Автор: Невідомий
Малий щеня в холодній ночі,
Тремтить від морозу й біді,
Глядить на світ великий очі,
Просячи хліба на поді.
Никого немає біля нього,
Холод грає в серці струни,
От уже світає світло, сніго,
Щеня спить, забувши беди.
Автор: Невідомий
Старий кінь на схилі років,
Знаючи про спустошення днів,
Йде по світу, ставлячи кроки,
Без господаря, без любові й снів.
Його очі сумні, як осінь,
Через всю землю він пройшов,
А серце просить мати й кровля,
Та вже не чує він їх слів.
Автор: Невідомий
Раненим крилом летить пташка,
Крізь туман і холодну мить,
Їй вже всі закриті дверцята,
І приходиться їй мучиться.
Падає вона на землю сиру,
Більше не побачить вона неба,
У груді почувається ширм,
І приходить смерть без хліба.
Автор: Невідомий
Маленька мишка в пащі кота,
Очі закриває від страху,
Розуміє вона свою розту,
І в останній раз чує запах.
Дикий закон природи живої,
Виграв сильний, слабий програв,
Але боль у серці залишає кровова,
Бо страждання всіх живих людей дарував.
Автор: Невідомий
Олень в лісі самотній,
Шукає води й просвітків,
Браконьєр йде позаду вповільнену,
Олень утікає від смертельних путів.
Стріла в спину вибухає,
Кров тече по шерсті білій,
Олень падає й задихається,
І лежить у холодній грудні.
Автор: Невідомий
Собака без господаря,
По вулиці ходить весь день,
Шукає їжу й допомагу,
Та ніхто не бачить її біль.
Холодні будуть ночі вже,
Собака звивається від голоду,
До ранку не доживе вже,
І буде тільки спогад про біль.
Автор: Невідомий
Лебідь в льодяному озері,
Крила льоду скувало вже,
Птах тремтить від болю й морозу,
І марить про теплу землю.
Люди йдуть повз, не помічають,
Лебідь кличе на допомогу,
Але слова той птиці не допомагають,
І приходить смерть, забираючи його.
Автор: Невідомий
Кролик у капкану закритому,
Лапка крає від болю та лиха,
Кролик кричить, але адже не чутий,
Його голос губиться у чорнім тиху.
Чекає вирішення своєї долі,
Та замість спасіння йде смерть,
Капкан стискає, дає болі,
І кролик з розуму втрачає впевнену честь.
Автор: Невідомий
У гнізді пташенята голі,
Мати вже не повернеться до них,
Мандрівник спалив їх долі,
Гніздо впало в огонь живий.
Мала существа, без матері й тепла,
Чекають допомоги від небес,
Але доля вже їх забрала,
І немає більш для них утіхи й скреб.
Автор: Невідомий
Кіт в чорній дірі закритій,
Голодний, прострахнутий весь день,
Нічого не їв вже який час,
Смерть підкрадається за двірь.
Кіт мяукає, але звуків не розуміє,
В дупелі темному чекає кінця,
Молодість вже навік він втрачає,
І холоднішає біля серця.
Автор: Невідомий
Заєць в полі без захисту,
Від коршуна летить, не дихаючи,
Дикий полюючи завжди неправда,
За втечею вже гонячи.
Заєць прискорює хід ніг,
Та коршун вже близько вже,
І в останній момент той стрибок,
Смерть перехоплює його в дузі.
Автор: Невідомий
Вівця у безвиході полі,
Вовк наближається до неї,
Вівця замерзнеш від боля,
І молиться до неба бачо.
Але небо не слухає мольби,
Вовк наближається до неї,
Вівця замерзла від розпачу,
І становиться жертвою дикої погані.
Автор: Невідомий
Ластівка з розбитою лапою,
Упала на холодний камінь,
Не може більше летіти в небо,
Лежить вона, як покірний камінь.
Ластівка дивиться в небо голубе,
Які вона могла б летіти,
Та тіло тяжке, як туга,
І більше не зможе смерть забути.
Автор: Невідомий
Мавпа в клітці без волі,
Тремтить від самотности днів,
В пущі батьківській вона могла б,
Але люди взяли її від снів.
Клітка – в’язниця для вільної душі,
Мавпа шалує від тугі,
Зупиняє вже дихання й груш,
І приходить смерть від даремної розлуки.
Автор: Невідомий
Риба в сітці рибалки,
Духавиця в горлі від боля,
Риба смикається від боління,
Та втік немає, смерть на волі.
