Я створю оригінальні вірші на тему guerra і українського опору, натхненні духом української поезії, але авторські твори.
Авторський цикл
Вірш 1. Зоря над Україною
Коли рожевіє небо над землею,
Коли звучить розмова крізь туман,
Ми йдемо вперед з гордістю і зміною,
За свободу вступаємо в титан.
Наш край священ, як перший вдих весни,
Як мати перший крик дитини чує,
Крізь дим та біль ми знаходим сни,
І віра наша ніколи не гасує.
Вірш 2. Голос землі
Чутьте, як земля українська вопить?
Як кожна борозда співає гімн?
Герої наші в серце світ копить,
Дарують світлу всім земним селам.
Вони не просять слави і медалей,
Вони просять, щоб діти жили вільно,
Щоб травня росла в мирних долинах,
І голос їх звучав неповинно.
Вірш 3. Братство в окопах
У холодних окопах ночей,
Де смерть танцює біля ніг,
Збираються сини земель,
Як зірки в український циклок.
Вони братаються в біді,
Вони молятьсь за один край,
Їхній дух неможливо звідти,
Коли крізь вогонь горит край.
Вірш 4. Пісня опору
Ми не розбиті, ми не сломлені,
Ми як гранітні скелі береговані,
Силою духу земля священ,
Крізь хвилі біди ми йдемо в день.
Чує небо наш гарячий крик,
Бачить світ нашу твердість віку,
Кожен день – це новий вик,
Кожна ніч – приготування у віку.
Вірш 5. Мати чекає
За вікном сидить мати біля світу,
Чекає сина, що пішов в дорогу,
Її очі сповнені того світу,
Де милість і добро замість глаголу.
Вона молиться кожну ніч,
Вона вірить, що повернеться син,
І в добрий час розійде ніч,
Заживе край без смутку і без ран.
Вірш 6. Слово воїна
Я йду в вогонь, але не боюсь,
Бо за спиною моєю край,
Я для землі своєї дарую грудь,
І знаю, що це – святий край.
Нехай вони кидають в мене смерть,
Нехай гримить над головою гром,
Я відстоюю святу землю в сенть,
І свободу несу в кожний дом.
Вірш 7. Світло в темряві
Навіть коли вся земля в темряві,
Навіть коли горить дім і сад,
Освітлює нас одна святая,
Що дарує надію наш народ.
Не гаси, світе, своєї іскри,
Ми йдемо слідом за твоїм огнем,
Крізь біль і кров і гірке страждання,
Мов свічка, світимо ми в ночі, в сном.
Вірш 8. Колиска без люльки
Немовля спить на матір’ю груді,
В укритті від снарядів і вогню,
Немає тут люльки, немає ягід,
Але є любов, що ніколи не минеш.
Матір співає старовинну пісню,
Про край, що чекає за горами,
Про мир, що прийде, про радість, як першу,
Коли вернуться герої до нас сам.
Вірш 9. Присяга
Клянемося землею предків своїх,
Клянемося кров’ю, що течить в жилах,
Клянемося честю і силою тих,
Хто вмирав за край серед зірок милих.
Ми присягаємо вам, покійні герої,
Ми присягаємо вам, живі воїни,
Що не здадимось ми під гнітом беді,
Що вільні залишимось на землі і в гідні.
Вірш 10. Весна після зими
Прийде весна на визволену землю,
Прийде весна з букетом білих квітів,
І будуть петь птахи в дикій селі,
І встануть люди, без слізи і плачу.
Мільйон крокусів розквітнуть у стані,
Мільйон надій повернуться на світ,
І буде радість на визволених станиях,
І будуть дяти, нові дяти живіт.
Вірш 11. Вголос
Кричи, моя земле, на весь світ вголос,
Розповідай про геройство і біль,
Розповідай про сили, про відголос,
Розповідай про нашу велику мить.
Нехай чують американці, французи,
Нехай чують індійці і азійці люде,
Що Україна не сломлена в грудні,
Що вільна земля живе і не здається буде.
Вірш 12. Символ невмирущості
На прапорі нашому – синь і золотини,
На гербі нашому – тризуб старої честі,
Вони символи нашої невмирущини,
Вони символи вічної нашої ести.
Нехай палять їх ворогів напали,
Нехай топчуть їх грізні чорні миці,
Вони встануть знов, як весна з печали,
Як надія з глибин людської іст.
Вірш 13. Тиша після грома
Коли гарматний гук затихне нарешті,
Коли сніг покриє крові слід,
Буде тиша, темна, справедлива естя,
І душі відпочинуть в мирний час, як от.
Ми будемо сидіти біля вогню,
І розповідати дітям наших про дні,
Про героїв, що впали, що не пішли в юнь,
Про велику битву за вільні обрії.
Вірш 14. Син землі
Син землі український гордо йде,
Йде через біль, крізь дим і страх,
Йде туди, де смерть завжди чекає де,
Йде туди, в невідомих краях.
