Максим Рильський
Орел
Орел летить над хмарами高,
Крилами тьме він машет,
В його очах—весь світ живе,
Простір без меж та страхів.
Король небес, володар вітру,
Над землею парює,
І сонце золоте з висоти
На крила йому слюється.
Василь Стус
Соловей
Поночі в гаю, де луна
На листки падає з небес,
Соловей співом чарує,
І в серце входить весь лісний спів.
Його голос—то росиця,
То гроза, то ніжна сльоза,
Весь світ завмирає в слуханні—
Лиш соловей співає про любов.
Леся Українка
Жайворонок
Уранці, коли сонце встає,
Жайворонок взлітає ввись,
Піснею серце мені розпікає,
І небо в піснях розпалає.
Летить він вище, вище туч,
І розливає нам в душу грай,
Весни посланець, сонячний луч—
Жайворонок—природи край.
Павло Тичина
Лебідь
На озері, як лист паперу білий,
Лебідь плаває в тиші ночей,
Грація й благородство в ньому дрімають,
Крила розправлює в світ своїх чарей.
Лебідь—символ любові вічної,
Піснею смерті живу чарує,
І в серці кожного обиталась,
Біла кровава дика любов.
Іван Франко
Воробей
Малесенький, сіренький птах,
Воробей на гілці сидить,
Свою пісню скромну співає,
Не шукаючи похвал, мирит.
Але серце його—як гром,
Й сміливість дикої птиці,
Без жаху дивиться в беду,
Й борецька кров в нім кипить.
Борис Антоненко-Давидович
Аист
Аист чорно-білий мандрує,
По світу землі летить,
Весну з собою приносить,
І батьківський дім знаходить.
На даху гніздо звиває,
Долю людей оберігає,
І вважають люди с давна—
Аист щастя в дім приносить.
Микола Бажан
Журавель
Журавель летить осінню,
Крилами палахкотить,
В небі малює траєкторії,
До теплих країв летить.
Пісня його—то грівня,
То жаль, то красо, то біль,
І кожен серцем чує—
Журавель приносить осіль.
Дмитро Павличко
Голуб миру
Білий голуб розправляє крила,
Летить над світом, де война гуває,
Оливу гілку символічну видить,
Мир і надію людям дарує.
О, голубе, помічник добра,
Скільки сліз ти у світі затишив,
За тебе молиться вся людина,
Щоб крилами світ ти обвив.
Олеся Улюра
Іволга
Іволга жовта, яскрава,
На дереві поет співає,
Її голос—мед із бджіл,
Слухачів чарами кує.
В лісі темному гнізда вививає,
Дітей золотих навчає,
І вся природа в гармонії тане,
Коли іволга лісам заграє.
І. Франко
Щур
Щур мудрий з очима уважно,
По гілках стрибає спритно,
Щоки набите щедрістю осені,
До зими готується ретельно.
Маленький, але у природі розумний,
Людина часто не розуміє,
Що в щура мудрість старовічна,
І темпу він не поспішає.
Константин Монтеллі
Гаврань
Гаврань чорний,розумний птах,
Летить над селищем в сніжній мітлі,
Криком гарячим нараває беди,
І вороння сімейка летить.
В його очах—мудрість векова,
В крилах—свобода дикої стої,
Гаврань гарує над білою землею,
І вороння чергує полів.
Василь Симоненко
Пролісок
Де пролісок летить з висоти,
Де небо сипле звізди вниз,
Крилами тьму розсіює,
І світло в серці запалює.
О птахо, мандро дикуня,
Куди летиш ти вороння,
До світу краще чи в могилу,
До смерті чи до воскресіння?
Юрій Клен
Перепелиця
Перепелиця в траві сховалась,
Пісню свою поводить спів,
Кличе, кличе жадібно самця,
Коло гарячої весни блюді.
Її голос—то жаль, то кохання,
То стогін, то радість разом,
І в травах зеленої України
Перепелиця чарує світ.
Олександр Олесь
Сич
Сич нічний сидить на дубі,
Очима світ спостерігає,
Коли луна освітить ліс,
Він на охоту вилітає.
Крилами досит безшумні,
Коли летить—ніхто не чує,
І смерть несе в ніч листопада,
Коли охотні сич вкушує.