Риба дихає останнім разом,
І ока закриває в темінь,
На березі вже лежить вона разом,
Зі сльозами люди їй не дають засним.
Автор: Невідомий
Павук у павутинні сам,
Чекає жертву кожну ніч,
Та сам вже голодний в ослаб,
І нікому немає йому в біч.
Павук висить на павутині старій,
Чекає допомоги від долі,
Та помирає від голодування й біді,
І павутина стає його могилою й долі.
Автор: Невідомий
Пчела з крилом розтрепаним,
Не може вже летіти до квітів,
Попасла в павутину живим,
Та чекає смерті своєї днів.
Пчела гудить, як наймання,
Та помічає вже занадто пізно,
Що кінець прийшов без втечі й хану,
І смерть приходить занадто близько й близко.
Автор: Невідомий
Котик малий на вулиці,
Мерзне від холоду й слоти,
Мяукає, ніхто не чує,
Котик засинає в болоті.
Люди йдуть, проходять повз,
Котик їм не цікавий, мов,
Зима забиває маленький голос,
І котик засинає в перший раз.
Автор: Невідомий
Вовк в пустелі без їжі,
Дикі ночі, голодні дні,
Вовк уповільнює вже кроки,
І сипаються йому сили й снів.
Вовк падає на гарячий пісок,
Небо виглядає так далеко,
Вовк дихає останній вдих й крок,
І помирає від спраги й болю спекотно.
Автор: Невідомий
Білка на морозі без дому,
Зімуває без припасу хлібу,
Білка дьожджу розпачу й тому,
Шукає їжу в холодам без віри.
Білка слабшає з кожним днем,
Та знаходить останню насіння,
Білка спить на сніжку з каменем,
І більше не прокинеться від смутків.
Автор: Невідомий
Сойка в грозі без притулку,
Гром грає, вітер бере,
Сойка кличе на допомогу,
Та ніхто не може їй радість дати.
Сойка падає на землю мокру,
Крила вже не слухаються,
Гроза забирає останню й покру,
І птах лежить нерухомо в розпачу.
Автор: Невідомий
Черепаха в полі спаленім,
Від спеки не має їй спасу,
Черепаха рухається вельми повільно,
І смерть наздоганяє її разу.
Панцир тріщить від спеки й болю,
Черепаха дихає вже кінець,
На гарячому піску сипле волю,
І стає вона останньою впалою її честь.
Автор: Невідомий
Муравей в нориці без щодні,
Колонія вже не вернеться,
Муравей блукає в самотності й блудні,
І смерть прийде до нього незабарцеся.
Муравей шукає сім’ю свою,
Та ніде не знаходить спасу,
Муравей падає від біди й беду,
І гине без смислу й часу.
Автор: Невідомий
Кажан в печері без світла,
Рідко знаходить їжу й хлібу,
Кажан висить, немов мертвий,
І кінець прийде без того щоб жити.
Кажан дихає останнім разом,
Печера стає його могилою,
Ніхто не знатиме про цей разом,
Коли кажан піде до забуття й пилою.
Автор: Невідомий
Комар у павутинці брудній,
Павук наближається до нього,
Комар спробує втекти, але судний,
Павук не відпустить його.
Павук обгортає комара живцем,
Комар кричить, pero ніхто не чує,
Павук п’є кров останнім разом,
І комар гине без того щоб зрозуміти.
Автор: Невідомий
Гадюка в захваті охоти,
Ловить ящірку в траві,
Ящірка хоче втекти й йти,
Та гадюка спіймати не дай.
Ящірка кричить від смертельного уку,
Гадюка піє смертельну отруту,
Ящірка падає від болю й скуку,
І стає вона останньою жертвою грозу.
Автор: Невідомий
Жаба в озері без берега,
Вода холодна, як льодовик,
Жаба шукає берега,
Та не знаходить жодного шляху чи виду.
Жаба дихає останнім разом,
В воді холодній гасне світ,
Жаба гине без смисла й разом,
І озеро забуває її слід.
Автор: Невідомий
Ящірка без хвоста живої,
Від котика втекла кривава,
Ящірка шукає укриття, та вже,
І хвіст залишився там, забута й брава.
Ящірка потерпає від болю й крові,
На холодному камені лежить вона,
Ящірка чекає смерті й нові,
І гине позбавлена хвоста й закону.
Автор: Невідомий
Сова на гільці сухій й холодній,
Криця на гільці від льоду й тугі,
Сова не може летіти, та водній,
Смерть наближається з холодніми путами.
