Невідомий автор
Коли ж ти мені в очі глянеш?
Коли прощення знайду я слід?
Зараз ти просто так незнайомий,
Хоч був колись для мене весь світ.
Невідомий автор
Твої обійми – гіркий обман,
Твої слова – це льодяний дим,
Я вірив щиро, я вірив в план,
Але серцем я тепер учим.
Невідомий автор
Слізьми сльози змиває біль,
Довіра вмерла в грудях мых,
Ти став для мене – просто ніль,
Забув про ті святі ночи.
Невідомий автор
Як гірко чути імя твоє!
Як больно дивитись в твій очі!
Зраду твою я не забуду,
Вона гориме в мені – що ночі.
Невідомий автор
Ти обіцяв вічну любов,
Ти клявся в вірності душой,
Але розвіялися слова,
Як пил під ногой – в небосклон.
Невідомий автор
В ночах сліз гіркі лять рікою,
За що? За що ж такий біль мне?
Я щиро клалась і з тобою,
А ти знайшов уже іншу в межі.
Невідомий автор
Твоя зрада – це вирок смерти,
Для мого серця і мреї,
Я не жалую – слізьми спертий,
Але тебе забути не змей.
Невідомий автор
Де той, хто клявся мені щиро?
Де той, чий погляд був святой?
Замість любові – тільки мира,
Замість надії – крик беди.
Невідомий автор
Доверял я, як дитя мале,
Всім серцем, всією душой,
Но ты зарізав мне в спину біле,
И кровь течёт передо мной.
Невідомий автор
О, як чіпко за горло хапає!
Як задушує мене біль!
Забуть тебе я не можу внаслідок,
Хоча ти – мне уже не вмість.
Невідомий автор
Твої поцілунки – це отрута,
Твої слова – це гострий ніж,
Тебе вже нету в мене, але путь
В душі гориме мне – і стоніж.
Невідомий автор
Ділю я ночі на рахунок слез,
По щокам котяться ріки,
Ти ж далеко, і мне не спасеш,
От донемога болять бики.
Невідомий автор
Я вірив, що ти – моя доля,
Що ти – мої небо і сон,
Але розвіялась та роля,
Й замість молитви – гіркий звон.
Невідомий автор
За що ж ти мене так обманув?
За що ж моя довіра – грош?
На душі шрами ти залишав,
І глубоко їх закопав – стоніш.
Невідомий автор
Коли я бачу твою тінь,
Коли я чую твій голос той,
То всередину мене – мить,
Що згадує я про біль і беду.
Невідомий автор
Прощання – це найстрашніший сон,
Коли розумієш, що брехав,
І весь минулий чарівний звон
Не більше ніж пісня про брехав.
Невідомий автор
О, коли б можна відмовить,
Коли б могла вернуцька з днів,
Я б так по-іншому любив,
Щоб не було у мене мук.
Невідомий автор
Твоя зрада горить на спіні,
Як клеймо на тілі судьби,
Я в сльозах, я в болючій тіні,
Забути тебе – моя борьба.
Невідомий автор
Рясне сльозьми щока моя,
Гіркий присмак – в роті, що стоніш,
Зраду твою прощу я,
Але вибачення не рифма мне.
Невідомий автор
Як вірне серце бути мне,
Коли воно розбито в крихи?
Як радість знайти в своій грі,
Коли один мені досвід – змаги?
Невідомий автор
Ти умирав в обіймах мних,
Ти говорив мне про любов,
Але як брехень був той спив,
І залишив мене в суках вслід.
Невідомий автор
Сльози палять, як вогонь,
Довіра впала на дно,
Щоб забути про ту ніч,
Мне треба чекати давно.
Невідомий автор
Я не винен – хочу кричать,
За що ж так боліє душа?
За що вся радість мне – гупать,
За що вся надія – беда?
Невідомий автор
Привид твій за мною ходить,
Невидимий, але живой,
Він в кожну ніч мене мордує,
Напоминаючи про біль.
Невідомий автор
О, зраду як розпізнавать?
Як вірить, коли все – брехня?
Як серце знов зберіч собать,
Коли воно розбите вже?
Невідомий автор
Замість янтаря – я черв’як,
Замість крил – у мене біль,
Замість надії – мне атак,
Замість любові – гіркий стiл.
Невідомий автор
Я вслід тобі дивлюсь в тумані,
Тебе кричу в ночах беди,
Но ти скривав передо мною,
И я забуть тебе не можу – змей.
Невідомий автор
Твої обіцянки – це піск,
Що тече крізь пальці в темінь,
Мне рветься серце – це геніш,
От дум про те, що ти зрадив.
Невідомий автор
Сльози, як роса по сніжку,
Холодні, гірські, безсокільні,
Вони капають на грудне,
І болять – живо, невідсокільні.
Невідомий автор
Я в зеркало дивлюсь – не впізнаю,
Кого дивляється назад,
Это не той, що щиро вірив,
Это – тінь від твоєї вмени.
Невідомий автор
О, як любов перейти в жаль!
Як ніжність перейти в беду!
Як вірність стає вже даль,
І я забуть тебе – не можу.
Невідомий автор
Під колесами долі мне,
Розбитий, крівавий, чужой,
Ти ж ідеш дальше по земле,
А я лежу в піску беди.
Невідомий автор
Молитва мне – то гіркий звон,
Надія мне – це райдуга вод,
Что вечно блідне і щезає,
Как ти щезав із моїх днів.
Невідомий автор
Я слізьми серце мен мию,
Щоб чистим вийшло – не беда,
Але забуть про те, що було,
Я не можу – і не зміняю.
Невідомий автор
О, як страшна утрата довір!
Як болюче жити з брехней!
Как важко знов любить, и верить,
Коли вже висок у черезиці.
Невідомий автор
Твої слова – це тінь самоти,
Твій погляд – це ніж в спину мну,
Я в горі до глави в облоті,
От моєї безпівної мукі.
Невідомий автор
Щоночі я кричу під звізди,
Щоночі я молюсь в беді,
Щоб серце мне перестало йти,
Щоб痛 забути мне про дні.
Невідомий автор
Я весь на звірязнілай спині,
От гнету та зради кровавой,
Ты должен знать – я не во тьме,
Я в світлі горлюче беды.
Невідомий автор
Зраду твою я не забуду,
Хоча забуть той хочу я,
Вона гориме мне всюди,
От першиці до останньої дня.