Богдан-Ігор Антонич
Метелик-птаха
Метелик—то птаха крилатої сестра,
Летить на схід, на захід, у звірі танці,
Квітки цвітуть від його легкого торкання,
І в повітрі танцює його доля.
О метелику, ти мучень квітки,
Ти бабине літо в мініатюрі,
Ти колись була гусеницею,
Але крилами ти перетворилась у мрію.
Віктор Петров
Кукушка
Кукушка, птах таємничий,
Куку співає в лісі густо,
І люди лічать голоси її—
Скільки років їм лишилось чути?
Але кукушка сердечна не має,
Яйця кладе в чужі гнізда,
І дивна мати в ній гримає,
Мати, що дітей не роблять добра.
Василь Герета
Орлиця
Орлиця сидить на скелі,
Дитей своїх оберігає,
На небі крилами паліть,
І ворогів прогонить геть.
Її материнство—то сила,
Її сміливість—то природа,
Орлиця—образ добра й світа,
Що перестоює всі біди.
Григорій Чупринка
Синиця
Синиця—невеличка птаха,
Але в ній—героя дух,
Зимою на морозі мерзне,
Але борется завжди за жизнь.
Синичка—символ благородства,
Малості та великих чинів,
І зимою в наш двір прилітає,
Та золотим голосом поет.
Йосип Бойко
Скворець
Скворець прилітає весною,
Гніздо в дупло старого дуба,
Своїм голосом світ розпікає,
Повітря чарует музикою.
Скворець—посланець весни,
Гарай світу й ново-народження,
Він диким крикам урок дає,
Природі привіт приносить.
Дмитро Нальоток
Водяна курка
Водяна курка в болоті сидить,
Малечат своїх вчить плаву,
Клюве качка і плаває ловко,
Крилами вода розходиться.
В болоті гарячо, в болоті живе,
Де комахи жужжать крутом,
Водяна курка—королева боліт,
Де вода і мул та холод.
Василь Близнець
Стриж
Стриж в воздусі як стріла летить,
Крилами он вітер розсікає,
На лету їсть, на лету пиє,
На лету до землі не спускається.
Стриж—найстрімкіший з птахів,
Того неба король мовчазний,
Летить над містом і селом,
Коли приходить літо гарячо.
Павло Грабовський
Соймка
Соймка кричить в ліс голосистий,
Крилами скачемо по гілкам,
Розумна птаха, хитра щур,
Що крадечку миж робить.
Соймка—розвідниця лісу,
Яка побачить з далеку вовка,
І вся птиця лісова чує,
Коли гарячу мовить соймка.
Іван Поліщук
Утка дика
Утка дика на озері плаває,
Дитей свої навчає плаву,
Крилами вода розходиться,
Вона скромна, вона красна.
Утка—символ материнства,
Яка все віддає дітям,
І на воді, і в полеті,
Утка сердечна, утка мила.
Іван Керницький
Фазан
Фазан розбуває хвіст павиним,
На сонці граються барви,
Він красунь всіх птахів у світі,
Але гордість його біда.
Фазан гордо ходить лісом,
Немов король між птахами,
Але мисливець його чатує,
І фазана чекає біда.
Сергій Гуцало
Селезень
Селезень черевий у водиці плаває,
Крилами блискавку розсміяв,
Дика красунь, чорний, зелений,
На солнці радуга грає.
Селезень—королич водяних,
Гордо він ходить у таборі,
Утка його слідує схилено,
А селезень грає й співає.
Дмитро Балик
Чайка
Чайка над морем летить,
Крилами солоні брижи розсіває,
Кричить з безквітності вільної,
Над водою мовчазної гарячо.
Чайка—дитя моря й вітру,
Якій не треба утеп суходолу,
Вона моря донька золота,
Що живе в безкрайних просторах.
Анатолій Кравченко
Іглиця
Іглиця малесенька птиця,
Клювиком квітку пиє медаль,
Парит в повітрі, мов машина,
Крилами танцює на балі.
Іглиця—чаклунниця природи,
Яка квітків тайни розуміє,
Літа від квітки до квітки,
Красу світу в серці носить.