Сова дивиться в небо темне,
Криця тримає ноги вже,
Сова гасне, як пір’я вже,
Та спадає вниз без біль й надіючи.
Автор: Невідомий
Троянда вичерпана в клітці птахи,
Птах не може летіти у світ,
Крила притиснені до стіни,
Та опитування смерти вже видно с вікна.
Птах дивиться на волю знаду,
Та клітка затримує його назавжди,
Птах гасне від самотности й біди,
І смерть приходить до нього без наради.
Автор: Невідомий
Гусениця в голоді й гарячі,
Чекає перетворення на метелика,
Та смерть приходить до неї сутяці,
Не стане вона гарною метеликом.
Гусениця лежить на листі засохлім,
І гасне без того щоб репетувати,
Мрія її гине вже з листячим,
І більше не буде коли репетувати.
Автор: Невідомий
Метелик в лапках павутини,
Не може вже летіти в світ,
Метелик смикається від болю й біди,
Павутина стягує його вже.
Метелик гуде останній раз,
Крила тремтять від смертельної беди,
Метелик гасне без того щоб розумів сенс,
І стає він жертвою павутини й беди.
Автор: Невідомий
Муха в павутинці смертельній,
Спроба втекти є дарма вже,
Муха дихає в ній страхомення,
Павутина затримує її в межі.
Муха гасне поступово вже,
Павук наближається до жертви,
Муха кричить від болю й беже,
Та падає без сили й смутки.
Автор: Невідомий
Блощиця в собаки безпалечку,
Собака чеше вже до крові,
Блощиця гине в цій паличку,
Та приходить смерть від давки й любові.
Собака мучиться від біді й беси,
Блощиці сосуть його кров давно,
Собака не може знайти спасу й місця,
І обидва гинуть у болі й вино.
Автор: Невідомий
Мокриця в сухості й холоді,
Не може дихати, як зубкал,
Мокриця шукає вологи й ділі,
Та смерть приходить у вигляді беги.
Мокриця засихає поступово вже,
В сухому повітрі немає їй спасу,
Мокриця гасне, як роса в дожде,
І гине позбавлена волі й глосу.
Автор: Невідомий
Жук в комахи грізні й голодні,
Жук наштовхується на ворога,
Жук спробує утекти самовільно,
Та смерть прийде без урагану.
Жук гасне від лютості й болю,
Враг більше сильний, ніж він сам,
Жук падає, віддавши волю,
І гине без смисла й духом в дам.
Автор: Невідомий
Стрекоза у водоспаді,
Вода виносить її далеко,
Стрекоза не може летіти в ради,
Та спадає вниз без допомоги й жалко.
Стрекоза дихає останній раз,
В воді холодній гасне світ,
Стрекоза гине без смислу й разом,
І водоспад забуває її слід.
Автор: Невідомий
Кліщ в самотності й голоді,
Чекає на господаря свого,
Та смерть приходить у звичайній долі,
І кліщ гине без мети й йото.
Кліщ засихає поступово вже,
На рослині висить зря,
Кліщ гасне, як спрага в дожде,
І гине без допомоги й царя.
Автор: Невідомий
Цвіркун в морозі без тепла,
Голос його гасне вже,
Цвіркун не може летіти ніде,
Смерть приходить без утечі й межі.
Цвіркун дихає останній раз,
Холод оцупляє його вже,
Цвіркун гасне без смислу й разом,
І гине в морозі й беже.
Автор: Невідомий
Личинка в болоті брудній,
Чекає перетворення на комаху,
Та смерть приходить вже скоро й судній,
Та не стане вона красивою мазою.
Личинка лежить в болоті засохлім,
І гасне без того щоб репетувати,
Мрія її гине вже з болотом,
І більше не буде коли звільнити.
Автор: Невідомий
Черв’як в землі без повітря,
Не може дихати, як ясень,
Черв’як шукає повітря й сприяття,
Та смерть приходить у вигляді страйку.
Черв’як задихається поступово вже,
В землі бруній немає йому спасу,
Черв’як гасне, як роса в гарячі,
І гине позбавлен волі й глосу.
Автор: Невідомий
Божа корівка в паутинці,
На гільці старій засохлій,
Божа корівка не може летіти,
Та смерть приходить для неї без боягу.
Божа корівка гасне поступово,
Павутина стягує її вже,
Божа корівка в’яне, як слово,
І гине в темноті без межі.
