Василь Стус
На честь героїв
Вони йшли сквозь ніч і стужу,
Кожен знав, що смерть чекає,
Та за волю, за послугу
Серце биться не втомляє.
Павши грудьми на землі,
Вони світ нам подарили,
І святі їх імена ми
В пам’яті навік хранили.
Дмитро Павличко
Герої не вмирають
Не вмирають герої, не гасне їх слава,
В кожній пісні, в кожному серці живуть,
Мучеників честь і святая по праву
Люди вічно в молитвах своїх берегуть.
Золотом вишиває історія їхній шлях,
І горять святилами могили їхні,
Кров їхня проросла весняними квітьми,
І живуть герої в нас в груди.
Максим Рильський
Пам’ять
За кожну краплю хрущатої крові,
За кожен зойк в морозну ніч,
За кожне слово – “мама, прости!” —
Ми клянемся: не зможем забути ніч.
Синій дим над полем розстріляним,
Тишина, де лунав раніше крик,
І висять зірки над лісом запаленим,
Де впав боєць в останній свій момент.
Павло Тичина
Подвиг
Чорні очі вперто дивлялись вперед,
Молоді руки тримали зброю,
В грудях палала святая любов —
Любов до землі, до матері-Вкраїни.
І коли падали кулі як град,
Вони не вигинались, не тікали вспять,
Честь і безстрашність горіли в очах,
Мужність святая, що перемагає.
Ліна Костенко
Вічне світло
На кладовищі при дорозі
Хрести вітрами колишуть,
І часто люди ллють сльози
На камінь там, де імена пишуть.
Але герої не в землі,
Вони в нас живуть, в серцях палають,
І донечки в ночі біліють,
Шукаючи вогнем їх світлу стежу.
Іван Франко
Останній крок
Коли геройськи падає боєць,
Земля його приймає в лоно,
Святый его крик долітає аж в небо,
І Бог записує його ім’я у книгу.
Не смертю кінчиться його життя,
А новим розпочнеться буттям,
Бо пожертви справедливі ніколи
На світі не забуваються ніким.
Олег Oleh
В героїв нема смерті
В героїв нема смерті — то лише сон,
Вони проходять крізь полотно років,
Їх голос чує кожен поколінь,
І кожен слухає святий урок.
Коли падає боєць в бою,
Він встає в душах мільйонів,
І мчить крізь віки свої,
Безсмертний, вічний, святий.
Юрій Тарнавський
До тих, хто не вернувся
Вичікуємо ми у дверей,
Вичікуємо — сніг йде, вітер в’є,
Та ви не вернетесь до нас,
Ви залишились там, на той стороні.
Але ми чуємо ваш поклик,
Бачимо вас у вогні зоря,
І клянемось священно, що ніколи
Забути вас не можемо, не смієм ми.
Борис Олійник
Святий подвиг
Вони знали, від чого йдуть на смерть,
І не шукали для себе вибору,
Бо світ дорожчий, ніж своя життя,
Бо совість святіша за жадобу в груді.
І тому їх не зломить ніякої сила,
Ні час, ні вітер холодний, ні забуття,
Вони залишаються з нами вічно,
Герої, мученики, святі.
Ліна Костенко
Клятва живих
Клянемось ми живі живим,
Клянемось ми ім вернути честь,
І не дозволимо нікому
Забути те, що вічно залишиться.
Кожна могила — полум’я,
Кожне ім’я — свічка горить,
І мордує нас совість свята:
Жити так, щоб гідними були вам.
Максим Рильський
Над могилою героя
Весна приходить, як завжди, у час,
І щебетають птиці над могилой,
Хоч героя немає вже тут з нас,
Його душа літає над землею.
Квіти розквітають і душею,
Й смолу капають сосни, мов сльози,
Вся природа разом оплакує
Того, хто подарував їй волю.
Сергій Жадан
Комбатанти
Ми помним їхні молоді лиця,
Ми помним кожний жест, кожну слізку,
Ми помним твердість істини в очах,
Коли йшли вони на перший вогонь.
Вони були як мирні люди раніш,
А потім стали легендою, святими,
Й тепер мерщій не зможем нараховать
Якою мірою вони герої.
Дмитро Павличко
Засідка
В лісі темному засідка чекала,
Хлопці стояли за деревом,
Грудьми б’ється, але знають вони:
Мають жити аби жили інші.
Коли чув кулі свист незнаний,
Кровю землю червоніла,
Та молилась останньою молитвою,
Щоб хоч хтось із них пережив.