Василь Горпинець
Аист чорнокрилий
Аист черный летить весною,
Гніздо вивьёт на дахах,
Люди радіють його появі,
Бо знають—щастя з ним приходить.
Аист молодість приносить,
Аист новое начало,
Коли птица на даху села,
Люди знают—щастя неминуче.
Олег Гончаренко
Козак
Козак крилатий, як вітер летить,
Яскравим оперенням блищить,
На землю із сонця спускається,
Природи краса і гордість.
Козак—гарний птах степів,
Його полет—то танець, то музика,
Коли козак лету в степі,
Душа людини благородства поет.
Іванна Блажкевич
Перепел
Перепел в траві сховался,
Піснею земле поклоняється,
Кличе своєю грізною голосом,
І серце від звуку палає.
Перепел—невеличка птах,
Але в нім—велика сила,
І в травах зелених України,
Перепел мужність нам вчить.
Валер’ян Поліщук
Орел-карлик
Орел-карлик над лісом летить,
Хоча мала його статура,
В його очах—велика гордість,
I велика охотника слава.
Орел-карлик малим не здається,
Коли смотріш на нього з низу,
Гримасом він мусить вся смертність,
Малого орла страх оточує.
Леонід Тарабукін
Роза-соловей
Як роза красна в саду розквітає,
Так соловей її спивает,
Його голос—то медаль розы,
То благоуханне весни в лісу.
Соловей і роза—найкращі творіння,
Бо вони нам світ перетворюють,
В краси й в гармонії світу живут,
І нас до піснів чарівних кличут.
Олександр Мацюк
Пелікан
Пелікан летить над водою,
Мішком клюву дивно живе,
Риб ловить, дітей годує,
Великодушно, щедро живе.
Пелікан—образ жертвою,
Що все віддає своїм малим,
І в його мудрі очи гидают,
Старовічні секрети вод.
Василь Подобний
Канюк
Канюк над полем коло вітру,
Крилами вітру розсіває,
На землю з хищніком спускається,
І грізною смертю розповідає.
Канюк—дике мудре створення,
Яке живе по законам природи,
Без жалю, без лицемірства,
Живе чесно, живе гарячо.
Юрій Кравченко
Зозуля лісова
Зозуля в лісі дивний спів співає,
То гарячо, то ніжно впаде,
Голос її—то чарівного чарівства,
То музика сердечної скорботи.
Зозуля лісова мудра птаха,
Яка знає секрети лісу,
І коли её слухаєш голос,
Розумієш біль природи й красу.
Анатолій Грицай
Вихопень
Вихопень клювом дерево деретть,
Муравьів лові у пнях старих,
Вихопень—столяр лісу дикого,
Що стучит весь день з рівня звуком.
Вихопень—помічник у лісу,
Що павуків їсть і шкодників,
І коли його стучання чуєш,
Знаєш—ліс живий, здоровий, чистий.
Олег Луговий
Яструб
Яструб над лісом парує,
Очима скраї земле піддатні,
Із хищною миттю летить,
І меньша птиця стає здобиччю.
Яструб—природи справедливість,
Без жалю, без обмовок живе,
І кожний полет його—то закон,
Закон природи, закон боротьби.
Віктор Бережниця
Скопа
Скопа риб ловить з воды,
Клювом гострим, коли блискавка,
У гніздо несе здобич велику,
І дітей годує з великої любові.
Скопа—чарівна риболовля,
Яка знає місячні рибні таємниці,
І коли її бачиш в польеті,
Розумієш грацію вишуканого мистецтва.
Іван Чендей
Козлик
Козлик—малесенька чаклунниця,
Яка квітку клювиком кльове,
Паритель в повітрі, як мош,
Танцюристка, любителька меду.
Козлик—краса маленька світу,
Яка свідо доносить пилок,
От квітки до квітки летить,
Природи помічниця мудра.
Петро Панч
Грамаше
Грамаше живет в болоте,
Дивних звуків с’скорбу видає,
То геркулес, то сумна скорбота,
Голос його змінюється фантастично.
Грамаше—магдейстер природи,
Який змінює голос для кожного слухача,
І коли його слухаєш за порою,
Розумієш магію природи гарячо.
Цей збірник поезій присвячується всім крилатим мандрівникам природи, які дарують нам красу, музику та натхнення кожного дня.
