Автор: Дмитро Павличко
Золоті полумісяці на столі,
Пара піднімається до стелі,
Вареники в окропу, як в школі
Плавають дітлахи в озері, в ролі
Бачать мрію, що повна надії…
Картопля, сир і цибуля в них,
Як життя, що повне чудес для нас.
Укусиш — і почуєш смак години,
Години тепла, години родини,
Години, коли в серці сонячний час.
Автор: Василь Симоненко
Вареники! Святість святе!
На столі панує король,
Залиті сметаною гріють
Душу мені, тілу даруючи ріст.
Як сніг білий лежать на тарілці,
У кожному — батьківська ласка,
У кожному — дитячі щербинки,
У кожному — мамина казка.
Автор: Павло Тичина
О вареники, о прості чудо,
Як їх люблю з малесенькості я!
Мама ліпить з сердешною грудо,
Кожен комочок — її молитва, стихія.
Крізь пар гарячий тільки видно
Букви долі і слова долі,
Смак земельний, запах чистий,
Вкус життя у наших полях.
Автор: Максим Рильський
Вареники, святиня мамина!
Скільки разів твоя форма манила
Очі мої в морозні зимини,
Коли холід за вікнами шпигував вилі.
Ти приходив, як сходить сонце,
З запахом часнику і любові,
На столі лежав, як у концерті
Струна послугує мові про кровь.
Автор: Михайло Коцюбинський
У складках тіста — всі мої спомини,
В картопляному золоті — вся моя честь,
У смі скопленій білій — всі голоси сосни,
Що гойдаються біля нашої матері-матері-честі.
Щоразу, ковтаючи щось тепле,
Я верну себе назад на хутір,
До старої мами, як у капелі,
Що молиться за мене вже тридцять років назад, в путь.
Автор: Ліна Костенко
На столі дымов облако,
Білий об’їжджу край,
Вареники — моя гімна до старого,
До того, що в крові мені діяв.
Мама ліпить, як молиться,
Руки дрожать від любові,
Кожен вареник — то символ розповіді,
Розповіді про нас, про мрії, про згоди.
Автор: Іван Франко
Святе страве простого люду!
Де красота живе в смаку,
Де честь коریння чує грудо,
І батькам молиться стару.
Вареники, як пісні стара,
Як козацька дума в ночі,
Приносять в дім святого добра,
Й святять завжди вечернії ночи.
Автор: Марко Вовчок
Раніш об світаннях, коли луг ще спить,
Мама моя станеш у кухні одна,
Складає тісто в вареники золотої мати,
Поки тільки щось у грудях не стане журно й странна.
Пахне цибуля, пахне крахмал,
Пахне домом, пахне любов’ю щира,
І коли сідаєш за стіл, розумієш відрай,
Що в цьому простому — вся божа-божа мудра.
Автор: Богдан-Ігор Антонич
Вареники — це мова предків,
Мова серця, яка зійде в край,
Мова тихої, в скорботі наслідків,
Мова домів, мова малих країв.
В них сокрушена вся біль людини,
В них розтаяла вся боля вмирання,
В них криється історія лини,
Лини українських років й років моління.
Автор: Юрій Андрухович
Постсучасні вареники на стола,
Де вишня розливається в сік,
Де творчість мамина розповідає про біль
І про те, що смак — це справді велик!
Їм присвячую я всі пісні,
Їм дякую за те, що живу,
За те, що є вода й є овочі,
За те, що можу в дім своїй назвати дому.
Автор: Ода невідомого автора
В окропі крутому плавають диво,
Золотії дугу мають просвіту,
Варять разом сам з ними й розмови,
І заходить в сад пахуче й світлу.
Не скажу вам жоден філософ,
Не напише в томі крізь рядків,
Чому в серці мужчини той захоп,
Чому лиш дитини й завжди спокій.
Автор: Богдан Лепкий
О, скромна страво, яка святе,
Як хліб, що ним живе усій народ,
Вареники, із теста у святе
Вкладають долю й мамину заклад.
Їм дякую за дні, що минали,
За те, що в мені огонь живий,
За те, що перед смертю на столі
Вилежить золотий й святий й святий.
Автор: Остап Вишня
Смішна страво, та щира!
На комічну вона в смаку,
А при тому — як ода лира,
Як святиня вона в жалю.
Борщ, банаї та вареники —
Це святої Трійці світ,
І коли сідаєш до стола я,
То забуваєш про мандатні біди.
Автор: Сергій Плахута
Вареники! Ви гімном душі,
Ви благовістю серця мені,
Ви всіляким сяйво не минули,
Ви світлом служите в ночи.
Вчених і мудреців не треба,
Зайвого слова не вимовлять,
Коли перед нами — то неба
Приклад, що дає нам святиня світла.
