Тарас Шевченко
Дніпро
Дніпре мій, Дніпре мій!
Хай би я мав крила,
Як птиця, полетів би
До тебе на могилу.
Там люди добрі жили,
Там люди вмирали
За волю, за Україну —
На березі лежали.
Величавий потік
Течеш ти сивий потік
Крізь туман і крізь ніч,
На спине своїй несеш
Біль і слізи, та грань.
Величавий, могутний,
Símвол вічних надій,
Дніпре святий, прокинися,
Українців живи!
Сніданок на Дніпрі
На березі зеленій
Сиджу я на камені,
Дніпро співає пісню
Під золотим промені.
Вода струмує чиста,
Як поцілунок матері,
І серце б’ється сильно
До тебе, край святий.
Ніч над Дніпром
Над Дніпром ніч гарячить,
Зірки дрижать в воді,
Місяць золотий встав
На небесній тверді.
Річка шепче про легень,
Про славу давніх днів,
Про козацькі кораблі
І про вічний світ.
Весна на річці
Весна прийшла до річки,
Льон рушить в темній ночі,
І Дніпро прокидається,
Як хлопець з гарячих очей.
Вода течет в спішенні,
Поривиста і жива,
І кажеться, що річка
Хоче щось сказати нам.
Іван Франко
Дністер — гідність країни
Дністер! Ти старий мудрець,
Що течеш через вік,
Над тобою горює
Український світ.
Ти бачив королів і царів,
Ти бачив розпад і зльоти,
Але не припиняєш тече,
О, річка святих забот!
У гирлі Дністра
На гирлі, де Дністер вбігає
В обійми Дунаю-царя,
Там рослини чорні гойдаються,
Там чути печаль крик орла.
Два потоки воднеживих сил
З’єднуються в одну течію —
Так й люди мали б жити разом,
Щоб стать одну спільну тяжу.
Легенди Дністра
На Дністрі жили люди,
Що вели борьбу за честь,
На Дністрі гинули герої,
Щоб нам могла воля грість.
Легенди про славу давню
Несе вода стара річка,
І кожна хвиля їй розповідає
Про незабутні сторінки.
Мудрість вод
Дністре! В тебе є мудрість,
Що вік накопичував час,
Ти вчиш нас текти спокійно
Крізь усе, що трапляється час.
У тебе нема поспіху,
Ти знаєш про вічність шлях,
І тоськи, і надія в перебігу
Сюжету великих снів.
Пісня Дністра
Що ти, річко, мовиш
Шепоту ночей?
Про любов ти шепочеш
Усім вітерцям?
Дністре! Вічний мандрівче,
Син землі святої,
Слід твій на піску оголює
Коротку долю мою.
Леся Українка
Вода й камінь
Річка течет сильна,
Камінь став, немов стіна,
Але річка, як любов,
Пробиває сильний ров.
В часі камінь впаде в грязь,
А вода текла б усе разом,
Суть такая в долі нас —
Мека, сила, вічний раз.
Буг — ріка кордону
На Бугу край неозвичені,
Там лежить межа давня,
Але води Буга мандрують,
Не знаючи про межі на землі.
Ріка течет, де велить,
Не питає про кордони,
Нащо нам ці кордони,
Коли в серці живе воля?
Дума про річку
Річко! Ти текучий час,
Ти текучі наші дні,
Ти текуча суть життя —
Немо не вернеш назад.
Але суть в тому, щоб гідно
Те пливти, що дав нам рок,
І залишити по собі
Слід святої боротьби.
Вода святая
Дніпро! Ти вода святая,
Що течеш крізь душі нас,
Ти — слізи України,
Ти — усе, що мала раз.
На тебе руки піднімаю
З мольбою вічною в очах,
Спасай ту землю дорогую,
Де вмирали предки наші.
Голос річки
Чуй, як річка голосить?
Як вода поєднує?
Як потік зневоленої
По камінню текує?
Так і люди мають бути —
Єдиним потоком сил,
Так щоб сильно текли разом,
Розмивали гір могил.
Максим Рильський
Дніпро на світанку
На світанку Дніпро золотий,
На світанку немов живий,
Видко, як вода скло вже чистить,
Як вода поривається в мить.
І здається, що річка танцює,
Що божественний танець танцює,
Переливаючись в сонячних грах,
Закохуючись в українських снах.
Берег мій
Мої береги, мої поля,
Що вас люблю — не передам,
Дніпро течет крізь лони міста,
Крізь душу мою, крізь весь світ.
Тут вмирали мої предки,
Тут народився я сам,
Дніпро — батько мій, мати,
Ти — моя суть, мій світ.
Медитація над водою
Сидячи над річкою,
Чую голос вітру,
Бачу відбиток місяця,
Що танцює в воді.
І здається мені,
Що світ живе у гармонії,
Що є щось вічне в цьому потоці,
Вічне, як Бог, як доля.
Весна Дніпра
Весна приносить Дніпру
Новину вже пробудження,
Льон тане, вода піниться,
Річка знов живе, поне.
І ми відчуваємо так,
Що й в нас весна в душі,
Що й в нас розквітнуть надії,
Як розквітні сади на Русі.
Споминання на березі
На березі старому,
Де грав я в дитячі дні,
Стоїм я вже дорослим,
Але в душі той же я.
Дніпро, ти помінявся,
Але й я міняюсь з років,
Ми обидва рухаємось,
Ми обидва текучі, живі.
Павло Тичина
Ода річці
О, річко золотая,
О, дар землі святої,
Ти плачеш, ти поєш,
Ти даруєш нам сокрвищ.
