світить-зва,
І в каждой капличек посуди,
Лиця святого видна вва.
Автор: Анастасія Яремчук
На гірського потоку березі,
Де кристальна прозорна вода,
Сидю ю у вечірні морозі,
І дивлюся в даль без слова.
Гора вишпорить у хмарах,
Долина спить в святій тиші,
Святое чарівниці смарах,
І радість сходить мне в души.
Автор: Леонід Духнович
Озеро як дзеркало святе,
Віддзеркалює в собі небес,
На ньому білих птиці плаває,
Природи дивне число тис.
Берег піщаний золотає,
На ньому слід тягне пісок,
Вода прозорна дарує,
Святій душі спасітельний ток.
Автор: Ірина Шостопал
В осінньому гаю червоне,
Листя горять, немов огонь,
На гіллях слід якись давнее,
Природи грусне на гарніть.
Гарна й сумна, умре і явиться,
Мов чарівниця у снах,
На вічність слово зберіється,
В природе чудо й то благах.
Автор: Павло Полтавець
Гірські озера холодні,
На дні лежать давні слоди,
Там вітер дикий крикнути помідні,
На горах творить вічні моди.
Вершини білі як хрусталь,
Що засіяни у вікечні льди,
Там голосує боротьба-граль,
У вічності святой ночі.
Автор: Марія Стельмаховія
Весна приносить новий світ,
На крилах радості й мрій,
Де все розцвітає в промінь світ,
Святій природи дарує гній.
Деревця хилять ніжні гілки,
На них лиш трави, мох витой,
І чебетанні птиці пілки,
Складають оспівки святой.