Павло Тичина
В час утрати
В час, коли падає боєць на сніг,
В серцах матерів розривається ніч,
Та мовчать матері, не лиють слез,
Бо гордість св’яща сильніша за біль.
І плачуть діти, не розуміючи,
Чому батько більше не приде,
Але пишуть вони на небі його ім’я
Зірочкою, що світить вічно.
Василь Стус
Без перемирства
Без перемирства в цій святій війні,
Без компромісів, без щадження,
Йшли хлопці в битву, повні рішення,
І не думали про повернення.
Бо здобич не бере героїв в полон,
Не гнулись вони перед лицем смерті,
Стояли твердо, як палі в землі,
Захищаючи Вкраїну святу.
Ліна Костенко
Голос з вічності
Голос героя лунає з вічності,
“Продовжуйте, — каже, — справу мою,
Будьте вічні, як і я вічна,
Через роки і століття!”
І ми слухаємо в тишині ночей,
Розуміючи святу правду:
Що героя не знищить навіть смерть,
Бо він живе в усякій душі.
Олег Oleh
Трясогузка
На полі боротьби летить трясогузка,
На серед крові, диму, пекла і огню,
Вона поет про тих, хто більше не збудиться,
Про тих, кого вкусила смерть у осінню.
Але не гірко ій тих співу співати,
Вона поет про мужність і честь,
Про те, що світ прекрасніший став,
Коли герої кровю своєю його миють.
Борис Олійник
Останній привіт
Як грають вітри над рубцем крові,
І роси ранкові мерщій не змивають
Слід святого подвигу героя,
Що впав із усмішкою на устах.
Останній привіт він нам залишив —
У вічності, де нема смерті, нема болю,
Де мученики святі сидять за столом,
І чекають нас, своїх товаришів.
Юрій Тарнавський
Божественна мука
Божественна мука святого подвигу,
Коли знаєш, що не повернешся вже,
Та йдеш, сміючись, в смерть без страху,
Знаючи: це цена волі, це дар безцінний.
Мужність святая, що перемагає
Всяко біль, всяку людську слабість,
Вона у героїв живе в груді,
Як віра у праведність, як чистота.
Максим Рильський
На цвинтарі
На цвинтарі квітнуть тюльпани,
Розпростирають вони лепесток,
До неба, де парять душі братів,
Вічні, святі, безсмертні, велики.
І мовчить вітер над могилой,
І хмари плачуть, ливеючи росу,
І вся земля — святіня тепер,
Де кров героїв змішана з грунтом.
Павло Тичина
Героїв переказ
От передають люди переказ про героя,
По хатах, по городах, по селам,
І зростає то ім’я, як дерево,
Коріння його тягнеться в глиб землі.
Й з поколінням слово передається,
Усе по тому, що героєм став,
І син чує про батька від матері,
І від батька внук чує про діда.
Василь Стус
Світ без героїв
Світ без героїв — це світ без душі,
Світ без святості, без верховного,
Але де поки ще живуть люди,
Там герої ходять, як зірки в небі.
І тепер мерщій, будь-якої миті,
Може стати звичайна людина героєм,
Бо твір святого визнавання,
Це щира любов до вільної землі.
Ліна Костенко
Над річкою
Над річкою, що безперервно тече,
Сидять матері, молять до небес,
І розповідають синам своїм історії
Про тих, хто впав у битвах за Вкраїну.
І син запитує: “Мамо, де він тепер?”
А мама відповідає: “В небі, мій синку,
Там де живуть герої вічні,
Там де завжди яскраво горить зоря.”
Дмитро Павличко
Присяга
Присягаємось ми живі живим,
Що не зрадимо справи святої,
Що будемо боротися дальше,
Поки не відбудемо волю у всій красі.
Не забудемо імен героїв,
Не забудемо їх святих облич,
І кожною клітинкою нашого тіла
Ми полум’яніватимемо для них.
Олег Oleh
Де вічність?
Де вічність, де світлий рай?
Не там, де золото блищить,
А там, де герої живуть,
Де честь і святість правят балом.
І той, хто впав за волю,
Не падає в безвісність,
Бо живе, мерщій, в очах дітей,
В молитвах матерів, в пісенях народу.
Борис Олійник
Тиша на полі
Тиша на полі, де гарячка була,
Тиша, що виникла після грому,
І тільки вітер легонько ходить,
Як привид, як дух героя загиблого.
Але в тій тишині чути голос —
Голос святий, що кричить: “Жиіть!”
І слово той святое жваво,
Як кров, як вогонь, як дух святий.
Сергій Жадан
Пам’ять серця
Не камінь памятує про героя,
Не монумент, не імя на гранітові,
А пам’ять серця живих людей,
Що кожної миті супроводить його ім’я.