В тебе вера й надія,
В тебе наша історія,
Текучи крізь століття,
Ти — символ воплотіння.
Дніпро і час
Дніпро не зупиняється,
Дніпро живе вічно,
Так й час не зупиняється,
Так й доля плине що ніч.
Но річка зберігає
Всьому пам’ять і слід,
І в серці українця
Живе любов до вріст.
Ніч на воді
На воді ніч чорна,
Місяць світить білий,
А хвилі шепочуть,
Про долю і живіль.
Тут перед Богом велика
Людина стає мала,
Але й велика одночас,
Як річка, вічна, сміла.
Жива вода
Серед полів і лісів,
Крізь гори і долини,
Текла вода, текла життя,
Текли мрії й мотини.
Вода затримує пам’ять,
Вода несе завтра,
Вода — це суть Землі,
Це суть житель нас.
Прощання з річкою
Коли приходить осінь,
Río стає грустная,
Але й твоя печаль,
О, річко, мне тебе чула.
Ми разом старіємо,
Але разом й живемо,
І в серце на віку
Ту любов зберігаємо.
Василь Симоненко
Лежи спокійно, Україно
Лежи спокійно, Україно,
На груді Дніпра величавим,
Як на груді батька спокійно
Лежить нечисленне дитя.
Дніпро як лев охоронятиме
Твою землю, твою волю,
Твої мрії, твій спокій,
Твої вічні чистоти.
Буг — кордон чи братство?
На Бугу межа лежить,
Але вода не знає межі,
Потік тече, де велить,
Не питає про кордон.
Коли ж люди станемо розумнії,
Коли ж визнаємо того,
Що річка святого братства
Не розділяється ніколи?
Співи річок
Річки України поють,
Складають пісні про нас,
Дніпро, Дністер, Буг гудять
Вечірні славні гімни.
Но ми забули слухати,
Забули розуміти мову,
Мова річок святої
Розповідає про любов.
Третя хвиля
Третя хвиля на Дніпрі
Набігає на камінь,
І так ж як хвиля борється,
Так ж у серці бореємся ми.
Ми боремось за волю,
Ми боремось за честь,
Ми боремось, як річка,
Що лижет кроком честь.
Материнський голос
Дніпро поєт тихо,
Як мати усім дітям,
Голос поєтю плине,
Каже про вічну печаль.
Слухай, люде, слухайте,
Голос матері-річки,
Та покійте в серці вічні
Мудрість води дня.
Дмитро Павличко
Величавість річки
Величавість річки полягає
Не в швидкості, а в послідовності,
Не в бурі, а в спокої,
Не в гордості, а в смиренні.
Дніпро течет усі роки,
І береги не стискає,
Дніпро живе в гармонії
З землею, з людьми, з Богом.
Пісня про воду
Вода текла, вода течет,
Вода текти буде вік,
Вода знає всі секрети,
Що пережив людський вік.
Вода є у всьому живому,
Вода — це суть пульсу,
Вода — це кровь України,
Це суть її святості.
Святість берегів
На березі святі дніпра
Жили люди вольні й честі,
На境界 святі жили вічно
У пісні, у праці, у блаженстві.
І хоча вже ходить час,
І хоча приходить біль,
На том березі яскраво
Живе святість та любов.
Річка часу
Річка часу течет сильно,
Не зупиняється ніколи,
Один момент — і вже як нема,
Він поплив далі від нас.
Але людям, щоб жити,
Потрібно знати прощання,
Потрібно знати, що вічне
Живе не в часі, а в серці.
Гімн Дніпру
О, дивовижна річко,
Дніпре, володар край,
Приймиму щиру молитву,
От серця — гарячу квай.
Живи вічно, плетіші разом,
З дітьми і вчителями,
Бери під свої охорони
Ту землю, те життя.
Ліна Костенко
Вода відчуває землю
Вода відчуває землю,
Побачиш в капельці вели
Всю історію миру,
Всю долю, усю правду.
Річка — це не просто вода,
Це жива сутність часу,
Це пам’ять про мільйон років,
Це свідок усіх битів.
Танець хвиль
На поверхні Дніпра
Хвилі танцюють вільно,
Так їхав би й я танцювати,
Якби душа мала крила.
Хвилі мають звичку радіти,
Мають звичку співати,
Мають звичку про волю мріяти,
Бути вільними, мати.
Любов до річки
Люблю тебе, річко святая,
Люблю твій голос у ночі,
Люблю твої береги зеленые,
Люблю твої вічні мочи.
Люблю на тобі сидіти,
Люблю з тобою говоріти,
Люблю, як вода поливає,
Люблю, як дух мій нараєш.
Метаморфоза води
Вода випаровується в небо,
Небо дарує росу на землю,
Земля живить траву та квіти,
Квіти дарують нам красоту.
Так все жирует вічно,
Так все живе кругом,
І річка — це не кінець,
А вічне коло бучтя.
Виповідь річці
О, річко! Що я не розкажу?
Що вся правда моя покладе?
В тебе можу віддати сердце,
В тебе можу забути біль.
Ти прив’язуєш мене до землі,
До цієї святої землі,
Де живем ми всі разом,
Де живемо, де вмираємо.
Цей збірник представляє найкращі твори українських поетів про річки нашої Батьківщини. Від величавого Дніпра до далекого Буга, від Дністра до численних потічків — річки України були і залишаються музою для найбільших умів нашого народу. Вони символізують вічність, волю, гідність і непохитність духу українського народу.