Автор: Людмила Українка
Про щастя складаю я пісні,
Про радість, що в серці живе,
Про вареники, що в день святої
Спускаються, немов дарів.
Мати робить їх руками білими,
На столі живуть вони, немов птиці,
І той, хто їх їсть, розуміє красиво,
Що в житті це найлучше, найлучше, найлучше.
Автор: Василь Кулинич
Бідний люд, та счастлив,
Бідний люд, та сильний,
Коли вареники лежать на столі,
Як карева сокровищ святої землі.
В них радість і слізи,
В них горе й надія,
В них сенс буття й різниця,
В них мудрість вітчизня.
Автор: Павло Грабовський
Вареники! Святе всем’я,
Єдність у різноманітті смаків,
Мира навіки довіку і гіркість,
Але й радість, що заповнює вплив.
Крізь безпеку домашньої кухні,
Крізь дим розпалів, крізь морок ночі,
Йдуть до вас, до ваших уст людячо,
Здійснення мрій, здійснення ночі.
Автор: Дмитро Мордовець
На полотні білому дозріває
Чудо тісто в руках мами,
І легенда про вареники виникає,
Як святиня, як земля в груді.
Історія нашого роду в них,
Пісні січових стрільців давніх,
В смаку, у цьому невимовний звичай,
Живе душа українців святих.
Автор: Мирослав Косенко
Вареники із сиром, із картопею,
Вареники з рибою й цвітом липи,
Вареники, що годують вси сім’ю,
Вареники, що й в снах приходять мені.
Не злото, не срібло не треба,
Не паперові гроші й навкруги,
Як є вареники й є хліб,
То маю я рай, то маю я суди.
Автор: Василь Козловський
Колись у дитинстві де-де давно,
Мама варила в посуді глиняній,
Вареники плавали, як човнячки, странно,
У гарячому морі, німіючи, дивно.
І я стояв у двері кухні той,
І чекав, наче чекаю судьби,
Коли приносиш мне тарілку ту, святой,
І дякую тебе судьба за такі спомини вечні.
Автор: Катерина Петрів
Я жінка, я мама, я стара,
Я ліпиш вареники кожен день,
Мої руки дрожать іноді від болю,
Але тісто виходить, як роса на килю.
В кожен вареник я вкладаю душу,
В кожен — молитву за дітей сімї,
За те, щоб вони були сильні, не спішу,
За те, щоб в них жила любовь до неї.
Автор: Богдан Матусевич
Вареники! Величава страво!
На столі царюєш ти, не король,
Не золото твої подають славу,
А смак, що наповняє сердьце, роль.
Спасибо, о вареники, за те,
Що ви даєте нам дарунки,
За то, що живемо ми в святе,
Коли вас у дома суть мають узи.
Автор: Тетяна Кравець
Пара від вареників піднімається,
Немов молитва до неба святого,
В серці каждого смак затримується,
Смак дому, смак щастя розпалю.
Бабусина рецепта в каждой ліпці,
Бабусина мудрість у кожнім укусі,
Вареники служать мостом до дитинства,
Мостом до святого, до істини простої.
Автор: Святослав Караванський
Мова предків в вареніках житис,
Мова честі, мова чистоти,
Мова землі, що під нами тис,
Мова молитви, мова святи.
В кожному вареникові — слово,
Слово, що не можна вимовить,
Слово, що розуміють лиш ново,
Ті, хто умів у серце прострочить.
Автор: Ольга Вишняк
Вареники — святиня родини,
На столі вони, немов образ,
Святи матерів і жон чисті,
Святи всім, святи в кожну разів.
Варю я їх для мілих дітей,
Варю я їх для мужа любого,
Варю я їх для всіх майбуття й бідей,
Варю я їх, як молюся до Бога.
Автор: Петро Рудь
Вареники, золоті медалі,
За що я люблю вас до глиба,
За смак, що немає меж і далі,
За те, що в вас живе любов святиба.
Їх не придумали в столиці,
Їх родила сама земля,
Сама природа дала рецити,
Й усім часом будуть вони, вертя.
Автор: Галина Третякова
На столі розставляються чуда,
Білі вареники, як хмари снігу,
Кожен — мов дитяча суда,
Кожен — мов ангел біжить беріжу.
Смак рідного дому в них прихований,
Смак матері, смак рідної землі,
Смак часу, що лишився б позаду й звільнений,
Смак щастя, що в житті живел і сліди.
Автор: Василь Стельмах
Про вареники можна писати віршами,
Можна складати про них легенди,
Можна про них розповідати часами,
До тих пір, поки не приходять сни.
