Тарас Григорович Шевченко
Вірш 1: Любіте Україну
Любіте Україну, любіте її землю,
Святу, священну мати всіх людей,
Де золотим піснями ллється мідь весела,
І вольний дух літає меж полей.
Українське серце б’ється в кожній грудях,
Де від батька до сина слово ходить вольне,
І кров на землі, що колись була холодна,
Стає живою, гарячою й сильною.
Вірш 2: Дніпро мій, Дніпро
Дніпро мій, Дніпро святий,
Широкий, ясний та гарячий,
Як серце мати в грудях,
Течеш ти через край багатий.
По тобі плили козаки,
Пісні співали на воді,
І дума чула, як гуцули
Гуляли по твоїм русі.
Вірш 3: Україна моя
Україна, Україна —
Мати моя, золота,
Твоя доля, твоя дитина,
Завжди буду я тебе беглюва.
На степах твоїх широких
Рідко я бачив такі святки,
Як при світлі місяця золотої
Танцювали в селі дівчата.
Вірш 4: Гай, гай, гай
Гай, гай, гай — зелений край,
Де матінка Україна спить,
І хлопці молоді грають,
І пісні з серця их летять.
Не дай тебе загубити,
Святая матінко-земле,
Ми будем для тебе жити,
І честь, і славу берегти.
Вірш 5: Завіса
За вікном гуманітарієм ночей
Золота Україна дремле,
І в серці співатисів юнців ніч полює,
Як вітер крізь дикі степи стелює.
Завіса упала на очі тим, хто тісніш,
І слід од козака залишився в пісні,
Як гаслий вогонь у розпалених груділях,
Що палав колись у татарських навіллях.
Іван Франко
Вірш 6: Не падай духом
Не падай духом, не гину в час смути,
Станеш ти знову, велики й гарячий,
Як сонце на сході, коли проснеться лютий
Народ твій із сну, як герой-богатир.
Зовсім не вмер я, і не спав я,
Лиш очі мої запалили пожари,
Й в груді моїй палає надія нова,
Що встанеш ти, Україно, в славі й добротові.
Вірш 7: Дума про Україну
О Україно, матінко святая!
Твоя доля — як роса на сніжній вершині,
Тиха, прекрасна, але й нестійка в раніні,
Де вітер холодний питает й наймає.
Та не журись, святая моя земле,
Ще матимуть синів твоїх серця гарячі,
Що будуть коваль свободи у ночі,
І зведуть храм величі в холодним земле.
Вірш 8: Рідна мова
Рідна мова, мова батьків,
Мова матері, що колисала,
В тобі дійсність, мудрість предків,
Що на вічність нам залишали.
Мова як любов — безцінна,
Як казка бабусі святої,
Що розповідала при свічці
Про Україну, про долю нашої.
Вірш 9: Герої
Герої наших днів живуть,
В серцях, у пісні, у響ковальні,
Вони для честі вмирають,
І смерть їх світла й безбаланна.
О, як гордимось ми тими,
Що віддавали душу й кров,
Щоб вільна Україна жила
Без ланцюгів, без тяжких ліс.
Вірш 10: Нариси
Нариси історії твоєї,
Що входять в душу, як вогонь,
Розповідають про змаганян,
Про Україну, про бринь.
Кожна сторінка — то сльоза,
Кожна битва — то любов,
До землі, до матері святої,
До ідеї, що навічно жде.
Леся Українка
Вірш 11: Снігурка
Як снігурка в зимовій місячній ночі,
Сидить Україна, тиха й задумлива,
На скельцях холодної долі вона чекає,
Весни, волі, сонячних днів.
Але не тьма та холодність приблиден,
Не снігові вершини затримають дух її,
Вона знає про весну, про тепло й про світ,
І чекає, крилатій птиці схожа на очах.
Вірш 12: Пісня про волю
О, вольно! Вольно в душі піте,
Щоб зриві ланцюги з рук і ніг,
Щоб видів вільно під небом,
Без страху, біди й тяжких бід.
Волю кличуть вітри сходу,
Волю кличуть ночі дикі,
І в груді піс Україна чує
Голос волі, рич благородні.
Вірш 13: До матері
До матері я звертаюся з молитвою,
Щоб берегла вона мене й душу мою,
Щоб допомогла в боротьбі за честь,
За Україну, за рідне місто й село.
Матінко, чуй мій голос із відстані,
Я тобі навіки вірна, я твоя дитина,
І в серці моєму живе святая прив’язь,
До землі твоєї, до неба, до світу, до долі.