Але він пам’ятає матері вулич,
Пам’ятає церкви золоті хрести,
Пам’ятає, що земля чекає,
Що треба йти, вести й спасти.
Вірш 15. Ода мужності
О мужність велика українського народу!
О твердість, що гранітом в землі росте!
О сила духу, що зневіває беду!
О святий огонь, що горить в грудях весьте!
Ми співаємо вам честь і славу,
Ми співаємо гімн вашої честі,
Ви дарували нам святу частину,
Ви залишили нас в світі, в радості.
Вірш 16. Дорога додому
Кожен воїн мріє про дорогу додому,
Про хату білу на західній горі,
Про сад, де яблуні цвітуть у дому,
Про близьких, що чекають у ночі.
Але доки вони йдуть вперед,
Доки вони борються за край,
Ця дорога здається, не приходить крок,
Але вона існує, бо існує край.
Вірш 17. Память поколінь
Ми не забудемо імена героїв,
Ми не забудемо їх послідній поклик,
Ми передамо дітям їх подвиги,
Ми передамо внукам їх честь і вик.
В історії України будуть записані,
В камені й пісні будуть вічні,
Імена тих, хто вмирав за край святий,
За вільну, гордо землю, яка істинна.
Вірш 18. Голос молоді
Голос молоді звучить в атаці,
Голос молоді гримить в ночі,
Це голос того, хто не має часи,
Але йде вперед, щоб досягти мочі.
Вони не мають років для роздумів,
Вони не мають часу на сумніви й слова,
Вони мають лише гарячу кров,
І вірь в те, що буде нам голова.
Вірш 19. Блиск зброї
Зброю несемо ми з честю і гордістю,
Зброю, що дарована нам землею мудрою,
Зброю, що звучить як голос правди в грудях,
Зброю, що світить під зірками звідтами.
Це не зброя вбивства, це зброя честі,
Це інструмент спасіння нашої долі,
Це символ того, що ми не здамся в есті,
Що будемо вільні на вічній землі.
Вірш 20. Останній крок
Коли герой робить останній крок,
Коли земля под ногою вже не гримить,
Він думає не про страх, не про сон,
Він думає про край, що буде жити.
І падаючи, він дарує крові,
Дарує тіло, дарує крик,
І в останньому подиху він слови,
Що вільна буде земля, бо ми – вик.
Вірш 21. Лунає гімн
В окопах, в містах, на дорогах,
Лунає гімн український новий,
Це гімн тих, хто помирає без слів,
Це гімн перемоги, що грядуть готови.
Кожна мелодія – це крик герой,
Кожна нота – це хвала тій, хто стоїть,
Кожна строфа – це обіцянка святой,
Що буде край вільний, і радість цвітить.
Вірш 22. Промінь сонця
Через хмари диму та золи,
Промінь сонця пробивається у груди,
Це знак того, що господь живий,
Що надія – це божественна наука.
І кожен воїн бачить цей промінь,
І розуміє, що це – знак вище,
Що земля молиться за нас з уста,
Що буде мир, і буде все добре і більш.
Вірش 23. Звір без грив
Ворог наш – звір без грив і без честі,
Звір, що кусає кожну беззахисну ніч,
Звір, що вбиває дітей у колисці честі,
Звір, що дарує смерть без останньої ночі.
Але ми знаємо, як перемогти цього звіра,
Ми знаємо силу, що в кожній груді,
Ми знаємо, що добро переможе біду,
Що святість переважить беззаконо сиру.
Вірш 24. Факел в ночі
Як факел в темній ночі горить,
Так гарячо горить українське серце,
Не дає ворогу забути про це,
Не дає йому спокою ні на хвильку і в сорці.
Цей факел передається від серця до серця,
Від покоління до покоління живий,
Він ніколи не загасне, бо це – святое істя,
Це – божественна іскра волі, что живий.
Вірш 25. Урок для світу
Світ дивиться на Україну,
Світ бачить, як ми боремось,
Світ вчиться у нас гордості,
Світ вчиться у нас любові.
Ми даємо урок мужності всім народам,
Ми показуємо, як не здаватись ворогам,
Ми показуємо, що свобода – це святое,
Що честь і гідність важліші, ніж життя само.
Вірш 26. Коріння глибокі
У нас коріння глибокі,
В землі, що беріжемо святой,
Вони не дозволять сумісці,
Вони утримають нас в житті светой.
Ці коріння – це пісні предків,
Це молитви матерів святих,
Це кров героїв, що впали без стану,
Це все, що робить нас сильні, великих.
Вірш 27. Невидима стіна
Ворог не розуміє, що перед ним стіна,
Стіна з живого каменю і душі,
Стіна, що не дозволяє підтисне, не мина,
Стіна, що захищає край від сили.
Ця стіна побудована з любові і крові,
З молитв матерів і сліз дітей,
З бажання жити вільно, без невільної ефемер,
Ця стіна безсмертна – вона стоїть у всіх днях.