Вони більші за мудрість богословів,
Вони тихіші за спів ночівника,
Вони світліші за всі наші слова,
Вони — душа нашої вітчизни, снаданка.
Автор: Юрій Щербак
На борщевому полі розцвітає,
В землі розміщується золотий бруд,
Вареники, що в окропі живає,
Як звірень молодий, що в норі дрім заснув.
Коли ховаєш ти від всіх тривог,
І коли тяжко серцю й важко дихать,
Прийди до матері, прийди у дім, де ніч
І вареники будуть тобі, немов приз чисти.
Автор: Михайло Слабошпицький
Вареники! О простой чудо,
Як мне милу вам сказать,
Що для мене вы святой карудо,
Що без вас я не могу жить.
Крізь століття ідете ви,
Крізь біду, крізь голод, крізь страх,
Крізь все рідкісні чи звичайні часи,
Ви несете святого духа дар.
Автор: Ватослав Брюховецький
Коли восходит сонце над землею,
І пташки починають співати,
Я варю вареники із щемою,
Щем серце мого почає гойдати.
Вони зелені, золоті, білі,
Вони рожеві від любові й нащо,
Але всі вони — в серці моїм, цілі,
Всі вони — святі, всі вони — крок до Бога.
Автор: Влад Малаховський
Варю вареники як маг,
Як чарівник, коли звіває,
Коли тісто в руках моїх стає,
Як розповідь про древ глас.
Кожна складка, кожна лінія,
Кожне округлення вареникового тіла,
Це геометрія долі, альхімія винница,
Це мистецтво, що вовік у тебе не забула.
Автор: Ірина Сич
Білі руки мами ліпять,
Білі руки, немов голуби,
Вареники паруть, як кораблі дніпровські,
В окропі нескінченної ночі долю губи.
Смак молока, смак медовий,
Смак цибулі, смак сиру милого,
Смак вітчизни, смак любові,
Смак землі святої й світлої миглові.
Автор: Панас Мирний
Вареники — живий хліб наш,
Живий хліб, що дає нам силу,
Живий хліб, що святит наш час,
Живий хліб, що годує молитву.
Їм дякую за всі дні,
За відповіді на мої питання,
За те, що в серці моїм світни,
За те, що маю я право писати гімни.
Автор: Михайло Коцар
О, святие страво, о, святие чудо!
На столі тобою обладаю я,
Вареники білі, на якому побуду,
Якщо не з тобою, кого люблю я?
Варять їх всюди, в селах і городах,
На фронті та позаду, в час миру й в час війни,
Вареники служать нам в помощах,
Вареники святят нас у всі години.
Автор: Сергій Жадан
Вареники — это метафора жизни,
Метафора смерти и рождения,
Метафора боли, печали, изгнания,
Метафора любви, метафора зрения.
В каждом вареничке — история рода,
В каждом тесте — память о предках,
В каждом жарком окропе — дорога
К святым местам, к светлым берегам.
Автор: Назарій Яремко
Вареники, вареники! Святе імя,
Мене розривають чуття в шматки,
Коли чую запах тієї сяйно-сивої їжи,
Які варили мимо столітніх днів і ночей в стільки.
Дякую вам за то, що вы світниці,
За то, що вы батьки, за то що вы боги,
За то, що живемо ми у них у значині,
За то, що світ тримаєтся на вас, дорогі.
Автор: Віктор Корбут
На столі вареники мають вагу,
Вагу історії, вагу душі,
На столі вареники дають опаску,
Опаску святу, опаску спокою й тиші.
Варять їх матері, варять жены,
Варять їх бабусі, варять дочки,
Варять їх всі, хто розуміють сени,
Що в простоті живе святой синок.
Автор: Артем Чех
Вареники білі, як святини,
Вареники чисті, як молитва в ночи,
Вареники теплі, як материнські рани,
Вареники дорогі, як бога святий прочи.
В них змізується вся моя боль,
В них розтопляється вся моя радість,
В них живе світ, живе дом, живе даль,
В них святиня, в них истина, в них клас.
Автор: Наталія Королюк
Пара від вареників піднімається,
Піднімається в небо, в душу, в серце,
Пара любові, пара надії, пара святості,
Пара, що з’єднує землю й небесне сяйце.
Варю я для того, щоб жили,
Щоб дихали, щоб молилися люди,
Щоб почули голос минулого, що гіло,
Щоб зрозуміли, що святе — то просто й круди.
Автор: Вячеслав Ковалів
Мені снилась Україна в вареніках,
Снилася вона в золотистій їжі,
Снилася вона в материнських піснях,
Снилася вона вкрай у кожній лиці.
Вареники — символ рідної землі,
Символ долі, символ чисти й святи,
Символ того, що вніш всі дні,
Символ долі, символ любові й здати.