Вірш 14: Ніч на вершині
На вершині гори в ніч святую
Сидить дівчина, дума в думку,
Вона дивиться на звізди,
І слами сльозами волю гірку.
Але не впаде духом дівчина,
Вона поет, вона герой,
І буде боротись за Україну,
До останку, без жалості й спокою.
Вірш 15: Надія
Надія — як зірка в ночі,
Коли вся зем блукає у темрі,
Вона світить, вона горить,
І до нас долетять її промені.
Надія в сердці кожного з нас,
Що встане Україна в славі,
Що звільниться від ланцюгів,
Й засяє на всі боки як вогонь.
Павло Грабовський
Вірш 16: Слово про Україну
Україна, батьківщино мая,
Наша мати, наша честь, наша слава,
Твою долю ми не забудем,
Твій голос чуємо в кожній пісні.
На полях твоїх золотих
Ростуть герої, як жито,
І вміраючи за честь твою,
Вони живуть у пісні й в думці.
Вірш 17: Вітчизна
Вітчизна, про що мріють діти,
Про що співають в ночах матері,
Вітчизна, що в груді пожива,
Як вогонь, що ніколи не гасне.
Ми йдемо в світ, та серцем держимся,
За тобою, святая земле,
І кожний крок, кожну мить,
Ми віддаємо, як дар святой.
Вірш 18: Могила героя
На могилі героя запалюють свічи,
Люди молять, люди плачуть,
За ним лежить усієї України честь,
Й символ волі, й символ боротьби.
О, як гордимось ми ним,
Що ліг на полі битви за свободу,
Що смертю своєю на ніч засяяв,
І вічно буде в серці й в пісні.
Вірш 19: Вернення
Коли вернешся, Україно, в славі,
Коли вставить сонце над тобою,
І розкриються небеса з благодаттю,
Розцвітуть полів твоїх простори.
Ми чекаємо того дня святого,
Коли вільна гісніш ти під небесами,
І гордо триматимеш чолом високо,
Як велика, прекрасна, свята крайна.
Вірш 20: Дітям України
Діти України, любіте мати,
Що дала вам душу, кров і життя,
Беріжте честь її, як найбільш скарб,
І відстоюйте вільно, без страху й жалю.
Вам завтра будувати храм величі,
Вам править держави святої судьбу,
Тому вчітесь честі, долгу, любові,
Щоб велика Україна жила в віках.
Максим Рильський
Вірш 21: Про любов до батьківщини
Любов до батьківщини — це святое,
Це більше ніж лиш почуття, й думка,
Це дух, що палає в кожної грудях,
Як вічний вогонь, як зоря, як рассвіт.
Коли я вижу поля золотого,
І чую пісню матері-землі,
То серце мене розривається,
І слізми вольности я впаю по дорозі.
Вірш 22: Рідна земля
На рідній землі батьків моїх,
Де дід мій робив й улюблював,
Де баба співала пісні вольні,
Там я народился, там мене виховав.
Рідна земля — то перш за все,
То правда, то честь, то святиня,
Того я буду в серці помогат,
І вірно служити їй до скончання днів.
Вірш 23: Гімн Україні
О, України гімн святой,
Що лунає по всіх горах,
По полях, по ріках, по хвилях,
О, гімн любові й волі, й боротьби!
Слідайте голос цей велики,
Слідайте в кожної груди,
І видіти ростуть крила,
До висоти, де світить сонце.
Вірш 24: Сподіванне
Я співаю на сподіванне,
Що світ буде світлий й чистий,
Де люди жити будуть братерськи,
Де честь і справедливість буде цаба.
Я вірю в те, що в Україні
Розквітне воля й справедливість,
Що кожна людина буде вільна,
І честь буде більша, ніж роза.
Вірш 25: Комета
Як комета в ночі святої,
Летить душа моя до тебе,
О, Україно, матінко святая,
Ти світ, ти жизнь, ти воля, ти мета!
Я не мога спокійно жити,
Поки ти не будеш вільна,
Поки на тобі не сяяння світ,
Поки не розквітнеш ти в славі й добротові.
Василь Симоненко
Вірш 26: Кроскі спілкування
Люди мої, люди святие,
Що живете на землі святой,
Чуйте голос серця моєго,
Що горить, як вогонь, як біль.
Не здавайтесь, не падайте духом,
Боріться за честь, за волю, за честь,
Україна чекає на вас,
Щоб встати в славі, як захід сонця.
Вірш 27: Рідномовна дума
О, як мила мені рідна мова,
Що говорять мати й батько мої,
Що поїтаєте старим дідуськом,
Що співають на полях козаки!