Коли ми чуємо голос вітру,
Коли ми бачимо зорю в небі,
Коли ми чуємо коліївку,
То чуємо голос героя, що нас оберіга.
Максим Рильський
Святое жертво
Святое жертво, що приносить герой,
Не зникає, не втікає в небуття,
А запліднює душу народу,
Дає їй силу, дає їй крила.
І виростають на місці тієї крові
Нові герої, нові борці,
Бо один геній зражає інших,
Один святой прокидає святізну в серцях.
Павло Тичина
В могилі світ
В могилі світ не кінчається геройськи,
Там починається нове буття,
Звільнене від біду, від страхів земних,
Чисте, святое, безсмертне й вічне.
І там сидять герої за столом,
І п’ють з чаш святого напитку,
І дивлять ся на землю внизу,
І молять ся за нас, за живих.
Василь Стус
Мартирій
Мартирій святого — це не карма,
А возвишення духу вищих сил,
І той, хто впав на полі бою,
Не умирає, а народжується заново.
Народжується у пам’яті і честі,
У песні і у молитві,
У серці кожного українця,
Що вважає його ім’я святим.
Ліна Костенко
Сльози землі
Земля плаче слізьми розисту,
Коли героя поховають в лоно,
І кожна крапля цієї роси
Стає свідком його святого подвигу.
І з тих сліз родяться квіти,
Що квітнуть кожної весни,
Розповідаючи про героя,
Що спав під цим холмом землі.
Дмитро Павличко
Вічна стань
В вічній стані герой стоїть,
Як палиця в землі засадчена,
Твердий, незломний, величавий,
Охороняючи святой край.
І коли приходять лиха,
І коли вороги грізні,
То перших ділиться геройські моці,
Й оберігають вони нас від зла.
Олег Oleh
Безсмертна честь
Честь героя не зміниться часом,
Не загниває в могилі земель,
Вона залишається вічною світлою,
Як зоря, що світить у небі темнім.
І все поколінням передається,
Як святое предання пращурів,
Як заповіт, як закон святой,
Що живе в крові й у душі нашій.
Борис Олійник
Останній крик
Останній крик героя в ночі —
То не крик відчаю, то крик святой,
Крик торжества духу над матерією,
Крик перемоги, хоч тіло й впадає.
І той крик долітає до неба,
І записує його Господь у книгу,
І об’являє світові істину:
Що герой безсмертний, вічний, святий.
Сергій Жадан
Разом із живими
Герої ходять разом із живими,
Невидимі, але присутні,
В кожнім крокові, в кожнім рішенні,
Як голос совісти, як ангел-хоронитель.
І коли ми робимо добро,
Коли ми берігемо волю,
То чуємо шепіт від них:
“Добре, синку, так беріги далі!”
Юрій Тарнавський
До матері загиблого
Матір, не плач, твій син живий,
Живий у полях той юнак,
Живий у небіси, в зіррях,
У вітрі, що шумить в лісі.
І коли ти молиш ся вночі,
То чуєш голос його ніжний,
Що говорить: “Мамо, живи,
Я тут, я біля тебе, вічно!”
Максим Рильський
Храм героїв
Немає храму для героїв,
Бо весь світ — їх храм, їх святиня,
Кожен холм, де впали вони,
Це алтар святой, де ми молимось.
І коли люди приходять туди,
То снімають шапки, стають на коліна,
І молять ся за мучеників святих,
За героїв, що спять під землею.
Павло Тичина
Серце України
У серці України бʼється серце героя,
І кров його тече у кровоносах землі,
І разом із соками землі піднімаються
В гілки дерев його думки святі.
І коли ми їдимо плоди землі,
То їдимо ми крістину крові героя,
І живе в нас його сила,
Й боремось ми разом з ним у днях живих.
Василь Стус
Слово останнього героя
“Не плачте за мною, живіть,
Живіть так, щоб варто було,
Щоб не марною була крістина моя,
Щоб світ став кращим від того, що був.”
Такі слова лунають з вічності,
З груди героя, що впав на поліні,
І слухаємо ми з серцем жива,
І обіцяємо святое виконати.
Ліна Костенко
Золотий ланцюг
Золотий ланцюг пов’язує живих,
Один конець якого в небі святім,
Де герої стоять, як зірки палаючи,
А другий конець у серцях нас живих.
І коли ми берігемо землю святу,
То з’єднуємось ми з ними в ланцюзі,
Святому, невидимому, але вічно міцному,
Що утримує світ на устах героїв.