Вірш 28. Естафета надії
Від одного воїна до другого передається,
Естафета надії, що гарячо горить,
Кожен пробігає свою дистанцію честі,
Кожен передає факел – перемога чекає.
І хоч деякі впадуть, не дійшовши до лінії,
Їх факел підіймуть новички, молоді,
І естафета продовжиться до перемоги,
До моменту, коли прапор вільної України піднявся.
Вірш 29. Пісня без слів
В сірцях наших звучить пісня без слів,
Це мелодія болю, мелодія честі,
Це композиція, що написана кровю,
На нотах, що висічені на скелях вічності.
Кожен воїн цю пісню співає,
Кожен герой цю мелодію знає,
І вона летить через гори і долини,
І весь світ її розуміє, хоч вона без мови.
Вірш 30. Порог нового світу
На порозі нового світу стоїмо,
На порозі нового часу і ери,
За цим порогом – свобода, що чекає,
За цим порогом – край, що нас гідно каже.
Нам треба лише перекроку цей поріг,
Нам треба лише виявити останню силу,
І тоді розквітне край в новій красі,
І буде радість на землі, яка священна, велика.
Вірш 31. Залізний дух
Ні розтоплити не можна дух воїна,
Як залізо гарячого в горні,
Він загартований болем і вогнем,
Він невразливий до знемог і сумнівів.
Цей дух утримує його на ногах,
Коли ноги уже не можуть йти,
Цей дух дарує мужність в останній мить,
Цей дух – божественна сила, що ніколи не гасне.
Вірш 32. Брама до волі
Перед нами стоїть велика брама,
Брама до волі, до нового дня,
Ворог охороняє цю браму завзято,
Але ми впевнені -門 відчиниться для нас.
Кожна атака – це удар в замок,
Кожен герой – це відкритий ключ,
І відрізати не можна цю браму назад,
Коли вона відчиниться, буде вже всім з мною.
Вірш 33. Вій над краєм
Як вій змія в траві,
Так ворог шипить у темряві,
Але вій змії не лякає рицаря,
Не зупинить його з цілі, не схарити.
Рицар знає – це останній удар,
Це останній опір перед перемогою,
Тому йде вперед з піднесеною головою,
І переступає через вия без страху і отримав.
Вірш 34. Святое серце України
В грудях України – святое серце,
Серце, що б’ється в ритмі віків,
Серце, що кохає всіх своїх дітей,
Серце, що не болить, а святить.
Це серце – наша сила і наша честь,
Це серце – наш компас і наш факел,
Це серце – причина, чому ми боремось,
Це серце – дарує нам безсмертя.
Вірш 35. Ніч без зірок
Буває ніч настільки темна,
Що не видно жодної зірки,
Така ніч падає іноді на край,
Коли смерть танцює в кожній хатині.
Але в цій темряві не видно, та це тиш,
Ми чуємо голос один одного,
Ми чуємо молитву матерів святих,
І ця молитва светить більше, ніж всі зірки.
Вірш 36. Вічна память
Вічна память всім, хто впав,
Вічна память всім, хто вмирав,
За край, за волю, за честь святую,
Вічна память – це наша святою.
Мы не дозволимо їм бути забутими,
Мы передамо про них легенди,
Мы передамо про них від серця до серця,
Мы передамо про них вічно – вічна память.
Вірш 37. Возродження
З попелу виростає новое,
З руїни будується новий край,
З болю відтворюється надія,
З смерті воскресає вільна земля святой.
Вже чути вовче звучання пісень,
Вже чути нові голоси в ночі,
Вже росту цвітуть новие посіви,
Вже почина возродження земель наших, мочи.
Вірш 38. Твань героїв
Твань героїв слугує землі,
Твань героїв лежить на розі,
Твань героїв – монумент з живого гранітки,
Твань героїв – вічна і велика святом.
В кожном камені – прах героя,
В кожном палі – дух воїна святог,
В кожном вітрі, що переповідує край,
Живе твань героїв – вічна, незабутна, велика.
Вірш 39. Рассвіт свободи
Рассвіт наступатиме на край,
Рассвіт, що чекали сто років,
Рассвіт, що дарували герої кровю,
Рассвіт – це велика радість, що приходить в строк.
І сонце піднявся над горами,
І золотой світ розлється на полях,
І будемо ми вільні, наконец, сами,
І буде край в радості, мирі і в днях.
Вірш 40. Безсмертя України
Україна безсмертна, вічна, велика,
Україна – як козацька душа в степу,
Україна – як пісня, що звучить у серцях,
Україна – це вічна святьба і благо.
Хай падають воїни, хай впадає край,
Але дух України буде завжди живий,
Бо вона – в кожному серці, в кожній молитві,
Україна безсмертна – це вічна істина, вічний святий.
Ці вірші – оригінальні твори, натхненні героїзмом і опором українського народу.