Рідна мова — то скарб святой,
То слово любові, честі й волі,
Охранюйте його, як найбільш сокровище,
І передайте дітям у спадок.
Вірш 28: Подвиг
Подвиг — це не великі слова,
Не кричащые лозунги з вулиці,
Подвиг — це коли в простому человеці
Живет святой вогонь любові до землі.
Той, хто несе пісню в ночи,
Хто молиться за волю й честь,
Хто віриить в свободу, мов святиня,
Той герой, той робить подвиг кожен день.
Вірш 29: Україна чекає
Україна чекає на нас,
На тих, хто будуть боротись завтра,
На тих, хто мають силу й волю,
Щоб бути вільни, щоб бути гідні.
Чекає вона на синів,
Що вмирати будуть за честь,
На дочок, що співати будуть пісні,
Про волю, про славу, про долю святую.
Вірш 30: Вічна пісня
Вічна пісня лунає в груди,
Про Україну, про красу, про волю,
І цю пісню не загубити,
Вона буде жити, поки жив світ.
Поколінням передавай пісню,
Вчи дітей, вчи внуків своїх,
Щоб жива була дух України,
Щоб святая земля не засмутилась ніколи.
Дмитро Павличко
Вірш 31: Україна вічна
Україна — вічна, як вода,
Як повітря, як вогонь, як зем,
Вона існує з часом народного,
І буде жити після нас до кінця світу.
Ми лиш малі зернята в полі,
Що посіяла доля, що ростім, живім,
А Україна — велика, святая, вічна,
І їй служимо ми, 1 буть меньше нікому.
Вірш 32: Присяга
Я присягаю землі святой,
Що дала мені жизнь, дихання, слова,
Присягаю на честь, на волю, на славу,
Що не видам ніколи святое се таємниці.
Не видам я святой землі,
За що батьки загинули давно,
Не видам цієї честі й волі,
На яку права я від самого народження.
Вірш 33: На крутому березі
На крутому березі Дніпра,
Де стоїть старий козак,
Смутує він про долю землі,
Про те, як жиць буде там.
Але не втратив він надії,
Що настане час великої слави,
Що Україна встане в славі,
Й козацька вольність повернеться в край.
Вірш 34: Мати моя
О, матінко святая мая,
Що дала мені тіло й дух,
Що колисала в ночи святой,
Що учила мене любити й честь.
Я помню тебе, я люблю,
Я присягаю бути вірний,
І для тебе я буду боротись,
До останку, без страху, без спокою.
Вірш 35: Завтра
Завтра буде новий день,
Завтра встане сонце вище,
Завтра люди вполіють вільні,
Без ланцюгів, без тяжких біль.
Й Україна розквітне,
Як весна на полях,
Й буде сонячна й чиста,
Й велика, й гордая, й святая.
Юрій Андрухович
Вірш 36: Звернення
До свідомості звертаюся я,
До правди, до честі, до слова святого,
Щоб чула мене Україна,
Щоб знала, що дітей ї не загубила.
Ми живемо, ми боримось,
За кожен день, за кожне слово,
За право мати свою мову,
За право бути вільни, як птиця.
Вірш 37: Епоха
Ми живемо в епоху великих змін,
Коли світ весь переворочується в смут,
Але Україна, матінко святая,
Знає, що час приходить новий.
Ми бачимо світло далеке,
Як зірка в ночи святой,
Й йдемо до нього без страху,
Бо знаємо, що це наша доля.
Вірш 38: Песня про единство
Единство — то сила велика,
Що робить народ неслабим,
Що тримає землю святую,
Від змін, від невпевнених днів.
Якщо ми единыма будемо,
Якщо руку руці дамо,
То переживемо все біди,
Й Україна воскреснеть у славі.
Вірш 39: Майбутнє
Майбутнє — то область святая,
Де буде жити свобода,
Де люди братерськи працюють,
На благо України святой.
Майбутнє це будувати нам,
Кожен день, кожну мить,
Щоб воно було краще вчера,
Й святіше, й вільніше, й светліше.
Вірш 40: Пісня вічна
Пісня вічна про любов,
До землі, до матері, до волі,
Ця пісня буде звучати віки,
Поки будуть людів на світі.
Вона передаватись буде,
Від батька до сина, до онука,
І Україна буде в пісні,
Безсмертна, вічна, як сонце, як вогонь.
Вірші про Україну відображають глибокі почуття любові до батьківщини, бажання волі, честі та справедливості. Вони надихають кожного українця хоробрістю та надією на світле майбутнє нашої держави.
